Дія п'єси «Хазяїн» (1900) класика української драматургії Івана Карпенка-Карого відбувається у родині заможного господаря – Терентія Пузиря. Тут, як годиться, все і вся підпорядковано грандіозним планам та інтересам хазяїна. Він – людина, безумовно талановита, яка глибоко усвідомлює свою силу та обдарованість у «бізнесових» справах. Нюхом, шкірою, всіма нутрощами відчуває, розуміє, де, як і в чому знайти зиск. Дружина, дочка, оточення - життя цих людей, їхні проблеми, взаємини, потреби - існують ніби в паралельному йому світі.
«Стяжання...
“Хазяїн” аналіз твору (паспорт)
Автор “Хазяїн” — Іван Карпенко-Карий
Рік написання– 1900
Жанр– соціальна комедія.
Тема: показ пристрасті до збагачення, «без жодної іншої мети. Стяжання для стягання!» (автор визначив тему сам)
Основна ідея — моральне звиродніння стяжателя, для якого зиск понад все, і який не зупиняється перед жодними аферами, лише б помножити свої статки.
Головні герої– Терентій Пузир, права рука хазяїна Феноген і економ Ліхтаренко, поміщик Золотницький, учитель Калинович, Соня “
Хазяїн”. Сюжет
Сюжет побудований на основі життєвих конфліктів, породжених законами життя. Багатий землевласник прагне досягти максимальних прибутків шляхом експлуатації робітників, розорення бідняцьких господарств. Заради наживи він іде навіть на шахрайство. Мільйонер Пузир домовляється з Маюфесом про участь у шахрайстві і дає вказівки своїм управителям посилити експлуатацію строкових робітників, позбавити їх землі. Ці плани Пузиря становлять зав’язку комедії. Під час здійснення хижацьких планів виникають різні ускладнення, конфлікти. Стався бунт робітників і селян, розкрито шахрайство, Пузир тяжко захворів. Загострення цих конфліктів становить кульмінацію комедії. Фінал п’єси водночас гротескний і трагічний — «пузир» лопнув — Терентій Пузир помирає від розриву нирки. (Це розв’язка).
“Хазяїн” проблематика
Проблема добра і зла (Пузир, Феноген, Ліхтаренко; загибель Зозулі).
Проблема збагачення заради збагачення (Пузир — історії з халатом та кожухом, авантюра з переховуванням статків банкрота Петра Михайлова, епізод з гусьми — «грабіжниками» Пузиревого добра).
Проблема взаємин батьків і дітей ( Пузир — Соня).
Проблема взаємин «пузирів» та ітелігенції (Пузир — Золотницький, Пузир — Калинович, Пузир — Соня).
Проблема моралі, духовності (Пузир: пам’ятник Котляревському і орден Станіслава — що вагоміше і що вигідніше? Зневага до бідного інтелігента Калиновича — і дозвіл на одруження Калиновича з Сонею (виявляється, що брат Калиновича — прокурор і може врятувати Пузиря від тюрми і ганьби!)
Головний конфлікт комедії “Хазяїн”
Основний конфлікт – суперечність між безмежною жадобою наживи мільйонера-землевласника і тим, що «не може разом все ковтнути». Також у творі присутні такі конфлікти: Пузир і закон; Пузир і робітники; сімейний конфлікт.
Історія написання твору “Хазяїн”
«Хазяїн» — художнє продовження «Ста тисяч» — комедії, що була створена в 1889 році. Там бере початок образ Пузиря, споріднений по духу з Герасимом Калиткою. Цей твір драматург написав навесні 1900 року. Одинак це вже був заключний етап роботи над п’єсою: йому передувала копітка підготовка. Характеризуючи процес творчої роботи батька, його син Назар розповідає: «Спочатку Іван Карпович , як він звичайно казав, «виношував» п’єсу. Під цими словами треба розуміти розробку плану, потрібних матеріалів, ідеї твору та ін. Запис твору робився тоді, коли …твір був цілком виношений. Деякі п’єси «виношував» батько дуже довго». Так було і з «Хазяїном». Є підстави, що образ Пузиря — головного персонажа комедії, а також кількох другорядних дійових осіб (фактора Маюфеса, лихваря і спекулянта Хаскеля, багатіїв Калитки і Чобота тощо) драматург «виношував» понад десять років. У комедії «Сто тисяч» не один раз іде згадка про багатющого Пузиря. У четвертій дії Герасим Калитка, «купивши» сто тисяч фальшивих грошей (а насправді — мішок чистого паперу), переконує сам себе: «Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємось — хто голяк. Він думає, що дуже розумний. Ні, братіку, — потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я жида сьогодня обманив…» Безпосередньо над «Хазяїном» І. Карпенко-Карий працював на хуторі Надія в березні — квітні 1900 року. У листі до сина Назара від 26 березня 1900 року драматург повідомляв: «Я пишу нову комедію «Хазяїн», але діло туго йде, часто голова болить. Одначе перший акт готовий, і я ним наче задовольняюсь. Хоч то раз у раз так зі мною буває: поки пишу, задовольняюсь, а напишу — недоволен». Через три тижні робота над комедією була завершена. «Уже кінчаю нову комедію «Хазяїн», — писав автор тому ж адресатові в листі від 14 квітня 1900 року. Ключ до розуміння цього твору нам дав сам автор: «Хазяїн» — …зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!»
