БАТЬКАМ
ДЕЩО ПРО ОСВІТУ
Учасниками освітнього процесу є:
здобувачі освіти; батьки здобувачів освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
Закон України "Про освіту" Стаття 52. Категорії учасників освітнього процесу
ДИСТАНЦІЙНА, СІМЕЙНА ЧИ ЕКСТЕРНАТ: яку форму навчання обрати?
Із 1 вересня 2022 року батьки можуть обирати формат навчання для своєї дитини. Про це в ефірі національного телемарафону заявив міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.
Які форми навчання існують у школі?
Відповідно до статті 9 Закону України «Про освіту» загальна середня освіта може бути організована за такими формами:
інституційна (очна: денна, вечірня);
заочна (дистанційна, мережева);
індивідуальна (екстернатна, сімейна, вона ж — домашня, педагогічний патронаж).
Усі ці форми є абсолютно рівнозначними. У цьому матеріалі ми зосередимося на дистанційній та індивідуальних формах навчання. Адже саме вони не вимагають фізичного перебування у школі.
Що таке екстернатна форма навчання і кому вона доступна?
Екстернат — це вид навчання, коли учень зареєстрований у школі, але навчається вдома. При цьому здає всі річні контрольні в школі, навчається за шкільними підручниками і приходить на консультації до вчителів у школу. Також під час складання іспитів він визнається учнем школи, за якою закріплений.
Особливість екстернату в Україні в тому, що законодавчо він доступний не для всіх.
Згідно з Положенням про екстернат у ЗЗСО на нього можуть перейти тільки:
учні з особливими потребами;
діти-спортсмени або ті, які займаються мистецтвом;
учні, які випереджають шкільну програму;
діти, які часто переїжджають у зв’язку з відрядженнями батьків або живуть за кордоном;
учні, які проживають на тимчасово окупованій території чи на не контрольованій Україною території;
діти-іноземці або учні без громадянства, які проживають на території України;
учні, які не завершили здобуття загальної середньої освіти або є випускниками минулих років і не мають результатів річного оцінювання з окремих навчальних предметів та/або не пройшли атестацію.
Що таке сімейна форма навчання?
Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.
Положення про сімейну освіту носить загальний характер і стосується всіх державних шкіл без винятку. Адміністрація школи не має жодної законної підстави відмовити батькам, які хочуть перевести свою дитину на сімейну форму навчання.
Під час сімейного навчання важливим є рівень знань дитини, щоб вона не відставала від однолітків, а її знання відповідали рівню Держстандарту. Для цього учні проходять оцінювання чотири рази на рік. Як його проходити (онлайн чи офлайн) кожен заклад визначає самостійно.
У випадку поганих результатів педагогічна рада може:
рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);
своїм рішенням перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).
До того ж школа сприяє організації процесу навчання. Учні на сімейній формі навчання мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.
Що таке педагогічний патронаж?
Така форма передбачена для учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати школу щодня, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я або потребують навчання біля лікарняного ліжка. Також вона пристосована до потреб учнів, які здобувають початкову та базову освіту в школах сільської місцевості, в яких через малокомплектність (менш ніж 5 учнів на клас) не може бути організоване навчання в закладі.
Педагогічний патронаж передбачає індивідуальний супровід вчителя для конкретного учня. Водночас велика увага приділяється самостійному опрацюванню матеріалу дитиною.
Як дізнатись, чи надає школа обрану вами форму освіти?
Форми освіти, які забезпечує заклад, обов’язково мають бути вказані на його сайті. Якщо в закладу немає власної інтернет-сторінки, таку інформацію слід шукати на сайтах засновників закладу.
Які документи необхідні для переходу на індивідуальну форму?
Коли ви оберете школу, спочатку необхідно подати стандартний пакет документів, щоб дитину до неї зарахували:
паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника;
копію та оригінал свідоцтва про народження дитини або документ, що посвідчує її особу;
оригінал або копію медичної довідки за формою № 086-1/о;
документ, який підтверджує місце проживання дитини або батьків.
