Embedded Files
Методи регуляції емоційного стану у здобувачів освіти на період дистанційного навчання.
Методи регуляції емоційного стану у здобувачів освіти на період дистанційного навчання.
Наслідком емоційного напруження (стресу) є надмірні енерговитрати, скорочення мімічних і скелетних м'язів, гладеньких м'язів кровоносних судин і внутрішніх органів. Потік нервових імпульсів від пропріорецепторів м'язів в головний мозок, активізує рухові центри кори мозку, нервові центри киснезабезпечуючих систем і систем терморегуляції. Наслідком цього є «непотрібне» напруження певних груп м'язів, прискорення ЧСС, підвищення артеріального тиску, температури тіла тощо. Спеціально направлене (за допомогою формул прогресивної м'язової релаксації) аутогенне тренування, зменшуючи потік аферентної (пропріорецептивної) імпульсації, призводить до зниження тонусу відповідних центрів нервової системи, а згодом, через механізми іррадіації гальмування, сприяє зниженню напруження, позбавляє людину від небажаних стресових наслідків.
Таким чином, через мускулатуру можна здійснювати заспокійливий вплив на ЦНС і покращувати біоенергетику організму. Важливо пам'ятати, що найбільш впливовими щодо тонізуючої дії на ЦНС є м'язи лиця, пальців рук (вони мають найбільше представництво в корі мозку). Тому важливо навчитись якнайповніше розслаблювати перш за все м'язи цих ділянок тіла.
Слід зазначити, що для нормалізації емоційного стану під час дистанційного навчання, попередження негативного впливу стресів на стан здоров'я і працездатність учням необхідно:
систематично виконувати завдання з навчальних предметів. Адже добрі знання дисципліни формують стан впевненості, створюють оптимальні умови переборення стресу перед контрольними;
постійно підтримувати емоції інтересу (наявність достатнього рівня мотивації). Зниження інтересу спр ияє накопиченню незасвоєного програмного матеріалу, що в свою чергу сприяє формуванню емоцій страху і невпевненості;
формувати у свідомості установку на впевненість у собі, в своїх знаннях, установку на успішне складання екзамену, написання контрольних робіт;
поєднувати емоційні напруження з фізичними. В ряді випадків ефективним методом розрядки може бути мистецтво та етичний чинник (мобілізація інтелекту, логіки);
виконувати фізичні вправи: ранкову гімнастику, фізкультхвилинки, виконанням вправ активного відпочинку.
Здобувачам освіти важливо опанувати методику саморегуляції емоційного стану.
При цьому особливу увагу треба приділяти вихованню доброзичливості і оптимізму, формуванню вмінь щодо регуляції рівня напруження м'язів.
Щоб бути своєчасно підготовленим до стресової події і послабити її негативну дію на організм, необхідно оволодіти якнайбільшим обсягом інформації про можливість настання подібних ситуацій:
подумати, як попередити конкретні життєві небезпеки, щоб не виникла очікувана критична ситуація, або постаратись знайти способи її пом'якшення;
не робити наперед поспішних висновків, не приймати рішень похапцем, в стані нервозності чи істерії, до того як очікувана подія розпочалася.
пам'ятати, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні усунути самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів;
дуже важливо мати достатній запас енергії і сили волі для вирішення складних ситуацій - це одна з головних умов активного опору стресові;
не піддаватися паніці, не впадати в безпорадність прагнути активно втручатися в ситуацію, яка викликає стрес;
пам'ятати, що значні переміни, в тому числі і негативні, - невід'ємна частина життя. Тому їх належить сприймати з розумінням;
пам'ятати, що стресогенними життєвими ситуаціями швидше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найбільш надійний спосіб підготовки до них і боротьби з ними;
пам'ятати, що важливим чинником активізації адаптаційних механізмів захисту проти стресу є активний спосіб життя, зокрема, достатня за величиною рухова активність;
вивільнену під дією стресу негативну енергію варто нейтралізувати фізичними вправами, спеціальними дихальними вправами, дією на зорові і слухові рецептори.
З цією метою використовують мову і свідоме переключення уваги, які зумовлюють позитивні емоції. Для профілактики неврозів використовують понад 70 різних методик, зокрема, психотерапію (аутогенне тренування, гіпнотерапія, музикотерапія та ін.), лікувальну фізкультуру (дихальна релаксаційна гімнастика), дієтотерапію тощо.
Як знизити тривогу під час карантину.
Занепокоєння за своє здоров'я зрозуміле і може стати хорошим способом руху вперед. Тривожність є життєвим базовим досвідом людини, що дозволяє їй зрозуміти сенс існування всупереч смерті. Турбуватися про те, що відбувається, значить, не залишатися байдужим. Такий підхід допоможе змиритися з надмірною емоційністю, прийняти реальність і спонукати людину до подолання власних страхів. Адже неправильним буде проживати своє життя, турбуючись про неспокій. Занепокоєння - це те, що дозволяє нам не зупинятися у своєму розвитку. Але як жити з відчуттям вічного неспокою, правильно його долати, і перетворити його в плацдарм для наших досягнень?
Способи подолання тривожності:
1. Я усвідомлюю, що веду себе занадто неспокійно.
Мова йде про прийняття і знайомство зі своєю особливістю - тривожністю. Ми повинні навчиться вловлювати і розуміти сигнали тіла, бути до них уважними. Визнання наявності тривоги має важливе значення. Першим кроком стане аналіз ваших безпечних дій під час карантину, дотримання домашнього режиму, при виході на вулицю використання засобів індивідуального захисту, маски, рукавички, дезінфікуючі розчини, часте миття рук, уникання близьких контактів з людьми, дотримання безпечної дистанції. Після того, коли ви «піймали» в собі занепокоєння, ви повинні впевнитись, що ви використовуєте максимально всі способи індивідуального захисту і вжили всіх заходів задля своєї безпеки, щоб заспокоїтись.
Нарешті, як тільки занепокоєння визначено і проаналізовано, ваші емоції готові до приручення.
2. Я можу зізнатися.
Деякі люди навіть не усвідомлюють, що вони дуже турбуються. Коли хто-небудь радить їм ставитися до реальності простіше, вони навіть не зрозуміють в чому справа, адже для них, життя - дуже важке випробування. Як тоді навчиться керувати тривожністю і використовувати її для досягнень? Для початку, потрібно «висповідатися», тобто, вголос або в письмовому вигляді, зізнатися співрозмовникові в тому, що зараз ви занадто стурбовані. Прислухайтеся до свого тіла і відчуттів. З моменту визнання свого стану, вам стане набагато легше відшукати спосіб його подолання.
Намагайтеся також бути відкритими з людьми, спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією. Це допоможе вам ефективно впоратися з власною тривожністю. Іноді, єдина тільки розмова з ким-небудь, може стати порятунком в буквальному сенсі. Але будьте обережні: дотримуйтесь розумного дозування, розповідаючи про особисті переживання. Люди можуть «задихнутися» від надлишку чужих почуттів, адже у них є також і свій насичений емоційний світ!
Деякі види терапії пропонують використовувати сміх для подолання почуття тривоги. Всі ці прийоми є дієвими для поліпшення якості життя, як в емоційному, більш радісному ставленні до життя, так і в плані фізичного здоров'я.
Також можна використовувати методи арт-терапії, наприклад намалювати своє занепокоєння, тривогу.
3. Я дбаю про своє тіло.
Скільки вже разів повторювалося: займайтеся фізичною активністю! Крім фізичних вправ відповідно до вікової категорії, також обов'язково вміти розслаблятися.
Йога, лікувальний масаж, - всі способи хороші, щоб розслабитися і заспокоїтися. Зазначені практики і терапії є сполучною ланкою між тілом і розумом, і дозволять вам розслабитися і «прийти в себе». Це робота над внутрішнім світом.
4. Мені цікаве життя, я здатний радіти, створювати і мріяти.
Втрата оптимізму, гарного настрою і бажань - це початкові наслідки постійного відчуття тривоги. Ми лінуємося і припиняємо робити ті речі, які нам подобалися, наші бажання поступово згасають. Стоп! Згадайте, що вам колись приносило задоволення, відшукайте в собі творчість, і займіться тими видами діяльності, які змушують вас відчувати себе добре.
Творення означає, що ви довіряєте собі, вважаючи, що здатні на створення красивих речей. Тому шукаємо свій старий ящик з інструментами, готуємо ручку, купуємо кисті, або беремо ножиці - і починаємо творити!
Є незліченна варіантівність занять, за допомогою яких можна позбутися почуття тривоги і зробити це нескладно. Все залежить від уподобань, здібностей та можливостей.
5. Я працюю над собою.
Приручення власного занепокоєння вимагає реальної роботи над собою. Мета полягає в тому, щоб вибрати життя, а не страждання. Не боятися життя, не дозволити страхам і тривогам розчавити себе (хвороба, смерть, відмова), але вміти подбати про себе і наповнити своє життя сенсом.
Тривожна людина відчуває себе безпорадною та неспроможною прийняти рішення та вирішити ситуацію; стан тривоги заважає їй зробити це та фізично знесилює людину, дезорганізує її поведінку та діяльність. Проте оптимальний рівень тривоги властивий нам всім.
Зниження рівня тривожності можливе методами арт-терапії.
Арт-терапія - це напрямок в психотерапії, психокорекції та реабілітації, заснований на заняттях клієнтів творчістю.
Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання. Існує дві форми арт-терапії: пасивна та активна.
При пасивній формі клієнт «споживає» художні твори, створені іншими людьми: розглядає картини, читає книги, прослуховує музичні твори. При активній формі арт-терапії клієнт сам створює продукти творчості: малюнки, скульптури і т.д. Застосовують ізотерапию, музичну терапію, ліплення глиною, бібліотерапію та ін.
Підготовка до ЗНО. Психологічний супровід та підтримка.
Підготовка до ЗНО. Психологічний супровід та підтримка.
Цілий рік, ледь не кожного дня, здобувачам освіти нагадують про важливість складання зовнішнього незалежного оцінювання. Нагадують батьки, вчителі, викладачі. Зовнішнє незалежне оцінювання – це передусім стрес для того хто буде його проходити. Воно радикально відрізняється від звичної форми перевірки знань, тому проблема психологічної підготовки до ЗНО набуває особливої актуальності.
Для того, щоб уникнути негативних наслідків стресу, потрібно вміло організувати свій режим дня та керуватися деякими рекомендаціями, що допоможуть впевнено та сміливо пройти всі етапи екзаменаційної сесії, підготовки та проходження зовнішнього незалежного оцінювання.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ
Рекомендації:
- Підготовку до кожного іспиту, тестування потрібно розпочинати з рівномірного розподілення навчального матеріалу на всі дні, відведені на повторення цього матеріалу. Наприклад якщо треба вивчити 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчають 70% усього обсягу, третього дня – решта, а четвертого – повторюють вивчене. При цьому, складні теми варто чергувати з простішими – не обов’язково вчити всі питання постіль. - Потім потрібно проаналізувати програму іспиту, зіставити її з підручником, з конспектами, дібрати потрібну літературу. Це дасть вам змогу правильно оцінити обсяг і складність підготовки, створить відповідний психологічний настрій. Необхідно розробити матеріал на розділи, теми. Підрахувати – скільки часу потрібно витратити на кожну тему. - Перш за все потрібно добре ретельно повторити весь вивчений протягом року матеріал. Повторення може відбуватися в різних формах: читання конспектів, усний переказ, виписування головних положень, висновків, фактів. Особливу увагу при повторенні слід приділяти важкому, раніше не дуже зрозумілому матеріалу. - Краще повторювати і вчити спочатку важчий матеріал, а потім – легший. Особливо це важливо для тих, у кого розумова активність та працездатність у процесі занять швидко послаблюється.
- Деякі здобувачі освіти запевняють, що шум, музика, розмови не заважають під час занять. Дійсно, можна звикнути до шуму й не помічати його. Але негативний вплив цього шуму впливає на працездатність і втомлюваність настає значно швидше. Найбільш продуктивна розумова праця можлива тільки в умовах тиші. - Бажано в час підготовки до екзаменів якомога менше дивитись кінофільми, грати в інтелектуальні ігри, читати художню літературу, обмежити користування різними гаджетами, оскільки ці заняття збільшують і без того велике розумове навантаження. - Підготовка до екзаменів вимагає активної роботи всіх пізнавальних процесів (це й увага, й логічне мислення), але найбільше навантаження - на пам'ять. Особливо якщо до іспиту готуються за один, два дні, а не протягом всього начального року.
