новини

Війна має свою «психологію».

Вона складається з інформаційно-психологічних атак.

Ми уже пережили всі стани діяльності психіки.

І зараз у нас виснаження.

Попередній стан — це була ейфорія, яка підкріплювалася дикою злістю до ворога і невичерпною гордістю за наші перемоги. Під час ейфорії ми по максимуму об’єдналися, згуртувалися, зарядилися бойовим духом. Ми могли не спати, не їсти і функціонувати на всю бойову готовність.

Але для мозку енергетично важко працювати в такому стані. Тому він включив для себе функцію захисту!

І ми почуваємо себе тотально виснаженими. Можуть бути ознаки депресії через постійну тривогу.

Необхідно, щоб усі розуміли.

Ворог знає усі ці прийоми! Він на це й розраховує.

Щоби у стані виснаження зламати нас повністю!

Залякати. Обдурити. Знешкодити.

Наш мозок потім знову включиться в режим «готовності».

Зараз йому потрібно допомогти пережити виснаження.

• За будь-якої нагоди спимо, навіть якщо для цього треба випити заспокійливе;

• П’ємо воду. Обезводнений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніша за їжу;

• Робимо інформаційні паузи від читання новин;

• Виключаємо режим жалості за усім матеріальним. Ворог на це розраховує, тому нищить наші інфраструктури. Саме постійна жалість за втраченим ще більше підживлює тривогу і вирубує наш мозок.

• Ми усе відбудуємо.

• включіться в план «що я зроблю після війни». це допоможе вашому мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихеньке самознищення;

• Рятуйтеся гумором. Це надійний щит для мозку, щоб трохи знизити кортизол;

• Обіймайтеся;

• Говоріть близьким «я тебе люблю». Такі слова допомагають тримати сили.

• Не поширювати не перевірену інформацію. Нас ніхто ніколи не здасть!

І ми Не Здаємося!

Кожного українця, де б він зараз не знаходився, розривають суперечливі думки та почуття. Ми щодня маємо приймати доленосні рішення, але алгоритми, за якими ми діяли в мирний час не працюють. Як визначитись з рішенням у кризових умовах?

У країні війна. Окремі міста та села піддаються масованим обстрілам та беруться в облогу, руйнуються будинки, підриваються дороги, мости та залізничні колії, відмикається електрика, опалення та пропадає зв’язок. Важко передбачити, який населений пункт зазнає ворожого нальоту наступним та наскільки та до якого часу безпечним є місце, де перебуває кожен з нас.

Але наші захисники боронять країну, отримують переконливі перемоги на багатьох напрямках, переходять в контрнаступ та повертають окуповані населені пункти. Загони Територіальної оборони та волонтери демонструють дива звитяги й згуртованості у підтримці функціонування міст та селищ.

У такій ситуації кожного українця розривають суперечливі думки та почуття щодо того лишатися вдома або лишати свою домівку; чергувати на блокпостах та у волонтерських пунктах чи лишатись в укриттях; чекати на покращення ситуації чи евакуйовуватись та евакуйовувати родини.

Відразу зазначимо, що в ситуаціях невизначеності та неможливості прогнозу подій правильних чи кращих рішень не існує.

Проблема у кількості складових, які неможливо прорахувати. Це і безпека рідних, і патріотизм, і відчуття свого призначення, і ненависть до окупантів, і наявність ресурсів, і багато-багато іншого.

Існують лише рішення прийняті вами. Що б ви не вирішили - це краще рішення.

У ситуації невпевності треба бути певним хоча б у чомусь. А прийняте рішення - цю впевненість дає. Повторювати собі: “Це найкраще, що я можу зробити в таких умовах”. А далі - сфокусуватись на плані й діяти.

Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно. У цей непростий час варто підтримувати себе, рідних та близьких. Це життєво необхідно для того, щоб зберегти здоров’я – фізичне та психологічне. Психологічна підтримка близьких у воєнний час надзвичайно важлива, адже всім нам необхідно відчувати себе у безпеці. Щоб підтримувати їх, керуйтеся наступними порадами.

• 1.Під час високого рівня стресу ми можемо забувати про базові потреби. Тому розпитайте, коли людина востаннє їла, пила…

• 2.Якщо людина дуже збуджена чи злякана, її потрібно заспокоїти, повернути до рівня схвильованості, адекватного ситуації. 3.Потрібно демонструвати спокій. Говорити спокійним і впевненим голосом: «Зараз безпечно», «Все в минулому».

