Що можна робити Весною. Навіть воєнною

1. Пускати сонячних зайчиків

2. Вивчити слово «весна» різними мовами

3. Зробити мобіль із паперових птахів (можливо, прикрасити дерево)

4. Відкрити сезон роликів, якщо вони в доступі, велосипедних прогулянок, їзди на самокаті

5. Слухати голоси птахів (записати їх)

6. Піти на екскурсію містом

7. Посадити рослину, спостерігати за нею

8. Співати пісні, що закликають тепло

9. Фотографувати проліски, конвалії

10. Посадити рослину в горщику на підвіконні

11. Носити яскравий одяг чи обрати яскраву деталь одягу

12. Спостерігати за різними метеликами

13. Прогулятися під дощем без парасольки

14. Почути перший грім

15. Покласти весняні квіти у формочки для льоду (будь які пробки від пляшки з водою) — зберегти у морозильнику

16. Зробити весняний чай

17. Прогулятися босоніж по траві

18. Зробити шпаківню

19. Пускати мильні бульбашки

20. Малювати на асфальті

21. Пустити кораблик по струмку чи річці, чи пустити його в тарілці

22. Подарувати комусь букет

23. Фотографувати те й саме місце (ресурсне і найбільш безпечне, може просто небо), спостерігаючи, як воно змінюється

24. Зробити літачки з паперу і запускати один одному (тільки якщо образ літачка не пов'язаний із страхом)

25. Надіслати комусь в інше місто відправлення з листівкою, квітами

26. Збирати скарбничку весняних ароматів

27. Плести вінки з кульбаб (чи вплести квітку в зачіску)

28. Влаштувати перший пікнік на траві (в безпечному місці і стежити за кліщами)

29. Провести урок, зустріч, розмову на повітрі (може, зум)

30. Влаштувати пленер — малювати дерева, рослини, птахів

31. Стрибати у резиночки, класики, влаштувати гру у «футбол» (чим завгодно)

                                                             Ось чекліст слів психологічної самопідтримки:

• Твої потреби важливі

• Ти можеш не поспішати

• Ти можеш бути і сильним, і слабким. У різних станах ти цінний для себе 

• Коли ти плануєш багато робити, будь ласка, сплануй таку ж кількість відпочинку 

• Ти можеш відмовляти різним людям

• Ти можеш просити про допомогу, коли тобі це потрібно

• Ти маєш право злитися

• Як добре, що ти живеш

• Подбай передусім про себе

• У стресових ситуаціях ти можеш одночасно відчувати, думати та діяти

• Довіряй собі та відчувай, що важливо для тебе

• Це так важливо, коли ти дбаєш про себе

• У тебе є стільки часу, скільки тобі потрібно 

                                                                                         Постзимовий синдром

                                                 Але чому ми "депресуємо" саме навесні, коли все, навпаки, сприяє ейфорії?

Бо настання весни можна розцінювати як здійснення мрії, досягнення якоїсь мети. А пережиту зиму - як подолані труднощі. Недаремно ж до зими потрібно готуватися: запасатися теплими речами, їжею, дбати про домівку. Бо пора ця - і люта, і темна, і морозна, тож ми підсвідомо збираємося із силами, тримаємося.

До весни ж готуватися не треба, на неї чекають як на час, коли можна нарешті розслабитися. Ось і маємо, з одного боку, щось на кшталт посттравматичного синдрому, постстресу, коли найстрашніше позаду. З другого ж - синдром мрії, що здійснилася, така собі післяпологова депресія. Начебто треба радіти, а всі емоції "спалили" в процесі чекання.

Нове ж, навіть бажане і приємне, треба ще інтегрувати в свідомість, перемкнути резерви власної психіки з "оборонного" у режим одержання задоволення.

Тож якщо замість радості ви відчуваєте смуток чи бажання усамітнитися, піддайтеся цьому стану, дайте собі на відновлення стільки часу, скільки потрібно. Одного ранку ви прокинетеся і знову відчуєте - життя прекрасне!

                                                                  ЩО ТАКЕ ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ

Це криза: людина жила таким насиченим або виснажливим життям, що організм сказав "стоп".

Така криза проявляється на трьох рівнях: фізичному, ментальному і психологічному.

Людина починає частіше хворіти, гірше спати, швидко втомлюється.

Потім додаються зниження уваги та пам’яті, і наостанок – дратівливість, тривожність, страх, вразливість.

Може бути втрата мотивації та інтересу до життя.

Така послідовність і симптоми індивідуальні. Зазвичай, де тонко, там і рветься.

ЩО РОБИТИ 

1. Знайте і перевіряйте свій ресурс Людина подібна до джерела: не можна брати більше за відновлювальний ресурс.

Кожен повинен точно знати свої емоційні, енергетичні та фізичні можливості, аби вчасно їх відновлювати і не "брати в борг". Це як аналіз крові – потрібно перевіряти себе на рівень втоми, можливостей і витривалості.

Відомі прислів’я "рука, що дає, не збідніє" та "чим більше даєш, тим більше отримуєш" справедливі лише за певних умов.

Якщо віддати все, то не залишиться нічого. А джерело повинно наповнюватись.

Коли робиш добро іншим, потрібно пам’ятати ще про одну людину – про себе.

2. Запобігайте вигоранню системно  Коли є місія, стратегія, вимірювані показники ефективності та реальні цілі, людина не вимагає від себе забагато та може побачити позитивні результати своєї роботи. Керівникам важливо обирати профпридатних працівників, бо не вся робота всім підходить.Наприклад, меланхолік, який і так усе бачить у чорному кольорі, швидше за все зруйнує себе і не допоможе нікому. Буває, що в благодійність приходить людина з почуттям провини. Наприклад, у жінки помер чоловік від онкологічного захворювання. Десь глибоко в душі вона вирішила, що не змогла йому допомогти, і тепер хоче спокутувати цю провину. Але для чого вона це робить? Щоб знищити себе. Вина – це покарання. Нічого хорошого з цього не виходить. Але так буває не завжди. Іноді людина починає робити добро і одужує, їй стає легше, вона отримує колосальний заряд енергії. Керівник повинен бути трішки психологом, аби зрозуміти, який напрямок діяльності збагатить саме цю людину. Працівників важливо регулярно перевіряти на професійне вигорання. Для цього, наприклад, є простий опитувальник на 22 питання, складений американськими психологами Маслач і Джексон – його можна знайти у відкритому доступі.

