Батькам

10 порад батькам першокласника

Навчіть дитину орієнтуватися в часі й не навантажуйте її новою інформацією

От-от і у вашої дитини розпочнеться в житті новий етап – вперше піде до школи. Від того, наскільки безболісним стане для неї цей перехід, багато в чому залежатиме любов-нелюбов малюка до школи, а відповідно, і його шкільні успіхи. Тому професійні педагоги радять за останні літні деньки підготувати дитину до нового кроку. Валерія Кукса, дитячий психолог Київського центра сімейної дитячої психології запропонувала 10 порад для батьків, як це найкраще зробити.

1. Не перевантажуйте новою інформацією.

За час, що залишився, ніяких "хвостів" не підтягнете. А якщо насідати на дитину із читанням і рахуванням, можна викликати в неї негативні емоції із приводу школи. Звичайно, почитати трошки, порішати нескладні приклади можна, але все це повинне відбуватися в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільнятам важливо по кілька разів читати ті самі книжки. Вони, впізнаючи "матеріал", намагаються підказати оповідачеві, що буде далі, поправляють, якщо він припустився неточності. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою "дорослу думку".

2. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

3. Не наголошуйте на оцінках

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають кричати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш". Навпаки - важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з'являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

4. Не лякайте школою

У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

5. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай маля сам вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу - най дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його квартирою, розкладає на столі зошита й олівці, тоді прості вказівки вчителя: "Дістаньте ручку або зошит у лінійку" не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

6. Грайте в школу

Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на переміні (15-хвилинні уроки повинні чергуватися п'ятихвилинними перервами ).

7. Почніть жити за новим розпорядком

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день.

8. Потоваришуйте дитину з годинником

Необхідна для школи навичка - орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її. Багатьом дитям легше орієнтуватися по електронних годинниках. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла по них дізнаватися, який час. Під час читання, гри або їжі можна поставити годинники на стіл і звернути увагу малюка на те, у скільки почалася дія й у скільки вона закінчилося.

9. Більше командних ігор

Щоб розвити в маляті вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, - це спокійне ставлення до програшу.

10. Тренуйте увагу і пам’ять

Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер "с". Проводьте спочатку "заняття" по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15 - до тривалості уроку в школі. Тоді дитини не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у "Відвернися й назви". Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам'ятовування. Можна замінити іграшку іншою - дитина, повернувшись, повинна розповісти, що змінилося.

Пам'ятка батькам від дитини:

• Не робіть для мене та за мене те, що я у змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.

• Не вимагайте від мене негайних пояснень. Я іноді й сам не знаю, чому поводжусь так, а не інакше.

• Не піддавайте занадто великому випробуванню мою чесність. Будучи заляканий, я легко перетворююсь на брехуна.

• Нехай мої страхи та побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

• Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати, - це похитне мою віру у вас.

• Не чіпляйтесь до мене та не гарчіть на мене, а то я буду захищатися, прикидатися глухим.

• Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я, як і ви, учусь на власному досвіді.

• Не забувайте: я люблю експериментувати, не лайте, якщо розібрав нову машину (іграшку), допоможіть мені її зібрати.

• Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей, поговоріть зі мною пізніше, наодинці.

• Не намагайтесь від мене відгородитись, коли я поставив відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, я взагалі перестану ставити їх вам і буду шукати інформацію десь на стороні.

• Я відчуваю, коли вам важко та складно. Не ховайтесь від мене. Довіряйте мені - і я буду довіряти вам.

• Не турбуйтесь, що ми проводимо разом занадто мало часу. Для мене важливо, як ми його проводимо.

• Не лякайте мене ременем, кийком.... Це привчить мене до того, що враховувати треба тільки силу.

Перший раз у перший клас…

• Підтримайте в дитині намагання стати школярем. Ваша зацікавленість у його шкільних справах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласнику підтвердити значимість його нового статусу та діяльності.