• 4.У кризовому стані людина дезорієнтована, їй необхідно допомогти зорієнтуватися, повернутися в реальність, у стан «тут і тепер». Для цього потрібно: дати чітку інформацію про ситуацію, місце і час; чітко відповідати на всі запитання; уважно, не перебиваючи, вислухати.

• 5.Роздратування може бути маркером того, що людина вже не може толерувати емоції, які її переповнюють. Можна поділитися власним досвідом вивільнення негативних емоцій і запропонувати спробувати.

• 6.Добрі слова, слова любові, подяка, приємні спільні спогади. Такі дії допомагають утримувати сили та підтримати у скрутну хвилину.

• 7.Потрібно сприяти активізації ресурсів, щоб запустити механізми подолання негативних емоцій і станів. Це відновлює почуття самокомпетентності. Наприклад: тілесний контакт – дотик/обійми можуть допомогти «заземлитися» і врегулювати свій стан; доберіть музику, таку, що буде заспокоювати саме цю людину, і запропонуйте її послухати (наприклад, звуки природи); домашні тварини – найкращі “психотерапевти”.

• Інформаційні паузи від перегляду/читання новин.

• 8.“Дивлячись у майбутнє” – складіть список «що я зроблю після війни».

• 9.Гумор рятує від психологічного напруження. Хороший спосіб отримати емоційну розрядку.

• 10.Якщо вам психологічно тяжко справлятися з ситуацією, зверніться за допомогою до психологів.

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

В умовах світової пандемії та переходу на здобуття освіти в дистанційній формі, зросла кількість ризиків насильства та експлуатації дітей в інтернеті. Для підвищення обізнаності учасників освітнього процесу рекомендуємо проводити інформаційно-просвітницькі та профілактичні заходи щодо запобігання насильству та експлуатації дітей у цифровому просторі, використовуючи довідкові матеріали, розміщені на сайті МОН.

Радою Європи спільно з Українським фондом «Благополуччя дітей» за сприяння Міністерства освіти і науки України в межах проєкту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні» підготовлено та розміщено на сайті Українського фонду «Благополуччя дітей» матеріали, які можуть бути додатковим ресурсом у проведенні заходів до вищевказаних днів. Інші матеріали проєкту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні» доступні на сайті Офісу Ради Європи в розділі «Підвищення обізнаності та запобігання».

З нагоди Всеукраїнської кампанії «16 днів проти насильства», Міністерство освіти і науки спільно з громадською спілкою «А21 Україна» підготували матеріали для педагогічних працівників щодо протидії торгівлі людьми.

Також наголошуємо на необхідності поширювати інформацію про діяльність «гарячих ліній»:

• 1578 – з питань протидії торгівлі людьми;

• 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей;

• 0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних);

• 527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

• Нагадаємо, МОН впроваджує інструмент для оцінки безпеки шкіл, розроблений ЮНІСЕФ.

• Відеоролик: "Розірви коло насильства"

• Відеоролик: "Говори про насильства"

• Відеоролик: "#ПочуйМене відео до кампанії UNITE в Україні"

• Відеоролик "Захист дітей онлайн"

• Відеоролик: "Сексуальний шантаж"

• Відеоролик: "Секстинг"

• Відеоролик: "Секс-чатинг"

• Відеоролик "Грумінг" (маніпуляція)

• Відеоролик: "Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти"

• Серіал: "Про кібербулінг для підлітків"

• Серіал для батьків: "Безпека дітей в інтернеті"

• Онлайн- квест: "Як не стати жертвою торгівлі людьми"

• Телеграм-бот: "#ДійПротиНасильства"

• Телеграм-бот: "Правова допомога протидії насильству"

• Стаття: "10 фактів про кібербулінг | UNICEF Ukraine"

• Стаття: "Кібербулінг: як захистити себе та своїх дітей від віртуального насильства?"

• Стаття: "Що робити, якщо є підозра про булінг – алгоритм дій"

Громадською організацією «Мінзмін» спільно з Міністерством цифрової трансформації за сприяння МОН було розроблено інформаційно-довідкові матеріали для проведення уроків на тему «Моя приватність» у закладах загальної середньої освіти, зокрема:

• для учнів 1-4 класів про персональну інформацію та як нею користуватись в мережі Інтернет;

• учнів 5-8 класів про ризики розголошення персональної інформації, можливі наслідки публікації фотографій і розміщення персональної інформації в соцмережах;

• учнів 9-11 класів про використання персональної інформації в мережі Інтернет і соціальних мережах;

• онлайн-курс у вигляді серії відеоблогів на актуальні для батьків теми щодо захисту права дитини на приватність;

• інструкції налаштування приватності в соціальних мережах Telegram, TikTok, Instagram і Facebook.