3. Уникайте жалості  Потрібно чітко розмежовувати співчуття та жалість, бо перше необхідне всім, а друге підриває здоров’я. Жалості потрібно уникати, бо вона спустошує і нічого не пропонує натомість. Це почуття потрібно якнайшвидше перевести в раціональну площину. Чи можете ви допомогти цій людині? Як саме? Якщо не можете ви, то хто може? Не беріть на себе забагато, ви не можете допомогти всім без винятку, деякі речі просто поза зоною вашого впливу. Будь-яка допомога, яку людина готова прийняти, поліпшує її стан. Навіть у найважчих обставинах. Жалість призводить до порушення особистих кордонів та деперсоналізації – ототожнення себе з усім, що робиш.

Деперсоналізована людина порушує кордони у стосунках та стає залежною від вдячності. А залежність завжди виснажує, чи то куріння або алкоголь, чи то невротична любов, чи то залежність від благодійності.

4. Робіть хороші справи для себе Якщо людина помітила у себе симптоми емоційного вигорання, їй передусім потрібно взяти тайм-аут. Як лікують зламану ногу? Тимчасово накладають на неї гіпс, щоб не давати рухатися і забезпечити їй спокій. Так і з психікою — треба відпочити і розібратися в причинах вигорання. Як розібратися? Визначити, що і в якій сфері призвело до поломки. Далі може бути робота з психологом або фахівцем, який міг би правильно провести діагностику, уточнити і деталізувати діагноз. Іноді важливо просто не забувати, що світ прекрасний, давати собі хвилини, години, дні розвантаження та радості. Важливо наповнювати себе приємними враженнями і робити добрі справи для себе самого. 

                                                                                                Уміння вийти з конфлікту

Мабуть не раз ти був свідком конфліктів, чи був їх учасником. На жаль. Життя не можливе без конфліктів. Переважно вони виникають тоді, коли потреби і бажання однієї людини не співпадають з потребами і бажаннями іншої людини або груші людей. Психологи радять декілька стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях.

1.  ” Відхід”. Це стратегія фізичного або емоційного уникнення , конфлікту, При цьому ми позбавляємо себе можливості взяти участь у подальшому розвитку ситуації, Такий крок часом може бути корисним, якщо він не зачіпає важливих інтересів людини і не спричиняє наростання напруги у стосунках:

2.  ” Задавлений”. При виборі – такої стратегії ми ніби відмовляємося визнати конфлікт і робимо вигляд, що між нами і партнером залишаються добрі відносини. І така поведінка може мати позитивні результати, а іноді при збереженні добрих стосунків конфлікти вирішуються самі собою у подальшому спілкуванні.

3.  ” Виграш-програш”. При цій стратегії людина хоче за будь-яку ціну перемогти свого суперника. Тобто завжди повинен бути той, хто програв Якщо ж такий є, то рано чи пізно він знову виступить проти переможця і безпосередньо чи через когось буде заважати йому у його діях. 1 конфлікт рано чи пізно розпочнеться знову,

4.   ” Компроміс”. Це варіант такого улагодження конфлікту, коли кожна сторона частково задовольняє свої інтереси. У багатьох випадках він влаштовує обидві сторони.

Але не варто забувати, що при цій стратегії інтерес задовольняється частково. Тобто потреби сторін залишаються задоволеними не повністю, а це може, призвести до конфлікту у майбутньому.

5.  ” Виграш — виграш”. Це така стратегія поведінки у конфлікті, коли кожна сторона зацікавлена у своїй перемозі та перемозі протилежної сторони. При такій стратегії закріплюються або стають кращими стосунки між людьми. Бо коли виграє кожен їм вже нема що ділити між собою. 

Взимку всі ми схожі на сонних мух. Через нестачу світла ми стаємо млявими і ледь справляємося зі звичайним обсягом робіт. Що робити, якщо відпустка ще не скоро? Потрібно терміново підвищувати свою працездатність.

                                          Як підвищити працездатність? – Маємо декілька корисних порад

1. Перед тим, як підвищити працездатність, треба відпочити! «Відпочинок – це мистецтво. Відпочинок – робота не менш відповідальна, ніж сама робота, і людей, які вміють відпочивати, рівно стільки ж, скільки тих, хто вміє добре працювати: обидва вміння завжди збігаються. «Найскладніше, як і в усьому, – подолати внутрішню інерцію, перескочити з однієї «хвилі» на іншу»» (Володимир Леві«Мистецтво бути собою »). Адже погодьтеся, якщо ви лягли в 2 ночі і вскочили о 6-й ранку, то ні про яку працездатності не може бути й мови. Тому сьогодні відпочивайте, працювати будете завтра!

2. Впроваджуйте планування! Знайте – без планування у Вас ніколи не буде підвищеної працездатності. Тому на цьому етапі заведіть собі щоденник. Отже, кожен вечір Вам потрібно буде записувати всі плановані справи на завтра. Робити це потрібно саме ввечері, так як з ранку мозок знаходиться в сонному стані і зовсім не хоче думати про якісь справи. Увечері ж Ви можете спокійно подумати і скласти план роботи на наступний день.

3. Розставляємо пріоритети та визначаємо свій продуктивний час! Всі люди різні, кожна людина має найбільшу працездатність в різний час. Хтось плідно працює зранку, а у когось активний час наприкінці офіційного робочого дня.

                                                                Тому визначте час своєї найбільшої продуктивності.

Тепер приступаємо до розстановці пріоритетів. Створивши для себе список справ, подивіться, які справи вимагають від вас найбільшої продуктивності. Ось ці справи і запишіть на свій активний час. Дрібні справи завжди можна виконувати іншим часом. А не особливо важливі, можна залишити на вечір. І до речі, намагайтеся не сидіти в соціальних мережах в свій продуктивний час, адже Ви можете зробити це вранці за чашкою кави або ввечері після вечері

4. Концентруємося на роботі і вчимося швидко «перемикатися»! У робочі моменти намагайтеся концентруватися тільки на роботі. Встановіть собі графік! Наприклад, 2 години Ви працюєте над прес-релізом і ні на що не відволікаєтеся. З сьогоднішнього дня намагайтеся концентруватися на роботі і відволікатися тільки на життєво важливі проблеми. Вчимося перемикатися! Як тільки Ви впоралися з однією справою, спробуйте перемкнутися на іншу роботу. Якщо Ви 2 години займалися інтелектуальною, розумовою працею, то наступні 30-60 хвилин Ви можете приділити рутинними або побутовими справами. Після мозкової активності організму потрібен відпочинок і перемикання. Тільки так він зможе продовжити подальшу мозкову активність. Наприклад, 2 години Ви складаєте прес-реліз, 30 хвилин спілкуєтеся з клієнтами і повертаєтеся до доопрацювання прес-релізу.

5. Боремося з лінню! Якщо Ви, дійсно, хочете підвищити працездатність, то боріться з лінню. Не відкладайте всі справи «на потім». Якщо Ви будете відкладати всі справи на потім, то в кінці дня будете підводити невтішні підсумки, на кшталт – «День закінчився, а я так нічого і не всти!