Для того, щоб результат запам’ятовування був кращим, потрібні:
1. Орієнтація пам’яті на майбутнє.
2. Правильна мотивація запам’ятовування. Для чого людина це запам’ятовує? Відома ситуація, коли учні, успішно склавши іспит, швидко забувають вивчений матеріал. Так, як учень ставив для себе завдання – запам’ятати ненадовго. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, втрачається на 20-30% упродовж перших 10 годин. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хв – втретє, а через 8 -10 годин – учетверте, і ще раз через добу. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.
3. Розуміння матеріалу, який запам’ятовуєш. Щоб те, що ви запам’ятали не змішалося, потрібно: - вміти виділяти головне; - вміти логічно мислити; - вміти узагальнювати частини інформації.
4. Найкраще запам’ятовується інформація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина завжди швидко «вилітає» з голови. Тому під час запам’ятовування та повторення слід приділити увагу середині тексту.
5. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто і можна переходити до наступного. Насправді ж це – несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті не відповіси на таке «знайоме» питання.
6. Запам’ятати можна краще, якщо знати, що є «найближчим»: текст, малюнок, логічна схема, мовленнєве відтворення.
7. Слід пробувати знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, адже цікаве запам’ятовується на багато легше. В залежності від того, до якого предмета готуєшся, треба виділити й розуміти, які саме вміння тобі потрібні.
8. Також пам’ятайте, що ви маєте можливість проходити пробні он-лайн тестування, яке дає можливість взяти участь у процедурі проведення ЗНО, ознайомитися з різними формами тестових завдань, розрахувати час роботи з тестовими зошитами, визначити власний рівень знань, а найголовніше – психологічно адаптуватися до основної сесії ЗНО та скоригувати підготовку до неї. Таке тестування дозволить вам побачити, що ви знаєте добре, а над чим потрібно попрацювати – часу на це буде ще достатньо. Чим більше будете тренуватись, тим менше буде хвилювань, незібраності, неорганізованості на основній сесії ЗНО.
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА
Не менш важлива й психологічна підготовка до ЗНО, оскільки здійснюється навантаження не тільки на розумову діяльність, а й на нервову систему. Нервова система у вашому віці перебуває у стані розвитку, відбуваються певні зрушення, зміни в психіці. Нервова система характеризується: підвищеною чутливістю, збудливістю, неврівноваженістю, роздратованістю. Особливо психоемоційне напруження проявляється напередодні ЗНО.
Іспити – це час хвилювань, які переживають всі, навіть найспокійніші, гарно підготовлені й впевнені в своїх знаннях учні. І це природно. Дуже багато випадків, коли учні, які гарно підготовлені, мають запас знань, але отримують оцінку нижчу, ніж вони заслуговують (надмірно переживають, від хвилювань забувають, що вони знали раніше). І навпаки – учні, які отримують оцінку на бал вище, ніж оцінка рівня їх знань (впевнені в собі, зібрані, спокійні). Тому, головне в період підготовки, здачі ЗНО – спокій. Для того, щоб у кризовій ситуації не панікувати, не ставте перед собою неможливих завдань. Не варто чекати поки ситуація стане катастрофічною.
Починай готуватися до ЗНО заздалегідь, потроху, вроздріб, зберігаючи спокій. Багато учнів відчувають страх перед іспитами, та тестуванням. Тому, хто особливо страждає від страху, нервовості, рекомендовано провести попередню репетицію за всіма правилами справжнього іспиту. Роль екзаменатора можуть виконувати одногрупники, батьки чи будь-хто з дорослих.
При цьому, як тому хто складає іспит, так і екзаменатору потрібно поводити себе так, як на справжніх іспитах. Декілька таких репетицій допомагають знизити нервовість, розгубленість, з’являться впевненість і спокій. Наступним головним чинником є впевненість. Ви готувались, вчили, знаєте матеріал – тому будете впевнені в собі.
Існують вправи, спрямовані на загальне заспокоєння: аутотренінг. Промовляйте ці фрази подумки:
1. «Я зовсім спокійний». Згадайте почуття приємного спокою; думайте про спокій, відпочинок.
2. «Мене нічого не турбує». Згадайте почуття спокою, коли після важкого дня ви приходите додому й лягаєте відпочивати.
3. «Все моє тіло відпочиває, мої м’язи розслаблені». Відчувайте цю розслабленість, згадайте почуття приємного відпочинку. Коли здобувач освіти цілком спокійний, не нервує – він може зосередитися на тому завданні, яке стоїть перед ним.
Часто трапляється така ситуація, коли учні не вдумуються у запитання, а розгублено й боязко слідкують і слухають, як запитують інших. Якщо ви не можете «вимкнутись», краще не нервувати в очікуванні, а відповісти першим.
Краще заздалегідь налаштувати себе на ті вимоги, які перед вами ставлять іспити, тестування.
Зосередженість є однією з необхідних умов для успішної здачі екзамену. Потрібно зосередитись на завданні, а не на думці про те , яку оцінку вам поставлять.
Це – повнота, чіткість, оформлення відповіді. Питання треба розкривати повно, послідовно вести свою розповідь. Спочатку сказати про головне, потім – додаткові деталі. Не «перескакувати» з одного на інше. Треба показати екзаменатору, що ти усвідомлюєш те, про що говориш, а не просто визубрив із підручника. Можна закріпити свою відповідь прикладами із життя, із власних спостережень, із книг. Це, зазвичай, цінується екзаменаторами. Щодо оформлення: відповідь повинна бути грамотною, впевненою; мова зв’язною, логічно послідовною.
Необхідно виділити час для відпочинку, для розрядки, для зняття нервової напруги. Якщо є така можливість, то відпочити й наступного дня. Таким чином, правильна організація всього періоду підготовки і здачі ЗНО (дотримання режиму, умов праці і відпочинку, повноцінне харчування, спокійна й доброзичлива атмосфера) значно знизить негативний вплив екзаменаційного періоду на організм, сприятиме успіху.
Техніки управління емоційним станом, зняття стану тривоги та апатії.
Техніки управління емоційним станом, зняття стану тривоги та апатії.
Розрізняють фізичні, емоційні, інтелектуальні й духовні способи керування стресом.
Фізичні способи керування стресом
Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть фізична активність щодня по 20 хвилин значно покращує самопочуття. Особливо корисні плавання, біг, рухливі ігри на свіжому повітрі (футбол, волейбол, теніс, бадмінтон).
Раціональне харчування. Люди, які перебувають у стані хронічного стресу, часто зловживають солодощами. Це допомагає підтримувати рівень цукру в крові для компенсації ослабленої стресом функції гормонів. Однак набагато корисніше їсти овочі, у яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
Відпочинок і сон. Першим симптомом стресового перевантаження є порушення сну: ввечері людина довго не може заснути, вночі часто прокидається, а вранці почувається знесиленою. Це означає, що її біологічний годинник «зламався». Для його відновлення потрібно близько трьох тижнів. Щовечора треба лягати в один і той самий час. Перед сном потрібно провітрити кімнату, прийняти теплу ванну або душ і випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині – другові, подрузі, батькам. Проблема, обговорена кілька разів, поступово «зітреться». Можна записати свої думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають свої руйнівні властивості. Щоб заспокоїти емоції, варто відволіктися від них. Допомагають заспокійлива музика, ігри з дітьми і тваринами, відпочинок на природі, вправи на релаксацію.
Інтелектуальні способи керування стресом
Планування часу – неодмінний складник профілактики стресів.
Організована людина робить набагато більше, ніж та, яка діє хаотично і хапається відразу за кілька справ. Замість того щоб зайнятися всіма справами відразу, краще скласти список того, що хотілося б зробити, і поступово викреслювати те, що вже зроблено. Найважливіші і термінові справи зі списку потрібно виконувати в першу чергу.
Позитивне мислення послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин. Узагальнена формула позитивного мислення звучить приблизно так: «Було б добре, якби ми завжди отримували те, що хочемо. Ми робимо для цього все можливе. Однак якщо попри наші зусилля бажання не виконуються, ми звичайно відчуваємо розчарування, але не впадаємо у відчай, не панікуємо, не зневажаємо себе та інших людей».
Духовні способи керування стресом
Кожна людина прагне знайти своє призначення, замислюється над сенсом життя, проблемами справедливості. Такі думки можуть посилювати стрес. Ті, хто усвідомив своє призначення або вірять у безсмертя душі, простіше переживають період духовного становлення. Їм також легше заспокоїтися після пережитих випробувань, трагічних подій, важких захворювань, навіть смерті близьких.
ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ
ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ
Торгівля людьми - це кримінальний злочин, сучасне рабство, продаж, передача людей з метою експлуатації та заробітку. В Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням. За даними ООН, щорічно через міжнародні кордони продають від 600 до 800
тис. осіб.
За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн.
За даними МОМ, більше ніж 120 тис. українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року.
Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.
За всіма показниками, Україна є лідером у Східній Європі за кількістю постраждалих внаслідок торгівлі людьми.
Які ж причини потрапляння до «рабства»?
інформаційні:
погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном та їх наслідки;
публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»;
низька обізнаність стосовно своїх прав.
правові:
відсутність належної системи захисту потерпілих;
недостатнє покарання злочинців.
причини, пов’язані з «людським фактором»:
складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; нестача матеріального забезпечення).
слабкі професійні навички;
зависока або занизька самооцінка;
бажання зробити запаморочливу кар’єру;
швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;
жага до «красивого життя», вдало вийти заміж;
надмірна схильність до ризикованої поведінки;
зайва довірливість ….
Торгівля людьми: міфи та факти
Торгівля людьми: міфи та факти
«Торгівля людьми: міфи та факти»
Зі мною такого не станеться (міф)
Факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи стимулювання.
Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері (міф)
Будь-яка особа може постраждати – незалежно від віку, статі, соціального статусу. Багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Це і сексуальна та трудова експлуатація, дітей змушують жебракувати, красти, використовують для проституції, та з метою вилучення органів.
Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми (міф)
Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.
Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми (міф)
Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що пропрацювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших "працівників". Залякані жертви повертаються додому і замість того, щоб сповістити правоохоронні органи, проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів.
За інформацією МОМ, в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.
Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо. (міф)
Звичайно, якщо людина не звертається по допомогу, то і покарати злочинців ніхто не може, і як наслідок, у пастку можуть потрапити і інші.
Торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону. (Міф)
Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора. Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, аби потрапити у неволю, їм не потрібно перетинати кордон - пройдіться лише вулицями великого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків...
Торгівля людьми обов'язково включає застосування сили. (Міф)
Нині деякі торгівці людьми тримають своїх "працівників" лише до кінця терміну закінчення візи, відправляють додому для її поновлення, а потім, внаслідок залякувань, погроз вчинити шкоду рідним або боргової залежності, змушують їх повертатися. Інколи жертвам приплачують якийсь мізер, через що вони починають відчувати себе причетними.
Мабуть, всі погодяться, що все ж таки беззаперечним фактом залишається те, що більшість людей виїжджають за кордон з метою заробітку.
Пам’ятка для дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано…
1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
3. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.
4. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.
5. Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
6. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
7. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
8. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.
9. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.
10. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
11. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця:психолога, психотерапевта,психіатра.Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.
Національна дитяча “гаряча лінія”:
8 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів) та
або 116 111 (з мобільних телефонів).
ВИХІД ЗАВЖДИ Є!
Скажемо рішуче «НІ» НАСИЛЬСТВУ!
· Пам’ятайте, що насильство, здійснене над вами, не є нормою життя. Насильство - неприпустима річ у стосунках людей.
· У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
· Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він – з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
· Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують ваше гідність.
· Поділіться своїми проблемами з викладачем, куратором групи, практичним психологом, заступником директора, з адміністрацією ліцею, зверніться до поліції.
· Не вірте у погрози з боку кривдників.
· Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
· Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
· Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. У Сімейному кодексі (ст. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
Навчіться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.
Як пройти крізь труднощі і зберегти психічне здоров’я
Протягом життя кожен і кожна з нас стикається зі складними ситуаціями – від проблем в особистих стосунках до світових криз. Одна із властивостей, яка допомагає нам їх пережити – це психологічна стійкість або відновлюваність (resilience).