• Обговоріть з дитиною ті правила та норми, з якими він зустрівся у школі. Поясніть йому необхідність і доцільність їх.

• Складіть разом з першокласником розпорядок дня, слідкуйте за його виконанням.

• Не пропускайте труднощів, можливих у дитини на початковому етапі оволодіння учбовими навичками. Якщо у першокласника, наприклад є логопедичні проблеми, постарайтесь справитися з ними на першому році навчання.

• Якщо Вас щось непокоїть в поведінці дитини, не соромтесь звертатися за порадою і консультацією до учителя чи шкільного психолога.

• Зі вступом до школи в житті Вашої дитини з’явилася людина більш авторитетна, ніж Ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого вчителя.

• Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи суттєво змінює життя дитини, але не повинен позбавляти їх радощів, ігор. У першокласника повинно залишатися вдосталь часу для ігрових занять.

Правила про правила

• Правила повинні бути обов’язковими в житті кожної дитини.

• Правил не може бути дуже багато, і вони повинні бути гнучкими.

• Батьківські вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з найважливішими потребами дитини. Дитині не можна забороняти бігати, стрибати, малювати, шумно грати… Все це і багато іншого – прояв природних і важливих для розвитку дитини потреб.

• Дорослі повинні узгодити правила між собою. Навіть якщо один з батьків не згоден з вимогами іншого, краще в цю хвилину промовчати , а потім уже без дитини обговорити суперечності.

• Тон пред’явлення вимог або вираження заборони повинен бути дружньо-пояснювальним, а не зверхнім. Пояснення повинно бети коротким і повторюватися один раз. Речення слід будувати в безособовій формі. Краще сказати:»цукерки їдять після обіду», ніж "Не смій їсти цукерки!".

• При покаранні дитини краще заборонити йому хороше, ніж робити йому погане.

Батькам про дітей

• Дітей вчить те, що їх оточує.

• Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

• Якщо до дитини часто відносяться з полегкістю – вона вчиться бути терплячою.

• Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути

• несмілою, скутою.

• Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

• Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

• Якщо дитині часто демонструють ворожість – вона вчиться битися.

• Якщо дитину часто соромлять – вона вчиться почувати себе винною.

• Якщо дитину часто підбадьорюють – вона вчиться бути впевненою в собі.

• Якщо з дитиною бути чесною – вона вчиться справедливості.

• Якщо з дитиною часто згоджуються – вона вчиться добре до себе відноситися.

• Якщо дитина живе у атмосфері дружби і почуває себе потрібною – вона вчиться знаходити у цьому світі любов.

Кілька порад батькам першокласника:

• Навчить дитину організовувати свою діяльність (вести щоденник, планувати виконання домашнього завдання, підготувати робоче місце, зібрати все необхідне для школи).

• Допоможіть дитині запам'ятати всі прізвища, імена, по батькові учителів предметників і класного керівника.

• Ніколи не обговорюйте з дитиною вчителів, формуйте позитивне ставлення дитини до школи.

• Забезпечте дотримання дитиною оптимального, для його віку, режиму дня.

• Створіть необхідні умови для повноцінного відпочинку дитини у вільний від навчання час (відвідування басейну, спортивних майданчиків, прогулянки на свіжому повітрі і т. д.).

• Зверніть увагу на харчування, вітамінізацію.

• Любіть і сприймайте свою дитину безумовно, і нехай вона ніколи не засумнівається в цьому.

• Приймайте дитину такою, якою вона є, - з усіма перевагами і недоліками.

• Спирайтеся на кращі якості в дитині, вірте в його можливості.

• Прагніть зрозуміти свою дитину, частіше ставте себе на його місце. Розкажіть про те, як самі навчалися в п’ятому класі, поділіться властними шкільними історіями.

• Створіть умови для успіху дитини; дайте йому можливість відчути себе сильним, умілим, щасливим. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

• Не намагайтеся реалізовувати в дитині свої нездійснені мрії і бажання.