Сила волі — одна із могутніх сил людської природи і в той же час нам найменше відома. На підсвідомому рівні вона у визначених рамках реалізується всіма людьми. Дехто усвідомлює її, не розуміючи чітко законів її формування і розвитку. Тим не менш, якщо прикласти певні зусилля, то можна розвинути волю.

Люди, які не мають власної волі, зручно і легко пристосовуються до оточення. Вони дозволяють експлуатувати себе, використовувати навіть з недоброю метою, але поважають і цінують їх рідко.

Вирішальним фактором є не те, ким ми є при народженні, а те, ким ми стаємо у житті і що ми робимо зі свого життя. Кожному із нас, мабуть, приходилося спостерігати, що слабовольні люди, навіть при найкращих умовах, нічого не досягали в житті. «Тільки не напружуватися» — такий їх девіз і вони дозволяють управляти собою, і пливуть за течією. «Я хочу знайти свою власну мету, таку мету, за ради якої варто було б віддати всі свої сили», такою повинна бути установка кожної особистості, яка себе поважає.

Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Позитивне значення для виховання волі мають цілеспрямовані вправи, пов’язані зі свідомим прагненням людини навчитися володіти собою, опанувати вольовий спосіб поведінки. Важливою умовою розвитку волі є інтерес до самовиховання волі.

• Перший корінь сили волі — бажання.

Бажання завжди вказують нам шлях, вони творці нашого майбутнього. Наші бажання — це те особисте, індивідуальне, що є у людини.

Розпізнаючи свої бажання, зможемо зрозуміти самих себе. Вони відображають багатство нашого внутрішнього світу. Не існує щастя без попереджуючого його бажання. Як же може людина досягнути в житті чогось особливого, не бажаючи цього? Сила волі обумовлює концентрацію бажань.

• Другий корінь сили волі — сміливість. Не володіючи сміливістю, ми не змогли б прийняти ні одного важливого рішення.

Як тільки відшліфувалися самі цінні і самі важливі бажання, людина готова до прийняття рішень. Оскільки, ніколи ми не зможемо реалізувати всі наші бажання, необхідно вияснити, від яких бажань потрібно відмовитись. І якщо ми не навчимося добровільно відмовлятися від частини бажань, то рано чи пізно нас заставить це зробити доля, через невдачі, які нас спіткатимуть. Крім того, з досвіду ми знаємо, що при здійсненні одного великого бажання сотні дрібних автоматично виконуються як супутні, або ж відпадають як непотрібні. В світлі цього відмову від виконання більш дрібних бажань можна розглядати як інвестиції в здійснення бажань більш значимих і цінних. Роздуми з цього питання вдало закінчить відоме прислів’я: «Собака, яка біжить за декількома зайцями, не піймає жодного».

• Третій корінь сили волі — віра, віра в те, що ми можемо досягнути своїх цілей.

Шляхом внутрішньої переробки наші бажання трансформуються в цілі. Наша підсвідомість не здатна працювати на нас, не маючи цілей. Але нам потрібні не які-небудь цілі, а тільки наші власні, що відповідають нашій індивідуальності. Людина вірить тільки в те, що відповідає її справжнім бажанням. Ця віра здатна звернути гори, вона пробуджує сили, необхідні для всіх звершень.

• Четвертий корінь сили волі — життєва сила, необхідна для здоров’я і дужої нервової системи. Навіть у самої фізично слабкої людини достатньо сил для того, щоб досягнути великих цілей.

Мабуть кожному траплялось спостерігати, як слабкі люди в гніві чи агресивному стані ставали справжніми силачами. Так що сил у всіх достатньо. Ми повинні слідкувати за тим, щоб наш організм був натренований і виробляв життєву силу, яка б била через край, інакше наші цілі залишаться тільки пустими мріями.

• П’ятий корінь сили волі — терпіння.

Часто читання біографій великих людей дає набагато більше, ніж читання книг з психології. Люди, які досягнули великих успіхів, спочатку мали тільки бажання. При наявності сміливості, щоб відстояти свої бажання, і віри в можливість їх здійснення не останню роль в успіху справи відіграє терпіння. Воно допомагає зберегти вірність своїм цілям навіть мри невдачах. Почати задумане може кожний, але переможцем стає тільки той, хто не відступає при невдачах. Часто ті, хто не справився, значно здібніші і талановитіші, але вони не витримали труднощів.

