Підприємницький успіх залежить не тільки від економічних можливостей підприємства або обсягу виконаних операцій, але і від мистецтва об'єднання всього колективу на досягнення поставленої мети й уміння організувати ефективну реалізацію товарів, дієве управління персоналом, фінансами, виробничими потужностями.

Забезпечити все це, покликаний особливий вид управлінської діяльності, який називається менеджментом (англ. управляти).

З легкої руки американців це слово стало сьогодні відомим практично кожній освіченій людині. У спрощеному тлумаченні менеджмент - це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент здійснюється через послідовне виконання управлінських рішень керівника-менеджера.

Мистецтво менеджменту полягає перш за все в налагодженні чіткої і ефективної організації праці, при якій дотримується підпорядкування (субординація) керівників різних рівнів, виконання їх обов'язків, функціонування системи бізнесу в цілому.

• організація ефективної праці; налагодження оптимальних виробничих зв'язків;

• вид діяльності по управлінню людьми в різних організаціях і ситуаціях;

• уміння добиватися поставлених цілей, використовуючи інтелект і мотиви поведінки людей;

• сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом і збутом з метою підвищення ефективності;

• практика спілкування з людьми, зайнятими у сфері виробництва товарів (послуг);

• забезпечення ефективності управлінської сфери.

Практика засвідчуе, що менеджер - це досвідчений керівник у сфері організації й управління, який володіє знаннями в багатьох галузях, включаючи економіку, бізнес, соціальну психологію.

Не будучи власниками, менеджери мають реальну владу в управлінні виробництвом. Вони здійснюють управління господарством ринкового типу. На початку становлення індустріального суспільства менеджери були виконавцями волі власників капіталу, здійснюючи управління.

Топ-менеджер – керівник вищої ланки. Відповідає за стратегічні рішення за основними напрямками діяльності підприємства. Зазвичай підпорядковується безпосередньо власникам або раді директорів і має в підпорядкуванні керівників відділів або структурних підрозділів.

Менеджер середньої ланки – керівник, який має у підпорядкуванні інших керівників нижчої ланки, але, в свою чергу, підкоряється вищому керівництву. Менеджери такого рівня зазвичай вирішують завдання оперативно-технічного рівня для досягнення цілей компанії.

Менеджер проекту – керівник нижчої ланки, управляє групою виконавців. Часто сам менеджер проекту також є виконавцем, однак він має право розподіляти роботу між іншими працівниками, а також оцінювати їх діяльність. Менеджер проекту звітує перед керівництвом за виконання плану (завдань) групою проекту.

Менеджер з персоналу – те ж саме, що кадровий працівник, але з більш розширеними функціями. Відповідає за підбір персоналу, адаптацію і навчання співробітників, підтримує робочу атмосферу в колективі, відповідає за корпоративні заходи, стежить за дотриманням трудового законодавства на підприємстві.

Менеджери по закупкам, продажах, рекламі – фахівці вузького напрямку діяльності. Можуть самостійно приймати рішення в області своєї компетенції, але також часто свої рішення вони повинні узгоджувати з керівництвом.

Як керівник і організатор менеджер повинен мати певні якості, що дають йому можливість направляти діяльність колективу в потрібне русло з максимальною ефективністю.

• вміти проводити чітко визначену стратегічну і тактичну політику підприємства;

• забезпечувати персонал необхідною інформацією, зміцнювати дух ініціативи, творчості й новаторства;

• допомагати співробітникам, беручи активну участь у вирішенні виробничих завдань, захищати перед вищими керівниками інтереси підлеглих;

• підтримувати нововведення і передові ідеї;

• керувати чітко, логічно, адже підлеглим необхідні точні розпорядження, а не «розмиті» вказівки;

• об'ективно стимулювати підлеглих за хорошу роботу, менше критикувати їх за невдачі; винагорода має залежати лише від якості праці, а не від посади працівника або особистих симпатій;

• здійснювати контроль за діяльністю працівників на кожному етапі роботи;

• знати фінансові операції та правильно їх оформляти;

• уміло добирати кадри;

• мати високі моральні якості, адже більшість людей бажають працювати з керівником, якого можна поважати. Менеджер повинен бути чесним і уважним до кожного працівника.

Менеджер повинен володіти певними навичками.

Поєднання всіх цих навичок при розробці програм діяльності підприємства дає можливість менеджеру впевнено прогнозувати його функціонування на 10 і більше років вперед.

Відомі англійські консультанти з управління М. Вудкок і Д. Френсю у своїй книзі «Розкріпачений менеджер. Для керівника-практика» дають «портрет» менеджера. На їхню думку, він повинен володіти одинадцятьма основними навичками і здібностями, які забезпечують ефективне управління. Водночас вони характеризують одинадцять потенційних обмежень, які заважають ефективній роботі.

