Урок № 4 Тема: Держкомітет з енергозбереження. Інститут енергозбереження та енергоменеджменту. Державна інспекція з енергозбереження. Основні директивні та нормативні матеріали з енергозбереження
Д/з: ст.67-69
ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України від 6 жовтня 1995 року N 918/95
ПОЛОЖЕННЯ
про Державний комітет України з енергозбереження
1. Державний комітет України з енергозбереження
(Держкоменергозбереження України) є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом
Міністрів України через Міністра економіки та з питань
європейської інтеграції України. ( Абзац перший пункту 1 із
змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 416/2003
( 416/2003 ) від 19.05.2003 )
Держкоменергозбереження України вносить пропозиції щодо
формування державної політики у сфері енергозбереження, забезпечує
її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також
міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань,
віднесених до його відання.
( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99
від 27.01.99, в редакції Указу Президента N 1389/2000
( 1389/2000 ) від 28.12.2000 )
2. Держкоменергозбереження України у своїй діяльності
керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України,
актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим
Положенням та спеціальним директивним наказом Міністра економіки
та з питань європейської інтеграції України. У межах своїх
повноважень Комітет організовує виконання актів законодавства
України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
( Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Указами
Президента N 70/99 від 27.01.99, N 1389/2000 ( 1389/2000 ) від
28.12.2000, N 416/2003 ( 416/2003 ) від 19.05.2003 )
Комітет узагальнює практику застосування законодавства з
питань, що належать до його компетенції, розробляє та вносить
Президентові України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо
вдосконалення законодавства. ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/918/95#Text )
Інститут енергозбереження та енергоменеджменту
Навчально-науковий інститут енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів України
від 29 травня 1996 р. N 575
ПОЛОЖЕННЯ
про Державну інспекцію з енергозбереження
1. Державна інспекція з енергозбереження (далі - Державна
інспекція) є органом державної виконавчої влади і діє при
Держкоменергозбереження.
2. До складу Державної інспекції входять Центральна державна
інспекція з енергозбереження (далі - Центральна інспекція),
державні регіональні (Автономної Республіки Крим і м. Севастополя,
м. Києва і Київської області) та обласні державні інспекції з
енергозбереження (далі - регіональні та обласні інспекції).
3. Державна інспекція здійснює контроль за дотриманням
нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах,
в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі -
підприємства), забезпечує своєчасне проведення державної
експертизи з енергозбереження і виконання інших функцій,
передбачених цим Положенням.
4. Державна інспекція в своїй діяльності керується
Конституцією України ( 888-09 ), Конституційним Договором між
Верховною Радою України та Президентом України ( 1к/95-ВР ),
законами України, постановами Верховної Ради України, указами і
розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням та
наказами Держкоменергозбереження. ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/575-96-%D0%BF#Text )
Законодавче забезпечення правового регулювання енергозбереження
Необхідність активізації державного курсу на енергоефективність в Україні зумовлена такими факторами:
перспективою подальшого зростання внутрішніх цін на енергоносії;
потребою в підвищенні конкурентоспроможності української економіки в умовах зростання тарифів і поступового зростання в ціні кінцевої продукції частки витрат на придбання енергії;
зростанням тарифів, що спричиняє потужний дестабілізуючий вплив на соціально-політичну сферу (зниження енергоспоживання за рахунок енергозбереження може розглядатися як фактор, який компенсує зростання цін на енергоносії);
загрозою критичного впливу дефіциту енергоресурсів (енергозбереження розглядається як один із найбільш пріоритетних і дієвих механізмів подолання критичного впливу дефіциту енергоресурсів);
Україна виступає як привабливий ринок збуту технологій і обладнання в сфері енергозбереження (ринок енергозберігаючих технологій у світі ускладнився).