” Скупість головного героя п’єси „Хазяїн” просто смішна: хазяїн незлічених багатств ходить у латаному халаті, старезному кожусі. При цьому він грубий і безкультурний, готовий заради вигоди навіть пожертвувати щастям дочки. Разом з тим Пузирові не можна відмовити і в гарних якостях – працьовитості, бережливості, енергійності, умінні вести господарство. Отже, актуальність п’єси Карпенко-Карого „Хазяїн” полягає в тому, що вона виказує нам яскраву картину доби становлення капіталізму, яка дуже схожа з нинішньою. Образ головного героя і вчить, і застерігає, що багатство – це не щастя Риси характеру Пузиря: – ненаситна жадоба до збагачення, жадібність, – несправедливість, жорстокість, – бездушність, некультурність, скупість. Цитатна характеристика Пузиря Про халат, жалюгідність через жадобу: Феноген: «Халат мільйонера! Бачите, як багатіють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а від цього халата і від кожуха, повірите, смердить! Он, як люди багатіють, учітеся! Марія Іванівна про халат, страх перед хазяїном: «… через два місяці рівно будуть іменини Терентія Гавриловича, треба, щоб халат поспів якраз на іменини. Я не можу йому від себе подарувати, бо буде страшенно гніватись, що такий розход зробила, та ще й гроші брала крадькома. Халат, голубочко, буде дуже дорогий! 15 аршин ліонського бархату – по 9 руб. Аршин і 20 аршин шовку по 3 руб., шнур товстий шовковий, чистого шовку, з китицями – 30 руб., вам за роботу – 50 руб. – всього 275 руб…. Ви ж, голубочко, настьобайте підкладку густо-густо узорами; на полях вишивайте вгладь буряки з розкішними бадиллями, а на бортах вишивайте барана й овечку. Та зробіть так, щоб він зразу побачив, що вещ дорога, а продається дешево.» Пузир жадність: «Всякий чорт прийде сюди голодний, а ти його годуй. Нема, щоб з собою привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають!» Зеленському гонитва за дешевою робочою силою: «…Добре хазяйнуємо! Робочі все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я буду вам жалування платить? Так не можна, ви не вмієте зробити дешевого робітника.» «хазяйновитість»: «Це тобі не борщ пробувать нічого – треба взять», «Ви ніколи не пробуйте, а просто їжте!» Про життя: «Кругом крадуть і крадуть… Голодних буде тим більше, чим більше голодним помагать. Морить голодом робітників: «Робочий чоловік, мужик, не любить білого хліба, бо він і не смачний і не тривкий. Оце саме настояний хліб для робочих. Питательний, як кажуть лікарі». Безкультурність, обмежений кругозір: «Котляревський мені без надобності» Про бідноту: «терпіть не можу цієї бідноти». Золотницький каже про Пузиря: «…Тут і кусок в горло не полізе. До земських діл тобі нема діла, луччих людей свого краю ти не знаєш, знать не хочеш і не ціниш — я соромлюсь сидіть поруч з тобою за столом».
Характеристика Феногена і Ліхтаренка
Феноген – права рука хазяїна, Ліхтаренко – найспритніший економ Образи Феногена і Ліхтаренка – управителів та хабарників Риси характеру, які наближають їх до Пузиря: безчесність, бездушність, несправедливість, жорстокість; Головна індивідуальна риса – лицемірство. Їх найзаповітніша мрія – багатство та привласнення чужого. Зозуля про них: «Честь давно вже потеряли, бо ви самі злодюги і не повірите нікому, що він краде так, як ви. Кати бездушні ви!». Феноген про свої справи, скуповує землю, прагне бути хазяїном: «Гріх скаржитись! Та тільки то моя біда, що перше я купував, продавав і мав добрі куртажі варт було побиватись, а тепер держить при собі. Коли-не-коли перепаде свіжа копійка! Так пошукайте для мене десятин 500» Бере хабарі (у Зеленського): «…якби не давали, то я б і не брав! А коли дають – бери! І сам хазяїн наш усіх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть – тягни! Так він робив і так робить від юних літ, а тепер має мільйони! Чом же мені не тягнуть, щоб і самому стать хазяїном. Та я й не тягну – дають. Тут і гріха не має!» Слова «Це комерческий гендель! Тут вор у вора краде!..» виражають життєвий принцип Ліхтаренка. Це люди низької моралі, брехливі і підлі. Своїми негідними вчинками вони доводять до самогубства чесного юнака Зозулю, який закінчив сільськогосподарську школу.
Образ Золотницького в комедії “Хазяїн”
Образ досвідченого поміщика Золотницького – ліберал, родовитий поміщик. Пузиреві говорить: «Дай віку дожить, не виганяй мене з Капустяного!» В його образі зображується занепад дворянства. Його лібералізм поступається під владою грошей. Образ Соні в комедії “Хазяїн”
Представники інтелігенції
Соня – донька Пузиря – їй бракує рішучості й наполегливості. Вона лише говорить про хижацьке ставлення до робітників, але нічим їм не допомагає. Образ Калиновича в комедії “Хазяїн” Калинович – вчитель гімназії, який мріяв одружитися на Соні, й також співчував селянам. Калинович вважає, що щастя не в багатстві, а у взаємній любові, і з почуттям гідності та благородства заявляє мільйонеру: «Віддайте все ваше добро, всі ваші мільйони старцям, а я візьму Софію Терентіївну без приданого». Але безкорисливість Калиновича натикається на цілковите нерозуміння Пузиря, людини зовсім іншої моралі, для якої багатство займає перше місце в житті.