Що таке психологічна стійкість
Психологічна стійкість характеризує нашу здатність справлятися зі скрутою, травмами, трагедіями, загрозами або значними джерелами стресу – такими як проблеми у сім’ї та стосунках, серйозні розлади здоров’я, стреси на роботі або фінансові труднощі. Що більш стійкою є психіка, то краще ми можемо долати ці труднощі, і тим кращі наші шанси відновитися після негараздів і травми.
Важливо розуміти, що стійкість – це не про те, щоби “зберегти обличчя”, замовчувати свої переживання, чи вдавати, що все гаразд, коли вам складно. Це також не про те, щоби “бути сильним” і долати усі проблеми самотужки.
Дуже часто це діє якраз навпаки. Що краще ми усвідомлюємо наші потреби та емоції, що більше дозволяємо собі відчувати їх, а в разі потреби – звертатися по допомогу, тим більш ми є психологічно стійкими. І тим простіше нам буде відновитися після негараздів.
Крім цього, психологічна стійкість – це те, що дозволяє нам особистісно зростати. Вона не є рисою чи властивістю психіки, притаманною окремим людям, а включає особливий спосіб мислення, поведінки та реакцій на події, який можна розвинути.
Американська Психологічна Асоціація виділяє такі складові довгострокового розвитку психологічної стійкості:
· Будувати довірливі та стосунки прийняття у родині, з друзями, у громаді та різних групах.
· Ставити перед собою реалістичні цілі та рухатись до них маленькими кроками, бути активними та приймати рішення, хай навіть із невеликих питань.
· Турбуватися про себе, розвивати позитивне сприйняття себе та шукати можливості краще себе пізнати.
· Знаходити позитивні способи долати стрес – фізичні вправи, хобі тощо.
· Працювати над власним мисленням, щоби не сприймати кризу як неподоланну проблему, ставитися до змін як до частини життя, бачити ширший контекст подій та позитивну перспективу.
Безпека в Інтернеті
Безпека в Інтернеті
Практично кожна сучасна людина є активним користувачем Інтернету. Хтось знає, хтось здогадується, а хтось вже стикався з проблемами безпеки власного комп'ютера і особистої інформації. Вся ця загроза виходить з мережі, так що слід дотримуватися кількох правил безпеки.
1. Перш за все, слід встановити на свій комп'ютер необхідний захист, а саме антивірусне програмне забезпечення відомого виробника. Його необхідно регулярно оновлювати, про що забувати не слід.
2. Дуже важливо намагатися не розміщувати в мережі особисту інформацію, таку як ваше ім'я, адреса, телефони тощо.
3. Не надсилайте особисту та конфіденційну інформацію з мережі, якщо вона не зашифрована.
4. Важливо не зберігати свої паролі на комп'ютері. Краще використовуйте для цього зовнішні носії, тобто той же звичайний папір або блокнот, або ж зберігайте їх у спеціальних програмах, захищених від злому.
5. Використовуйте тільки надійні пін-коди та паролі для доступу до різних ресурсів, соціальних мереж, електронної пошти і т.п. Не використовуйте однаковий, нехай навіть складний, пароль для кількох сайтів.
6. Ніколи не відповідайте на спам.
7. Не виконуйте жодних дій, що вимагаються в повідомленнях, отриманих від невідомих користувачів на вашу електронну пошту. В іншому випадку нічого хорошого не чекайте.
8. Не відкривайте і не запускайте файли або програми, які прислали вам невідомі люди. У них може міститися що завгодно і в більшості випадків це віруси.
9. Якщо навіть від ваших знайомих приходять підозрілі повідомлення, не відповідайте і не відкривайте їх, оскільки їх сторінки можуть бути зламані і використані шахраями. Це дуже поширене явище.
10. Уважно відносьтеся до всіх електронних листів, які містять посилання на інші ресурси. Далеко не завжди зазначена посилання веде туди, куди вказано в описі.
11. Не здійснюйте операцій зі своїми банківськими рахунками через Інтернет у громадських місцях та Інтернет-кафе. Це дуже небезпечно.
Запорука безпеки в Інтернеті - надійний пароль
Працюючи або розважаючись в Інтернеті, ми реєструємося на масі сайтів. Щоб ваш логін і пароль не потрапили в чужі руки, а ваша особиста переписка не стала надбанням громадськості, дуже важливо дотримуватися правил безпеки в Інтернеті.
Часто користувач не може придумати пароль і використовує прості поєднання букв або цифр по типу "qwerty" або "123456". Але такий пароль дуже легко підібрати, і при спробі злому хакери перевіряють такі комбінації в першу чергу. Тому дійсно безпечний пароль повинен відповідати певним критеріям.
Пароль не повинен складатися з простого слова, небажано використовувати в якості пароля своє ім'я, прізвище, дату народження, імена близьких людей і т.п.
Краще використовувати не слово, а безглузду комбінацію букв. Якщо вам важко її придумати, наберіть українське слово в англійській розкладці, наприклад, слово "захист" перетворюється в "pfobnf". Але, знову ж таки, слово не повинно бути занадто простим.
Кращий пароль - це комбінація великих і малих літер, цифр і спецсимволів в довільному порядку. Чим важливіший для вас пароль від аккаунта на тому чи іншому сайті, тим складнішим він повинен бути. Багато сайтів визначають ступінь безпеки вашого пароля при реєстрації і не дають можливості використовувати занадто простий пароль.
Ті ж вимоги відносяться і до секретного питання для відновлення забутого пароля. Занадто просте питання з очевидною відповіддю, відомим не тільки вам, анітрохи не убезпечить ваш аккаунт електронної пошти. Краще замість стандартного секретного питання придумати власний, відповідь на яке буде відома тільки вам. Це підвищить вашу безпеку в Інтернеті. Якщо сайт, на якому ви реєструєтесь, пропонує здійснити прив'язку вашого аккаунта до номера мобільного телефону - скористайтеся цією можливістю, тоді при втраті пароля він прийде не на електронну пошту, а у вигляді SMS. Погодьтеся, зловмисникові важче отримати фізичний доступ до вашого телефону, ніж до електронної поштової скриньки.
Для забезпечення безпеки в Інтернеті дуже важливо правильно зберігати ваш пароль. Найкраще запам'ятати його напам'ять і ніде не записувати - тоді ймовірність того, що він потрапить у чужі руки, мінімальна. Якщо ви не можете обійтися без підказки, придумайте кодову фразу, в якій буде зашифрований ваш пароль. Існують також програми для збереження паролів, які зберігають всі ваші паролі в базі даних. Але для доступу до бази теж використовується пароль, так що занадто довіряти програмам не варто.
Багато браузерів пропонують зберігати ваші паролі. Але якщо ви дорожите безпекою в Інтернеті, зберігайте паролі в браузері тільки на вашому особистому комп'ютері, до якого маєте доступ тільки ви. На роботі, в училищі або в інтернет-кафе запам'ятовувати пароль в браузері не варто. При роботі з чужого комп'ютера при вході на сайт, що вимагає авторизації, ставте галочку біля фрази "чужий комп'ютер" або "не запам'ятовувати пароль", якщо така функція присутня. Закінчуючи роботу з сайтом, обов'язково натисніть на кнопку "вихід", інакше наступний користувач, який сяде за комп'ютер, отримає доступ до вашого аккаунта.
Намагайтеся на різних сайтах використовувати різні паролі. Наприклад, пароль вашої електронної пошти не повинен співпадати з паролем в соціальній мережі. Щоб підвищити рівень безпеки в Інтернеті, використовуйте різні електронні поштові скриньки для особистого листування і для реєстрації на сайтах. З електронною кореспонденцією краще працювати не безпосередньо в браузері, а в спеціальній програмі - поштовому клієнті.
Ваш пароль можуть перехопити і за допомогою спеціальних скриптів. Наприклад, в соціальних мережах популярні скрипти, що дозволяють відзначити відразу всіх друзів на фотографії. Вам пропонується просто скопіювати код та вставити його в адресний рядок браузера. Можливо, цей код і правда безпечний - але якщо ви не розбираєтеся в скриптах і не впевнені на 100%, як працює код, ризикувати не варто, якщо ви не хочете втратити свого аккаунта. З тих же міркувань безпеки в Інтернеті постарайтеся не використовувати програми, що пропонують скачати з соціальних мереж музику і відео, якщо вони пропонують вам ввести свій логін і пароль.
Для перехоплення паролів використовуються трояни - шкідливі програми, які маскуються під нешкідливі файли. Щоб убезпечити свої особисті дані, не завантажуйте файли з недовірених джерел і не запускайте незнайомі програми. Обов'язково встановіть на свій комп'ютер антивірусне ПЗ - існує безліч антивірусів, і багато безкоштовні антивіруси не поступаються по надійності і функціональності комерційним. Також підозрілі файли і посилання можна перевірити онлайн, щоб упевнитися в їх безпеці.
Ще одна загроза безпеки в Інтернеті - так званий фішинг. Ми вже розповідали про нього в статті "Шахрайство в Інтернеті: як не попастися на вудку?" Щоб не стати жертвою фішингу, не переходьте по підозрілих посиланнях, які схожі на справжні (наприклад, замість www.example.com - www.exxampl.com) і не повідомляйте свій логін і пароль від аккаунта нікому, навіть якщо ця людина представився адміністраторам сайту - справжньою адміністрації ваш пароль не потрібен.
Ваша безпека в Інтернеті знаходиться в ваших руках, тому тільки в ваших силах зробити так, щоб ніхто не дізнався ваш пароль і не скористався особистою інформацією в поганих цілях.
Що треба знати про коронавірус?
Що треба знати про коронавірус?
Коронавірус — це гостре вірусне захворювання, що характеризується переважним ураженням дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Коронавірус є зоонозною інфекцією, тобто може передаватися людям від тварин.
Джерелом коронавірусної інфекції, як правило, є хвора людина. Також джерелом можуть виступати дикі та домашні звірі, мавпи, птахи, змії та інші тварини. При цьому, період контагіозності невизначено довгий.
Вірус передається повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, фекально-оральним шляхом. До факторів передачі відносяться виділення носоглотки, блювотних мас, фекалії птахів, тварин, хворої людини.
У людей сприйнятливість до коронавірусу дуже висока, захворювання загрожує всім віковим групам. Антигенна різнорідність вірусів зумовлює значну частоту повторного інфікування збудниками інших серологічних типів.
На сьогоднішній день патогенетичні механізми розвитку коронавірусної інфекції вивчені недостатньо. Вхідними воротами для інфекції є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів. При ураженні збудником 2019 nCov інфікування стрімко поширюється на бронхи та легені.
Для більшості коронавірусних інфекцій інкубаційний період обмежений 2-3 добами. Однак, для коронавірусу 2019 nCov цей період може становити від 1 до 14 днів (в середньому 10 днів).
Протягом усього цього періоду людина може заражати інших. Протікає захворювання, найчастіше, як звичайний грип, парагрип або будь-яка інша гостра респіраторна інфекція з усіма характерними для них ознаками.
Характерні симптоми коронавірусу при респіраторній формі:
біль при ковтанні, чханні;
риніт;
головний біль;
кашель;
прояви гіпоксії;
підвищення температури;
лихоманка;
м'язовий біль.
На початковому етапі зараження новим типом збудника ознаки коронавірусу збігаються з усіма ознаками звичайної застуди: сухий кашель, слабкість, підвищення температури. У деяких пацієнтів відзначаються ураження очей (кон'юнктивіт) та діарея. Якщо захворювання протікає в легкій формі, запалення легенів не розвивається й весь патологічний процес обмежується слабо вираженими симптомами. У таких випадках температура може підійматися незначно або взагалі залишатися в межах норми.
При важких формах захворювання стан пацієнта швидко погіршується, підіймається дуже висока температура, з'являється непродуктивний сильний кашель, розвивається дихальна недостатність. Стан хворого значно погіршується, якщо є супутні захворювання.
Особливості захворювання у дітей
У дітей інфікування може поширюватися на нижні відділи дихальних шляхів, викликаючи біль в грудях при диханні та задишку. Спостерігається запалення гортані, шийний лімфаденіт, свистячі та сухі хрипи в легенях.
