Хромува́ння — хіміко-термічне зміцнювальне оброблення дифузійним насиченням поверхні сталевих виробів хромом[1] за температури 900…1300°С у відповідному середовищі, або процес осадження на поверхню деталі шару хрому з електроліта під дією електричного струму. Шар хрому може наноситися для декоративних цілей, забезпечення захисту від корозії та ерозії, підвищення зносостійкості або для збільшення твердості поверхні. Хромування забезпечує підвищену жаростійкість сталей до температури 800 °С.
Деталь, що піддається хромуванню, як правило, проходить наступними кроками:
· Очищення для видалення сильних забруднень.
· Тонке очищення, для видалення слідів забруднень.
· Попередня підготовка (варіюється в залежності від матеріалу основи).
· Розміщення в ванну з насиченим розчином і вирівнювання температури.
· Підключення струму і витримка до отримання потрібної товщини.
У промисловості хромування використовується для зниження тертя, підвищення зносостійкості, підвищення корозійної стійкості, підвищенні твердості. Цей процес забезпечує підвищену стійкість сталі до газової корозії при температурі до 800 °C, високу корозійну стійкість в таких середовищах, як вода, морська вода і азотна кислота. Хромування сталей містять понад 0,3 —0,4% С. Твердість хрому становить від 66 до 70 HRC. Товщина хромового покриття зазвичай становить від 0,075 до 0,25 мм, але зустрічаються і товстіші, і більш тонкі шари. Поверхневі дефекти при хромування посилюються і поверхня підлягає подальшій обробці, так як хромування не дає ефекту вирівнювання.[2]
Хромування використовують для деталей паросилового обладнання, пароводяної арматури, клапанів, вентилів патрубків, а також деталей, що працюють на знос в агресивних середовищах.