Щоб стати кращими, нам потрібна витримка, а точніше сказати повторення: і в спорті, і в мистецтві, і в науці, і в звичайному житті. Дякуючи повторенню знання перетворюються в уміння. Було б дуже добре, щоб життєвим девізом кожної людини стала думка: «Дякуючи повторенню саме важке стає легким, підсвідомість працює і усе більшою точністю. Автоматично ми досягаємо великих успіх». Ще більш коротко і точно ця думка звучить так: Постійне повторення однієї ідеї перетворюється спочатку у віру, а потім — у переконання».

Призначеним волі полягає у тому, щоб спрямовувати, а не в тому, щоб примушувати до чогось.

P.S. Також необхідно враховувати поради з подолання лінощів.

16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.

Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.

Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Забезпечення принципу рівності під час реалізації прав і свобод людини та громадянина є головним завданням у діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Так, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина систематично проводився моніторинг стану дотримання принципу рівності у роботі органів державної влади та місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного і приватного права.

Окрім того, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини проводиться активна просвітницька робота, спрямована на подолання негативних стереотипів та формування толерантного ставлення до вразливих груп суспільства, а також вживаються заходи з метою запобігання та протидії дискримінації в українському суспільстві.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає бути толерантними, з розумінням та повагою ставитись один до одного, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Тільки уявіть, якого успіху ви досягай б, якби не лінь. Начебто все просто: намітили мету, детально спланували свої дії і вперед — підкорювати вершини світу. Однак кожен із нас стикається з підступним ворогом — власного лінню. Як із нею боротися?

1. Щоб перестати лінуватися, треба нічого не робити. Станьте посеред кімнати і нічого не робіть, абсолютно нічого: не їжте, не пийте, не читайте, не лежіть, не слухайте музику, не думайте. Не мине і 15 хв, як ви візьметеся за справи.

2. Та тут справи на п’ять хвилин. Примусьте себе попрацювати 5 хв—це значно простіше, ніж братися за справи, усвідомлюючи, що дове¬деться працювати весь день. 5 хв можна витерпіти що завгодно, і, водночас, цього достатньо, щоб почати роботу. Далі ви вже не зможете зупинитися.

3. Розбийте великі справи на частини. Взятися за розв’язання ве¬ликого завдання просто неможливо. Розбийте його на маленькі частини і виконуйте по черзі — це значно простіше.

4. Рутину — геть! Усе робити, щоб нічого не робити? Поїсти, по¬мити посуд, сходити у магазин, перевірити пошту, подивитися новини, почитати блоги друзів… Звісно, все це відволікає від основних завдань, тобто його можна виконувати тільки у вільний час.

5. Працюйте з самого ранку, Люди діляться на «жайворонків» та «сов». Сови зазвичай цілий день лінуються, шукаючи безкінечні від¬мовки, і за справи сідають тільки ближче до вечора. Милі сови, ми з вами можемо працювати і вдень, і ввечері.

6. Винагороджуйте себе. Кожна праця має бути винагороджена, тому, працюючи, корисно себе вчасно заохочувати. Виконали частину справи—випийте чашку чаю з улюбленим печивом, прогуляйтеся або просто відпочиньте 5 хв. Це хороша звичка.

7. Не відкладайте на завтра. Завтра — найбільш завантажений день тижня, адже ми постійно відкладаємо справи на завтра. Якщо хо¬чете почати життя спочатку, зробіть це вже зараз — завтра з’явиться якась дуже невідкладна справа або ви просто передумаєте. Навіть якщо вже досить пізно, почніть свою справу сьогодні — завершити розпоча¬те легше, ніж почати нове.

8. Домагайтеся успіху в своїх справах і нехай лінь більше не стоїть на вашому шляху!

Життя людини до тих пiр мaє цiннiсть, поки людинa може допомaгaти iншим.

Iвaн Фрaнко

Цього року день працівника соціальної сфери відзначається 6 листопада. День працівника соціальної сфери – професійне свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, створює добро не тільки зі службового обов'язку, а й за веліням совісті та покликом душі. Вітаємо з професійним святом! Бажаємо підтримки, поваги, сил, добра, щирих посмішок, вдалих ідей, блискучих результатів праці та справжнього щастя у житті. Нехай добро, зроблене Вами повертається сторицею.

21 жовтня було проведено психологічний тренінг на тему "Вчимося розрізняти свої емоції та працювати з ними" для педагогів ліцею. Під час тренінгу обговорювалися емоції та емоційні стани, а також те, як "повертати" себе у адекватний стан для ефективної роботи.

У організації та проведенні тренінгу активну участь узяли майбутні психологи, студентки-практикантки ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

Верховна Рада встановила всеукраїнський День відповідальності людини, який буде відзначатися щороку 19 жовтня, у день народження видатного українця, автора “Декларації відповідальності людини” Богдана Гаврилишина.