6. Делегуємо повноваження! Не намагайтеся зробити все самі. Якщо можете перекласти якісь справи на плечі інших – перекладайте! Папір для принтера може купити секретар, сходити за хлібом – син, доставити посилку – кур’єр. Переклавши якісь справи на плечі інших, Ви зможете краще сконцентруватися на виконанні важливіших завдань.

7. Не тормози – сникерсни! Візьміть на замітку цей ударний слоган з реклами шоколаду. У моменти, коли мозок втомився і відмовляється робити те, що ви йому кажіть, саме час взяти перерву і з’їсти такий потрібний для мозку шматочок шоколадки!

І на останок…

У кожного з нас бувають такі дні, коли будь-яка робота валиться з рук.

У такі моменти ми нервуємо, гніваємося, від чого справи йдуть ще гірше.

Так може не варто над собою знущатися?

Якщо у Вас в даний момент щось не виходить – не робіть.

Ідіть краще випийте кави або прогуляйтеся в найближчому парку.

Може в такі моменти Вашому мозку необхідно саме перемикання?

Переключившись на якийсь час, мозок сам знайде рішення поставленого для нього завдання! 

                                                            Як мотивувати дитину вчитися!!!

               Напевно, у кожної людини було бажання прогулювати уроки, не йти в школу і не робити домашнє завдання. У                      деяких це проявляється з перших років навчання, а у деяких в випускних класах, коли на перший план виходять                    інші проблеми і бажання. Але що ж робити батькам? Як мотивувати дитину до навчання – давайте розберемося?

                                                   Поради допомагають прищепити дитині бажання вчитися.

            Слід зазначити, що пропажа інтересу до навчання, до отримання нових знань в шкільних стінах досить актуальна               зараз, і її розбирають різні фахівці. Але, на жаль, однозначного рішення немає. Можна тільки дотримуватись деяких              порад, які допоможуть стимулювати дитину до навчання. 

Похвала. Кожен батьків повинен турбуватися про те, щоб створити своїй дитині найвигідніші умови для навчання. Діти все близько приймають, тому вони будуть відчувати трепетне ставлення батьків, їх любов і турботу. Це дозволити їм усвідомити, наскільки важливо серйозно ставитися до навчання. І важливо, що будь-яка невдача не буде агресивно сприйматися, а дорослі завжди будуть підтримувати та допомагати. Як зробити, щоб дитина захотіла вчитися – хваліть її! Важливо хвалити не просто за відмінні оцінки, але і за хорошу роботу, за прагнення і бажання вчитися. 

Адекватна самооцінка. Батьки повинні робити все можливе, щоб дитина почала вірити в себе і в свої сили. Потрібно постійно підштовхувати учня, говорити, що у нього все вийде, не потрібно опускати руки та інше;

 Подарунки. Це вже матеріальний аспект, який на сьогоднішній день є дуже популярним. Багато батьків на питання – як змусити дитину вчити уроки – відповідають, що потрібно дати їй за це цукерку або інший подарунок. Це дієвий варіант, так як у дитини є мета – наприклад, нова іграшка за відмінні оцінки в чверті, або відпочинок на морі та інше. Тут можна проявляти вже свою фантазію, або просто домовлятися з чадом. Але якщо угода була не дотримана, не потрібно в якості заохочення купувати подарунок. Це тільки навчить дитину, що можна і без старань отримати бажане. Надалі це буде мати негативні наслідки;  

Суперництво. Багато школярів починають активно працювати, коли зачеплено їх самолюбство. Фраза: «Я що гірше інших?» Є просто самим потужним стимулом. І батьки повинні тільки підтримувати таке бажання. 

         Робота над довгостроковими цілями. Є такі школярі, які просто не бачать сенсу і не розуміють, навіщо їм вчитися в             школі, отримувати гарні оцінки. Важливо поговорити з дитиною, розповісти, що вона може отримати можливість на            придбання цікавої і прибуткової професії. А це в свою чергу дозволить їй забезпечити свій добробут, статус та інше;  

Грошовий інтерес. Часто батьки заохочують хороші оцінки грошима. Є навіть такі, які готові платити щотижня. Це також додаткова мотивація для дітей до навчання. Але з іншого боку у дитини є прагнення, але не до отримання знань, а скоріше до отримання гарних оцінок. А це може бути і завдяки обману, списуванню, суперечкам з учителями з приводу занижених оцінок. Батьки, які використовують такий метод, повинні розуміти, що дитина вже налагоджує з ними ділові відносини. І далі інші методи мотивації для неї будуть просто не цікавими. 
Використовуючи ці поради можна допомогти дитині знайти бажання ходити в школу, збирати інформацію і займатися навчання не тільки в школі, але і вдома. 

                                                       Як морально підготувати дитину до школи!

Навчальний рік на порозі. І зрозуміло, що більшість дітей переймаються тим, що їм доведеться з приходом осені кардинально змінити свій спосіб життя. Як морально підготувати дитину до школи, як допомогти їй подолати страхи та пробудити в ній інтерес і бажання вчитися?

                                                                        Налаштуйте дитину психологічно

Психологи кажуть, батькам необхідно пам'ятати, що адаптація до школи швидше відбувається у тих дітей, які психологічно правильно налаштовані й мотивовані. Не варто розраховувати на те, що якраз із 1 вересня ваша дитина різко стане самостійною і посидючою, наче за помахом чарівної палички. Батьки повинні супроводжувати процес входження до школи та повну перебудову життя дитини - у цей момент вона не повинна залишитися на самоті. Також психологи наполегливо радять не перевантажувати дитину у вересні додатковими гуртками, секціями та музичними школами.

“Моральний настрій навчання для дитини дуже важливий. Тому варто приділити цьому стільки ж уваги, як і купівлі всього необхідного до школи”.Нижче наведено поради, як правильно налаштувати дитину на 1 вересня.

– За кілька днів до старту навчального року поговоріть із дитиною про школу в легкому ключі, який не напружуватиме. Можете взагалі перетворити цю розмову про майбутню школу на якесь святкове пре-паті з чаєм і тістечками. Це створить правильну атмосферу й додасть темі важливості. Зі старшими дітьми, можна за “солодким столом” попрощатися з літом і зустріти шкільну осінь, яка несе стільки нових знань і відкриттів.

– Якщо ваша дитина вже мала досвід навчання, згадайте минулий навчальний рік, обговоріть найяскравіші його моменти. Нехай дитина назве предмети, які їй подобалися найбільше, та відкриття, які її вразили. Обговоріть зі своїм школяриком, чого він чекає від нового навчального року: свіжих знань, зустрічей зі шкільними друзями й улюбленими вчителями тощо.

