Як допомогти дитині правильно реагувати на образи чи глузування. 

 Глузування, цькування, булінг є однією з головних проблем сучасності, яка кочує всіма країнами та навчальними закладами освіти. Діти часто не признаються батькам, що їх ображають в школі. Однак дорослі повинні негайно реагувати в разі, коли помітили перші зміни в поведінці дитини. Вона не має лишитися на одинці зі своїми проблемами. Цькуванню частіше всього піддаються діти, які відрізняються від інших за певними ознаками. Також часто ображають тих, хто дає потрібну реакцію для кривдника – боїться, змикається чи починає плакати. Якщо ж показати, що образа не має очікуваного впливу, інтерес до цькування пропадає. Насамперед батьки мають дізнатися рівень цькування. Чи це звичайні словесні образи та насмішки, або більш серйозні глузування із застосуванням насилля? Останні події вказують на справжній булінг, про який варто одразу повідомити керівництво закладу освіти. Якщо ситуація не несе реальної загрози дитині, а лише засмучує її, можна застосувати психологічні прийоми, які допоможуть дитині постояти за себе. итину слід навчити не показувати, як їй прикро, не реагувати на образи. Коли кривдник зрозуміє, що його глузування не зачіпають жертву, йому буде нецікаво її дражнити.

«Наприклад, почувши чергове глузування, зробити глибоке зітхання, яке допоможе опанувати свої емоції або порахувати до десяти. Такі тренування потрібно практикувати вдома, коли дитина перебуває у спокійному стані», - радить психологиня.

Дитині слід пояснити, що якщо її ображають, вона не повинна опускати голову і ховатися від кривдників. Навпаки, необхідно підняти голову, випрямити плечі, і набути належного, впевненого вигляду, який говорить «я тебе не боюсь». Дома перед дзеркалом можна відпрацювати емоції та погляд, який має приборкати кривдників. Дитині слід порадити уявити себе супергероєм, якого образи та глузування не чіпляють. Сильна людина – володар своїх емоцій, яка нікого не боїться.

Гарно працює прийом ігнорування. Дитині слід порадити, щоб вона уявила, що нічого не чує, не розуміє, про що говорить кривдник, й додати «діставай іншого, мене це не зачіпає». Кривдник зрозуміє, що таку особу не так просто образити.

Якщо дитина почула, що її обговорюють за її спиною, достатньо обернутися та промовити «Ви мені щось хотіли сказати?». Задираки часто не наважуюся повторити висміювання.

«Якщо ж хтось із дітей висміює дитину за її погані оцінки, то вона може сказати: "Ну якщо ти такий розумний, то допоможи мені теж стати розумнішим"... Ще ефективна констатація факту. Якщо дражнять через окуляри, то можна сказати: "Так, я ношу окуляри і що в цьому такого?" Або "Так, я не можу швидко бігати, зате вирішую завдання краще за тебе", - наголошує психологиня.

Батьки з дитиною мають виробити власну стратегію спілкування з кривдниками.

Ще одним не менш ефективним прийомом протистояння нахабі є сміх. Коли кривдник в очікуванні сліз чує сміх, це його бентежить, нівелює його вплив на жертву.

Щоб дитина не ставала жертвою глузування, варто допомогти їй підвищити власну самооцінку. Батькам слід якомога частіше хвалити дитину, цікавитися її шкільним життям, оцінювати досягнення та успіхи. А ще допомогти їй позбутися тих недоліків, через які її ображають. Наприклад, якщо у дитини надмірна вага, слід запровадити в сім’ї правильне харчування та разом зайнятися спортом. Коли в неї з’являються висипання на обличчі, слід звернутися до дерматолога. Якщо вона слабша за своїх однокласників, можна записати її до спортивної секції.

За допомогою дієвих прийомів дитина зможе захиститися від кривдників. Однак якщо її переслідують старші діти, відбирають речі, закривають в темному приміщені чи погрожують, слід обов’язково звернутися до дорослого. Їй необхідно пояснити, що це зовсім не соромно. Батьки будуть вирішувати ситуацію на рівні керівництва школи або із правоохоронними органами. 

                                      Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу:

          При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.  Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.  Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.  Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.  Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.  Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання.  Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви. Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування в класі вже почалося: Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі. 

Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. 

Подруге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати. Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити:  Я вірю тобі. Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;  Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою. Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.  У цому немає твоєї провини. Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. 

Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.  Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.  Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека. Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації. 

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі: - з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку; - також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально; - підтримувати дітей, що стали жертвами; - якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення; - треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах; - непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів; - планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби); - підтримувати в учнів адекватну самооцінку; - контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них; - у разі виявлення булінгу - невідкладно поговорити з переслідувачами та з'ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви; - вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих; - акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі. 

                                              Позиція Міністерства освіти і науки України щодо профілактики булінгу

Ефективна профілактика булінгу в школі неможлива без підтримки на державному рівні. Вона передбачає розробку дієвих програм, створення комітетів для повсюдного впровадження і інтеграції наступних принципів:

• законності та верховенства права;

• поваги до прав і свобод кожної особистості;

• неприпустимість дискримінації за будь-якою ознакою, розвиток толерантності і прийняття;

• ненасильницького вирішення конфліктів, усунення протиріч.

Їх реалізація з метою профілактики шкільного булінгу можлива за умови тісної взаємодії викладачів, соціальних служб на законних представників дитини (батьків, опікунів) та залучення самих учнів. Для цього згідно з наказом МОН України №1646 від 28.12.2019 року в кожній школі створюються спеціальні комісії. До їх компетенції входить розгляд випадків можливого цькування, їх припинення і недопущення в майбутньому.

Крім того, в їх завдання входить вжиття заходів по створенню безпечної, дружньої, мирної атмосфери в стінах навчального закладу, реалізація особистісно-орієнтованого підходу до кожного учня, підвищення рівня інформованості всіх учасників освітнього процесу.