1.2 Основні напрями науково-технічної політики в галузі
Головна мета розвитку машинобудування України
- задоволення внутрішнього попиту на машинобудівну продукцію,
- розширення присутності на зовнішніх ринках.
Мету має бути досягнуто на основі перетворення машинобудування у конкурентоспроможний, ефективний, високотехнологічний і сприйнятливий до інновацій комплекс, що динамічно розвивається, інтегрований у систему міжнародного розподілу праці.
Для досягнення мети треба враховувати сильні і слабкі сторони підприємств машинобудування України.
Cильні і слабкі сторони підприємств машинобудування України
Сильні сторони підприємств машинобудування
1. Наявність окремих підприємств, які випускають унікальну продукцію, що має попит на зовнішніх ринках.
2. Наявність галузевих НДІ ІКБ, які мають в своєму розпорядженні фахівців.
3. Збереглися традиції та досвід виробництва машинобудівної продукції.
Слабкі сторони підприємств машинобудування
1. Недостача оборотних коштів.
2. Відсутність системи сервісного обслуговування.
3. Недостатня конкурентоспроможність продукції.
4. Відсутність брендів, слабка популярність на світових ринках.
5. Експорт переважно в країни СНД.
6. Високий рівень зношення активної частини основних фондів.
7. Низька продуктивність праці.
8. Політика власників спрямована на здобуття миттєвих вигод, а не на інвестиції в розвиток.
8. Відсутність портфеля перспективних розробок продукції машинобудування для впровадження у виробництво.
Для досягнення мети треба також враховувати можливості і загрози ринкового середовища підприємств машинобудування України.
Можливості і загрози ринкового середовища підприємств машинобудування України
Можливості в зовнішньому ринковому середовищі
1. Відносно стабільний попит на ринках країн СНД.
2. Можливість пожвавлення внутрішнього ринку України.
3. Можливість часткового освоєння ринків Азії, Африки та Латинської Америки.
Загрози зовнішнього ринкового середовища
1. Загострення світової фінансової кризи.
2. Зростання конкуренції на ринках СНД.
3. Активна діяльність ключових конкурентів: Японія, Індія, Китай.
4. Відсутність або недостатність державних заходів для розвитку машинобудування.
5. Відсутність стабільного фінансування урядових програм за термінами та обсягами.
6. Нестабільність курсів світових валют.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:
поліпшити інвестиційну привабливість підприємств галузі;
розширити ринки збуту машинобудівної продукції;
реструктуризувати машинобудівний комплекс;
поліпшити забезпечення висококваліфікованими науковими і робочими кадрами.
Ключовою загрозою конкурентоспроможності машинобудівної галузі та відтворювального процесу загалом є:
продовження експлуатації фізично і морально застарілих основних засобів, що свідчить про відсутність довгоочікуваних структурних перетворень в економіці.
Потенціал зростання імпорту інвестиційних товарів і високих темпів збільшення обсягів реалізації продукції машинобудування недостатньою мірою були спрямовані на модернізацію виробничих потужностей.
Існуючі темпи оновлення основних фондів у машинобудівній галузі (як і в промисловості у цілому) на рівні 4–5% за рік в умовах, коли накопичений ступінь їх зносу становить 60%, очевидно, не в змозі забезпечити їх своєчасну заміну.
Високий потенціал цього сектору економіки України визначається історично отриманими науково-технічними перевагами.
Оцінка конкурентоспроможності продукції машинобудування повинна відображати ступінь задоволеності економічних інтересів споживача, тобто повинна забезпечувати конкурентоспроможність як чинник виробництва.
Конкурентоспроможність продукції– вагомий критерій доцільності виходу підприємства на зовнішній ринок, умова ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій і складова вибору засобів та методів виробничо-експортної діяльності, яка являє собою сукупність якісних і вартісних ознак продукції, що забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів. Конкурентоспроможність продукції є складною, багатоплановою характеристикою її специфічних властивостей,
Оцінка конкурентоспроможності продукції машинобудування повинна відображати також і рівень задоволення економічних інтересів виробника, тобто забезпечувати його конкурентоспроможність в цілому як виробника даної продукції. Із цього витікає, що з позицій виробника конкурентоспроможність даної продукції повинна оцінюватися у відповідності до загальноприйнятих критеріїв ефективності виробництва і/чи освоєння нової продукції.
Напрямки підвищення конкурентоспроможності економіки України
оновлення виробничих фондів та інвестування в технологічне оновлення виробничих процесів;
скорочення виробничих потужностей у відповідності до потенційних обсягів реалізації, що забезпечить відсутність простоїв та зниження ціни готової продукції;
застосування інноваційних нововведень;
створення нових підприємств із завершеним виробничих циклом і перебудова існуючих підприємств на підприємства завершеного циклу;
скорочення частки підприємств важкого машинобудування на користь машинобудування побутової продукції.
Основними ринками для української продукції машинобудування та приладобудування в середньостроковій перспективі залишаться ринки країн СНД.
Водночас поступово зростатиме частка експорту до країн Європи (переважно продукти переробки сировини), Африки та Азії (авіаційні двигуни, турбіни для перекачування нафти та газу, енергетичні турбіни, металургійне обладнання).
Це характерно не лише для продукції машинобудування, а й для продукції інших галузей промисловостей України.
Експорт українських товарів
Контрольні питання:
Назвіть сильні сторони підприємств машинобудування України.
Які слабкі сторони підприємств машинобудування України?
Які можливості і загрози ринкового середовища підприємств машинобудування України?
Що є ключовою загрозою конкурентоспроможності машинобудівної галузі в Україні?
Назвіть напрямки підвищення конкурентоспроможності економіки України.