«Враховуючи необхідність якісного перетворення українського суспільства у контексті розуміння та підвищення рівня відповідальності, а також вшанування пам’яті великого українця – Богдана Дмитровича Гаврилишина, автора «Декларації відповідальності людини», Верховна Рада України постановляє установити в Україні Всеукраїнський День відповідальності людини, який відзначати щорічно 19 жовтня.

Богдан Гаврилишин, працюючи на світовому рівні як член Наглядової ради Міжнародної академії мистецтва та науки, ще на початку 2010-х дійшов висновку, що однією з передумов виконання Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, є усвідомлення та прийняття кожним членом суспільства також й індивідуальної відповідальності на всіх рівнях. У 2014 році професор створив змістовний та лаконічний документ – «Декларацію відповідальності людини», у 15 пунктах якої відобразив різні рівні відповідальності, від особистої до відповідальності на рівні країни та світу. Вони можуть стати дороговказами до більш демократичного, інклюзивного та ефективного суспільства.

Україна стала першою країною у світі, що прийняла День відповідальності людини, як загальнодержавне свято. З 2022 року команда Фонду родини Богдана Гаврилишина спільно з партнерами ініціюватиме запровадження Міжнародного дня відповідальності людини.

Серце віддаю дітям

Василь Сухомлинський

Цьогоріч день працівника освіти відзначається 3 жовтня. З нагоди свята ми вітаємо наших улюблених вчителів! Чудових людей, які присвятили свою роботу, все своє життя, подарували нам не тільки знання, а й свою любов. Ваша робота – це не просто праця – це справжнісіньке покликання, до якого потрібно підходити тільки з відкритим серцем і всією добротою душі. Дякую вам за ваше душевне тепло, за мудрість, за чесність і велике терпіння. Бажаємо вам щастя і здоров'я, незгасного запалу і пристрасті у вашій роботі, щоб ви виховали ще не одне гідне, розумне та освічене покоління!

З 1 вересня, дорогі наші учні!

Пам'ятайте, що школа – це не тільки відповідальність, а й нові друзі, з якими ви будете йти пліч-о-пліч, можливо, все життя. Це веселі свята, цікаві уроки, завзяті зміни та добрі наставники, які завжди вам допоможуть. Будьте уважними, веселими, сміливими та чуйними!

З Днем знань!

Дорогі учні!

Шановні вчителі та батьки!

Щиро вітаємо Вас зі святом Останнього дзвоника – святом прощання зі школою!

Для багатьох школярів він сповіщає про чудовий відпочинок на канікулах, сповнений яскравих вражень. Тож бажаємо Вам гарно відпочити, набратися духовних і фізичних сил перед початком нового етапу навчання.

Для Вас, випускники, цей дзвоник справді є останній. Залишаються позаду ваші шкільні роки – найбільш безтурботна та щаслива пора життя, сповнена мрій та сміливих планів.

Ви вирушаєте у самостійне доросле життя. Бажаємо щоб цей шлях був щасливий, сповнений гарними подіями і здобутками. Віримо, що Ви реалізуєте власні здібності, таланти, побудуєте власну успішну долю, будете гідними творцями свого життя і справжніми патріотами своєї країни! Бажаємо Вам впевненості у власних силах, невичерпного завзяття та здійснення всіх Ваших мрій.

Вітаємо з професійним святом усіх психологів. Нехай ті, хто звертається до Вас за допомогою, завжди йдуть, вирішивши всі свої проблеми. Нехай відношення до Вас і Вашої професії буде досить серйозним і гідним. З святом і удачі у всіх сферах життя.

Міжнародна акція «16 днів проти насильства”, що проходить у період з 25 листопада до 10 грудня і має на меті підвищити поінформованість суспільства, масово мобілізувати людей до змін, залучити активістів, представників урядів, парламентів, громадських організацій та партнерів ООН та висвітлити питання, пов’язані з проблемами подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини

Сьогодні у світі відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Дата 25 листопада вибрана не випадково. Саме цього дня, восени 1960-го року під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, що були активними учасниками супротиву. Показова кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Незважаючи на те, що ми живемо в XXI столітті, статистика про факти насильства щодо жінок є невтішною. Більше того, можна навіть з упевненістю стверджувати, що офіційні дані про це не відображають реальний масштаб проблеми.

Причин декілька. Це і відсутність систематичних досліджень з цього питання, і замовчування проблеми самими жертвами через страх, сором чи забобони. Загалом зібрані дані свідчать про те, що 33,4% жінок хоча б раз у житті зіткнулися з насильством щодо себе, в тому числі фізичним. 20% жінок є жертвами зґвалтування чи спроб зґвалтування.