– Якщо ж у вас малюк-першокласник, ви можете обговорити з ним, яким буде його навчання, чого він очікує від школи, на які предмети чекає з особливою радістю, а які його лякають і чому.

Водночас батьки повинні обов'язково похвалити малюка, розповісти, що вони вірять у нього і що все в нього вийде. Ну, а якщо вже щось не вдаватиметься, тато й мама завжди готові прийти на допомогу. Проговоріть з дитиною той момент, що для великої та дружної родини немає тих шкільних вершин, які ви не можете підкорити разом.

– Батьки можуть згадати позитивні історії зі свого шкільного життя. Якщо збереглися старі шкільні фотографії, обов'язково покажіть їх дитині.

                                                                             5 порад психолога на кожен день

• Кожен ранок починайте з подяки. ...

• Щодня знаходьте джерела радості. ...

• Одразу обговорюйте проблеми, що виникають у стосунках і на роботі. ...

• Кожен день робіть щось для інших. ...

• Щодня обіймайтеся зі своїми близькими.

                                           Життя продовжується,а кожен період рано чи пізно завершується!

Негативні відчуття, які виникають у воєнній реальності є нормальною реакцією, проте якщо ви помітили, що почуваєте себе психологічно погано більше 2-ох тижнів і вам не стає краще, то ймовірно ви потребуєте допомоги спеціаліста: психолога, психотерапевта, психіатра.

Оскільки дати закінчення складного періоду немає, психологи не рекомендують будувати марних очікувань.

Не варто думати, що ще місяць і війна закінчиться. Так ви будете ще більше розчаровуваттся і виснажуватися морально.

Тим не менш життя продовжується, тому не потрібно ставити його на паузу. Ви маєте право радіти, сміятись, плакати, сумувати, горювати. Не залишайтесь сам на сам із труднощами, багато українців та іноземців готові допомоги вам.

                                         Будь-яка ситуація чи період рано чи пізно завершується, пам'ятайте про це. 

                                                            Універсальні поради щодо керування емоціями:

1. Пізнання себе. Якщо ви думаєте, що знаєте себе дуже добре, то ви помиляєтеся. Протягом усього життя людина впізнає себе все краще і краще. Якщо ви не займетеся самопізнанням, то ваші емоції візьмуть над вами верх. Самопізнання допомагає навчитися розуміти та інтерпретувати свої емоції в кожній конкретній ситуації.

2. Ваші емоції нормальні. Аналізуйте, що саме з вами відбувається, яку емоцію ви відчуваєте, і допомагайте один одному.

3. Підтримка та спілкування. Важливо зараз бути уважними до своїх рідних і близьких. Треба частіше спілкуватися один з одним, підтримувати. Це не завжди просто, бувають різні випадки в комунікації з рідними. Але, повірте, всі люди хочуть бути обігрітими, хочуть відчувати любов, підтримку. Тому, якщо ви можете цим ділитися і брати це від інших, від близьких вам людей, – це теж одна із важливих задач на сьогодні.

4. Пам’ятайте про власні цінності. Вони допомагають триматися та робити своє діло незважаючи ні на що. Навіть у стані апатії, який зараз для нас найбільш актуальний, важливо робити те, що ми запланували, навіть якщо сенсу не видно, він є, він не зникає. Це те, чим ми живемо.

5. Приємні моменти. Оцініть ті якісні і приємні речі, що вас оточують, людей, які вас люблять і підтримують, порадійте усьому хорошому, що у вас є.

6. Мотивація. Щоб мотивувати себе, зрозумійте, що ви доросла свідома людина, яка розуміє і грамотно використовує те, що відчуває. Відокремте негативне від позитивного всередині себе. Все, що дарує позитивний настрій, можна використовувати для натхнення на ті чи інші звершення. Візуалізуйте картину бажаного майбутнього. Ідіть до своєї мрії за допомогою свого ж позитивного настрою. В даному випадку ваші емоції будуть працювати на вас. 

                                        Як впоратися з усіма викликами, які несе навчання під час війни.

Цьогоріч українським школярам сісти за парти та заглибитися у навчання куди важче через війну. Увага більшості дітей сфокусована на сигналах повітряних тривог, швидкому переховуванню у сховищах та негативних подіях. Бояться учні й залишатися на тривалий час без батьків у незнайомому місці. Особливо це стосується першокласників та дітей-переселенців. 

                                                            Як налаштувати дитину на навчання під час війни?!

Мета навчання під час війни – не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.  Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо – навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

·         Зараз не час фокусуватись на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.  Варто уникати негативних оцінок та великих за обсягом домашніх завдань. Натомість слід створювати для учнів ситуації успіху, позитивну мотивацію, хвалити їх.

·         Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності та інертності під час онлайн уроків.

·         Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам важливо розвивати в учнів критичне мислення та разом вчитися перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.

·         Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

·         Навчання у такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.

·         Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту.

Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини. 

                                                                           Опануйте психогігієну

Психогігієна - це система наукових знань, спрямована на збереження і зміцнення психічного здоров’я у суспільстві. Вона була важлива завжди, але зараз особливо. В теперішній час «крок вправо, крок вліво - депресія», тому варто взяти ситуацію під контроль і вводити в життя певні обмеження, які допоможуть психіці.           

  Встановіть ліміт на новини. Постійне гортання стрічки дає нам ілюзію контролю. Біжучи за цим, ми не помічаємо, як вбираємо в себе багато травмувальної інформації. Визначте конкретні години, коли будете читати новини, і не лізьте до новинних сайтів чи Телеграм-каналів в інший час. 

Контролюйте вплив інших людей на вас. Усі ми зараз хотіли б бути військовими експертами, але це не так. Через це подібні дискусії та здогадки можуть більше зашкодити, аніж допомогти. Річ у тому, що під час розмови ми можемо несвідомо перейняти настрій людини. Часто він деморалізує, а значить знову повертає до депресії чи апатії. 

Слідкуйте за мисленням. Кожен з нас самостійно «забарвлює» ті чи ті події, так побудована психіка. Виходячи з цього, ми самі можемо зробити так, щоб фарби не були занадто темними. Хоч зараз це складно, намагайтесь відпускати емоції і більш свідомо аналізувати інформацію і головне її оцінювати. 

Помічайте позитив. Війна, як явище, - це погано, саме тому нам складно шукати в ній те, що потішить. І це не обов’язково робити. Шукайте позитив не в новинах з фронту, а у власному житті: люб’язний бариста, який приготував смачний флетвайт, посмішка дитини, допомога від друзів та інше. 