Особливості перебігу та ускладнення
При звичайній коронавірусній інфекції повне одужання зазвичай настає через 5-7 днів. Віруси mers та sars cov, як правило, ускладнень не викликають і прогноз захворювання сприятливий.
Якщо захворювання протікає у більш важкій формі, на одужання може піти два та більше тижня.
У важких випадках наслідки коронавірусу вкрай несприятливі:
Виражена інтоксикація
Ознаки набряку легенів
Прогресуюча гостра дихальна недостатність
Поліорганна недостатність
Прогноз при такому перебігу захворювання несприятливий.
Провести діагностику коронавірусу тільки по клінічній картині неможливо, через те, що симптоми коронавірусу повністю ідентичні симптомам інших респіраторних інфекцій. Швидко визначити наявність коронавірусу в організмі дозволяють тест-системи.
Діагноз "коронавірусна інфекція" може бути підтверджений тільки лабораторними методами діагностики!!! Матеріалом для дослідження служать слиз, харкотиння, кров, сеча та ін.
При підозрі на розвиток пневмонії лікар призначає рентгенографію.
Диференціальна діагностика коронавірусу проводиться з риновірусною інфекцією, РС-інфекцією, бактеріальними та вірусними гастроентеритами.
Лікування:
Лікування коронавірусу легкої форми або середньої тяжкості включає симптоматичне лікування — препарати для зниження температури, кашлю, препарати від нежитю і т.д.
В основі лікування важких форм коронавірусу лежить медикаментозна терапія:
противірусні препарати;
специфічні імуноглобуліни;
кортикостероїди.
Кортикостероїди призначаються при прогресивному погіршенні клінічної картини, тривалій лімфопенії, зниженні насичення крові киснем. При розвитку тяжких ускладнень показано застосування антибіотиків, проведення штучної вентиляції легенів. Хороші результати були отримані при введенні важким пацієнтам плазми крові від перехворілих на атипову пневмонію.
На сьогодні специфічних заходів профілактики коронавірусу немає — вакцина поки не розроблена. При появі найменших симптомів захворювання рекомендується перебувати вдома. У період великої захворюваності оточуючих необхідно максимально обмежити контакти з оточуючими людьми, уникати стовпотворіння, не відвідувати місця великого скупчення людей.
Заходи профілактики коронавірусу:
не відвідувати регіони, де найбільш часто зустрічається коронавірусна інфекція;
носити засоби індивідуального захисту (маски);
регулярно мити руки;
обмежити контакти на близькій відстані;
більше гуляти на свіжому повітрі в парках, скверах, далеко від людей;
зміцнювати місцевий імунітет (дотримуватися температурного режиму в приміщенні — 18-20 градусів, підтримувати необхідну вологість — від 40 до 60%);
частіше провітрювати житлове приміщення;
зволожувати слизові оболонки верхніх дихальних шляхів сольовими розчинами.
психологічна допомога під час війни
психологічна допомога під час війни
У цей складний для нас усіх час потреба психологічної допомоги є вкрай актуальною. Дорослі та діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки.
Гострота стресової реакції залежить від:
– Ступеня залученості — дитина постійно стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі — постраждала сама або її рідні, знайомі.
– Індивідуальних особливостей — вразливість, вміння опанувати себе, наявність конкретних деструктивних стереотипів реакції психіки до війни.
– Попереднього травматичного досвіду — особа була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо.
Відповідно, кожен реагує на певну подію по своєму і в будь-якому разі ви чи ваші близькі, родичі, друзі та знайомі можуть вільно отримати психологічну підтримку від спеціалістів. Ми підібрали список ресурсів, на які можна звернутися щоб отримати психологічну допомогу:
1. Ви можете записатися на безоплатну консультацію зі спеціалістом Психологічної підтримки від медико-психологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfKTScLrK6Vt-ibwrd9_hBnBJwYixd6PexkwltiymOM4pA6RQ/viewform
2. Безкоштовну допомогу усім, хто її потребує, готові надавати сертифіковані психологи Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом. Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням: https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5-e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY та залишити свою заявку і контактну інформацію.
3. Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає безкоштовну психологічну допомогу. Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – заповніть анкету за посиланням: https://tellme.com.ua/get-help та очікуйте дзвінка спеціаліста.
4. Поліцейські психологи створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbot для зворотного зв’язку психолога з клієнтом.
5. Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky.
6. Онлайн-програма «Бути батьками ангела» для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них. Зареєструватися можна за посиланням: https://angelscare.org.ua/freeregistration.
7. Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333 або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact.
8. Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». Звернутися можна за номером гарячої лінії центру: (044) 222 90 94.
9. «Телефон довіри для всіх» – лінія екстреної безкоштовної анонімної психологічної допомоги. Приймає дзвінки з 19.00 до 7.00. Контактні номери за регіонами: Одеса (048) 737 7676, Харків (057) 759 7676, Київ (044) 228 7676, Донецьк (062) 213 7676, Луганськ (064) 272 7676, Дніпропетровьск (056) 767 7676, Чернівці (037) 290 7676, Івано-Франківськ (034) 273 7676, Херсон (055) 239 7676, Львів (032) 253 7676, Миколаїв (0512) 59 76 76.
10. Безкоштовна психологічна допомога надається українцям в умовах війни в рамках всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Звернутися можна за номером 5522.
11. Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного).
12. Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр соціаьних служб – 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів безкоштовні.
13. Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
14. Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації надають безкоштовно за номером:0 800 210 160.
15. Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Viber, Telegram: (067)-718-9966; (063)-721-04-63;(066)-219-09-73.
Якщо ж у dас періодично зникає електроенергія, телефонний зв’язок або з’єднання з мережею інтернет, ви можете завантажити практичний посібник «Діти та війна: навчання технік зцілення» за посиланням: http://ipz.org.ua/wp-content/uploads/2017/10/dity_fin_ispp-1.pdf. Це посібник містить 5 планів занять щодо стабілізації психо-емоційного стану дитини, а також містить дієві інструкції та рекомендації щодо покращення психологічного становища особи.
Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту «Друг» розробила Telegram-бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події. З ресурсом можна ознайомитися, перейшовши за посиланням https://t.me/friend_first_aid_bot.
Психологи ДСНС України також підготували низку рекомендацій, як допомогти людині у кризовій ситуації. Кожна ситуація може і буде індивідуальною, однак ви можете використовувати загальний шаблон і адаптувати під потреби конкретної людини.
збираємо тривожну валізу
збираємо тривожну валізу
Що таке «тривожна валіза»
Що таке «тривожна валіза»
Багато країн, які знаходяться поруч з агресивними сусідами (до прикладу, Ізраїль), або ті, які пережили агресію, чи ті, на частині території яких ведуться бойові дії, виробили чималий досвід, як в екстремальних умовах здійснити швидку евакуацію. У Японії, наприклад, громадянська безпека є частиною виховання. Прийоми цивільного захисту японці відпрацьовують з малих років, і тренування йдуть постійно.
Україна здобуває цей досвід ціною надважких втрат. Проте українці мобільні, а життя вчить вчитися не лише на власних помилках. І якщо багато з нас до початку російської агресії ставився скептично до тренувань з цивільного захисту населення, то сьогодні більшість чітко усвідомлює небезпеку. Отож ще раз нагадаємо, що потрібно зробити, щоб, у разі необхідності, ми змогли швидко відповідно прореагувати на сигнал тривоги.
Перш за все у кожній сім’ї, у кожному навчальному закладі та і на підприємствах під рукою мають бути готові спаковані речі першої необхідності, які дозволять миттєво покинути місце небезпеки. Мова йде про так звану «тривожну валізку». Що ж це таке?
«Тривожна валіза» — це узагальнена назва базового набору речей, які можуть знадобитися у будь-якій екстреній ситуації, зокрема, війни.
У довіднику «У разі надзвичайної ситуації або війни» від Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, зазначено, що її потрібно тримати напоготові, щоб скоротити час на збори у разі небезпеки. Це має бути місткий і зручний багаж, який легко переносити, легко вписуватиметься у транспорт, наповнений людьми. Найбільше для цього підійде рюкзак. Уявіть собі, що доведеться бігти або ж долати пішки значну відстань до місця укриття вашій дитині. Саме ця річ буде найбільш зручною. Її повинна мати кожна родина, по можливості, для кожного члена сім’ї. Укладати у ній речі слід так, щоб можна було легко знайти те, що вам потрібно. І звичайно, рюкзак повинен бути якісним.
Головна умова, яку потрібно запам’ятати батькам і педагогам: використання і пакування тривожного рюкзака лише за призначенням. Тобто, уникайте всіх зайвих дрібничок, які можуть додати йому зайвої ваги або ж спричинити незручність.
Тривожний рюкзак повинен мати кожен учень, що відвідує освітній заклад. Ця вимога не узаконена, проте є рекомендації від ЮНІСЕФ та Нацполіції для батьків. Також в окремих країнах евакуаційний рюкзак зобов’язано мати в кожному класі для учнівського колективу і для адміністрації. У класі за його вміст відповідає класний керівник, у закладі - адміністрація. Використовувати його за необхідністю повинен власник ( якщо це учнівський), класний керівник або вчитель, що веде урок, під час якого виникла необхідність евакуюватися (рюкзак класу), а «рюкзак закладу», за погодженням, хтось із членів адміністрації). В українському законодавстві такої вимоги немає. Проте є рекомендації МОН.
Правила поводження у надзвичайних ситуаціях
Правила поводження у надзвичайних ситуаціях
У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:
У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:
завісьте штори або опустіть й закрийте жалюзі (заклейте вікна паперовими стрічками), щоб знизити ризик травмуватися уламками скла
✔️вимкніть світло, зачиніть вікна та двері
✔️займіть місце на підлозі в приміщенні, у якому немає вікон, що виходять на вулицю (коридор, ванна кімната, передпокій)
✔️поінформуйте різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих
У разі загрози чи ведення бойових дій:
У разі загрози чи ведення бойових дій:
✔️завісьте штори або опустіть й закрийте жалюзі (заклейте вікна паперовими стрічками, скотчем), щоб знизити ризик травмуватися уламками скла. Вимкніть електрику, перекрийте воду і газ, загасіть (вимкніть) опалювальні пристрої
✔️візьміть документи, гроші й продукти, предмети першої необхідності, аптечку
✔️одразу залиште приміщення, сховайтеся в підвалі або в найближчому сховищі
✔️попередьте сусідів про небезпеку, допоможіть людям похилого віку і дітям
✔️без крайньої потреби не залишайте безпечне місце перебування
✔️будьте максимально обережним; не панікуйте
Якщо стався вибух:
Якщо стався вибух:
✔️уважно роззирніться, щоб з’ясувати, чи є небезпека подальших обвалів і вибухів, чи не висить із руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога
✔️якщо є змога — спокійно вийдіть з місця пригоди. Якщо опинилися під завалами, подавайте звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів
✔️виконайте всі інструкції рятувальників
Під час повітряної тривоги та загрози ракетного удару:
Під час повітряної тривоги та загрози ракетного удару:
✔️відключіть електрику, перекрийте воду і газ
✔️загасіть (вимкніть) опалювальні пристрої
✔️візьміть документи, гроші та продукти, предмети першої необхідності, аптечку
✔️попередьте про небезпеку сусідів і, у разі необхідності, надайте допомогу людям похилого віку та хворим
✔️дізнайтеся, де розташоване найближче укриття. Переконайтеся, що шлях до нього вільний і укриття у придатному стані
✔️якнайшвидше дійдіть до захисних споруд або сховайтеся на місцевості
✔️дотримуйтеся порядку, без крайньої потреби не залишати безпечного місця перебування
✔️стежте за офіційними повідомленнями
Під час масових заворушень:
Під час масових заворушень:
✔️зберігайте спокій і розсудливість
✔️під час перебування на вулиці — залиште місце масового скупчення людей, уникайте агресивно налаштованих людей
✔️не піддавайтеся на провокації
✔️надійно зачиняйте двері; не підходьте до вікон і не виходьте на балкон
✔️без крайньої потреби не залишайте приміщення
Якщо ви стали заручником і є загроза життю:
Якщо ви стали заручником і є загроза життю:
✔️постарайтеся запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців у майбутньому це може знадобитися, щоб розшукати їх
✔️за першої нагоди постарайтеся сповістити рідних або поліцію про своє місцеперебування
✔️намагайтеся бути розсудливим, спокійним, доброзичливим, не ризикуйте
✔️якщо злочинці перебувають під впливом алкоголю або наркотиків, намагайтеся уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними
✔️виконуйте вимоги злочинців, не створюйте конфліктних ситуацій, звертайтеся за дозволом, щоб переміститися, відвідати вбиральню, отримати медичну допомогу тощо
✔️уникайте будь-яких обговорень, зокрема політичних тем; нічого не просіть
✔️якщо тривалий час перебуваєте поряд зі злочинцями, спробуйте встановити з ними контакт, викликати гуманні почуття
✔️уважно стежте за поведінкою злочинців та їхніми намірами, будьте готовими втекти, попередньо пересвідчившись у високих шансах на успіх
✔️спробуйте знайти найбезпечніше місце у приміщенні, де перебуваєте і де можна було б захищатися під час штурму (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю — ванна кімната або шафа). Якщо такого місця немає, то падайте на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільби
✔️якщо працівники сил спеціальних операцій (ССО) застосували сльозогінний газ, дихайте через мокру тканину, швидко і часто блимаючи
✔️під час звільнення виходьте швидко, речі залиште там, де вони лежать, через імовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконуйте команди працівників ССО
ПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують українським підліткам?
