Урок 4.

Тема. Аксонометричні і прямокутні проекції

Урок 4. Побудова трьох проекцій деталі за її наочним зображенням. Побудова третьої проекцій деталі за двома заданими

Правильна послідовність побудови виглядів дає змогу уникнути зайвих витрат часу на виконання креслень. Побудову виглядів починають з розмічання загальних обрисів предмета на кожному вигляді. Ці обриси утворюються паралелепіпедом, який обмежує предмет спереду і ззаду, зверху та знизу, зліва і справа. Такий паралелепіпед обмежує предмет по довжині, висоті та ширині, тому його називають габаритним. Спроеціювавши габаритний паралелепіпед на площини проекцій, дістають на них прямокутники, які обмежують загальні обриси виглядів предмета. Усередині цих прямокутників і будують вигляди. Щоб уявити, як це робиться, звернемось до прикладу.

На рисунку 1, а показано предмет, форма якого потребує побудови на кресленні трьох виглядів (рис. 1, б). Головному вигляду відповідає напрям проеціювання за стрілкою А. Паралелепіпед, яким можна обмежити предмет, має розміри його найбільшої довжини, висоти та ширини - 50×32×28 мм. Проекції цього паралелепіпеда являють собою прямокутники (рис. 1, в). На фронтальній площині проекцій прямокутник визначає довжину і висоту предмета, тобто розміри 50 і 32, на горизонтальній - довжину і ширину, тобто розміри 50 і 28, на профільній - ширину і висоту, тобто розміри 28 і 32. Кожний вимір предмета показано без спотворень двічі: довжину - на фронтальній і горизонтальній площинах, висоту - на фронтальній і профільній, ширину - на горизонтальній і профільній площинах проекцій. Всі три прямокутники розміщують у проекційному зв'язку.

Контури прямокутників і наступні побудови усередині них виконують спочатку тонкими лініями. Оскільки предмет симетричний відносно вертикальної поздовжньої площини, то на виглядах зверху і зліва повинні бути осі симетрії. Для цього на прямокутниках, які дістали на горизонтальній і профільній площинах проекцій, проводять штрихпунктирні лінії.

Предмет має два прямокутних вирізи: один - з лівого боку, а другий - зверху вздовж предмета. Лівий виріз починають будувати на головному вигляді. Для цього на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, а на відстані 20 мм від верхньої грані - горизонтальну лінію (рис. 1, г). Далі будують проекції вирізу на виглядах зверху і зліва. На вигляді зверху на відстані 28 мм від лівої грані проводять вертикальну лінію, паралельну цій грані. На вигляді зліва проводять горизонтальну лінію на відстані 20 мм від верхньої грані. Проведена лінія на вигляді зверху розміститься на рівні вертикальної грані зрізу, а на вигляді зліва - на рівні його горизонтальної грані.

Щоб забезпечити кращий проекційний зв'язок між зображеннями частин предмета на виглядах і прискорити виконання побудов, доцільно скористатись пініячи проекційного зв'язку. Побудову проекції вирізу на вигляді зверху виконують за допомогою вертикальної лінії зв'язку, а на вигляді зліва - горизонтальної (лінії зв'язку на рис. 1, г показано стрілками). Лінії проекційного зв'язку проводять тонкими лініями, які після закінчення всіх побудов стирають.

Поздовжній виріз починають будувати на вигляді зліва. Для цього відкладають по 8 мм вліво і вправо від осі симетрії і через знайдені точки проводять дві вертикальні лінії. Потім на відстані 10 мм від верхньої грані проводять горизонтальну лінію (рис. 1,д). На головному вигляді контур вирізу (його нижня грань) буде невидимим. Його будують за допомогою горизонтальної лінії проекційного зв'язку і показують штриховою лінією. Щоб побудувати виріз на вигляді зверху, проводять лінії проекційного зв'язку між виглядами зліва і зверху. Для цього застосовують допоміжну пряму креслення. Таку назву має лінія, яку проводять праворуч від вигляду зверху під кутом 45° до рамки креслення.

Щоб побудувати допоміжну пряму, продовжують до взаємного перетину осі симетрії виглядів зверху і зліва. Через знайдену точку к проводять пряму під кутом 45° до осей (рис. 1, д). Це й буде допоміжна пряма. її можна побудувати й по-іншому: продовжують до перетину горизонтальну і профільну проекції грані, що проеціюється у вигляді відрізків прямих. Через знайдену точку к₁ проводять так само під кутом 45° допоміжну пряму.

