Під час ринкових відносин широко використовується контрактна оплата праці.

У разі найму працівника за контрактом власник або вповноважений ним орган може встановлювати за згодою працівника як передбачені в колективному договорі, так і індивідуальні умови оплати праці. Протягом чинності тарифних угод ніхто з представників сторін не може вимагати збільшення розміру оплати праці.

Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для хорошого психологічного клімату в колективі і процвітання підприємства.

Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства. Їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод). Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках в залежності від продуктивності та ін.

Сучасна тенденція – збільшення питомої ваги погодинної праці, розвиваються колективні форми оплати праці.

Застосування колективних систем оплати праці найдоцільніше тоді, коли входження робітників до трудового колективу обумовлене технологічною необхідністю і коли для виконання певного технологічного комплексу робіт потрібні спільні зусилля робітників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім наслідком їх праці.

Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і почасової форми оплати праці.

За колективної (бригадної) системи оплати праці праця робітників оплачується за кінцевими результатами спільної роботи бригади. При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із методів:

1. метод годино-коефіцієнтів (використовується тоді, коли всі члени бригади працюють за однакових умов);

2. метод коефіцієнту виконання норм (використовується за умови, що члени бригади працюють у різних умовах).

Під час розподілу заробітку бригади між її членами необхідно забезпечити безпосередню залежність заробітку кожного робітника від його індивідуального внеску в загальний результат роботи.

Більш досконалим є метод розподілу колективного заробітку між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами і відпрацьованим часом з коригуванням на коефіцієнт трудової участі (КТУ).

Сутність коефіцієнта трудової участі полягає в тому, що кожному робітнику бригади встановлюється коефіцієнт, який характеризує його участь у виконанні загального завдання.