• Пам'ятайте, що виховують не слова, а особистий приклад.

• Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, особливо не ставте їх в приклад.

• Надихайте дитину на розповідь про її шкільні справи, запитуйте як пройшов її день, що нового дізналася дитина, як гралася і спілкувалася з друзями?

• Регулярно розмовляйте з класним керівником і вчителями вашої дитини про успішність, поведінку і взаємини з іншими дітьми.

• Знайте програму та особливості школи, де вчиться ваша дитина.

• Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

• Вірте у свою дитину. Ваша віра здатна перетворити можливість в дійсність. Ти чудовий! Ти розумний і кмітливий! Ти це зможеш!

• Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період початкової школи він звик до вашого контролю.

• Будьте послідовними у вихованні дитини.

• Слідкуйте за тим де та з ким проводить час ваша дитина, поцікавтеся колом її друзів.

• Пильнуйте за безпечним користуванням вашою дитиною мережі Інтернет.

• Розкажіть дитині про дорогу та причину поїздки. Проговоріть з дитиною, за можливості, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте (наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше. Ми будемо зупинятися, аби перепочити. Щойно ми знайдемо безпечне місце – ми повідомимо тобі про це»). Зазначте напрямок руху та озвучуйте станції під час дороги – це допоможе дитині відчути, що ситуація має визначеність та управління.

• Надайте відчуття безпеки та зв’язаності. Запропонуйте дитині взяти в дорогу з собою улюблену іграшку, річ, предмет. Іграшка може відволікти дитину і улюблені речі надають відчуття зв’язку з домом та усього звичного. Дитина може обійняти іграшку, коли їй страшно або сумно – це допоможе їй заспокоїтись.

• Проговоріть правила поведінки в дорозі. Заради безпеки важливо проговорити правила, як під час дороги діти можуть комунікувати з дорослими (особливо, якщо дорослий знаходиться за кермом). Коли ви зупинятиметеся на блокпостах, важливо поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному випадку не виходити з машини/автобусу.

• Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Важливо час від часу запитувати, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт під час дороги, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички» (наприклад, з малюками: «Я тобі буду казати «Ту-Ту», а ти відповідай мені «Ш-ш-ш»).

• Стабілізуйте емоційний стан. Проговорюючи стани та емоції, звуками та через тіло, можна допомогти дитині впоратися з рівнем емоційної напруги. Якщо вона злиться, то може витягнути руки, зтиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і відкрити очі (зробити декілька разів). Також і озвучування допомагає дитині впоратися з емоційним виснаженням. Запропонуйте дитині погиркати, як ведмідь, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо», спільно співати пісень.

• Допомагайте дитині справлятися з втомою. Дитина може швидко втомлюватись від довгої дороги, в неї можуть заніміти кінцівки тощо. Допомогти активізувати тіло, посилити кровообіг можна шляхом поплескування по всьому тілу. Це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка знаходиться поруч. Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: повигадувати та позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне – не їстівне», в слова тощо.

• Дбайте про себе. Турбота про себе – це турбота і про ваших дітей. Відслідковуйте втому, слідкуйте за вашим диханням та потребами організму. Намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми ви можете за можливості масувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.

Небезпечні тренди соцмереж: як вберегти дитину від впливу сумнівних тенденцій

Соціальні мережі заманюють дітей цікавими конкурсами та викликами, це місце, де можна подражнити один одного і стати популярним. Але психологи попереджають, що бездумне наслідування трендів соцмереж небезпечне. І передусім, для дітей та підлітків, бо вони ще не мають критичного мислення.

"Лобні долі недостатньо розвинені і дитина не може дослідити наслідки своїх дій, що відбудеться, якщо я це зроблю. Вона не може планувати майбутнє", — пояснює психологиня Катерина Гольцберг.

