Пам’ятка читача

1. Візьми в руки книжку, прочитай:

- заголовок;

- прізвище автора;

- де і коли видана книжка, для якого віку;

- анотацію, зміст, передмову.

2. Розглянь ілюстрації, хто художник?

Про що і про кого йде мова в книжці?

Чи хотілося б тобі прочитати її?

3. «Товсту» книгу опануй частинами.

4. Читаючи, зверни увагу, де і з ким відбуваються описані події.

5. Виділяй усе незрозуміле, формулюй питання і намагайся знайти

на них відповіді самостійно: через ілюстрації або довідники.

6. Закриваючи книжку, ще раз подумай над її змістом у цілому, віднови в пам’яті головні події

сюжету, образи персонажів і постарайся визначити, чим сподобалась тобі книжка, а чим – ні.

Поради з житейського досвіду

• Свій розум май і людей не питай.

• За одного вченого дають десять невчених.

• На те коня кують, щоб не спотикався.

• Треба розумом надточити, де сила не візьме.

• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

• Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

• Не штука — наука, а штука розум.

• Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!

• Чого навчився, того за плечима не носить.

• Хто хоче більше знати, треба менше спати.

• Потрібно учиться — завжди пригодиться.

• Вчитися ніколи не пізно.

• Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

• Учись змолоду — пригодиться на старість.

• Хто людей питає, той і розум має.

• Не звання дає знання, а навпаки.

• Розуму не позичиш.

• Розум за гроші не купиш.

• Золото без розуму — болото.

• І сила перед розумом никне.

• Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

• Що голова, то розум.

• Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

• Не штука — наука, а штука розум.

• Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!

• Чого навчився, того за плечима не носить.

• Хто хоче більше знати, треба менше спати.

• Потрібно учиться — завжди пригодиться.

• Вчитися ніколи не пізно.

• Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

• Учись змолоду — пригодиться на старість.

• Хто людей питає, той і розум має.

• Не звання дає знання, а навпаки.

• Розуму не позичиш.

• Розум за гроші не купиш.

• Золото без розуму — болото.

• І сила перед розумом никне.

• Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

• Що голова, то розум.

• Голова не на те, щоб тільки кашкет носить.

• Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

• Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.

• Борода не робить чоловіка мудрим.

• Всяк розумний по-своєму: один спершу, а дру­гий потім.

• Розумна Парася на все здалася.

• Хто пише та малює, той діток своїх годує.

• Письменний бачить поночі більше, як не­письменний удень.

• Писать — не язиком чесать.

ЗАПОВІТНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ СКАРБ

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, по­одиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу заповітне значення. До таких належить «Кобзар» – книга, яку український народ поставив на чільному місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складалися на тернистих дорогах життя поета, писалися то в мандрах, то в казематах, сота­лися при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під са­мотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написана поза межами рідно­го краю, усюди струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя Далеч українських степів. На випадкових аркушах паперу та в захалявних книжеч­ках поетова рука похапцем, крадькома записувала рядки, що стануть дороги­ми для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони вічні слова.

Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського крі­пака Тараса Шевченка – від його юності й до останнього подиху – увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину тво­рчого осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох де­сятиріч, книга ця буде настільною для кожного українця.

У «Кобзарі» поет передусім висловив самого себе, адже від першого й до останнього рядка книга наповнена індивідуальним поетовим почуттям. Тут Шевченків темперамент, його щира й беззахисна у своїй відкритості ду­ша. Тут вистраждані ним думки, пережиті кривди, картини його дитинства і його мова. Тут його розум мислителя, могутній інтелект, що спрагло дошуку­ється істини, простежує людське життя і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Усе своє, особисте, індивідуально забарвлене. Однак мистецтво здатне творити диво: внутрішній світ Тараса Шевченка постав у ліриці й поемах «Кобзаря» в таких художньо-образних виявах, у такій правдивості й глибині індивідуальних переживань, що в них і сам народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє.

Найгостріші суспільні драми й найтонші нюанси інтимного почуття, гнівний біль неволі, хвилини розпачу, жалі понівеченого життя, голос потоптаної та пробу­дженої людської гідності, сила непокори, що не раз переходить у прокляття, у ви­бухи прометеївського титанізму, – все скипілося в художню цілісність книги-сповіді, від початку й до кінця перейнятої вогнем поетового почуття:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

Саме з цієї любові виросла вогненна поезія «Кобзаря», саме це синівсь­ке почуття й живило той дух протесту, бунтарства, яким наповнена Шевченкова книга.