Енергоефективність розглядається як індикатор і ресурс інноваційного розвитку. В XXI столітті вирішити проблему підвищення ефективного використання ПЕР можливо виключно шляхом упровадження новітніх енергоефективних технологій і обладнання, яке відповідає потребам і вимогам. Оголошена пріоритетність політики енергозбереження в Україні довгий час не була підкріплена ефективною формою і механізмами взаємодії влади, бізнесу і наукового потенціалу в питаннях впровадження інноваційних енергоощадних технологій. На сучасному етапі розвитку держави однією із основних перепон масштабній реалізації політики енергоефективності є відсутність у основних агентів необхідності і мотивації відносно розроблення і впровадження енергоефективних інноваційних технологій.
На цей час наявні такі інструменти державного управління енергозбереженням:
тарифи і ціни;
податкові і митні пільги;
пільгове кредитування;
ліцензування;
стандарти, нормативно-правові документи;
державне регулювання діяльності природних монополій;
державний енергонагляд.
Державна політика з енергозбереження і енергоефективності в Україні спрямована на створення умов, які дозволять забезпечити постійно зростаючі потреби в ПЕР і зростання ВВП при мінімальних їх витратах. В основу цієї політики закладені закони України, укази Президента України, постанови і розпорядження КМУ, а також інші нормативно-правові акти (мал. 37).
Законодавство в сфері ефективного використання енергії було започатковано прийняттям ЗУ «Про енергозбереження».
На сьогодні в Україні діють більш ніж 50 національних стандартів, віднесених до групи «Енергозбереження». Зокрема, відповідно до Директиви Ради ЄС 92/75/ЕЕС розроблені національні стандарти енергетичного маркування. З метою впровадження системи ефективного управління використанням ПЕР на промислових підприємствах держави розробляються національні стандарти з впровадження системи енергетичного менеджменту, енергетичного аудиту і сертифікації промислових підприємств.
ЗУ «Про енергозбереження» визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об’єднань і організацій, розміщених на території держави, а також для громадян. Законом визначено основні терміни в сфері енергозбереження, а саме: енергозбереження, енергоефективна продукція, енергоефективний проект, вторинні енергоресурси (ВЕР), нетрадиційні та поновлювані джерела енергії тощо.
Основні статті та розділи ЗУ «Про енергозбереження» [3], які визначають управління енергоресурсами:
Стаття 3. Основні засади державної політики енергозбереження.
Стаття 7. Навчання і виховання в сфері енергозбереження.
Стаття 11. Економічні заходи забезпечення енергозбереження.
Стаття 14. Напрями використання фондів енергозбереження.
Стаття 20. Норми і нормативи витрат ПЕР.
Розділ III. Державна експертиза з енергозбереження і енергоаудит.
Розділ IV. Міжнародні відносини в сфері енергозбереження.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про енергозбереження» основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:
створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;
здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління;
пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням ПЕР;
наукове обґрунтування стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання ПЕР, необхідність дотримання енергетичних стандартів та нормативів при використанні палива та енергії;
створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій;
популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;
вирішення проблем енергозбереження у поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а також на основі широкого міждержавного співробітництва;
стимулювання раціонального використання ПЕР шляхом комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (когенерації);
поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та регулювання споживання ПЕР;
обов'язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених ПЕР за показаннями приладів обліку споживання ПЕР у разі їх наявності;
запровадження системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення;
стимулювання здійснення заходів з енергозбереження, у тому числі через програми Фонду енергоефективності.
В ЗУ «Про енергозбереження» включено шляхи економічного механізму енергозбереження, стандартизація та нормування у сфері енергозбереження, енергетичний аудит, міжнародні відносини у сфері енергозбереження.
Управління у сфері енергозбереження спрямоване на забезпечення потреб економіки та населення України в паливі, тепловій та електричній енергії на основі раціонального використання енергоресурсів, скорочення всіх видів втрат ПЕР, здійснення функцій прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
ЗУ «Про теплопостачання» регулює відносини, які виникають у процесі виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, державного нагляду за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання і безпечним виконанням робіт на об’єктах у сфері теплопостачання суб’єктами діяльності незалежно від форм власності.
ЗУ «Про електроенергетику» визначає правові, економічні і організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергобезпеки України, конкуренцією і захистом прав споживачів і працівників галузі.