–   Не секрет у тому. що в учнів складаються різні стосунки педагогами: доброзичливі, і зворотні, через які вони не проти заміни конкретного вчителя на іншого. Але про нашого вчителя, з яким знайомство відбулося три роки тому, так не думаємо. Адже наш класний керівник дуже добрий і справедливий. Якщо у когось виникають проблеми, то з радістю допоможе їх розв’язати. А перед тим, як пішли на карантин, у нас був дуже веселий і цікавий урок, під час якого розучували українські коломийки і отримували на ньому високі бали за умови, якщо танцюватимемо під мелодії п’ять хвилин.

Я ніколи не забуду знайомство із новою вчителькою української мови та літератури, перші отримані оцінки, виставлені у моєму щоденнику. Вона нам дарує на уроках і поза ними гарний настрій, турбується про кожного. Ми їй довіряємо. Згадуватиму її після закінчення школи. А звати мою улюблену вчительку Олена Леонідівна Гайворонська.

–   Мого першого класного керівника звали Ніною Іванівною. Вона вела у нас більшість уроків. Кожен урок проводився добре. Нам було цікаво слухати ї пояснення нового матеріалу. Ми були не першим її класом, який вона випустила з четвертого класу і пішла на пенсію. Вона і зараз залишається для нас, її учнів, справедливою, чуйною і дуже доброю людиною.

Пам’ятаю своє хвилювання тривогу, коли у вересні вперше у житті прийшла до школи. Такими трохи наляканими були і мої майбутні однокласники. Бо хтось із нас боявся йти до школи, хтось соромився, а були й такі учні, що не могли всидіти на одному місці в класі. А ось наша вчителька зуміла знайти до кожного свій підхід. Саме Ніна Іванівна навчила мене найважливішим речам: читанню, письму, умінню складати і віднімати цифри, множити їх і ділити. А ще навчила нас притримуватися дисципліни, прищепила любов до знань.

–Для мене вчитель є об’ємним поняттям, бо враження від нього складається зовсім не протягом одного дня, а місяцями і роками нашого шкільного життя.

Для мене особисто справжній педагог уособлений в образі Наталії Анатоліївни Іванової, з якою ніколи не сумно. Вона може насварити, якщо ми забули спортивну форму на урок фізичної культури, а ще передає нам знання і вчить навичкам здорового способу життя та умінням, потрібним нам для життя. А ще вона мріє побачити нас у недалекому майбутньому успішними і самодостатніми. Її називаємо другою мамою. Тому поважаємо Наталію Анатоліївну і любимо її, а вона відповідає нам навзаєм

–  Валерій Валентинович Пузир – це мій улюблений вчитель із предметів «Основи здоров’я» та фізичної культури. Він грамотний спеціаліст, який багато знає, і ці знання уміло передає учням. Завжди підводить нас до правильних висновків у досягненні мети в житті і спорті. Ми поважаємо його за людяність, порядність і уміння прислуховуватися до кожного з нас, підказати, підтримати, якщо хтось із нас потребує допомоги

– Мабуть, кожному знайома фраза: «Твій учитель – це твоя друга матір». Та чи справді так буває? Ось у мене, наприклад, окрім рідної, є ще дві вчительки, яких можу так назвати другою матір’ю: Марина Олегівна і Лариса Павлівна.

Марина Олегівна викладає в нашому класі російську мову і зарубіжну літературу. На її уроках ніколи не буває нудно. Завжди наводить приклади із свого життя здебільшого веселі. Вона зрозуміло пояснює нові теми, підбирає для нас різні творчі завдання для виконання. А ще

 Лариса Павлівна працює вчителем мистецтва і класним керівником. Вона дуже рідко нас сварить і підтримує у скрутну хвилину. Дуже часто дозволяє собі пожартувати. Навіть тоді, коли ми не стаємо переможцями у конкурсах, все одно заспокоює і каже, щоб ми були оптимістами в житті, за що ми їй дуже вдячні.

На світі є багато педагогів, але не всі запам’ятовуються. А ось Лариса Павлівна залишиться для мене справжнім вчителем на все життя. Вона гарна на вроду, чуйна та мила, о’бєктивно оцінює наші знання, надає допомогу тим, хто її потребує. Її уроки завжди цікаві, бо думає не лише про те, щоб тільки провести урок чітко за планом, але й зробити його пізнавальним і корисним для нас. Лариса Павлівна гарно грає на фортепіано й любить співати. Пригадую, як у початкових класах сідала за музичний інструмент і показувала нам тональність, з якої треба починати спів, розвивала співацький голос, звукоутворення, інтонацію, залучала нас до знайомства з кращими зразками популярної музики, розширювала музичний кругозір. А до того вона є чудовим класним керівником. У неї завжди все продумано в роботі з нами. За це ми її цінуємо і поважаємо.

–  За чотири роки навчання в середніх класах класний керівник Лариса Павлівна Біла стала для кожного з нас, дев’ятикласників, ніби другою мамою. Вона вчить умінню правильно поводити себе у непередбачуваних  ситуаціях та у реальному житті, мотивує до того, щоб ми були активними, уважними, старанно готувалися до уроків, одержували за відповіді високі оцінки, були порядними людьми. За ініціативою Лариси Павлівни ми беремо участь у різних цікавих спортивних заходах, олімпіадах, конкурсах, флешмобах, інших корисних й пізнавальних заходах різного рівня починаючи від шкільного. А ще не цурається гумору, любить пожартувати, турбується про кожного з нас, мов  про своїх дітей.

Ми поважаємо й любимо нашого класного керівника, бо вона найкраща!

– Лариса Павлівна Біла -– дуже добра, чуйна до наших потреб вчителька. Вона розумна, справжній професіонал своєї справи. Як класний керівник надає допомогу у розв’язанні складних проблем чи вирішенні питань, які здаються нам важливими. Вона не кричить на нас, а робить слушні зауваження, тому ми завжди прислухаємося до її думки і порад нашого старшого товариша.

–  Кращою вчителькою школи вважаю Олену Володимирівну Кравченко. Її уроки якось проходять непомітно. І хоча не зовсім добре розумію математику як предмет я їх полюбила. А до того вона працює класним керівником. Її доброта, почуття гумору і сонячна шикарна посмішка подобаються всім  учням.

Я безмежно радію тому, що зустріла у своєму житті Вчителя від Бога

– У нашій школі з романтичною назвою «Мрія» працюють багато гарних педагогів. Оскільки ця розповідь про найулюбленішого, то розповім про Ларису Павлівну, мого класного керівника і викладача предмета «Музичне мистецтво» з її чудовим умінням бачити у кожній дитині талановитість, відчувати настрій класу.

Лариса Павлівна  – добра, справедлива, сучасна, розумна, завжди шукає і знаходить компромісні рішення для якнайшвидшого розгляду конфліктних ситуацій. Скажу більше. Вона знає про нас більше, ніж наші батьки, бо ми їй довіряємо й спілкуємося на різні теми Іноді вчителям дуже складно тримати в полі зору на своїх уроках кожного учня, але це не про нашу вчительку мова. Своїм доречним жартом уміє вона розрядити напругу у стосунках через непорозуміння  окремих учнів, а після кількох хвилин загального веселого сміху знову вимагає від класу зосередженості і уваги. А ще вона дуже переживає щиро радіє успіхам та досягненням