1. Здатність управляти собою. Робота управління складна, сповнена хвилювань, а часто і стресів. Кожен менеджер повинен навчитися поводитися з самим собою як із унікальним і цінним ресурсом, щоб постійно підтримувати свою продуктивність.

2. Виважені особисті цінності. Від менеджерів щодня чекають прийняття рішень, що грунтуються на особистих здібностях і принципах. Сучасна концепщя успішного управління зорієнтована на такі цінності як ефективність, реалізація потенціалу працівника, готовність до нововведень.

3. Чіткі особисті цілі. Менеджери, які мають чітко визначені цілі, успішно впливають на хід свого ділового та особистого життя, можуть впевнено і рішуче приймати необхідні рішення.

4. Постійне особисте зростання. Менеджери можуть домогтися успіху тільки тоді, коли дбають про самовдосконалення, збагачення своїх знань, узагальнення досвіду у своїй справі.

5. Вміння вирішувати проблеми. Кваліфіковане вирішення проблеми саме по собі є очевидним управлінським умінням. Воно дає змогу енергійно давати поради щодо розв'язання конкретних завдань, обробки інформації, планування і контролю.

6. Винахідливість і здатність до новацій. Менеджер мае бути надзвичайно чутливим до новацій, творчо ставитися до нових ідей і винаходів, підтримувати перспективи і стимулювати тих, хто їх подає.

7. Здатність впливати на оточення. Керівникам постійно необхідно впливати на тих, хто їм не підлеглий. Цього потребує вирішення багатьох проблем, пов'язаних із функціонуванням підприємства.

8. Знання сучасних управлінських підходів. Менеджери повинні постійно давати оцінку того, як вони управляють іншими, яка ефективність їхніх дій.

9. Здатність керувати. Для ефективного управління виробництвом і людьми потрібно багато спеціальних знань, які дають можливість добиватися практичних результатів від своїх підлеглих.

10. Уміння навчати. Майже кожний менеджер виступає в ролі наставника, прагнучи підвищення професійного рівня працівників.

11. Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи. Для того щоб досягти успіху, менеджер повинен вміти згуртувати працівників у кваліфікований і результативний колектив.

1. Невміння володіти собою. Коли керівник занадто хвилюється, втрачає самовладання, тоді поглинається не тільки його енергія, а й здоров’я. Той керівник, який не вміє правильно «розряджатися», не використовує свій робочий час і енергію доцільно, нездатний долати стреси, не вміє управляти собою.

2. «Розмиті» особисті цінності. Менеджери, особисті принципи яких є нечіткими або нестійкими, чи не відповідають часу, обставинам, обмеженні «розмитістю» особистих цінностей.

3. Нечіткі особисті цілі. Менеджери, які не можуть чітко визначити цілі або ставлять нереальні завдання, відволікають час і сили від здійснення реальних варіантів, втрачають важливі можливості.

4. Зупинений саморозвиток. Деякі менеджери не можуть подолати свої недоліки й не працюють над самовдосконаленням, уникають гострих ситуацій, виключаючи зі своєї діяльності ризик.

5. Недостатнє вміння вирішувати проблеми. Деякі менеджери не можуть методично і раціонально працювати над вирішенням проблем і домагатися якісних результатів. їх слід кваліфікувати як таких, що не наділені достатнім умінням вирішувати проблеми.

6. Відсутність творчого підходу. Менеджери з недостатньо розвиненим творчим підходом до новацій рідко продукують власні ідеї, нездатні оцінити нововведения інших, сприяти творчій атмосфері. У таких менеджерів відсутній творчий підхід до справи.

7. Нездатність впливати на людей. Є менеджери, нездатні особисто впливати на людей, від яких необхідні підтримка або участь у вирішенні справи. Керівник, який недостатньо наполегливий, не досягає взаєморозуміння з іншими працівниками, у якого не розвинене вміння виражати свої думки і слухати інших, не вміє впливати на людей.

8. Недостатнє розуміння особливостей управлшської праці. Керівники, які не здатні вивчити власні управлінські підходи і не можуть зацікавити своїх підлеглих, не розуміють суті управлінської праці.

9. Недостатні навички керівництва. Недостатність навичок керівництва призводить до втрат робочого часу. Люди почувають себе незадоволеними, працюють гірше, ніж можуть. Це негативно впливає на організацію праці та моральний клімат у колективі.

10. Невміння навчати. Менеджер, який не розвиває вміння допомагати підлеглим у самовдосконаленні, формально ставиться до їхньої освіти, не може навчати.

11. Низька здатність формувати колектив. Якщо в колективі не створюються умови для сприятливого клімату або формування ефективного робочого клімату, це означае, що його менеджер не наділений умінням сформувати дієздатну групу (колектив).