Нікелювання – нанесення на поверхню металевих і неметалевих виробів шару нікелю.
Товщина такого покриття становить, зазвичай, від 1–2 до 40–50 мкм. Нікель наносять найчастіше електролітичним способом, рідше – хімічним (відновленням іонів нікелю з його солей, наприклад, гіпофосфітом натрію у водних розчинах). Щоб зменшити пористість електролітичних покриттів і тим самим поліпшити їхню захисну здатність, вдаються до попереднього латунювання, міднення або наносять багатошарові покриття (напр., мідь–нікель–хром).
Порівняння якості нікелевого покриття, нанесеного електролітичним (ліворуч) і хімічним способом (праворуч) 49 Недоліки електролітичного нікелювання – нерівномірність осадки нікелю на рельєфній поверхні та неможливість покривання вузьких і глибоких отворів, порожнин тощо. Хімічне нікелювання є дещо дорожчим за електролітичне, зате забезпечує можливість нанесення рівномірнішого за товщиною і якістю покриття на будь-яких ділянках рельєфної поверхні при умові доступу до них розчину. Нікелюванням створюють захисні покриття, підвищують стійкість виробів проти зношування, захищають вироби від корозії (в атмосферних умовах, в розчинах лугів і слабких органічних кислот), надають їм декоративного вигляду. Гальванічним способом нікелюють і хромують туалетні крани, змішувачі холодної та гарячої води, руків'я керування тощо.