Вертикальні лінії зв'язку, що йдуть від вигляду зліва, доводять до допоміжної прямої. З точок їх перетину (рис. 1, д) проводять горизонтальні лінії зв'язку і виконують необхідні побудови.

Побудову зображення ціліндричного отвору (рис. 1, є) починають з вигляду зверху. Для цього спочатку знаходять центр кола отвору. Він лежатиме на осі симетрії вигляду і на відстані 15 мм від лівого краю нижньої частини предмета. Через знайдену точку проводять другу осьову лінію і креслять коло діаметром 10 мм. Зображення отвору на головному вигляді і вигляді зліва будують за допомогою ліній проекційного зв'язку. На цих зображеннях отвір невидимий, тому його показують штриховими лініями. Осьова лінія отвору на вигляді зліва збіглася з віссю симетрії вигляду.

З лівого боку предмета на нижній його частині є два похилі зрізи (скоси). Спочатку їх будують на вигляді зверху (рис. 1, є),потім на головному вигляді і вигляді зліва. Для цього проводять вертикальну лінію проекційного зв'язку до головного вигляду і дві горизонтальні лінії зв'язку до вигляду зліва, скориставшись допоміжною прямою.

Наприкінці всі видимі частини предмета на зображеннях обводять суцільною товстою основною лінією, а допоміжні лінії, за допомогою яких здійснювалася побудова зображень, стирають.

Щоб побудувати третю проекцію за двома даними, необхідно спочатку добре уявити зображення деталі. При цьому слід будувати проекції в проекційному зв'язку (рис. 1), застосовуючи вісь У під кутом 45° (рис. 2). Лінії проекційного зв'язку роблять тонкими під прямим кутом до осьових X, У, Z, і на їх перетині утворюється третя проекція. Далі необхідно навести контури деталі суцільною товстою лінією.

Для правильного відтворення і розуміння всіх зображень, їх потрібно виконувати згідно з відповідними стандартами ЄСКД (Єдиної Системи Конструкторської Документації).

У проекційному кресленні здебільшого не проводять осі проекцій і на кресленні відсутні літери, якими позначають проекції всіх точок, що визначають форму тіла, яке вивчають. У кресленні в окремих випадках буває достатньо однієї проекції. Цього досягають спеціальними умовними позначеннями.

Дві проекції предмета — горизонтальна і фронтальна — досить повно та однозначно визначають на кресленнях форму багатьох предметів, але не всіх. На рисунку 3 показано дві проекції, які відповідають одночасно декільком предметам. Значить, і за двома проекціями не завжди можна точно уявити форму предмета.

Щоб побудувати креслення, за яким можна уявити єдиний образ зображуваного предмета, користуються трьома площинами проекцій. У цьому випадку до двох відомих вам площин проекцій додається ще одна — її називають профільною. Утворену на профільній площині проекцію називають профільною проекцією. Профільна площина проекцій перпендикулярна одночасно до горизонтальної і фронтальної площин проекцій.

Рис. 3.

На кресленні всі три проекції розміщують у проекційному зв’язку, тобто горизонтальну проекцію під фронтальною, а профільну — праворуч від неї. Зверніть увагу на те, що фронтальна і профільна проекції розміщені на одній висоті. Осі проекцій і проеціюючі промені на кресленні не показують

ЗАПИТАННЯ

Чому за двома проекціями не завжди можна уявити форму предмета?
Як називаються проекції, утворені проеціюванням на три площини проекцій? Як повинні розміщуватись одна відносно одної ці проекції?
Що означає вираз «проекційний зв’язок»?
Що таке проекція?
З якою метою підчас побудови виглядів використовують лінії проекційного зв'язку?
Для чого призначена допоміжна пряма креслення?
Які способи побудови допоміжної прямої креслення ви знаєте? У чому вони полягають?

ЗАВДАННЯ

1. За наочними зображеннями предметів знайдіть їх прямокутні проекції . Відповіді запишіть у таблицю:

Наочне зображення

Проекція

2. Накресліть або перенесіть на прозорий папір проекції предметів . Доповніть профільні проекції необхідними лініями.

Розділ

Головна