Враховуючи, що частка жінок серед населення світу складає близько 49,7%, що становить трохи більше 3 мільярдів, то стає зрозумілим наскільки великі ці показники. Насильство щодо жінок і дівчаток є одним з найбільш поширених порушень прав людини в сучасному світі, з яким надзвичайно важко боротися і яке має катастрофічні наслідки.

Воно проявляється в фізичного, сексуального та психологічного формах, зокрема:

• насильство з боку партнера;

• сексуальне насильство і домагання;

• торгівлю людьми;

• дитячі шлюби.

Декларація про викорінення насильства щодо жінок, прийнята в 1993 році, визначає термін «насильство щодо до жінок» так: «будь-який акт насильства, здійснений на підставі статевої ознаки, який заподіює або може заподіяти фізичну чи психологічну шкоду або страждання жінки, а також погрози скоєння таких актів, примус або довільне позбавлення волі, чи то в суспільному чи в особистому житті».

Насильство щодо жінок є перешкодою на шляху досягнення прогресу в області рівності, розвитку і миру, а також забезпечення прав жінок і дівчаток. Головний принцип Цілей сталого розвитку – щоб ніхто не був забутий – не зможе бути досягнутий без викорінення насильства над жінками.

Насильство щодо жінок явище складне, багатогранне. Воно проявляється і в абсолютно очевидних фактах, і завуальовано під стали вже звичними для нашого життя явищами. Але ніяке насильство не проходить безслідно. Щоб викоренити це остаточно, потрібні всеосяжні заходи, що мають суспільний характер і закріплені законодавчо.

1. Буклет "Дізнайся про свої права в цифровому середовищі";

2. Відеоролик "Розкажи дорослому якому довіряєш";

3. Відеоролик "Почни говорити";

4. Відеоролик "Захист дітей онлайн"

5. Відеоролик "Грумінг" (маніпуляція);

6. Відеоролик "Трудова експлуатація"

1 грудня 2019 року відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.

Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. За даними Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них близько 100 тисяч не знають про свою хворобу.

У Чернівецькій області за 10 місяців 2019 року зареєстровано 89 нових випадків ВІЛ, 35 випадків СНІДу. В обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом станом на 22.11.2019 року на диспансерному обліку перебуває 999 ВІЛ-інфікованих осіб; 303 особи – хворі на СНІД. За 10 місяців 2019 року померло хворих на СНІД – 21. Також зареєстровано 14 новонароджених дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, яким діагноз ВІЛ буде підтверджено або спростовано через 3 роки.

Найчастіше – у понад 70% випадків – ВІЛ в Україні передається статевим шляхом. Враховуючи цей факт, фахівці рекомендують використовувати презервативи, утримуватись від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а маючи постійного партнера, зберігати вірність.

Вірусом імунодефіциту можна заразитись через кров, тому дуже важливо, щоб для ін’єкцій використовувались лише одноразові стерильні шприци і голки, а інструменти для пірсингу, татуювань, манікюру тощо – стерилізувались.

ВІЛ також передається від матері до дитини під час вагітності, пологів та грудного вигодовування. В цьому випадку лікарі проводять антиретровірусне лікування матері під час вагітності та пологів, призначають кесарів розтин та рекомендують штучне вигодовування.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди, які живуть з вірусом імунодефіциту людини, можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Завдяки успішним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна повністю забезпечує лікування усіх хворих на ВІЛ антиретровірусною терапією (АРТ). Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

Так, що таке здоров’я?

Здоров’я – сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття і необхідною умовою здійснення творчих планів, умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей.

Здоров’я людини – цікаве й складне явище. Здоров’я – це висока працездатність, гарний настрій, упевненість у собі. Фізичне здоров’я дає гарне самопочуття, бадьорість, силу. Психічне здоров’я дарує спокій, чудовий настрій, доброту, веселість. Соціальне здоров’я забезпечує успішність у навчанні. Але ніщо з цього не дається задарма. Для того. щоб зберегти своє здоров’я, треба докладати неабияких зусиль.

Стан здоров’я людини залежить на 20% від спадковості, на 10% від рівня розвитку медицини, на 20% від стану довкілля, на 50% від способу життя. Тому справедливі є слова: «Ваше здоров’я у ваших руках». Люди давно переконалися, що на здоров’я впливає безліч чинників, і найголовніший з них – це спосіб життя.

