Шкільна бібліотека
Від слова - до книги
Пам’ятка читача
1. Візьми в руки книжку, прочитай:
- заголовок;
- прізвище автора;
- де і коли видана книжка, для якого віку;
- анотацію, зміст, передмову.
2. Розглянь ілюстрації, хто художник?
Про що і про кого йде мова в книжці?
Чи хотілося б тобі прочитати її?
3. «Товсту» книгу опануй частинами.
4. Читаючи, зверни увагу, де і з ким відбуваються описані події.
5. Виділяй усе незрозуміле, формулюй питання і намагайся знайти
на них відповіді самостійно: через ілюстрації або довідники.
6. Закриваючи книжку, ще раз подумай над її змістом у цілому, віднови в пам’яті головні події
сюжету, образи персонажів і постарайся визначити, чим сподобалась тобі книжка, а чим – ні.
Народ скаже - як зав'яже
Поради з житейського досвіду
Свій розум май і людей не питай.
За одного вченого дають десять невчених.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Не штука — наука, а штука розум.
Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!
Чого навчився, того за плечима не носить.
Хто хоче більше знати, треба менше спати.
Потрібно учиться — завжди пригодиться.
Вчитися ніколи не пізно.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Хто людей питає, той і розум має.
Не звання дає знання, а навпаки.
Розуму не позичиш.
Розум за гроші не купиш.
Золото без розуму — болото.
І сила перед розумом никне.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Що голова, то розум.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Не штука — наука, а штука розум.
Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!
Чого навчився, того за плечима не носить.
Хто хоче більше знати, треба менше спати.
Потрібно учиться — завжди пригодиться.
Вчитися ніколи не пізно.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Хто людей питає, той і розум має.
Не звання дає знання, а навпаки.
Розуму не позичиш.
Розум за гроші не купиш.
Золото без розуму — болото.
І сила перед розумом никне.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Що голова, то розум.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить.
Голова без розуму, як ліхтар без свічки.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.
Розумна Парася на все здалася.
Хто пише та малює, той діток своїх годує.
Письменний бачить поночі більше, як неписьменний удень.
Писать — не язиком чесать.
Книга - джерело знань
ЗАПОВІТНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ СКАРБ
З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу заповітне значення. До таких належить «Кобзар» – книга, яку український народ поставив на чільному місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах життя поета, писалися то в мандрах, то в казематах, соталися при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написана поза межами рідного краю, усюди струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя Далеч українських степів. На випадкових аркушах паперу та в захалявних книжечках поетова рука похапцем, крадькома записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони вічні слова.
Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка – від його юності й до останнього подиху – увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця буде настільною для кожного українця.
У «Кобзарі» поет передусім висловив самого себе, адже від першого й до останнього рядка книга наповнена індивідуальним поетовим почуттям. Тут Шевченків темперамент, його щира й беззахисна у своїй відкритості душа. Тут вистраждані ним думки, пережиті кривди, картини його дитинства і його мова. Тут його розум мислителя, могутній інтелект, що спрагло дошукується істини, простежує людське життя і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Усе своє, особисте, індивідуально забарвлене. Однак мистецтво здатне творити диво: внутрішній світ Тараса Шевченка постав у ліриці й поемах «Кобзаря» в таких художньо-образних виявах, у такій правдивості й глибині індивідуальних переживань, що в них і сам народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє.
Найгостріші суспільні драми й найтонші нюанси інтимного почуття, гнівний біль неволі, хвилини розпачу, жалі понівеченого життя, голос потоптаної та пробудженої людської гідності, сила непокори, що не раз переходить у прокляття, у вибухи прометеївського титанізму, – все скипілося в художню цілісність книги-сповіді, від початку й до кінця перейнятої вогнем поетового почуття:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Саме з цієї любові виросла вогненна поезія «Кобзаря», саме це синівське почуття й живило той дух протесту, бунтарства, яким наповнена Шевченкова книга.
Що з книгами не можна робити
ЩО З КНИГАМИ НЕ МОЖНА РОБИТИ
Не можна перегинати книги.
Не можна загинати сторінки книги.
Не можна закладати в книги олівці.
Не можна писати і малювати в книгах.
Не можна брати книги брудними руками.
Не можна читати книги під час їжі.
Не можна читати книги на сонці.
Книги бояться бруду, і вогкості, і сонячних променів: псується папір.
Ще книги бояться пилу і комах-точильників.
Найбільше книга любить бережливе ставлення. Дуже люблять чистоту.
Класти книги треба тільки на чисті столи і парти.
Ніколи не слиньте пальці.
Перевертаючи прочитаний лист, звикайте тримати його за верхній край (як показано на малюнку).
Якщо книга потрапила в воду
ЯКЩО КНИГА ПОТРАПИЛА В ВОДУ
Швидко поставте мокру книгу (розкривши віялоподібно!) в сухому, теплому, добре провітрюваному приміщенні.
Як тільки книга підсохне, але не до кінця – покладіть її під прес.
Листи, що склеїлися, обережно перегинайте то в один, то в інший бік. Якщо вони не розклеюються, потримаєте їх над парою.
Допоможе справі і тонка пластмасова пластинка, зроблена із старого гребінця.
Введіть цю пластинку в місця книги, що склеїлися, і, обережно пересуваючи її
назад-вперед, відокремте один лист від іншого, прагнучи не пошкодити текст.