Поверніть контроль над життям. Опанування психогігієни допоможе витягнути себе з депресивного стану, а тому наступне завдання: згадати, як ми жили до війни: працювали, дивились кіно, ходили до парку і на зустрічі з друзями та багато іншого. Якщо зараз ви перебуваєте у відносній безпеці, то: працюйте. Це може бути ваша звичайна робота, яка була ще до війни. Якщо ви її втратили чи робота ще не відновилась, шукайте щось нове або ж допоможіть волонтерським організаціям. Чимало людей виїхало, хтось звільнився, тому компанії потребують тих, хто буде допомагати відновлювати економіку країни; спілкуйтесь. Люди лікують людей, навіть якщо вони не психотерапевти. Спілкування допомагає усвідомити, що ми не самі, так заліковуються рани. Головне тут - не переймати деструктивні емоції інших, а залишатись вірними своїм відчуттям; шукайте те, що додає сил. Щоб пережити все те, що відбувається, потрібно мати ресурс. На жаль, він не вічний, а тому запаси періодично треба поповнювати. В усіх це різні речі чи ритуали: читання, мистецтво, спілкування, спорт, шопінг, медитація та інше.; працюйте з психотерапевтом. Якщо маєте змогу, знайдіть психотерапевта, з яким буде легше пройти цей шлях. Деяким людям складно самостійно привести психіку до ладу, а якщо не пропрацювати певну проблему, то в майбутньому вона може негативно впливати на якість життя. 

Звісно, попри всі поради, повернутись до того життя, яке було в усіх нас, практично неможливо, допоки на задньому фоні війна. Але ми не зможемо закінчити війну, якщо вся країна буде у депресії. Саме тому мусимо зробити все можливе, щоб якнайшвидше відновити сили та перемогти!!! 

                                                            5 порад психолога на кожен день!!!

У нашому житті можуть бути події або ситуації, що викликають тривогу, страх, образу, почуття провини та інші негативні емоції. Іноді ми можемо впоратися з проблемою самі, іноді треба звертатися по допомогу до психолога. Який шлях кращий для виходу з проблемної ситуації і з погляду запобігання негативним наслідкам – рішення індивідуальне для кожної людини.

Однак є й загальні поради, корисні будь-якій людині. Прості щоденні ритуали допоможуть вам підтримувати на високому рівні свій психоемоційний стан і підвищать опірність стресам:

1. Кожен ранок починайте з подяки. Подяка допомагає цінувати те, що ми маємо, і відчувати турботу та любов навколишніх людей і світу.

2. Щодня знаходьте джерела радості. Радість і сміх наповнюють нас життєвою силою і здатністю накопичувати позитивну енергію.

3. Одразу обговорюйте проблеми, що виникають у стосунках і на роботі. Замикаючись у собі та накопичуючи незадоволеність, образу, страх, гнів, ми таким чином наповнюємо наш «емоційний резервуар» негативними емоціями.

4. Кожен день робіть щось для інших. Розуміння, що ви приносите користь людям, додає задоволеність життям і впевненість у собі.

5. Щодня обіймайтеся зі своїми близькими. Психотерапевт Вірджинія Сатир стверджує що: «4 обіймів на день потрібні нам для того, щоб вижити, 8 – щоб відчути гармонію життя, а 12 – щоб рости над собою».

Будьте здорові і щасливі! Нехай гармонія наповнює кожен день Вашого життя.

Чому потрібно розмовляти українською: 10 вагомих причин

1. Українська мова має багатовікову історію та належить до наймилозвучніших в усьому світі. Окрім того, розмовляючи українською Ви матимете особливий шарм, адже російською може говорити практично кожен житель нашої країни, а от вишуканою українською - одиниці.

2. Це стильно й концептуально: жити в своїй країні та спілкуватися власною мовою, а не мовою сусідньої держави. Наприклад, чи бачили Ви колись щоб більшість поляків розмовляли німецькою мовою або, можливо, більшість жителів Лондона спілкувались французькою? Гадаємо, що таке навіть уявити складно, а от для українців немає нічого дивного - розмовляти російською.

3. Спілкуючись українською Ви допомагаєте економіці держави. Що більше людей спілкуються українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свої продукти під нашу мову. А це не тільки створює додаткові перепони для конкурентів українських фірм (а отже певним чином захищає наш ринок, що в епоху глобалізації є вкрай важливим), але й також надає можливість заробляти нашим людям і компаніям, зокрема - надаючи послуги з тієї адаптації.

4. Захист інформаційного простору. Спілкуючись виключно українською мовою Ви стаєте захищенішими від проникнення недружньої пропаганди. Не дарма Росія витрачає мільярди доларів щороку на функціонування своїх пропагандистських каналів, таких як RussiaToday.

5. Мова забезпечує зв'язок поколінь та безперервність культурного й історичного спадку народу України. Навіть якщо Ваші батьки є російськомовними, то їхні батьки швидше за все були україномовними, так само як і всі попередні покоління Вашої родини.

6. Безпека на полі бою. У ситуації коли є загроза життю Ви зможете відрізнити "свого" від "агресора". Наприклад, війна на Сході України, де, як з однієї так і з іншої сторони послуговуються російською.

7. Якщо ми самі, живучи в себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас будуть поважати інші народи? Не треба буде пояснювати іноземцеві (зокрема й росіянину), чому ти українець з України розмовляєш лише російською. Також це змушуватиме іноземців, що приїздять в Україну вчитися, працювати або жити, вивчати саме українську, а не російську мову.

8. Політична безпека. Як показують події останніх десятиліть, Росія неодноразово використовувала питання російської мови, коли було потрібно вплинути на політичну чи економічну ситуацію в Україні. Окрім того, події 2014 року продемонстрували, що занадто багато говорити російською небезпечно - Вас можуть на цій підставі прийти "захищати" зелені чоловічки, навіть якщо Ви цього не бажаєте. Крим та Донбас вже відчули це на собі.

9. Якщо б українська мова не була такою важливою, то її б ніколи не забороняли понад 100 разів за останні 350 років! Детальніше про це можна прочитати у статті Хронологія знищення української мови.

10.

Останню причину ми свідомо залишили незаповненою. Пояснюємо чому. Усе перечислене вище - це звісно добре і цілком правильно, однак, як показує досвід, навіть попри розуміння необхідності робити щось, людина схильна робити це тільки тоді, коли у неї є сильна внутрішня мотивація.

Що може стати для Вас мотивацією спілкуватися українською або розпочати її вивчення? Наведемо два приклади. Перший, Ви зустріли свою другу половинку, а він або вона розмовляє українською. Чудово! Що може бути кращою мотивацією для вивчення мови, ніж кохання? Інший приклад, Ви потрапили у Львів та були неймовірно вражені гостинністю місцевих людей, звичаями, традиціями та вишуканою мовою. Чому б і самому не спробувати вивчити або перейти на спілкування українською?