Якщо ж ви зареєстровані в школі і просто хочете змінити форму навчання, необхідна заява одного з батьків дитини або самого учня, якщо він є повнолітнім.
До заяви додаються:
документ, що посвідчує особу учня;
медична довідка № 086-1/о;
документ про освіту, якщо він є.
Зразки таких заяв можна знайти у вільному доступі онлайн або звернутися до адміністрації школи.
Можуть знадобитись і додаткові документи. Скажімо, необхідно буде документально підтвердити підстави для навчання на екстернаті або обставини для застосування педагогічного патронажу (наприклад, стан здоров’я, перебування під вартою або засудження, статус біженця). Внутрішньо переміщені особи, біженці та особи з документами про необхідність захисту можуть не подавати окремі документи, якщо мають на це причини.
На індивідуальну форму можна потрапити лише на початку навчального року?
Так, окрім окремих випадків. Переведення на індивідуальну форму може відбуватись і протягом навчального року, але не пізніше ніж за три місяці до річного оцінювання чи державної підсумкової атестації. Однак таке обмеження не застосовується для переведення на педагогічний патронаж.
Для осіб, які здобували чи здобувають освіту за кордоном або мають стосунок до тимчасово окупованих територій, зарахування і переведення на екстернат можливе протягом усього календарного року.
Чи можуть перевести з індивідуальної форми на інституційну?
Так, якщо індивідуальна форма не приносить результату. Рішення про це можуть ухвалити батьки і педагогічна рада закладу.
Як саме батьки можуть повернути свою дитину на очну форму навчання?
Для цього батьки пишуть відповідну заяву — без жодних пояснень причини зміни рішення. І через два тижні дитина знову може відвідувати школу.
Чи можуть учні на індивідуальній формі брати участь в олімпіадах?
Так, учні, які навчаються на індивідуальній формі, можуть на загальних підставах брати участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах та інших змаганнях.
Вони також на рівні з іншими учнями мають право на відзначення успіхів у навчанні. Їх можуть нагороджувати похвальними листами та грамотами, золотою та срібною медалями.
А як же дистанційне навчання?
Батьки часто плутають дистанційне навчання та дистанційну форму здобуття освіти. Перше — це те, що відбувалося під час пандемії коронавірусу і залежало виключно від закладу освіти.
Інша справа з дистанційною формою здобуття освіти — тут рішення діти і батьки приймають самостійно. Окрім того, законодавство передбачає два випадки, коли можна здобувати освіту за дистанційною формою.
Перший — дитина не може відвідувати школу, наприклад, через стан здоров’я.
Другий — дитина потребує реалізації індивідуальної освітньої траєкторії. І це треба обґрунтувати під час вибору саме такої форми здобуття загальної середньої освіти.
Для цього треба знайти школу, у якій педагогічна рада ухвалила відповідне рішення і створила відповідні класи. Треба написати заяву та дочекатись наказу директора. Здобувати освіту в дистанційній формі можна не в кожній школі. А виключно в тій, де на це погодилась педагогічна рада. Форма власності закладу — комунальна чи приватна — значення не має. Однак на практиці такі послуги зазвичай надають саме приватні заклади освіти.
Для переходу на таку форму навчання необхідний стандартний пакет документів та заява одного з батьків.
СТАНЕ У НАГОДІ
Стаття 55. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
Закон України "Про освіту"
Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.
2. Батьки здобувачів освіти мають право:
захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;
завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;
брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;
отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;
подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;
вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.
3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:
виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);
сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);
виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.
5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).
20 порад батькам про те, як виховати успішних дітей
1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
3. Нещодавні дослідження свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.
9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.
12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.
14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.
15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.
16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.
20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Джерела: сайт "Освіторія", сайт УЦОЯ