Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлисся  на Львівщині. Це було казкове місце. Садиба потопала в розкішному саду. Згадуючи той час, поет писав у вірші «Підлисє»:

                       У садочку соловійчик

                       Щебетав пісеньки,

                       Розвивав ми пісеньками

                       Літа молоденькі.

Але незабаром доля принесла йому перші прикрощі, болючі кривди. Навчався поет спочатку в золочівській школі, а згодом – у львівській та бережанській гімназіях. Хто забував і говорив там рідною мовою, мусив носити  на шиї дощечку, доки він на такому ж «злочині» не зловив свого товариша і тому не передав. Може, саме в ті понурі дні з’явилися у душі юнака перші спалахи бунту проти духовного гніту, кривди, що вилилися  у гордих акордах – «Руська мати нас родила», «Ти не неволі син…»

  Великий заряд сили духу криється в рядках:

           Відкинь той камінь, що ти серце тисне!

           Дозволь – в той сумний тин

           Най свободоньки сонічко заблисне:

           Ти не неволі син!

Коли галицька інтелігенція, запобігаючи перед сильними світу, втрачала основу духовного життя, Маркіян Шашкевич пише пристрасні рядки:

       Руська мати нас родила,

Руська мати нас повила,

       Руська мати нас любила.

         Чому ж мова єй не мила?

         Чом ся нев встидати маєш?

         Чом чужую полюбляєш?

Можна тільки дивуватися тій надзвичайній енергії і винахідливості, з якою діяв поет по той час.Так, ще у 1835 році Шашкевич виголошує у Львівській духовній семінарії публічну промову українською мовою (факт безпрецедентний!) У семінарії такі урочисті промови виголошувалися тільки латинською або польською мовами. За спогадами присутніх, враження від виступу було настільки сильне, що відразу «руський дух о сто процент піднісся».

         Згодом, у жовтні 1836 року,Шашкевич робить новий сміливий крок – дає почин виголошення проповідей українською мовою.Свого побратима підтримали Микола Устиянович та Юліан Величковський. Виступи Шашкевича і його двох побратимів з українськими проповідями одночасно у трьох львівських церквах справили враження політичної демонстрації. Це привернуло увагу громадськості, окрилювало її. За їх прикладом пішли інші.

         А потім був тріумф  - період діяльності «Руської трійці», появи «Русилки Дністрової». Альманах «Русалка Дністровая» став важливою подією у процесі загальнослов’янського культурного Відродження. Ппатріотичне значення альманаху можна зрозуміти вже з того, що «Русалка  Дністровая» відразу була заборонена, майже весь її наклад, 800 з тисячі примірників, було конфісковано, і тільки 200 побачило світ.

         Особливе місце у літературному доробку Маркіяна Шашкевича займають «Псалми Русланові»: «Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш;а не возьмеш  милости і віри не візьмеш,а не видреш любові і віри не видреш, бо руське ми серце та й віра руська!»

         Це громадянське і художнє кредо поета – священника. Тут віра в торжество правди, вияв моральної стійкості та незламності.

         Лише 32 роки тривало життя Маркіяна Шашкевича, від 1811 до 1843. А 1 листопада  1893 року його тлінні останки спочили на Личаківському цвинтарі княжого міста Львова.

         Маркіян Шашкевич – один з тих, що стояли біля колиски нової української літератури, що закладали її підмурівок. І не буде перебільшенням, коли поставити ім’я Маркіяна Шашкевича поряд з іменем Івана Котляревського.По суті, галицький поет повторив подвиг свого наддніпрянського попередника.

         Честь ти навіки, честь, Маркіяне!

         Честь ти складає наш край.

         А нім нам краща доля настане –

         Духом над нами витай!        

Учитель української мови та літератури  

Хала Ольга Федорівна