Спосіб життя – це сукупність стійких форм життєдіяльності людини, які визначають її життєвий шлях. Це – сукупність її звичок. Якщо, людина з дитинства, з молодих років постійно й наполегливо дбає про своє здоров’я, вона в основу своєї життєдіяльності закладає такі стійкі корисні звички, навички, поведінку, спосіб мислення, сприйняття оточуючих і себе, які й визначають основний її напрямок – шлях здоров’я. Вона обирає здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя передбачає дотримання виконання певних правил, що забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини. В основі здорового способу життя лежить індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття. Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини.

Головне – замислитися про наслідки своїх дій. Зрозуміло, що для того, аби бути здоровим, потрібно докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок. Якщо є із якихось причин вони вже є, то треба ужити всіх заходів, аби їх позбутися.

В основі здорового способу життя лежать такі принципи:

• раціональне харчування;

• оптимальний руховий режим;

• загартування організму;

• особиста гігієна;

• відсутність шкідливих звичок;

• позитивні емоції;

• інтелектуальний розвиток;

• моральний і духовний розвиток;

• формування розвиток вольових якостей.

Раціональне харчування має п’ять основних вимог:

• Кількість їжі – це стільки, щоб вона забезпечила добові енерговитрати організму;

• Якість їжі – правильне співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, води відповідно до вікових періодів дитини;

• Правильно організований режим прийому їжі;

• Засвоєння їжі – створення приємної обстановки при прийомі їжі;

• Щоб їжа не була шкідливою.

За своєї недбалості, недоїдаємо овочі і фрукти, які маємо вдома. Чому нема щоденно на нашому столі моркви, капусти, горіхів, столового буряка, яблук, перцю, цибулі, часнику? Адже морква – це пам’ять, розум дітей. Вона покращує обмінні процес мозку. Сприяє підвищенню працездатності. Покращує розумові здібності дітей капуста, чорниці, цибуля, горіхи, кмин. Горіхи впливають не тільки на розумові процеси, але і підвищують імунітет до захворювань. Щоденно треба з’їдати 4-5 горіхів. Столовий буряк містить багато заліза, що входить до складу гемоглобіну крові.

Крім основних складових, наша їжа сьогодні дедалі більше містить харчових добавок, які не дають продуктам черствіти, окислюватись, пліснявіти, поліпшують зовнішній вигляд. Державний комітет із захисту прав споживачів України пропонує список шкідливих добавок. Для прикладу: Е102, 110, 120, 124, 127 – признані небезпечними. Е131, 142, 210, 213, 215, 217, 240, 330 – визнані канцерогенними.

Вчені довели, що найбільше страждають саме діти. Штучні харчові барвники впливають на мозок дитини так само, як свинець, крім того, деякі з них можуть викликати звикання. Коли малюк регулярно вживає їжу з добавками і замінниками, в його організмі перестає працювати так звана «система сповіщення» про отриману отруту. Наслідком вживання барвників із солодощами стає неуважність, неконтрольована поведінка, що часто переростає в синдром гіперактивності. Що більше дитина вживає яскравих солодощів, то більше вона ризикує захворіти нервовими і психічними розладами.

Не можна обминути таку загрозу для здоров’я як генетично-модифіковані продукти, що дедалі частіше появляються на нашому столі. Сьогодні маємо до 60% модифікованої сої, кукурудзи салатної, гороху. Багато вчених світу домагаються, щоб уряди країн заборонили визнавати такі продукти, як такі, що можна вживати в їжу. У нас на державному рівні такого закону нема.

Особиста гігієна – це основа здорового способу життя, умова ефективної профілактики різних захворювань. Це зокрема, гігієна тіла, зубів і порожнини рота; розумової праці.

Звички, які завдають шкоди здоров’ю, життю людини або не відповідають культурним нормам суспільства, в якому живе людина – шкідливі. Найбільш шкідливими звичками, які можуть сформуватись у шкільному віці, є куріння та вживання алкоголю, наркотичних речовин. Саме ці звички згубно впливають на організм, який формується і ще не має належно рівня захисту від зовнішніх і внутрішніх несприятливих чинників, що часом призводять до незворотних процесів здоров’ї людини. Саме про ці явища дедалі частіше говорять як про національне лихо, що набуває загрозливих масштабів. Кажуть, воно може цілком перекреслити майбутнє України, завдати шкоди більшої як Чорнобиль. Найменше йому – соціальна алкоголізація суспільства 65% дорослого населення вживає спиртні напої. Непокоїть, так званий, пивний алкоголізм, який набагато підступний за горілчаний.

