ГРИГОРІЙ ДМИТРОВИЧ САЛИВОН_.(25.01.1888 р., с. Мелехи – 1927 р.Мелехи), книговидавець, популяризатор української книги.
Навчався в Красноярській приватній електротехнічній школі інженера Гадзинсь- кого. Трудовий шлях молодий Григорій розпочав електромеханіком на Південній залізниці, потім працював десятником на будівництві трамвайної лінії в Одесі. Вже в ці роки він віддається роботі на благо України.
В 1912 р. Григорій вступає до Київського політехнічного інституту на архітектурний факультет. Але і перша і друга спеціальності не вабили його. Він був у полоні книг. Г. Саливон пише статті, друкуючись у різних виданнях, зокрема в "Одесских новос- тях”, київській "Раді”, а згодом у журналах " Червоний шлях”, " Бібліологічні вісті ", " Книгар ".
В 1917 р. Г. Д. Саливона запросили очолити друкарню "Товариства допомоги літературі й науці”, де він швидко налагодив роботу по виданню української книги.
Г.Д. Саливон був і серед перших працівників Всенародної бібліотеки України : пра- цював старшим писарем, завідуючим будинком Всенародної (Національної) Бібліотеки (з 21 лютого 1919 р.по 30 травня 1920 р.), читав лекції для молоді з історії книги, займався дослідженнями з книгознавства.
Повернувшись влітку 1920 р. на батьківщину, Григорій Дмитрович працює в 1920- 1923 р.р. у Лохвицькому повітовому відділі народної освіти на посаді інспектора бібліотек, завідуючим друкарнею. Йому належдить активна роль у підготовці і прове- денні святкування 200-річчя від дня народження Г. С. Сковороди : був секретарем пові- тової ювілейної комісії, опікувався спорудженям пам’ятника, підготував і видрукував у м. Лохвиці книгу під псевдонімом Г. Тисяченко"Народний філософ-учитель Г.С.Сковорода. Його життя та діла”.
Слід віддати належне Г.Д. Саливону і в справі популяризації творчої спадщини великого Кобзаря. Виготовлені в друкарні картки з портретом Т.Г. Шевченка продавалися в книгарні журналу "Киевская старина”.
Очевидно, готуючи статтю до газети "Рада” " Шевченко на Україні” Г. Д. Саливон збирав матеріал і про перебування поета на Чорнухинщині. Підстави стверджувати це дають його листи до двох одресатів з проханням уточнити відомості про перебування
Т. Г. Шевченка в с. Білоусівці.
Після створення округів Г. Д. Саливон очолює окружну бібліотеку в м. Лубнах, широко популяризуючи книгу серед народних мас, вважаючи, що "вона повинна бути зрозуміла, повинна ясно й просто викладати селянинові потрібні йому знання, мова має бути не книжна, а близька до народної ".
Одночасно займався краєзнавством, збираючи матеріали по історії Лубенського повіту і першої української газети "Хлібороб”, яка виходила в Лубнах.
Від пропозицій завідувати друкарнею Всеукраїнської Академії наук, працювати в Державному видавництві відмовився, але погодився працювати в харківському видавництві "Радянський селянин”. На жаль, попрацювати з відчутною віддачею не вдалося : після проведеної операції помер на другий день.
За його заповітом похований у рідному селі, звідки починався його шлях, а книги з особистої бібліотеки (606 прим.) передано до бібліотеки ВУАН ( зараз Національна бібліотека України ім. В. Вернадського НАН України).