ПВК «Редан»: хто вони та чим загрожують українським підліткам?
26 та 27 лютого правоохоронці запобігли масовим бійкам у кількох містах України. У Києві планувалась сутичка на Печерську. У Львові відбувались провокації біля ТЦ «Форум». У Харкові, Івано-Франківську, Луцьку учасники руху також намагались влаштувати бійки.
Сутички відбуваються між двома субкультурами: ПВК «Редан» і так званими АнтиРедан. Організатори створюють Telegram-канали та закликають молодих людей брати участь у масових бійках. Планують усе чітко: розподіл на групи, точки зборів кожної, інформатори на місцях.
Серед учасників руху багато неповнолітніх. Наприклад, серед затриманих 257 осіб у Харкові лише 30 повнолітніх. Про це написав полковник Національної поліції Володимир Тимошко.
На щастя, жодної сутички так і не відбулося завдяки вчасному втручанню поліції та місцевих активістів.
Що відомо про ПВК «Редан»?
Усе почалося в росії. Там у різних містах юнаки в чорному одязі із символом павука на спині влаштовували масові бійки з футбольними фанатами чи мігрантами. Це відбувалось у торгових центрах або на вулицях.
Чому ПВК?
Учасники руху кажуть, що не асоціюють себе з приватною військовою компанією. Для них ця приставка просто жарт. Проте існує гіпотеза, що на формування цієї субкультури вплинула ПВК «Вагнер». Адже її очільник публічно героїзує роль злочинців та закликає молодих людей вступати у ПВК, де їх навчать «чоловічої роботи».
Чому «Редан»?
Ця назва походить з аніме Hunter x Hunter. Там діяла злочинна організація «Геней Редан», яку через емблему називали «Павуки». Кожен учасник цієї організації мав татуювання павука зі своїм номером.
У субкультурі ПВК «Редан» усі учасники мають символ павука із цифрою 4. В аніме під цим числом в організації завжди були зрадники чи шпигуни. Це пов’язано з тим, що в японській культурі число 4 несе неприємності, як у нас 13. Можливо, так учасники ПВК «Редан» хотіли передати свої деструктивні наміри.
Це ІПСО?
Українська поліція вважає, що поширення цієї субкультури в нашій країні — це російська інформаційно-психологічна спецоперація. Державі-агресорці важливо дестабілізувати ситуацію в Україні будь-яким чином.
Якщо вдатися до подробиць, випливає багато нестикувань. Особливо дивним виглядає те, як раптово з’явилася субкультура ПВК «Редан», а одночасно з нею «АнтиРедан».
Ось які підозрілі факти про рух визначила експертка з медіаграмотності, фактчекерка та авторка проєкту «НотаЄнота» Альона Романюк. Про це вона написала на своїй Facebook-сторінці:
«Гугл про редан як рух до 20 лютого цього року практично ніц не знає. Просто поодинокі статті.
В одній із харківських груп, де відбувалася координація такої групки, один з організаторів написав «В 15:00 по Киеву». От дивним воно мені виглядає, бо Харків і так живе за київським часом.
Рух дійсно перекочував в Україну, ймовірно, через тікток. Але мені ця вся історія нагадує гру «Синій кит». Памʼятаєте таку? Там же теж вуха російських спецслужб стирчать. Діти були, групи теж були, але це не було таким масовим, як про це писали.
В одній із тг-груп, де постять нібито відео «Редан» з України, переважна більшість фото та відео з рашки. А ще цей рух добряче дискредитує молодих людей, адже багато з них волонтерять, збирають кошти на ЗСУ, готуються до НМТ, вчать мови, цікавлять культурою, аніме в тому числі».
Переглянути допис повністю можна тут.
Чому підлітки?
У підлітковому віці діти відходять від батьків та переходять під вплив своїх однолітків. Їм важливо бути в групі, важливо, що про них подумають інші. Тому часто тинейджери роблять імпульсивні вчинки — всі ми так робили. Це шкідлива поведінка: наприклад, прогуляти уроки. Але вона не є небезпечною для життя та здоров’я підлітка.
Проте, як зазначають науковці, якщо дії підлітка мають руйнівний характер, спрямований на себе, своє здоров’я, зовнішній світ — це деструктивна поведінка. Вона може проявлятися в нападах агресії, гніву чи ворожості.
Часто така поведінка є відповіддю підлітка на складні обставини, в яких він опинився. У нашому випадку це війна.
Ще один важливий момент, який варто знати про підлітків — особливості будови мозку. Через певні біологічні особливості тинейджерам складно мислити критично та бачити небезпеку там, де її помічають дорослі.
«Не думайте, що аргумент, який ви виклали, або ідею, яку представили, підлітки інтерпретують так само, як ви. Префронтальна кора головного мозку продовжує розвиватися, і якщо в підлітка нейронна структура недостатньо сформована, він не зможе реально обмірковувати питання на тому ж рівні, що й дорослий», — говорить професорка Гарвардського університету Дебора Тодд-Юргелун.
Тож найпростіше маніпулювати юними людьми, психіка яких втомлена війною, які самі легко піддаються впливу та схильні до ризикованих дій.
Тому батькам так важливо будувати довірливі стосунки зі своїми тинейджерами та вчасно виявляти індикатори деструктивної поведінки в них.
Як перемогти страх?
Як перемогти страх?
1. Складіть список усього, що Вас лякає. Перший крок до ліквідації страху – його визнання. З'ясуйте чого саме ви боїтеся, щоб поглянути на проблему по-новому і змінити своє ставлення до неї. А починати потрібно саме з прийняття власних тривог. Зізнаючись собі в своєму страху, ви виводите його з підсвідомого відчуття у свідомість. І на цьому етапі він вже не буде таким жахливим.
2. Визначте причину свого страху. Розуміння причин того, чому з’являється таке почуття – це вже початок успіху.
3. Дихайте. Дихальна техніка чудово допомагає подолати хвилювання і страхи, тому що вона безпосередньо діє на внутрішні органи і розслабляє їх. Кілька разів глибоко вдихніть, затримайте дихання, потім видихніть і знову затримайте дихання. Бажано робити це на рівний рахунок: 1, 2, 3, 4.
4. Працюйте м'язами. Цей метод позбавить вас від страхів, а також допоможе зняти напругу і перевтому. Примусьте трохи попрацювати свої м'язи по всьому тілу. Послідовно напружуйте на кілька секунд, а потім розслабте окремі м'язи обличчя, шиї, рук, ніг тощо. Справа в тому, що після напруги м'язи прагнуть до розслаблення, а коли вони його отримують, то весь організм розслабляється і заспокоюється, причому, не тільки фізично, а й емоційно.
5. Відволікайтеся. Перемикніть увагу зі своїх страхів на щось кардинально інше. Наприклад, згадайте і прочитайте вірш, порахуйте перехожих або птахів, увімкніть телевізор, з'їжте шоколадку, зателефонуйте другові.
Страх зникає після того, як відповідна ситуація – позаду. З огляду на це особа знову й знову вибирає таку поведінку, яка дає змогу не потрапляти більше в обставини, які жахають. Страх - це продукт розуму і внутрішньої боротьби. Причина страху знаходиться тільки у нас в голові. Лукрецій вважав, що основним засобом подолання людьми страху є їх мисленнєво-розумова діяльність: «Як би ж думки у них були розумні. Став би їхній розум вільним від великих справ і страхів». Бажаємо мі
Зворотний бік гніву
Зворотний бік гніву
Яка природа гніву? Гніватися – це добре чи погано? Як гніватися, щоби не згрішити? Про це йшлося у програмі «Біблійний погляд» з ведучим Антоном Колгановим.
Гнів - це одна з базових потреб та емоцій людини, без якої людина була б просто роботом. У словнику написано, що гнів – це сильний, збуджений стан духу проти ближнього, сильне почуття обурення. Згідно з біблійним поглядом, гнів був створений, щоб у людини була здорова, правильна реакція, що спонукає її боротися з несправедливістю.
Праведний гнів — це коли, я можу правильно відреагувати. Реакцій на гнів може бути більше ніж 50 та їх можна поділити на три групи:
Перша – це образа. Мене не зрозуміли, не почули, зі мною не порахувалися і т. д. Це питання очікувань та реальності, чим більше у мене очікувань, тим більше розрив очікувань від чого прикро.
Друга – це напад. Є люди, які вважають, що найкращий захист – це напад. Вони внутрішньо переконані, що гнів необхідний. Такі люди вибухають, лаються і таке інше.
Це не правильно. Так ми можемо бути чимось незадоволеними, і це нормально. Ми живемо у суспільстві. Але треба вміти правильно зганяти свій гнів, щоб потім ніхто не постраждав.
Третя – придушення. Є люди – скарбнички, які пригнічують гнів, вважаючи, що це погано. Такі люди підсвідомо бояться ударів долі, відплати. Це теж погано, адже рано чи пізно пригнічений гнів вилізе назовні у вигляді хвороби чи навіть раку. Психологи зараз це називають психосоматичними явищами.
Також є люди, які поводяться як вулкани. Це вже частина їхнього характеру. Про них Соломон говорить: «людина гнівлива, вона заводить сварку і запальна багато грішить». Від таких людей краще тримаються на відстані. А нам важливо розуміти, що таке благочестиве вираження праведного гніву та прагнути змінити неправильну ситуацію.
5 принципів праведного гніву:
1. Усвідомити, що я гніваюсь, і взяти на себе відповідальність за свій гнів. Якщо ви людина - «скарбничка», то визнайте, що гніватися це нормально. Особливо коли з вами не справедливо вчинили.
2. Відстежити, які емоції ховаються за гнівом: образа чи ненависть і назвати емоції своїми іменами.
3. Зрозуміти, хто чи що викликає ці емоції.
4. Обміркувати цю ситуацію та поговорити з людиною, але не звинувачуючи її, а показуючи суть проблеми.
5. Відпустити ситуацію. Адже логічно, що після того, як я все усвідомив, обдумав, прийняв рішення та поговорив з людиною без агресії та тиску, я відпускаю цю ситуацію.
8 порад - як підвищити власну самооцінку
Рівень самооцінки людини впливає на її вчинки. Найчастіше самооцінка особистості буває занижена, тобто реальні можливості людини вище, ніж її уявлення про них. Зазвичай це пов'язано з тим, що формування самооцінки відбувається, в основному, у дитинстві коли можливості людини ще достатньо не розвинені. Крім того, вагомий вплив здійснює негативне оточення. Звичайно ж зустрічаються випадки, особливо у молодого покоління, коли самооцінка є завищеною. А для дорослих людей характерна зворотня ситуація.
Основні поради що допоможуть підвищити самооцінку та впевненість у собі:
1. Припиніть порівнювати себе з іншими людьми.Завжди будуть люди, у яких чогось більше, ніж у вас, і є люди, у яких чогось менше, ніж у вас. Якщо Ви будете займатися порівняннями, то завжди матимете перед собою занадто багато опонентів чи противників, яких не можете перевершити.