Вологі листи перекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступного дня пропрасуйте праскою через фільтрувальний папір до повного висихання.
Якщо обкладинка книги забруднилася
ЯКЩО ОБКЛАДИНКА КНИГИ ЗАБРУДНИЛАСЯ
Ламіновану обкладинку книги можна протерти вологим ватним тампоном.
Дуже брудну ламіновану обкладинку протирають вологим тампоном, на який нанесено трохи прального порошку. Потім обкладинку протирають вологим тампоном до чистоти.
Стежте, щоб вода не потрапила на листи книги!
Обкладинку коленкору протирають хорошою гумкою.
Паперову обкладинку краще не чіпати. Вона боїться чищення.
Загрязнену паперову обкладинку краще всього обклеїти новим папером.
Якщо форзац відклеївся від блоку
ЯКЩО ФОРЗАЦ ВІДКЛЕЇВСЯ ВІД БЛОКУ
На складений форзац кладуть аркуш паперу, відступивши від згину форзаца на 3-4 міліметри.
Відкрите місце акуратно змазують крохмальним клейстером, потім, знявши аркуш паперу.
Закривають книгу і кладуть під вантаж на кілька годин, доки клей не висохне.
Якщо форзац розірвався посередині
ЯКЩО ФОРЗАЦ РОЗІРВАВСЯ ПОСЕРЕДИНІ
Дехто склеює форзац смужкою паперу. Це некрасиво. Та і не дуже міцно. Краще всього розірваний форзац замінити новим.
Для цього потрібно розкрити книгу на першій сторінці блоку і взяти книгу двома руками. Великі пальці лежать згори: один на зворотній стороні складеного форзаца, інший на першому листі блоку.
Обережно закриваєте книгу. Великі пальці нічого не стискають. Книга закрита. Великі пальці виявилися поруч приблизно в середині книги. Міцно притискаєте великі пальці до форзаца і блоку і повільно розкриваєте книгу. З деяким зусиллям форзац відклеюється від блоку. Виймаємо непотрібну половину форзаца.
З альбому для малювання або креслення беремо великий аркуш паперу і складаємо його вдвоє.
Перевірте, як склався лист – по подовжньому або по поперечному волокну. По подовжньому волокну лист складається легко, акуратно. По поперечному – неакуратно, волокна ламаються.
Ще один спосіб перевірки: відірвіть від аркуша паперу вузьку смужку. Уздовж волокон папір рветься рівно, упоперек волокон нерівно (зубцями).
Запам'ятайте:
Усі елементи книги, за винятком корінцевої марлі, мають бути не поперечними,
а подовжніми!
Зокрема, поперечний форзац швидко зламається. А від клею піде "хвилями".
Складений удвічі новий форзац має бути по своєму формату трохи більше формату блоку.
На складений форзац кладете аркуш паперу, відступивши від згину на 5-6 міліметрів. Відкрите місце змащуєте крохмальним клейстером. Потім знімаєте аркуш паперу і прикладаєте змащеною стороною до блоку так, щоб лінія згину форзаца припала точно по корінцевому краю блоку.
Чистою ганчіркою пригладьте форзац до блоку.
Переверніть блок новим форзацем вниз і ножем акуратно обріжте виступаючі краї форзаца. Книжковий блок послужить вам замість лінійки.
Не забудьте підкласти під форзац лист картону. Інакше зіпсується палітурка.
Обрізаний форзац приклейте до палітурки. Краще всього взяти дуже рідкий столярний клей або клей ПВА, порівну змішайте з крохмальним клейстером.
Нанесіть клей на форзац круглою малярною щіткою (див. мал.) від центру до країв, ніби променями. Щоб клей не потрапив куди не потрібно, у форзац вкладають аркуш паперу або шматок поліетиленової плівки. І те і інше беріть більшого формату, чим формат книги. Забруднений клеєм папір або плівку потім викидають.
Залишилося останнє – закрити обкладинку. Правою рукою беруть кришку, яку потрібно опустити на форзац, і, злегка натягуючи, повільно опускаєте, стежачи при цьому, щоб краї нового форзаца співпали з краями старого форзаца.
Тепер книгу на кілька годин під вантаж: 10-15 кілограм цілком достатньо.
Якщо на книгу напали комахи
ЯКЩО НА КНИГУ НАПАЛИ КОМАХИ
Книгу називають духовною їжею людей. Для деяких комах книги теж їжа. Але не духовна.
Одні комахи живляться папером, інші вважають за краще переплети, личинки третіх ласують клеєм.
Кожна така комаха залишає сліди: прогризені листи, жолобки в палітурках, пиловидну паперову потруху.
Найчастіше книжкові шкідники з'являються там, де книги стоять на полицях занадто щільно і де ці книги рідко знімають з полиць, де погано прибирають кімнати.
Як тільки ви виявите книжкових шкідників, негайно починайте з ними боротьбу.
Кожну заражену комахами книгу на 7-10 днів поставте в ящик, що щільно
закривається, з препаратом "Антиміль".
Поставте на нижній обріз, віялоподібний розкрив.
Ретельно огляньте усі місця, де можуть скупчитися комахи:
не лише шафи, але і під меблями, плінтуси, вентиляційні решітки.
У випадку необхідності обробіть ці місця препаратами "Прима" і "Дихлофос".
Спосіб використання усіх цих препаратів вказаний на упаковці.
Але зробити це повинні дорослі.
Запам'ятайте:
Після обробки книги і приміщення треба добре провітрити!