Поради батькам від соціального педагога

Кілька порад батькам від соціального педагога:

• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.

• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім´ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте: діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків!

• Стежте, щоб ваші слова не розходилися з вашими справами. Дитина дуже спостережлива і допитлива, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру вашої дитини. Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями матері, матері — із діями батька. Пам’ятайте: «Якщо батько каже «так», а мати — «сяк» — росте дитина як будяк!»

• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Тому «зростайте» разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас. Пам’ятайте: успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї.

• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки з повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

• Вправляйтеся зі своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім´ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.

• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадський обов’язок.

• Школа — ваш вірний союзник і помічник. Звертайтеся до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть у вихованні дитини.

• На прикладах, взятих із життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов`язку перед суспільством і сім`єю.

• Тільки разом у співпраці зі закладом та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

• Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

• Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

• Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

• Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, загальношкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувавти, співати, танцювати, виконувала б сумлінно доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

• Пам`ятайте, що тільки разом зі закладом можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Класний керівник— ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи викладача не робіть у присутності дітей.

15 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день сім’ї. Це свято, яке символізує родинне тепло, затишок, любов і повагу рідних людей. Родина є найціннішим подарунком долі, адже саме вона для кожного з нас є опорою, надійною фортецею, де ми завжди зможемо знайти душевний спокій, підтримку і розуміння.У сім’ї формується характер людини, її світогляд, моральні якості.

Кожна сім’я має свої погляди на виховання дітей. До вашої уваги спостереження дослідників про стратегії виховання в родинах. Можливо ви знайдете щось для себе, або зробите якісь висновки. Сучасні уявлення про виховання дітей базуються на роботах трьох дослідників: Діани Бомрід, що зробила в сімдесятих роках акцент на контролі, а також на роботах Елеонори Маккобі і Джона Мартіна, які критикували роботи Бомрід і додали ще один вимір — батьківську відповідальність проти батьківської вимогливості. Можливо вам буде цікаво розібратися в стилі виховання який є властивим вашій родині:

• Авторитарні батьки — дуже вимогливі і директивні, але не відповідальні. Вони очікують, що дитина буде виконувати їх вимоги (що, на думку батьків, має зробити його «людиною» — тобто привести до соціальної успішності) без додаткових пояснень і коментарів. Ці батьки формують навколо дитини середовище, що складається з правил, яких потрібно дотримуватися.

• Недирективні батьки — більш відповідальні, ніж вимогливі. Як правило, це нетрадиційні сім’ї (в тому сенсі, що батьки в цих сім’ях частіше вибирають ролі усвідомлено, ніж розподіляють їх по патріархальній традиції), вони дозволяють дитині — багато в чому, але не в усьому, звичайно, — самому визначати свій графік, ритм життя і намагаються уникати конфронтацій і скандалів. В якості основного елемента контролю використовують позитивний контроль — тобто прості питання в дусі «Як у тебе справи?», «Як ти себе почуваєш?», «О, сьогодні у тебе вийшло набагато краще!».

• Авторитетні батьки. Відрізняються від авторитарних — і значно. З одного боку, вони схильні встановлювати певну структуру сім’ї та у них теж є правила. З іншого боку, ця структура зазвичай будується відповідно до потреб і особливостей дитини, вона ненав’язлива і недирективна, а їх дисциплінарні методи швидше підтримують, ніж карають. Грубо кажучи, для підтримки структури вони, скоріше, використовують пряники, а не батоги. Вони налаштовані на успіх дитини в соціумі не за рахунок жорсткого дотримання правил, а за рахунок уміння знаходити контакт, бути соціально відповідальним і незалежним у судженнях і вчинках, добре підтримують автономію і прийняття рішень дитиною.

• Незалучені батьки — батьки з високими показниками байдужості взагалі і байдужості до дитини. В якості максимальної виразності можуть відкидати його і навіть не розмовляти з ним. У цих батьків немає ні відповідальності, ні вимог до дитини. Такий стиль вважається одним з найнебезпечніших способів виховання, у багатьох джерелах навіть описується як вкрай негативний, гірше, ніж жорстко авторитарно-директивний із застосуванням насильства і категоричних заборон.

Наслідки для дітей:

• Діти і старші підлітки з авторитетних сімей в цілому більш успішно социализируются, більш компетентні в соціальних взаємодіях (легше знаходять однодумців і отримують допомогу в колективах), зазвичай більш успішні в шкільних предметах і легше вступають до вищих навчальних закладів. Вони рідше потрапляють в погані компанії і більш уважні до позитивного (добре вчитися і добиватися успіхів в роботі), ніж до негативного (пити-курити-чинити протиправні вчинки) впливу соціуму.

• Діти і підлітки з незалучених сімей, як правило, демонструють вищі показники в схильності до депресії і неврозу, частіше вживають алкоголь і хімічно активні речовини, насилу знаходять контакт з іншими дітьми і мають найнижчу успішністю в порівнянні з іншими дітьми.

• Діти і підлітки з авторитарних сімей зазвичай показують непогану успішність в школі, яка різко знижується в перехідний період або після вступу до вищих навчальних закладів (коли контроль батьків слабшає), до того ж мають більш слабкі соціальні навички, з трудом сприймають рішення, мають низьку самооцінку і схильні до депресії. Діти авторитарних батьків більш зручні і керовані, а також слухняні в ранньому дитинстві — десь до 8-10 років. При цьому важко переживають статеве дозрівання і вступ до вищих навчальних закладів, де найчастіше виявляють, що вчаться не тому, чому хочуть, а чого хочуть — не знають.

• Діти з недирективних сімей в школі мають середню успішність (у вузі вона вирівнюється), зате у них висока самооцінка, хороші соціальні навички і немає схильності до суїцидів і депресії, вони більше зацікавлені в дружбі і якихось соціальних взаємодіях в ранній школі, але потім знаходять роботу і заняття до душі за рахунок розвинених соціальних навичок.