Деякі з трендів у соціальних мереж можуть мати приховані або ж відкриті заклики до насильства, самотравмування чи розпусти. Тим не менш, вони схильні набувати вірусного характеру: користувачі, намагаючись «не відставати від інших», долучаються до них, не задумуючись про наслідки.

Анна Носач, засновниця школи дитячої безпеки стверджує: «Для них це розвага. Хоча видно, що багато хто соромиться виставляти подібні відео, але виставляють з підписом в стилі: "Я не винна — це такий тренд".

У даній ситуації, першочерговою задачею для батьків є попередження проблеми:

• Щоб уберегти дітей від у сумнівних челенджах та трендах — варто попередити їх про їх існування (щоб вони випадково самі не стали жертвами) і серйозно поговорити з ними про потенційну небезпеку для того, хто стає жертвою — навряд чи чиєсь життя є рівноцінною платою за лайки в соцмережах;

• Дитина може вдаватись до надмірного проведення часу в соціальних мережах через брак спілкування та уваги з боку батьків. Дозвольте собі більше живого спілкування з вашою дитиною;

• Щоб дитина не думала про такі ігри, її потрібно зайняти якимось позитивним захопленням. Не варто нав’язувати їй факультативи чи додаткові гуртки, проте можна заохочувати дитину до занять улюбленою справою;

• Заборонити ґаджети зовсім — не варіант, але можна обмежити час за ґаджетами;

• Необхідно реагувати на зміни в поведінці дитини: дитина менше спілкується з батьками, більше закривається в собі, вона може щось приховувати, наприклад, коли ви заходите до кімнати, вимикає ґаджет або закриває ноутбук тощо.

Про найголовнішим є тільки один спосіб, як запобігти спробам дітей нашкодити собі, це небайдужість. Учителів та однокласників, продавців та аптекарів, але насамперед – батьків. В дітей завжди будуть таємниці, але для того, аби дізнатися про їхні тривоги чи аж занадто креативні ідеї, психологи радять – просто почніть з ними говорити.

Більшість батьків часто використовують кілька заохочувальних фраз на зразок: «Молодець!», «Дуже добре!», «Моя розумниця!», наче інших красивих слів не чули. Ці фрази суттєвого значення для дитини не мають, не несуть жодної інформації, не дають дитині можливості зрозуміти думку батьків.

Звісно їх можна інколи використовувати, адже поганого в цьому нічого не має. Але зациклюватися саме на них не варто. Оригінальними та різноманітними фразами заохочувати дітей потрібно хоча б тому, щоб вони навчилися різнобарвного, живого, цікавого мовлення. Що це фрази? А ось, наприклад ці:

• «Ти на правильному шляху! Тож, не зупиняйся, йди за мріями!» Такою фразою підбадьорюйте підлітка, коли він вагається перед виступом (змаганнями, олімпіадою тощо). Так ви даєте свою позитивну оцінку події та підтверджуєте, що дитина не даремно докладала зусилля.

• «Зрозумій, немає меж, кожен може зробити неможливе! Потрібні лише віра всередині та підтримка зовні. Тож, я в тебе вірю, тепер справа лише за тобою. Уперед!» Це буде доброю підтримкою від батька чи мати на спортивних тренуваннях дитини або під час набуття інших навичок: спроб підкорення професії, займання бізнесом, вивчення іноземних мов тощо.

• «Це твоя перша сходинка на шляху до успіху, але ж дуже важлива. Запам’ятай цей день, свої відчуття та емоції. Коли щось не виходитиме, час від часу згадуй момент перемоги!» Такі напутні слова батькам головне вчасно сказати дитині. Водночас, у них містяться схвалення та важлива порада, що допоможе пережити невдачі.

• «Вітаю! Я пишаюся тобою! Зміг подолати свої страхи та невпевненість! Ти це зробив!» Добре буде використати цей набір заохочувальних фраз, коли дитина тривалий час щось не могла зробити та нарешті все вийшло. Наприклад, син (донька) хотів, але вагався записати свій кліп, почати блог чи зайнятися бойовим мистецтвом. Тут навіть не важливий перший результат, головне, що дитина себе пересилила.

