Організаційна структура управління - це сукупність елементів і ланок системи управління підприємством та їх певний взаємозв'язок, які забезпечують досягнення стратегічних цілей підприємства.

• відповідність виду діяльності та стратегічним цілям підприємства;

• гнучкість;

• мінімум ступенів ієрархічних щаблів;

• розподіл функцій управління по підрозділах, що виключає дублювання функцій і забезпечує рівномірне завантаження на всі підрозділи апарату управління;

• адаптивність, тобто здатність організаційної структури пристосовуватись до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

• перспективність, а саме вирішення стратегічних задач, пов’язаних з майбутнім розвитком виробництва та управління, а не лише оперативних;

• спеціалізація, тобто функціональна замкнутість структурних підрозділів, конкретизація сфери діяльності кожної ланки управління;

• узгодженість інтересів між усіма ланками управління;

• ефективність. Через організаційну структуру повинні підвищуватись процеси управління, продуктивність праці адмінперсоналу, витрати на утримання органів управління повинні відповідати можливостям організації;

• простота, а саме легкість для розуміння персоналом та пристосування до даної форми управління;

• еластичність, тобто здатність до розвитку, яка обумовлена вдосконаленням виробництва, зміною зовнішніх умов, появою інновацій тощо.

• лінійна;

• функціональна;

• дівізіональна;

• матрична.

Лінійна структура управління базується на зосередженні всіх ви­робничих та управлінських функцій в руках одного керівника. Тут усі повноваження є прямими (лінійними) й виходять від вищої ланки уп­равління.

Цей вид організаційної структури є сприятливим для стабільної та міцної організації, тому що кожен управлінець підпорядко­вується лише одному керівникові.

Функціональна організаційна структура ґрунтується на принципі спеціалізації організаційних і управлінських структур за функціональною ознакою. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконуються відповідними спеціалістами

Функціональна структура управління характеризується наявністю підрозділів, що мають власні повноваження і є відповідальними за результат виконаної роботи. Даний вид структури відрізняється від лінійного рівнями взаємних зв’язків між персоналом та адміністрацією підприємства. Якщо лінійна організаційна структура передбачає прямий зв’язок працівника безпосередньо із керівництвом, то у функціональній між даними рівнями є проміжна ланка – завідувачі відділень.

В багатьох великих підприємствах спеціалістів поділяють за певними видами діяльності: це бухгалтерія, відділ кадрів, відділ збуту. Такий поділ має загальні ознаки функціональної структури управління. Таким чином, замість залучення універсальних працівників на підприємстві формується штат, який є компетентний у певній галузі і має вузьку спеціалізацію. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконуються відповідними спеціалістами.

Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування.

Дивізіональна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий. Цей тип організаційної структури, розроблений в інтересах великих організацій, для яких функціональні структури вже не є ефективними. Ключовими фігурами в управлінні стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, які очолюють виробничі підрозділи.

Поділ організації на елементи та блоки відбувається за такими напрямами:

• за видами товарів чи послуг - дивізіонально-продуктова структура управління, що дозволяє легко розробити новий вид продукції, враховуючи конкуренцію, удосконален­ня технологій чи задоволення споживачів;

• за групами покупців - дивізіональна організаційна структура, орієнтована на споживача, що надає можливість організації найбільш ефективно вра­ховувати запити тих споживачів, від яких вона найбільш залежить;

• за географічними регіонами - дивізіонально-регіональна організаційна структура управління, що дозволяє організації більш ефективно враховувати місцеве законодав­ство, соціально-економічну систему та регіональні ринки.

Вибір дивізіональної структури повинен ґрунтуватися на тому, який із цих фак­торів найважливіший з точки зору забезпечення реалізації стратегічних планів організації та до­сягнення її цілей.

Найбільш поширеним видом дивізіональної структури є продуктова структура. Вона надає можливість збільшувати асортимент продукції, яку ви­робляє та реалізує підприємство. За такою структурою організовано діяльність таких міжнародних гігантів як «Проктер енд Гембел» та «Дженерал Моторс».

Матричний тип організаційної структури - сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової.

Відповідно до лінійної структури (по вертикалі) будується управління окремими сферами діяльності: науково-дослідною, виробничою, збутовою, постачальницькою. Відповідно до програмно-цільової структури (по горизонталі) організується управління програмами (проектами, темами).

Матричний тип структури використовується підприємствами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто компаніями, яким необхідно мати високу маневреність у питаннях виробництва та стратегії.