Схожих прикладів можна навести ще дуже багато, тому шукайте свою особисту мотивацію, вивчайте українську та не соромтесь спілкуватися нею в усіх сферах Вашого життя!

Як безпечно пережити воєнний час?

Війна є важким випробуванням для кожного з нас. У цей лихоліття нас постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді відчуваємо, що сили покинули нас і це може вплинути на наше навчання, роботу та життя вдома. На цій сторінці ви дізнаєтесь кілька правил, які допоможуть вам успішно подолати цю стресову ситуацію. Ці правила, звичайно, не в змозі змінити політичну реальність, але вони можуть змінити ваше життя і допомогти вам спокійно пережити воєнний час чи інші не менш стресові ситуації. Дотримуючись цих нескладних правил, ви станете спокійнішим і сильнішим за духом і тілом.

 Дотримуйтесь заведеного порядку життя - Звичайне розмірене життя створює острівець безпеки в океані небезпек і бур. Зберігаючи заведений розпорядок дня, ви демонструєте собі та оточуючим, що ви сильні та життєздатні. При цьому ви заявляєте, що продовжуєте жити і сподіватися попри все.

Дотримуйтесь режиму здорового харчування, займайтеся спортом та висипайтеся – У здоровому тілі – здоровий дух. Слідкуйте за своїм здоров'ям, і це допоможе вам успішно пережити лихоліття, не долаючи додаткових проблем.

 Виконуйте вправи на розслаблення – Щоденні вправи на розслаблення допоможуть вам подолати стрес і потяг повсякденного життя. Чим регулярніше ви їх робите, тим краще навчитеся розслаблятися і підтримувати природний баланс в організмі. Все це безпосередньо впливає на настрій і душевний спокій. Спробуйте вправлятися кілька хвилин один-два рази на день.

 Говоріть про свої почуття з близькими людьми – Почуття подібні до килимів – і ті, й інші потребують догляду та періодичного провітрювання. Якщо ви поділитеся своїми почуттями та переживаннями, то ви знімете з себе їхній тягар і подивіться на них по-новому. Більше того, ви можете з подивом виявити, що й інші люди відчувають те саме, що й ви.

 Допомагайте іншим – це можуть бути батьки, діти або друзі, яким потрібно трохи участі чи підтримки. Ви також можете зайнятися добровольчою діяльністю в організації, яка вам подобається. Допомагаючи людям, що оточують вас, ви відчуєте себе набагато краще. Крім того, ви зможете довести собі, що у вас достатньо сил для того, щоб самому впоратися із ситуацією та надати допомогу іншим.

 Виділіть час для улюблених занять – Щодня виділяйте час на те, що ви любите: заняття спортом чи мистецтвом, музика, читання, походи та багато іншого. Це допоможе вам відволіктися від важкої реальності і пам'ятати про те, що навіть у важкі часи можна знайти оазис, який зробить життя кращим.

                                    Як впоратись з кризовою ситуацією, якщо ви не можете на неї вплинути 

1. Прийміть ситуацію. Сподівайтеся на краще, але готуйтесь до найгіршого. Якщо себе переконувати, що завтра дивом все закінчиться, то можна розчаруватись.

2. Дійте. Робіть те, що можете, з тим, що маєте, там, де ви є. Використовуйте ситуацію та можливості, які у вас є тут і зараз. Займіть себе справами за можливості, щоб голова була зайнята роботою, і не давайте волю поганим думкам.

3. Вірте. Віра не потребує доказів. Навіть якщо майбутнє не буде позитивним, час очікування пройде легше.

4. Звертайтесь до гарних спогадів. Вони стимулюють виділення гормонів задоволення, і ви будете почуватися краще.

5. Плануйте. Так, за умов війни будувати плани на місяць чи рік безсенсово, але сконцентруйтеся хоча б на одному дні — заплануйте справи, які хочете зробити сьогодні.

6. Знайдіть сенс. Подумайте, навіщо вам потрібно пережити випробування. Загадайте, які великі справи, проєкти та відкриття ви зробите в майбутньому.

7. Фільтруйте інформацію. Дозуйте її та перевіряйте новини.

8. Не займайтеся самозвинуваченнями та самокопанням. Усвідомлюйте, що підкласти солому всюди, де ви можете впасти, неможливо.

9. Знайдіть плюси. Щоб не розвивався посттравматичний стресовий розлад, треба в будь-якій ситуації шукати для себе переваги. Думайте не «я бачив стільки жаху, що не знаю, як тепер жити далі», а навпаки — «я сильний, бо пережив нелегкі часи й тим паче буду цінувати життя».

                     Як ужитися з великою кількістю людей в одному домі   під час війни!!!

У цей мінливий час суцільної невизначеності для фізичного порятунку та збереження хоч якогось душевного спокою ми інтуїтивно шукаємо контакту з рідними, друзями, знайомими або навіть незнайомими людьми. У гурті ми почуваємося більш захищеними, незважаючи на всі складнощі, з якими природньо зіштовхуємося, коли на обмеженому просторі перебуває велика кількість людей. Саме тому родичі та знайомі з’їжджаються разом. Також разом вимушені перебувати і люди, які покинули свої домівки через загрозу життю.

                П’ять важливих правил, які роблять життя комфортним у будинку-рукавичці:

1. Турбота. Намагайтеся полегшити життя інших людей. Турбота про інших, думки про інших – про дітей, літніх людей, слабших – забирають зайву тривогу, роздратування, роблять нас більш організованими та дієвими. Коли кожен намагається зробити щось для тих, хто поряд, – це унеможливлює конфлікти та непорозуміння.

2. Режим життя. Намагайтеся розробити режим, який би влаштовував кожного. Добре, коли всі живуть за спільним узгодженим розкладом в унісон одне з одним. 

3. Особистий простір. Важливо, щоб кожен мешканець мав свій власний, хоч і невеликий, особистий простір: окрему кімнату, окреме ліжко, окремий куточок. Це місце, де за необхідності можна побути на умовній самоті, коли є відчуття "не чую, не бачу, не розмовляю". У цей момент людину треба залишити в спокої.

4. Робити те, що вмієш найкраще. Коли кожен пропонує співмешканцям свої послуги, вміння й здібності, робить те, в чому він найкращий. Хтось готує їсти, хтось робить необхідні закупівлі, хтось прибирає, хтось доглядає і розважає дітей.

5. Пробачаємо одне одному недоліки. Всі ми недосконалі, в кожного є недоліки. Пробачаємо їх, дивимося на них крізь пальці, не помічаємо, не критикуємо. Не чуємо і не бачимо слабкостей та негативних рис. Натомість помічаємо все хороше, що є в  людей поряд, підкреслюємо це хороше і хвалимо одне одного.