Алкоголь в організмі послаблює процеси гальмування в центральній нервовій системі і спричиняє тимчасову, а за регулярного вживання – остаточну втрату таких якостей, як самоконтроль, самокритика, обережність тощо. Алкоголь помітно знижує розумову і фізичну працездатність, гостроту зору, погіршує координацію рухів і точність виконання різних дій, що нерідко призводить до ДТП, тяжких травм і нещасних випадків. Людина швидше стаж алкоголіком, якщо починає вживати алкоголь в молодому віці.

Учені з’ясували: якщо хоча б один раз випити сто грамів горілки, то в головному мозку людини гине дуже багато активних клітин. А конкретніше 7,5 тис. нервових клітин.

Відомо, що нервові клітини не поновлюються. Наслідками вживання алкоголю є:

• зниження координації рухів;

• погіршення пам’яті;

• зниження здібностей мислити;

• погіршення зору;

• біль у шлунку, печія, блювота;

• серцево-судинні захворювання;

• порушення роботи головного мозку;

• скорочення тривалості життя.

Отже, алкоголь, нікотин та інші наркотичні речовини шкодять всьому організму людини. Вони несуть у собі суспільну і валеологічну небезпеку (деградація особистості, хронічні захворювання, смерть). Тому так важливо покласти край шкідливим звичкам. Краще вести здоровий спосіб життя і не вкорочувати собі віку.

Всесвітній день дитини (На офіційних мовах ООН (англ. Universal Children's Day; фр. Journée mondiale de l'enfance) – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією 836 (IX) Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1954 року, який відзначається щорічно 20 листопада.

Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року у Всесвітній день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитини.

Метою проведення цього дня є захист прав дітей та розвитку середовища, дружнього по відношенню до дітей у всьому світі, шляхом діалогу і активних дій, благополуччя дітей у всьому світі, укріплення та розширення діяльності ООН в інтересах дітей, підтримки діяльності Дитячого фонду ООН.

У 1954 році Генеральна Асамблея рекомендувала всім країнам ввести в практику святкування Всесвітнього дня дитини як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей, дня, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Генеральна Асамблея запропонувала урядам країн святкувати цей День в будь-який з днів року, який буде визнано доцільним.

Толерантність - це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями.

Кофі Аннан

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти.

Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.

Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. Як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїття» - «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігання своєї індивідуальності. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі міжнародні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення законодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної толерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. І сьогодні, ратифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі до того, щоб стверджувати, що толерантність – це ознака нашого життя.

Впевнені, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність – це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути просто «такими як всі», а, поважаючи інших, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує відзначати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність – це привілей сильних і розумних, які не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють поважити інших.

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.

Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне ставлення до себе?

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

Як відзначають експерти ООН та ВООЗ, миття рук рятує тисячі життів щодня. Особливо актуальним це є під час пандемії коронавірусу у світі.

Через немиті руки в організм людини потрапляють збудники COVID-19, холери, вірусної пневмонії, гепатиту, грипу та гострих респіраторних захворювань. Саме тому ООН і ЮНІСЕФ закликали виділити один день на рік, щоб звернути увагу на необхідність привчити дітей мити руки.

Не можна не помітити, що така проста гігієнічна процедура, як миття рук, здатна попередити не тільки зараження організму шкідливими вірусами та інфекціями, але і зробити життя людини більш комфортним, приємним і безпечним.

Питання гігієни не може бути проблемою однієї людини. Крім його бажання він може стати розповсюджувачем важких захворювань в колі сім’ї, близькі та рідні знаходяться поблизу «бруднулю» в небезпеці. Кишкові інфекції здатні вразити одразу все сімейство, а не одну людину. Питання гігієни рук стоїть особливо гостро в підприємствах громадського харчування, дитячих установах. До працівників даних закладів застосовуються підвищені вимоги, адже від того наскільки співробітники дотримуються правил миття рук багато в чому залежить здоров’я сотні дітей.

Під час епідемій безліч людей уникли захворювань саме тому, що вчасно і регулярно мили руки. Адже мікроби гинуть протягом 10 хвилин, якщо їх помістити на чисту шкіру рук. Щоб видалити зі шкіри рук хвороботворні бактерії, недостатньо просто сполоснути їх під проточною водою. Вода не повинна бути сильно гарячою – досить для початку відкрити теплу воду і рівномірно намочити руки. Мило можна брати будь-яке, а що стосується такого популярного антибактеріального мила, то воно нічим не краще звичайного – а ось його часте використання здатне виробити у бактерій імунітет до антибактеріальних речовин.Намилювати руки потрібно ретельно по обидва боки кисті, не забуваючи про пальці і проміжки між ними. Мити шкіру потрібно не менше 15-20 секунд, стежачи за рівномірним розподілом мила по всій поверхні оброблюваних зон.