У дітей з авторитетних сімей немає проблем ні перших, ні других. Найбільш негативний стиль виховання — це незалучений, який, як правило, приносить багато шкоди і відчуття власної непотрібності і некомпетентність дітям.

Який же висновок можна зробити з цієї статті — любіть своїх дітей, вибирайте підтримуючу, а не критикуючу роль. І тоді вони будуть менш депресивними і більше впевненими в собі.

Вам варто прийти до розуміння, що ви несете таку ж відповідальність за поведінку в інтернеті, як і на вулиці або в транспорті. Інакше ви можете зіткнутися із цілком реальними результатами віртуального спілкування

6 лютого 2018 року в Україні пройде День безпечного Інтернету. Вперше ідея відзначати цю дату була висунута Єврокомісією ще у 2004 році, а функції основного координатора руху були покладені на Insafe — європейську мережу організаційних центрів з пропаганди безпечного, свідомого користування Інтернетом та мобільним зв’язком.

Україна долучилася до цього процесу лише в 2008 році. Тоді була створена Коаліція за безпеку дітей в інтернеті. Був створений сайт Onlandia, на якому можна знайти ретельно розроблені «інструктажі з техніки безпеки» знаходження в інтернет для всіх категорій населення, завантажити спеціальну «дитячу» версію електронної пошти, вільну від вірусів і спаму.

Фíшинг (англ. phishing [’fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані — наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Грумінг (англ. grooming) — входження в довіру до дитини з метою її схилення до якого-небудь брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані.

Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонується зустрічі в реальному світі.

Кардинг — вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником.

Булінг (англ. bullying) — залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії — які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на підлітка.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки.

Булінг — явище глобальне і масове. За словами 1200 учнів, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, булінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% — неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% — багато разів.

Мобінг (від англійського mob — натовп) — психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду.

Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно. Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Підліток отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»).

Існують певні правила користування Інтернетом. Ось деякі з них:

• Нікому не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу навчального закладу.

• Якщо на своїй сторінці ви знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це довірену особу.

• Ніколи не погоджуйтеся на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності довіреної особи.

• Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без поради з довіреною особою.

• Ігнорувати користувача який шле невиховані і грубі листи або сповістіть про це компанію, що надає послуги Інтернет.

• Не заходити на аморальні сайти.

• Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.

• Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

• Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

У цей День всі небайдужі долучаються до міжнародної ініціативи. Захищаючи гідність інвалідів, ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність — це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними…

На доказ цьому — історія відомої у всьому світі людини, про неймовірну силу волі та жагу до життя Ніка Вуйчича.

Він народився з рідкісним захворюванням — без рук і без ніг. Нік Вуйчіч довго вчився бути щасливим, незважаючи ні на що. І в нього вийшло. Сьогодні його мужність дарує надію іншим — не тільки таким, як він, а й цілком здоровим людям.

Ось кілька його висловлювань з книги «Життя без кордонів».

Цій людині є що розповісти про віру в свої сили:

• Станьте другом, коли вам потрібні друзі. Даруйте надію, коли самі потребуєте.

• Якщо ніхто не відкриває, стукайте відразу в кілька дверей.

• Всі ми можемо знайти один в одному щось погане або недосконале. Але я волію шукати крупинки золота.

• Ведіть себе так, щоб власні вчинки вас надихали і надихали.

• Ми не повинні жити в очікуванні того, що щастя настане, коли ми доб’ємося мети або придбаємо якусь річ. Щастя має бути з нами постійно, а щоб досягти цього, потрібно жити в гармонії — духовній, психологічній, емоційній і фізичній.

• Ви повинні зрозуміти, що відразу отримати відповіді часом неможливо.

• Коли ви не готові прийняти себе, то ще менше готові прийняти інших людей.

• У світі багато проблем, які мене не торкнулися. Я впевнений, що моє життя в тисячу разів легше, ніж життя багатьох людей.

• Я дуже рано засвоїв, що просити про допомогу можна і потрібно. Нормальне у вас тіло чи ні, але є речі, з якими неможливо впоратися самотужки.

• Спробуйте зазирнути в кінець власного життя, а потім почніть жити так, щоб, опинившись в цій точці, ні про що не шкодувати.

• Любові немає діла до того, що ти можеш і чого не можеш, ким є і ким не можеш бути. Справжня любов дивиться прямо в серце!

• Зіткнувшись з будь-якими труднощами, знаходь в них чисту радість.

• Вважайте ставлення до світу пультом дистанційного керування. Якщо програма, яку ви дивитеся, вам не подобається, ви просто хапаєте пульт і переключаєте телевізор на іншу програму. Так само і з відношенням до життя: коли ви незадоволені результатом, змініть підхід, незалежно від того, з якою проблемою ви зіткнулися.

• Ті, хто вважає себе невдахою, — це люди, які не розуміють, наскільки близько до успіху перебували, коли склали руки і здалися.

• Ідеальна зовнішність нічого не означає, якщо душа розбита.

• Зовсім не обов’язково затівати грандіозні проекти, щоб сіяти добре насіння. Навіть малі справи можуть багато значити для іншої людини.

• Одна з найбільших радостей життя — стати частиною чогось більшого, ніж твоє власне життя і особистий досвід.

• У стресовій ситуації, відчуваючи неможливість зібратися з силами, дуже важливо відокремити те, що сталося з вами, від того, що відбувається всередині вас.

• Життя може бути хорошим, якщо ми обираємо це.

• Раніше я питав: чому я? Чому це сталося зі мною? Але тепер я кажу: чому і не зі мною?

• Ще один день — ще одна можливість!