ПРО КОРИСТЬ ОБІЙМІВ (МІЖНАРОДНОМУ ДНЮ ОБІЙМІВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ)

Міжнародний день обіймів — щорічне свято, яке відзначають 21 січня. За традицією цього дня можна дружньо обіймати навіть незнайомих людей. Започаткували свято студенти європейських вишів в 70-х роках XX століття. В цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку, обмінюючись душевним теплом. Та сьогодні це гарний привід порозумітися всім членам родини.

Нажаль, сьгодення диктує нам свої правила щодо обіймів з незнайомцями та колегами. Але не позбавляємо такої потрібної зараз підтримки наших найближчих!

Це чудодійний засіб, натуральне, органічне, без будь-якої хімії, екологічно чисте і 100% корисне.

Це ідеальний подарунок у всі часи і на всі випадки життя, щирий, непідробний, безоплатний, безкорисливий і корисний кожній людині. Йдеться про обійми.

Психологи довели, що живі істоти без обіймів не виживають ... Нам потрібно по чотири обійми на день для виживання, по вісім обіймів в день для підтримки, по дванадцять обіймів в день для зростання.

Обійми приносять радість не тільки тим, кого обіймають, а й тим, хто обіймає.

Обійми допомагають людям як психологічно, так і фізично:

- зростає кількість ендорфінів (це морфіноподібні речовини, які знижують біль і викликають почуття ейфорії);

- обійми підсилюють імунну систему;

- стимулюють центральну нервову систему;

- покращують сон;

- надають сили;

- омолоджують;

- знімають стрес;

- збільшують кількість окситоцину - гормону, який знімає депресію, а також знижує кров'яний тиск, тобто зменшує ризик серцевих захворювань;

- підвищують рівень гемоглобіну, що зміцнює весь організм, підсилює імунітет і прискорює одужання від хвороб;

- підвищують самооцінку;

- приносять позитивні емоції; - позбавляють від внутрішніх страхів, депресії, самотності.

Обійми в ранньому дитинстві роблять нас здатними любити!!!

 Правила ефективного спілкування:

Правило Гомера

Послідовність наведення аргументів така:

а) сильні,   б) середні,   в) найсильніші

Правило Сократа

Щоб отримати позитивну відповідь важливе запитання ставте на третє місце. Першим і другим ставте прості запитання, на які точно отримаєте відповідь „так”.

Правила Паскаля

Не заганяйте співрозмовника у глухий кут;

Не заганяйте самі себе у глухий кут;

Переконливість аргументів великою мірою залежить від іміджу і статусу співрозмовника;

Не принижуйте статус співрозмовника;

Будьте уважним слухачем;

Перевіряйте, чи правильно ви зрозуміли вашого співрозмовника. Інакше він буде роздратованим і, залежно від темпераменту, може виявити агресію або образитись

Правила покарання

Покарання не має шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Воно має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання , не карайте. Навіть, якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої „профілактики”, ніяких покарань „про всяк випадок”.

За один раз – одне покарання. Навіть, якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожен вчинок.

Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку пере-горнуто. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині почати життя спочатку.

Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження.

Академічна доброчесність:

 ЯК ВИХОВУВАТИ ДОБРОЧЕСНІСТЬ У ДІТЕЙ

1. Вчителі мають демонструвати якості доброчесності на своєму прикладі

“Доброчесність – це про готовність узяти на себе відповідальність за те, що ти робиш. Якщо ти вчитель, то відповідаєш за дітей, за їхнє майбутнє. Усе починається з маленького: коли вчитель вчасно приходить на урок, не затримує дітей опісля, об’єктивно оцінює, заохочує, мотивує.

Якщо дитина бачить, що перед нею такий педагог, то буде старатися виконувати домашнє завдання, не дозволятиме собі запізнюватися. Якщо бачитиме креативного вчителя, то старатиметься також ділитися креативними ідеями.

2. Залучати батьків до співправці

3. Не спонукати дітей до недоброчесності

4. Встановлювати єдині вимоги й покарання

5. Системно працювати з темою доброчесності

6. Не наголошувати на оцінках

7. Організовувати проєктну й позакласну діяльність про доброчесність

8. Постійно говорити про це з педагогами й мотивувати їх помічати, якщо дитина списує, не пробачати переписування з ГДЗ

9. Створювати авторські завдання, які унеможливлюють ознайомлення з ними напередодні. Найкраще успіх академічної доброчесності,  працює на прикладі ЗНО

10. Розвивати доброчесність на рівні держави й не ставити завищені вимоги до вчителів

День гідності та Свободи

  Одне зі знакових державних свят у новітній історії України. Воно присвячене двом революціям в Україні – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Щороку День Гідності та Свободи українці відзначають 21 листопада – в річницю початку Євромайдану.  Метою запровадження пам’ятної дати стало утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття. Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.

Особливо важливого значення свято набуває зараз, у час, коли рф повномасштабно вторглась на територію України.

5 ЕФЕКТИВНИХ СПОСОБІВ ВИХОВАТИ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

Якщо ви не бажаєте, аби одного разу, навчившись говорити, дитина десь у суспільному місці змусила вас червоніти, навчайте її толерантності.  Тоді не доведеться чути такі фрази своїх дітей: «Мамо, а чого ті дядьки такі чорні-пречорні?» — побачивши темношкірих афроамериканців. Або: «А дівчинка чого так смішно ходить, кульгаючи ногами? Чому вона не вміє рівно ходити?» — питаючи про людину з синдромом ДЦП. Уникнути цього можливо. Необхідно лише виховати в дітей толерантне ставлення до оточуючих. Як це робити?

Сім’я — модель толерантного суспільства

Діти такі безпосередні, що іноді це неприємно оточуючим. Вони, не бажаючи навмисне чинити зло, часто ображають товариша, або перехожого. Неможливо виховати гармонійну особистість, якщо дитина не розумітиме, як правильно поводитися з людьми не такими, як усі. Люди різняться нацією, релігією, зовнішнім виглядом і захопленнями.  Інколи це виглядає незвично чи смішно, навіть шокує. Але варто проявляти стриманість, недоречно тикати пальцями та кричати: «А де його ноги?» чи «Чому тьоті закуталася в ковдру (паранджу)?»