• «Я в захваті від твоїх думок! Ось бачиш, ти самостійно знайшов особливий ключик від перших дверей свого майбутнього!» Дитина визначилася, чим хоче займатися після школи та наводить вам свої реальні докази. Як тут не радіти?! Відмінна фраза стане в пригоді й в інших випадках, наприклад, для першокласника, який обрав собі гурток до душі.

• «Я ніколи в тобі не сумнівалася! Твій успіх сьогодні — це найкращий подарунок для мене!» Такою фразою батьки покажуть дитині, що вони справді щиро радіють за неї. А головне підкреслять, що ніколи не зневірювалися в своїй дитині. Усі її успіхи є святом для них.

• «Пам’ятай, що у тебе величезний потенціал! Я це ціную й радію, що ти в мене особливий зростаєш! Ти зможеш дотягнуться до зірок, але не забувай також, що потрібно завжди докладати зусилля!» Це вже схоже на конструктивні повчання, але дуже дієві та важливі для дитини. Батьки наголошують на можливостях дитини й підкреслюють, що задоволені сином чи донькою. Не зайвим буде говорите це дитині, навіть тоді, коли в неї не все виходить добре.

• «А хтось казав, що це не здужає зробити?! А виявляється ти ще і як впорався — на відмінно! Ніколи не зневірюйся та не занижуй навмисне своїх можливостей». У цьому випадку, мати чи батько яскраво підкреслюють, що дитина зробила навіть те, у чому мала сумніви. Отже, вона може більше, варто лише бути впевненішим і вірити у свої сили.

• «Ми пишаємося тобою! На тебе можна сьогодні рівнятися! Так тримати!» Цією фразою батьки дають можливість відчути дитині, що вони обидва в захваті від її досягнень. Говорять про те, що дитина гідна давати приклад іншим. Це стимулює та надихає «тримати марку» й надалі.

• «Це — вищий пілотаж! Ти своїм учинком здивував усіх! Розкажи нам, не соромся, як тобі це вдалося?» Цю фразу краще говорити серйозно, ніколи не використовувати в жартах, не глузувати. Кажіть її тоді, коли дитина дійсно була на висоті та здивувала всіх. А форма інтерв’ю дасть змогу малюкові відчути свою важливість.

• «Ну, ось, це значно краще, ніж минулого разу! Ти здібний учень (учениця). Я впевнений, що далі буде ще краще!» Це стане в пригоді тоді, коли дитина робить успіхи в якійсь конкретній справі (тренування, малюнок, написання літер, зав’язування шнурків чи набуття інших навичок). Не забувайте підбадьорювати малюка, тоді успіхів буде більше.

• «Гарна робота! Але я знаю, що ти здатен на більше!» Це заохочення стане в пригоді, коли батьки бачать, що малюк робив щось не в повну силу. Може, дитина втратила зацікавленість чи просто несерйозно поставилася до справи (коли відмінник отримав оцінку «добре», або дитина накидала купу піску та запевняє, що це скульптура, а перед цим вона робила вже цікаву споруду, батьки точно знають, що вона вміє). Будьте завжди відвертими з дітьми.

• «Я знаю, ти просто ас у цій справі! Коли ти мене навчиш?» Наприклад, це доречно в ситуації, де підліток відмінно розуміється на комп’ютерних програмах чи грає в шахи. Таким чином батьки підкреслюють бездоганні вміння свого сина чи доньки. А ще звертаються по допомогу. Коли дитина розуміє, що її вміння зацікавили інших і вона може поділитися досвідом, то наче різко дорослішає. На багато речей починає дивитися усвідомленим дорослим оком.

Подібні нескладні заохочення варто використовувати в потрібний момент і завжди говорити їх дитині щиро та відповідним тоном, з добрими емоціями.