2. Не засуджуйте себе.Ви не зможете розвинути високий рівень самооцінки, якщо повторюватимете негативні висловлювання щодо себе та своїх здібностей. Це може стосуватися зовнішнього вигляду, кар'єри, фінансового становища або ж інших аспектів життя. Корекція самооцінки прямо пов'язана з Вашими висловлюваннями про себе.
3. Приймайте всі компліменти та привітання відповіддю «спасибі».Коли Ви відповідаєте на комплімент чимось на зразок: «та нічого особливого», Ви відхиляєте цей комплімент і одночасно посилаєте собі повідомлення про те, що не гідні похвали, формуючи занижену самооцінку. Тому приймайте похвалу, не принижуючи своїх достоїнств.
4. Використовуйте афірмації (ствердження) для того, щоб підвищити самооцінку.Помістіть на предметі, що часто використовуєте, наприклад, пластиковій картці або гаманці твердження на кшталт: «я люблю і приймаю себе» або «я приваблива людина і заслуговую в житті найкращого». Нехай це твердження завжди буде із Вами. Повторюйте твердження кілька разів протягом дня, особливо перед тим, як лягати спати і після того, як прокинетеся. Всякий раз, коли ви повторюєте афірмацію, відчуйте позитивні емоції щодо афірмації. Таким чином, ефект впливу буде значно посилений.
5. Намагайтеся спілкуватися з позитивними і впевненими в собі людьми, готовими Вас підтримати.Коли Ви оточені негативними людьми, які постійно пригнічують Вас та Ваші ідеї, тоді це сприятиме пониженню самооцінки. З іншого боку, якщо ж Вас приймають і заохочують люди, тоді почуватиметеся краще і Ваша самооцінка буде зростати.
6. Сформуйте список Ваших позитивних якостей.Ви чесні? Безкорисливі? Корисні для інших? Креативні? Будьте до себе прихильні і запишіть принаймні 20 своїх позитивних якостей. Важливо переглядати цей список частіше. Багато людей фокусуються на своїх недоліках, підкріплюючи тим самим занижену самооцінку, а потім дивуються, чому в їхньому житті все не так добре, як хотілося б. Почніть концентруватися на своїх перевагах, і у Вас стане набагато більше шансів для досягнення того, чого хочете.
7. Почніть більше давати іншим. Тут мається на увазі віддача самого себе у вигляді вчинків, якими можете допомогти іншим або позитивного заохочення інших людей. Якщо Ви робите щось для людей, то починаєте відчувати себе цінністю для інших і ваші самооцінка та настрій підвищуються.
8. Дійте!Ви не зможете розвинути у собі високий рівень самооцінки, якщо будете сидіти на місці і не прийматимете викликів, які виникають. А коли Ви дієте, незалежно від одержуваного результату, зростає Ваше почуття самоповаги, відчуваєте приємніші відчуття щодо самого себе. Коли ж зволікатимете з діями через страх або певне занепокоєння, будете відчувати тільки розлад та сум, що, звичайно, призведе до зниження самооцінки.
Пам’ятайте, Ви - унікальна особистість, з величезними можливостями та потенціалом!!!
МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?
МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ?
Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні аспекти. Як зрозуміти, що стан душевного здоров’я вийшов із рівноваги та настав час звернутися до психотерапевта — розказуємо далі.
Що таке ментальне здоров’я
Що таке ментальне здоров’я
Згідно з визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, в якому людина реалізує свої творчі здібності, може протистояти життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя.
Це означає, що ментальне здоров’я об’єднує здоровий дух та психіку людини із соціальним складником. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття. А з іншого боку — психічне здоров’я кожного індивіда важливе для всього суспільства.
Стан ментального здоров’я залежить від багатьох чинників: соціальних, екологічних та навіть економічних.
Психічно здорова людина:
може розрізняти свої емоції, керувати ними та гармонійно функціонувати;
здатна спілкуватися і будувати стосунки з іншими;
розвивається й навчається;
позитивно оцінює себе, приймає та любить;
приймає власні тверді рішення;
нормально адаптовується до нових умов життя;
може розв’язувати проблеми.
Здатність отримувати задоволення від життя — основна риса ментально здорової людини.
Психічні розлади становлять проблему і навіть загрозу, адже сьогодні близько 14% усіх відомих захворювань стосуються власне ментальних проблем. Чимало людей не визнають своїх труднощів або ж не мають доступу до належного лікування.
Існує понад 200 класифікованих видів психічних захворювань. Найбільш розповсюджені з них: тривожні і поведінкові розлади, гіперактивний розлад з дефіцитом уваги, порушення харчової поведінки, розлади спектру шизофренії, депресія, посттравматичний синдром, залежність від психоактивних речовин.
Від чого залежить психічне здоров’я та як його підтримувати
Від чого залежить психічне здоров’я та як його підтримувати
Психічне здоров’я може порушуватися під дією:
генетичних чинників;
наркотичних речовин;
гормонального дисбалансу;
індивідуальних характеристик людини (наприклад, схильності до депресій та песимізму);
швидких соціальних та політичних змін (зокрема, внаслідок воєнних дій);
соціальної дискримінації на фоні різних чинників: сексуальна орієнтація, расова приналежність, ВІЛ-позитивний статус тощо;
сексуального насильства;
психологічного тиску;
стресу та умов роботи.
Психічне здоров’я значною мірою залежить від атмосфери у сім’ї, дитячого досвіду, соціального оточення. Особливо важливим є сприятливе середовище зростання для дітей та підлітків, у яких психіка лише формується.
Що важливо для підтримання ментального здоров’я на належному рівні? Назвемо кілька прикладів:
розвиток емоційного інтелекту в дітей: сприйняття і розуміння своїх емоцій допоможе їм у дорослому віці вправніше керувати своїм станом;
організація здорової атмосфери в родині, налагодження режиму дня для маленьких дітей;
соціальна підтримка незахищених верств населення (наприклад, матерів-одиначок, жінок, що постраждали від насильства, людей з інвалідністю);
локальні програми з підтримання психічного здоров’я — у школах, університетах, на підприємствах.
Підтримувати власне ментальне здоров’я можна самостійно. Для цього необхідно:
дбати про режим сну;
уникати стресових ситуацій та навчитись адекватно на них реагувати;
збалансувати харчування і додати фізичної активності — іноді достатньо активізувати організм та налагодити гормональний фон, щоб виправити ситуацію.
Хто має опікуватися вашим психічним здоров’ям?
Хто має опікуватися вашим психічним здоров’ям?
Психічне благополуччя людини не завжди залежить від неї. Є генетичні та вроджені особливості розвитку, що впливають на нервову систему, а набуті психічні розлади не завжди діагностують вчасно. Коли ж варто звернутись до психотерапевта? Як розпізнати перші ознаки порушення психічного здоров’я?
Радимо відвідати спеціаліста, якщо спостерігаєте порушення сну і харчової поведінки, відчуваєте тривалу апатію та відсутність енергії.
На жаль, в Україні все ще існують певні упередження стосовно психотерапії, хоча в останні роки тенденція змінюється на краще. Слід врахувати, що Україна успадкувала радянський підхід до психіатрії, де пацієнти з психічними розладами були ізольовані від суспільного життя. Звідти сформувалось упереджене ставлення до людей, які мають будь-які труднощі з ментальним здоров’ям.
Психотерапевт — також не єдиний, хто має опікуватися ментальним здоров’ям. Це завдання стосується багатьох:
Батьки. Змалку слід створювати для дитини здорову й доброзичливу атмосферу в сімейному колі. Адже психіка формується саме в сім’ї і те, що закладається в ранньому дитинстві, залишається на все життя: самооцінка, вміння спілкуватись і розуміти себе та інших.
Вчителі. Не завжди батьки можуть вчасно помітити зміни в поведінці своєї дитини. Особливо це стосується підлітків — вони більш замкнуті, а більшість часу проводять у школі та з друзями. Тому вчителям варто звертати увагу на поведінку своїх учнів, будувати з ними довірливі відносини, допомагати вирішувати конфлікти.
Роботодавці. Працездатність однією з перших страждає від порушень психіки. В той же час сприятлива атмосфера на робочому місці зміцнює колектив та є профілактикою психічних розладів.
Як зрозуміти, що виникли проблеми з психічним здоров’ям?
Як зрозуміти, що виникли проблеми з психічним здоров’ям?
Розпізнати психічний розлад на початковому етапі досить складно. Легкі форми депресії чи порушення сну люди не завжди сприймають серйозно. Психічні розлади обмежують здатність людини працювати, обслуговувати власні потреби, будувати стосунки, – тим самим ускладнюється її життя в суспільстві.
Межі між психічним благополуччям і хворобою розмиті. Є чимало станів «на межі». Їхні прояви різноманітні та не завжди викликають підозру.
Слід зауважити, що між психікою та всіма системами організму існує міцний зв’язок, тож ще до діагностування психічного розладу можуть проявлятись соматичні захворювання.
Головні ознаки порушення психологічної рівноваги та перші “дзвіночки” ментальних розладів за даними ВООЗ:
фізичні (порушення сну, больові відчуття у будь-якій частині тіла)
емоційні (постійне відчуття страху, тривоги, журби)
когнітивні (труднощі з чітким мисленням, порушення пам’яті, патологічні переконання)
поведінкові (агресія, зловживання алкоголем чи наркотиками, неспроможність виконувати повсякденні функції)
перцептивні (наприклад, пацієнту здається, що він бачить або чує те, чого не помічають інші)
Насправді ознаки розладів дуже індивідуальні і відрізнити їх може лише лікар. Тому займатися самодіагностикою не варто.
Що таке соціальне здоров’я, як його підтримувати
Що таке соціальне здоров’я, як його підтримувати
Добре психічне здоров’я є невід’ємною частиною добробуту людини. Психічне здоров’я як і багато поширених психічних розладів формуються в різних соціальних, економічних та фізичних умовах, що супроводжують людину на різних етапах життя.
Психічне здоров’я завжди йде поруч із соціальним, а воно, своєю чергою, — з економічними чинниками.
Тому матеріальні блага також мають велику вагу у формуванні психіки, поведінки, самопочуття людини. Фактори ризику стосовно розвитку багатьох ментальних розладів значною мірою пов’язані із соціальною нерівністю. Власне соціальні детермінанти здоров’я – умови, в яких люди народжуються, навчаються, працюють і старіють – є ключовою причиною несправедливих відмінностей стану здоров’я людей в різних країнах світу.
Проте до деяких порушень можуть призвести не лише матеріальні фактори. Наприклад, соціофобія може виникати внаслідок посттравматичного синдрому. Певні умови виховання можуть формувати в дорослому віці відчуття незахищеності, ненависть до суспільства.
Існують маркери, за якими людина вважається соціально здоровою:
легко адаптується до соціального середовища та його змін
зберігає почуття гідності, може приймати рішення без зайвого тиску
прагне вирішувати проблеми соціального значення, може привертати до них увагу інших
проявляє креативність під час розв’язання соціальних проблем
прагне до саморозвитку в соціальному та економічному напрямах
готова себе змінювати і вдосконалювати, дисциплінувати і навчатися.
Так, соціальне здоров’я людини значною мірою залежить від стану суспільства загалом та економічно-політичної ситуації в країні. Проте починати варто завжди з себе.
Що можна зробити задля підтримки власного соціального здоров’я?
покращити свої побутові умови, а при можливості – умови проживання
за необхідності змінити роботу
позбутись шкідливих звичок
формувати здорові звички як для себе, так і для своєї сім’ї
встановлювати соціальні зв’язки і взаємодіяти з іншими: з родиною, друзями, партнерами, сусідами, колегами
долучитись до допомоги вразливим групам населення.
ти як?
ти як?
Порада перша і найтяжча
Порада перша і найтяжча
Ніколи не намагайся отримати все і відразу. Пам'ятай, що успіх - це насамперед праця. Не вір красивим фільмам, у яких показано: щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим. Навіть Попелюшку винагородили за її працю і терпеливість.
Порада друга - про любов
Порада друга - про любов
Обов’язково зміни своє ставлення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?
Порада третя - особлива
Порада третя - особлива
Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.
Порада четверта - про найдорожче.
Порада четверта - про найдорожче.
Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами. Пам'ятай, що кожна людина може любити інших лише тоді, коли любить себе. Але не будь егоїстом. Ти не один на світі.