Це обов’язково необхідно пояснити синові чи доньці. Разом із толерантністю слід виховувати повагу до людини, до самого себе. Адже неможливо прищепити толерантність дитині, яка сама себе не поважає, звикла використовувати в родині гострі образливі жарти, як тато вчив, чи звертатися до членів сім’ї грубими фразами, як мама. Це все, здавалося б, безневинні речі. Є люди вважають, яка кому різниця, як там ми спілкуємося вдома, мовляв, то наші справи, чужа сім’я — темний ліс. Усе це так, але ж кожен є невіддільною частиною суспільства, живемо ми поки що в цивілізованому світі, де постійно доводиться контактувати з багатьма різними людьми. Саме тому дітей слід привчати толерантно ставитися до всіх. А сім’я має бути прикладом, саме в ній можливо діти навчаються терпимості та співчуття, адже рідні, як ніхто здатні виховати в людини ці  якості характеру. Якщо навчитися терпимо ставитися до рідних, то стосовно інших це буде значно легше зробити. Що для цього потрібно?

1.       Стежити за спільним спілкуванням в сім’ї. Спочатку було слово… Тому будь-які жаргонні вислови впливають з неймовірною силою на формування особистості дитини. Якщо в сім’ї є нормальною  фраза «Ти вівця, баран! От дурепа!» тощо, то дитина вже звикла та не ображається, вона обов’язково перейме цю манеру висловлюватися. Але товариші сприйматимуть болісно подібні слівця, адже їх виховували в іншій сім’ї. Так починає проявлятися нетолерантне ставлення дитини до своїх одноліток. А пізніше — й узагалі до усіх людей. Уникайте цього, завжди стежте за своїм мовленням і коригуйте дитячі звички лихословити. Адже використання добрих слів ще нікому не заважало у житті налаштовувати комунікативні зв’язки.

2.       Розкажіть дитині про народи світу, їхні звичаї та обряди. Часто батьки бідкаються, чим розважитися з дітьми, як їх зацікавити. А все дуже просто — варто завжди починати з розмов. Спілкуйтеся з дітьми на цікаві теми, можливо, і самі дізнаєтеся чогось нового. Наприклад, як у Китаї, аби господар не образився, гості повинні плямкати, таким чином виказуючи, якою смакотою їх годують. А заляпана скатертина — це взагалі знак великої поваги та подяки за частування. Тому, якщо дитина зробить зауваження знайомому китайцеві за плямкання (як відомо, зараз дуже багато студентів навчаються у нас у країні, тому це цілком можливо), він образитися.

3.       Розкажіть про неймовірні відмінності людей в усіх сферах життя. Хтось фарбує в зелений колір волосся, а хтось носить паранджу — і все це зустрічаємо в нашій державі. Тому дитина повинна проявляти стриманість у своїх емоціях, можливо, й у вас виникне асоціація: «Дівчина із зеленим волоссям схожа на жабеня!», але ж ви не кричатимете про це вголос. Чи крикнете? Усе це індивідуальне світобачення і воно настільки різниться з іншими, що краще свої думки з цього приводу тримати при собі та навчати цього дітей. Їм тоді буде значно легше  знаходити спільну мову з людьми, які зустрічаються у житті.

4.       Розкажіть про зовнішні відмінності та людей з обмеженими можливостями. У когось може бути родима пляма на усю щоку, в когось — трохи смішний кирпатий носик чи великі очі, інші мають якусь інвалідність – але всіх нас об’єднує те, що ми люди, живемо на цій планеті. І якби всі вибірково ставилися до кожного: добре до красивих і, на нашу думку гарних, а решту зневажали, щасливіші ми б через це не були. Людство тим і відрізняються від тварин, що в нас не діє природний відбір. І часом люди слабкі, або скалічені зовні, мають дуже чисту душу та добре серце, володіють глибоким мисленням та здатні на жертовність і подвиги, на відмінну від красивих лише зовні чоловіків і жінок. Такі речі не всім зрозумілі, дітям усе нелегко пояснити, але це важливо і говорити про це потрібно!

5.       Розкажіть, що толерантності не заслуговує поведінка людей, яка порушує соціальні норми.  Батьки так прагнуть навчити дітей толерантності, що ті в свою чергу починають плутати поняття та терплять несправедливість від людей, які виявляють неповагу, обманюють та ображають, а інколи навіть б’ють. Тож цей момент також слід обговорити з дітям.

Поради в кризових явищах!

Сьогодні практично усі жителі України відчули на собі кризові явища, які зачіпають різноманітні аспекти людського життя: економіку, політику, соціальну сферу. У той же час, криза, про яку так багато говорять, існує передусім в нашій свідомості. Для того, щоб знизити негативний вплив кризових явищ на наше життя, варто скористатись наступними порадами:

1.      Пам’ятайте, що навколо є близькі люди, які допоможуть пережити труднощі.

    2.  В деяких ситуаціях доречно звернутись за допомогою до відповідних фахівців (психологів, соціальних працівників, юристів).

 3.  Залишайтесь оптимістом. Криза обов’язково мине не залежно від нашого бажання. Кожну ситуацію можна трактувати як з негативної, так і з позитивної точки зору. Тому замість «наполовину порожня склянка» кажіть «наполовину повна склянка».

4.  Кожен день людини наповнений маленькими радощами. Комусь для гарного настрою достатньо сонячної погоди, комусь – можливості спілкуватись з друзями чи праці на присадибній ділянці. Навчіться помічати маленькі радощі життя, у тому числі ті, що не пов’язані з наявністю матеріальних ресурсів.

5.  В житті, як правило, є ситуації, значно складніші за ту, яка виникла у Вас, тому будьте впевнені, що подолаєте тимчасові труднощі.

6.  Скоригуйте життєві цілі, плани (якщо у Вас вони сформульовані) відповідно до ситуації. Якщо у Вас їх немає, то поставте цілі перед собою і поступово досягайте.

7.  Дії – найкраща відповідь кризовій ситуації. Менше переживайте, більше дійте у відповідності до поставлених планів.

8.  По можливості уникайте масованої негативної інформації, якою насичені сучасні ЗМІ. Навчіться відрізняти факти від пропаганди і, по-можливості, об’єктивно оцінюйте інформаційні повідомлення. Користуйтесь альтернативними джерелами інформації.

9.  Намагайтесь ставитись до проблем з гумором.

10.  Закохайтесь! Позитивні емоції, викликані коханням (у тому числі до Вашої нинішньої близької людини) – найкращій засіб подолати тимчасові труднощі. 

Національна дитяча «гаряча лінія»

Просимо поширити серед учасників навчально-виховного процесу інформацію та розмістити на сайтах навчальних закладів електронні банери Національної дитячої «гарячої» лінії:

Національна дитяча «гаряча лінія» - для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України). А з 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» відкрила короткий номер 116 111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращило доступ дітей до отримання консультацій. Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах  як узгоджений номер допомоги дітям по телефону.

 Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

На Національній дитячій "гарячій лінії" консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії»,  - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.

Дитяча «гаряча лінія» працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.