Порада п'ята - пріоритетна
Порада п'ята - пріоритетна
Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.
Порада шоста - навчайся!
Порада шоста - навчайся!
Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш. Добре, що ти знаєш, скільки часу тривала столітня війна (100?!), чудово, якщо ти можеш відрізнити комп'ютерний вірус від вірусу грипу, вітаю, якщо зумієш своїми руками забити звичайний цвях в цегляну стіну.
Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)
Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)
Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час на читання цих порад? Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.
АГРЕСІЯ.pptАГРЕСія та агресивна поведінка
АГРЕСія та агресивна поведінка
171511.pptxВІЛ/снід
ВІЛ/снід
Права та обов'язки дітей
Права та обов'язки дітей
ПРАВА
1 . Усі діти мають право на любов і турботу
2. Всі діти рівні у своїх правах
3.Особлива турбота — дітям-інвалідам
4. Усі діти мають право на повноцінне харчування
5. Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля
6. Усі діти мають право на освіту
7. Особлива турбота — дітям, які перебувають у конфлікті з законом
8. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди
9. Всі діти мають право на медичну допомогу
10. Всі діти мають право на вільне толерантне спілкування
11 .Особлива турбота — дітям без сімей
12. Жодну дитину не можна примусово залучати до праці
13. Всі діти мають право на інформацію
14. Жодну дитину не можна ображати або принижувати
15. Всі діти мають право на життя
ОБОВ'ЯЗКИ
1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини
3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм
4.Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності.Поважати працю кухарів
5.Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило користь і не заважало іншим
6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання
7.Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону
8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні
9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби
10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету
11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас
12.Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці
13.Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах
14. Не ображати і не принижувати оточуючих
15. Дотримуватись норм і правил поведінки,прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки
Поради успішного навчання
Поради успішного навчання
12 порад для успішного навчання
12 порад для успішного навчання
Вчитися – нелегка праця. Щодня доводиться відвідувати заняття, запам’ятовувати величезну кількість нової інформації, вести конспекти, відповідати на питання вчителів і писати контрольні роботи. А вдома навалюються домашні завдання, величезні параграфи з не завжди потрібною і зрозумілою інформації, маса письмових завдань, вірші, лабораторні, реферати.
Правильно постав задачу! Не думай, як змусити себе вчитися, а думай, як почати добре вчитися. Не примушуй себе, а плануй!
Знайди мотив (причину, стимул) вчитися добре.
Облаштуй робоче місце. Банально, але факт. Можливо, лежачи на дивані з планшетом приємніше займатися, але доведено, що в лежачому положенні людина розуміє і запам’ятовує гірше і повільніше, це пов’язано з фізіологією.
Зміни стиль одягу. Природно, одяг сам по собі не може змусити вчитися, але стиль може. Одягни на себе стиль хорошого учня акуратно і строго. Спробуй, і ти відчуєш зміни як з боку оточуючих, так і всередині себе.
Перетвори нудне в творче!
Заохочуй себе за успіхи.
Найважче почати. Лінь не дає зробити перший крок. Іноді завдання займає всього 15 хвилин, але ти знаходиш купу відмовок, щоб його не починати.
8.Вчися добре з першого дня! На підйомі новизни після відпочинку з’явиться режим і звичка, які допоможуть надалі.
Роби більше в закладі, щоб менше робити вдома.
Влаштуй змагання. З батьками, з друзями. Можна навіть посперечатися.
Плануй свій день. Чітко розділяй час на навчання і на відпочинок.
Розвивай силу волі. Вона стане в нагоді не тільки в навчанні.
Кібербулінг. Поради для дітей, батьків та вчителів.
Кібербулінг. Поради для дітей, батьків та вчителів.
На жаль, діти з особливими освітніми потребами часто потерпають від булінгу та кібербулінгу. Діти, батьки та вчителі повинні бути готовими до цього явища, щоб попередити та вчасно ліквідувати.
Слово «булінг» означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.
Булінг буває:
фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо)
вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу)
соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо)
УВАГА! Батькам дитини, що страждає від булінгу та кібербулінгу треба завжди пам'ятати три важливі речі:
1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).
2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.
3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.
Чому діти використовують віртуальну агресію:
задля реваншу або помсти. Діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі.
щоб розважитись. Діти не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків.
для посилення булінгу. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.
Контролювати віртуальне середовище дитини украй важко. Але є певні стратегії, які допоможуть захистити дитину.
Роздрукуйте, збережіть, поясніть це дитині.
Поради для дитини
1. Не поспішай
1. Не поспішай
Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане й відправлене в Інтернет продовжує нести та помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.
2. Будуй свою репутацію
2. Будуй свою репутацію
Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.
3. Поважай факти
3. Поважай факти
Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь-що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи видрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
Що ігнорувати
Що ігнорувати
Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
Коли ігнорувати не варто
Коли ігнорувати не варто
Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.
Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:
Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:
Повідомляйте про залякування в мережі дорослим. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
Ніколи не відповідайте на "такі" коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.
Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:
Не публікуйте в мережі особисту інформацію.
Нікому не повідомляйте свої паролі.
Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.
Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимось не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.
Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.
Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги та не супроводжується булінгом у реальному житті.
Правила для свідків
Правила для свідків
Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:
1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно),
2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано; цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві),
3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кібер-просторі.
Чому і де не можна розпивати спиртні напої та що вам за це буде?
Чому і де не можна розпивати спиртні напої та що вам за це буде?
Де не можна пити алкоголь
Де не можна пити алкоголь
Місця де можна розпивати спиртні напої вказані в Законі України і кодексі України про адміністративні правопорушення, де встановлено обмеження щодо вживання алкоголю та заборонено розпивання алкогольних напоїв в громадських місцях перерахованих нижче:
в закладах охорони здоров'я;
в закладах освіти;
в громадському транспорті, в тому числі в транспорті міжнародного сполучення;
на транспортних зупинках;
в підземних переходах;
в закладах культури;
у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
на спортивних майданчиках;
на дитячих майданчиках;
в ліфтах і таксофонах;
в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установах;
у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей;
в парках, скверах;
на вулиці.
На час проведення масових заходів в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, а також вин столових.
З чого випливає висновок що заборонено розпивання спиртних напоїв на вулиці, в парку, сквері і в громадському місці, яке законодавець тлумачить як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно , періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Яка відповідальність передбачена за порушення правил вживання алкоголю
Яка відповідальність передбачена за порушення правил вживання алкоголю
За розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у місцях, де не можна пити алкоголь і перебувати в громадських місцях у п'яному вигляді грозить покарання, а попередження або накладення штрафу в розмірі від 17 грн. до 85 грн.
Повторне розпивання алкоголю в громадському місці протягом року після накладення адміністративного стягнення тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 51 грн. до 119 грн.
Покарання за розпивання спиртних напоїв двічі протягом року здійснюється у вигляді штрафів розмірі від 102 грн. до 136 грн. або громадських робіт на строк від двадцяти до тридцяти годин, або виправних робіт на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідальність за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, а також поява в нетверезому вигляді в місцях зазначених вище неповнолітніми несуть батьки. Адміністративний штраф за розпивання спиртних напоїв неповнолітніми для батьків складає від 850 грн. до 1700 грн.
За розпивання спиртних напоїв на роботі, по якій загрожує штраф від 51 до 85 грн. А начальникам відділів і підрозділів та інших керівників при вживанні алкоголю з підлеглими штраф становить від 68 до 102 грн.
Підліткова вагітність
Підліткова вагітність
Проблема підліткової вагітності не належить виключно до сфери охорони здоров’я, це соціальна проблема, глибоко пов’язана з питаннями соціально-економічного розвитку країни, гендерної рівності, бідності, криміногенною ситуацією та станом освіти.
У світі щороку приблизно 16 мільйонів дівчаток у віці 15-19 років народжують дітей. Ускладнення під час вагітності і пологів продовжують бути однією з основних причин смертності серед дівчат-підлітків у віці 15-19 років у небагатих країнах. Серед дівчат-підлітків та молодих жінок спостерігається високий рівень захворюваності та смертності в результаті нелегальних абортів. За статистикою, загалом показники завмирання вагітності та мертвонародження є вдвічі більшими для немовлят, народжених матерями молодшими за 20 років, у порівнянні з матерями у віці 20-29 років.
Ситуація щодо вагітності підлітків залишається тривожною, хоча і спостерігаються позитивні зрушення. За даними Міністерства охорони здоров’я України, частка абортів серед дівчат віком 15–17 років протягом останніх п’яти років зменшилась у 1,4 разу. Про позитивні зрушення щодо зменшення кількості абортів серед наймолодшої групи жіночої молоді протягом останніх років свідчить співвідношення абортів у першо- та повторно вагітних дівчат: якщо на початку 1990-х рр. майже половина абортів реєструвалася серед повторно вагітних, то протягом останніх років на їх частку припадає менше 10%. Це свідчить, що дівчата після проведеного аборту отримували необхідну інформацію щодо попередження небажаної вагітності.
Крім погіршення здоров’я молоді, яка належить до наймолодших вікових груп, найбільшу занепокоєність фахівців викликають негативні прояви її поведінки, які суттєво впливають як на стан здоров’я, так і на рівень незапланованих вагітностей в підлітковому віці. Криза періоду дорослішання може стати причиною різних форм відхилень поведінки: агресії, аутоагресії (суїцидальна поведінка), девіації статевої поведінки, зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності (алкоголь, наркотики, тютюн, порушення харчування та інше).
Ранньою вагітністю (її ще називають підлітковою) прийнято рахувати стан вагітності у дівчаток-підлітків 13-18 років. Саме в цьому віці у дівчинки відбувається гормональна перебудова організму, коли вона “вже не дівчинка, але ще не жінка”, як ще недавно співала кумир всіх дівчаток-підлітків Брітні Спірс. Звичайно, в малорозвинених країна Африки або Азії рання, за нашими мірками, вагітність може сприйматися суспільством цілком нормально, але хто в цих країнах надає значення шокуючим показникам дитячої смертності, зокрема під час пологів? Врешті-решт, в наших, європейських широтах немає гострої необхідності раніше народжувати багато дітей-помічників в сільськогосподарських роботах, наприклад, для обробітку плантацій рису, як це було в стародавньому Китаї. А ранню вагітність дівчинки-підлітка не стануть вважати благословенням небес, як це відбувається в деяких африканських селах. У розвинених країнах більшість підліткових вагітностей є незапланованими і, як наслідок, в 70% випадків закінчуються абортами, причому на пізніх термінах, 15% — викиднями і лише 15% доводиться на пологи.
Для початку слід визначитись із глобальною суспільною думкою: мати-підліток – це просто «міні-жінка» чи за цим визначенням криється щось більш суттєве? Фахівці акушери-гінекологи вважають більш виправданим останнє тлумачення. І ось чому. Частота пологів у юних вагітних на сьогодні в Україні складає від 1,8 до 2,7% і має тенденцію до зростання з року в рік. На вік 13-18 років при народженні першої дитини припадає практично 20% пологів у всіх вікових групах. Є загальновизнаним, що дівчата, які зростали в сприятливих соціальних і економічних умовах, частіше переривають вагітність, що настає в ранньому віці або яка є непередбачуваною, тоді як показники підліткової народжуваності найвищі серед дівчат із етнічних меншин, які проживають в несприятливих умовах. Як один, так і інший показники є несприятливими для суспільства, оскільки перший впливає на репродуктивний потенціал нації, а невпинне зростання другого є свідченням рівня соціального життя та забезпечення в країні.
Підлітковий розвиток і підліткова вагітність часто збігаються в часі. Результати одного з досліджень засвідчили, що 63% темношкірих дівчат-підлітків (віком 12–18 років) мали післяпологові рентгенограми зап’ястка руки, які показали відкритий епіфіз, що вказувало на незрілість кістяку. Отже, багато дівчат-підлітків можуть розвиватися навіть під час вагітності. А останній факт окреслює наступну проблему – це боротьба за поживні речовини між матір’ю-підлітком та її плодом. Змагання між матір’ю та потомством може відбуватися під час лактації так само, як і під час вагітності. Дівчата-підлітки, які годують груддю, мають значно менший об’єм грудного молока порівняно зі зрілими годувальницями. Поведінкові фактори ризику, як паління, вживання алкоголю та наркотиків, імовірно, більш поширені серед вагітних дівчат-підлітків, аніж серед зрілих жінок.
Чому ж зараз, в наше інформаційне століття, існує проблема ранньої вагітності? Основна причина — відсутність або недостатнє статеве виховання підлітків. Мало хто всерйоз замислюється про наслідки вагітності несформованого організму, а їх безліч. Не тільки в країнах, що розвиваються, як Індія і Китай, але і в розвинених країнах, як Сполучені Штати, ми стикаємося з випадками підліткової вагітності. Матері-підлітки сприйнятливі до додаткових факторів ризику, оскільки їх тіла все ще ростуть! Жінка, яка збирається народити дитину, перш ніж вона досягне 18-річного віку, буде розглядатися як мати-підліток. Було відзначено, що більшість із підліткових вагітностей в розвинених країнах є позашлюбними. Таким чином, ці вагітності – це виклик суспільству, це результат відсутності соціального визнання або прийняття. Дівчата з бідних верств суспільства з низьким рівнем освіти зазвичай вагітніють, не досягнувши 18-річного віку. Розвинені країни, як Нова Зеландія і Сполучені Штати, реєструють високий рівень підліткових вагітностей, в той час, як даний показник є найнижчим в таких країнах, як Японія і Південна Корея.
За даними ВООЗ, у світі на сьогодні проживає близько 13 мільйонів людей, народжених жінками, які не перетнули 18-річного віку. Близько 90 відсотків випадків підліткової вагітності виявлені в країнах, що розвиваються. У сільських районах Індії дівчата виходять заміж, як тільки вони досягають підліткового віку. Дослідження причин настання вагітності в підлітковому віці дало можливість сформувати їх у певні категорії:
– культура: культура тієї чи іншої нації буде визначати рівень показника підліткової вагітності. Наприклад, в африканських країнах на південь від Сахари, показник ранніх вагітностей розглядається як знак родючості молодих жінок;
– низький рівень освіти: багато підлітків не знають про результати сексуальності. Їм не вистачає знань про практику безпечного сексу. Вони не отримують належного статевого виховання як з боку батьків, так і з боку осередків колективного навчання (школи);
– психологія підліткового віку: це час, коли молоді уми, як правило, знають все те, що було раніше поза межами їх інформаційної досяжності.
Це призводить до незрілої сексуальної діяльності. Окрім того, багато матерів-підлітків заявили, що вони повинні були брати участь у сексуальній поведінці через тиск з боку своїх партнерів;
– недоліки у використанні протизаплідних засобів: багато підлітків не знайомі з правилами використання протизаплідних засобів. Насправді, вони «соромляться це робити!» Такі проблеми, як акне, раптові кровотечі і збільшення ваги тіла спонукають юних жінок до утримання від гормональної контрацепції;
– вік прогалини в стосунках: як було зазначено вище, вагітність у підлітковому віці виникає, головним чином, у стосунках з чоловіками старшого віку. Це пов’язано з тим, що дівчатка-підлітки легко підпадають під вплив старших за віком чоловіків, вважаючи такі стосунки ознакою гордості та хизування;
– сексуальне насильство: багато хто з підлітків результатом настання вагітності визначають згвалтування. У багатьох випадках сексуальні дії відбуваються без їх згоди;
– дитинство з досвідом: багато дівчат, які піддавалися насильству в сім’ї у дитинстві, з більшою ймовірністю потрапляють під негативний вплив на молодь у підлітковому віці. Високий рівень вагітності у таких підлітків теж був констатований;
– медіа-вплив: молоді уми, при впливі проявів сексуальності через засоби масової інформації, спробують піти тим же шляхом!
Оскільки майже 85 відсотків з цих вагітностей є незапланованими, це може призвести до серйозних проблем здоров’я матері і дитини.
Насильство в сім’ї: знати, щоб уникнути та допомогти
Насильство в сім’ї: знати, щоб уникнути та допомогти
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.
Головною проблемою насильства в сім’ях є те, що воно найчастіше не виходить за межі зачинених дверей, а відтак «насильник» залишається непокараним і продовжує знущатись над рідними. Найчастіше, сім’я, в якій живе насильник, піддається психологічному тиску, а такий вид домашнього насильства виміряти і довести практично неможливо. Людина, яка піддається насильству, постійно перебуває у пригніченому стані та боротись із «тираном» практично не має сили. Різні форми приниження та знущання у родині відображаються на дітях, які й самі безпосередньо страждають або й переймають приклад насильницьких дій.
Серед причин того, що постраждалі не звертаються до правоохоронних органів, це – страх помсти з боку «тирана», відчуття власної вини, страх зганьбити сім’ю, почуття сорому та приниженості, низька самооцінка, бажання створити образ ідеальної сім’ї та щасливого подружжя перед іншими, самопожертва заради дітей, а також фінансова залежність.
Щоб уникнути домашнього насильства і дітям і дорослим потрібно засвоїти кілька порад щодо поліпшення мікроклімату в родині. Насамперед, намагайтеся робити зауваження одне одному лише наодинці, тактовно і делікатно. Не провокуйте конфліктні ситуації. Зупиніться у гніві – розумний не той, хто правий, а хто своєчасно припинив сварку. Умійте робити крок до примирення. Не забувайте дякувати за найменшу послугу. Частіше ставте себе на місце своїх домочадців. Запам’ятайте, що Ваші рідні дивляться на світ своїми очима. Безперечно, інакше ніж Ви.
Не треба миритися з принизливим і жорстоким поводженням чи боятися говорити про це. Не слід вдавати, що нічого не відбувається, і надіятися, що все минеться. Варто докласти максимум зусиль, щоб вирватися із замкненого кола, а тим, хто поруч, – родичам, друзям, сусідам – треба простягнути руку допомоги, бо коли мова йде про домашнє насильство, мовчання означає співучасть.
Домашнє насилля – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо вони порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю, є насильством. Причому жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: дружина чи чоловік, неповнолітні діти, престарілі батьки чи родичі, немічні родичі чи інваліди, прийомні батьки.
Види домашнього насильства
Фізичне насильство – це умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
Сексуальне насильство проявляється в протиправному посяганні одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім’ї.
Психологічне насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.
Економічне насильство проявляється в умисному позбавленні одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Говорячи про домашнє насильство, психологи називають такі причини:
негаразди в сім´ї;
бідність, алкоголь, наркотики;
невміння вирішувати конфлікти мирним шляхом.
В абсолютній більшості випадків жертвами насильства в сім’ї стають жінки.
Чому представниці прекрасної статі не поспішають звертатися по допомогу?
Незважаючи на такі невтішні соціологічні дані, жертви сімейного насильства не поспішають звертатися по допомогу до правоохоронних органів, в соціальні установи чи до інших людей. Причин такої ситуації є кілька.
По-перше, у представниць слабкої половини немає альтернатив (або жертва впевнена, що немає) працевлаштування та джерел надходження фінансів, адже часто всі грошові надходження контролює чоловік. Особливо це характерно для жінок із дітьми.
По-друге, у жінки немає житла або іншого помешкання, куди вона могла б переїхати, у тому числі разом із дітьми.
По-третє, соціальні, культурні, сімейні цінності, які декларують шлюб як найвищу соціальну цінність і закликають до збереження сім’ї за будь-яку ціну;
По-четверте, оточення, яке переконує жінку в тому, що вона сама винна в насильстві й може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера.
До цих причин можна також віднести синдром набутої безпорадності; іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми; відчуття сорому та власної вини; реалізація сценарію «рятівниці» в умовах «токсичної» або «залежної» любові.
До речі, якщо особа, що вчиняє насильство в сім´ї є алко- або наркозалежною та систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).
Не зайве нагадати про відповідальність за насильство в сім’ї:
– адміністративна (ст. 173-2 КУпАП);
– кримінальна (ст.125, 126, 122, 121, 115, 120, 127, 152-154 та ін. КК України).
Як підвищити самооцінку. 5 реальних кроків.
Як підвищити самооцінку. 5 реальних кроків.
✨ Як підвищити самооцінку: 5 реальних кроків
Самооцінка — це те, як ми сприймаємо себе. Вона впливає на наші стосунки, вибори, кар’єру, і навіть на те, скільки радості ми дозволяємо собі в житті. Добра новина — її можна змінити 💪
1. 📓 Звертай увагу на внутрішній діалог
Що ти кажеш собі подумки? Часто ми найсуворіші критики самі собі.
👉 Заведи щоденник і записуй, коли ловиш себе на негативних думках. Потім перепиши ці фрази на більш підтримуючі:
"Я нічого не встигаю" → "Я роблю те, що можу, і цього достатньо на сьогодні."
2. 👣 Маленькі кроки = великі зміни
Не чекай ідеального моменту, щоб "стати кращою версією себе".
👉 Визнач 1-2 прості дії, які підтримують твоє відчуття гідності — наприклад, вчасно лягти спати або не погоджуватись на те, що не хочеш.
3. 💬 Оточи себе підтримкою
Спілкування з людьми, які знецінюють, висміюють чи ігнорують твої почуття — знижує самооцінку.
👉 Дай більше простору тим, хто бачить у тобі цінність, навіть коли ти сам/сама її не відчуваєш.
4. Навчися говорити "ні"
Коли ми постійно догоджаємо іншим, ігноруючи свої потреби — ми знецінюємо себе.
👉 Сказати "ні" — це не егоїзм. Це спосіб показати собі: *"Я важливий/важлива."
5. 🪞Дивись на себе з любов’ю
Кожна людина гідна поваги — незалежно від досягнень, статусу чи помилок.
👉 Подивись у дзеркало й скажи собі: *"Я окей. Я вже достатній/достатня."* Повторюй це щодня.
Ознаки тривожного розладу у підлітків.
1. 🌀 Постійне хвилювання без видимої причини
– "А що як щось станеться?"
– "А раптом я не впораюся?"
Навіть у звичних ситуаціях — страх помилитися, не справитися, бути осміяним.
2. 😶 Замкнутість, уникання спілкування
Підліток відмовляється від зустрічей, боїться говорити на уроці, не хоче виходити з дому.
3. ⚡ Дратівливість або раптові спалахи емоцій
Тривога може проявлятися не як страх, а як гнів, агресія або "істерики на рівному місці".
4.Нав’язливі думки або страхи
Повторювані переживання про здоров’я, майбутнє, оцінки, смерть, війну тощо.
5. 😵 Проблеми з концентрацією та пам’яттю
Тривожна система мозку “захоплює” увагу — навчання стає важким, навіть для здібної дитини.
6. Соматичні скарги
– головний біль
– нудота
– біль у животі
– серцебиття
(особливо перед школою чи іншими “стресовими” подіями)
7. 🌙 Порушення сну
Труднощі із засинанням, нічні пробудження, страхи перед сном.
❓Що робити батькам:
✔️ Слухати — не знецінювати (“та нічого страшного”, “вигадуєш”)
✔️ Налагодити контакт без тиску
✔️ Спостерігати — чи це триває понад 2–3 тижні
✔️ Звернутись до психолога/психотерапевта для точної діагностики й підтримки
Депресія чи просто поганий настрій?
Депресія чи просто поганий настрій?
Ми всі час від часу відчуваємо пригніченість. Це нормально.
💡 Як відрізнити?
🔹 Поганий настрій:
– триває кілька годин або днів
– пов’язаний з конкретною ситуацією (втома, конфлікт, ПМС, розчарування)
– змінюється після відпочинку, розмови, приємної події
– людина здатна радіти, хоч і тимчасово
🔸 Депресія:
– триває 2 тижні і більше
– немає сил, мотивації, навіть на звичні речі
– втрата інтересу до того, що раніше подобалося
– порушення сну або навпаки — надмірна сонливість
– почуття провини, безнадії, самозвинувачення
– можливі думки про смерть або самогубство
– не допомагають “поради” типу “зберися”, “йди погуляй”, “усміхнись”
⚠️ Важливо:
Депресія — це не слабкість. І не “вигадки”.
Це **психічний розлад**, який потребує уваги, турботи і часто — професійної допомоги.
❤️ Що робити?
✔️ Поговори з кимось, кому довіряєш
✔️ Не ізолюйся, навіть якщо хочеться
✔️ Звернись до психолога або психотерапевта
Page updated
Report abuse