ЩО З КНИГАМИ НЕ МОЖНА РОБИТИ

• Не можна перегинати книги.

• Не можна загинати сторінки книги.

• Не можна закладати в книги олівці.

• Не можна писати і малювати в кни­гах.

• Не можна брати книги брудними руками.

• Не можна читати книги під час їжі.

• Не можна читати книги на сонці.

• Книги бояться бруду, і вогкості, і сонячних променів: псується папір.

• Ще книги бояться пилу і комах-точильників.

• Найбільше книга любить бе­режливе ставлення. Дуже люблять чистоту.

• Класти книги треба тільки на чисті столи і парти.

• Ніколи не слиньте пальці.

• Перевертаючи прочитаний лист, звикайте тримати його за верх­ній край (як показано на малюнку).

ЯКЩО КНИГА ПОТРАПИЛА В ВОДУ

• Швидко поставте мокру книгу (розкривши віялоподібно!) в сухому, теплому, добре провітрюваному приміщенні.

Як тільки книга під­сохне, але не до кінця – покладіть її під прес.

• Листи, що склеїлися, обережно перегинайте то в один, то в інший бік. Якщо вони не розклеюються, потримаєте їх над парою.

• Допоможе справі і тонка пластмасова пластинка, зроблена із старого гребінця.

Введіть цю пластинку в місця книги, що склеїлися, і, обережно пересуваючи її

назад-вперед, відокремте один лист від іншого, прагнучи не пошкодити текст.

• Вологі листи перекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступного дня пропрасуйте праскою через філь­трувальний папір до повного висихання.

ЯКЩО ОБКЛАДИНКА КНИГИ ЗАБРУДНИЛАСЯ

• Ламіновану обкладинку книги можна протерти вологим ватним тампоном.

• Дуже брудну ламіновану обкладинку протирають вологим тампоном, на який нанесено трохи прального порошку. Потім обкладинку протирають вологим тампоном до чистоти.

• Стежте, щоб вода не потрапила на листи книги!

• Обкладинку коленкору проти­рають хорошою гумкою.

• Паперову обкладинку краще не чіпати. Вона боїться чищення.

• Загрязнену паперову обкладинку краще всього обклеїти новим папером.

ЯКЩО ФОРЗАЦ ВІДКЛЕЇВСЯ ВІД БЛОКУ

• На складений форзац кладуть аркуш паперу, відступивши від згину форзаца на 3-4 міліметри.

• Від­крите місце акуратно змазують крохмальним клейстером, потім, знявши аркуш паперу.

• Закривають книгу і кладуть під вантаж на кілька годин, доки клей не висохне.

ЯКЩО ФОРЗАЦ РОЗІРВАВСЯ ПОСЕРЕДИНІ

• Дехто склеює форзац смужкою паперу. Це не­красиво. Та і не дуже міцно. Краще всього розірваний форзац замінити новим.

• Для цього потрібно розкрити книгу на першій сторінці блоку і взяти книгу двома руками. Великі пальці лежать згори: один на зворотній стороні складеного форзаца, інший на першому листі блоку.

• Обережно закриваєте книгу. Великі пальці нічого не стискають. Книга закрита. Великі пальці виявилися поруч приблизно в середині книги. Міцно притискаєте великі пальці до форзаца і блоку і повільно розкриваєте книгу. З деяким зусиллям форзац відклеюється від блоку. Виймаємо непотрібну половину форза­ца.

• З альбому для малювання або креслення беремо великий аркуш паперу і складаємо його вдвоє.

• Перевірте, як склався лист – по подовжньому або по поперечному­ волокну. По подовжньому в­олокну лист складається легко, акуратно. По поперечному – не­акуратно, волокна ламаються.

• Ще один спосіб перевірки: відірвіть від аркуша паперу вузьку смужку. Уздовж волокон папір рветься рівно, упоперек волокон нерівно (зубцями).

• Запам'ятайте:

Усі елементи книги, за винятком корінцевої марлі, мають бути не поперечними,

а подовжніми!

• Зокрема, поперечний форзац швидко зламається. А від клею піде "хвилями".

• Складений удвічі новий форзац має бути по своєму формату трохи більше формату блоку.

• На складений форзац кладете аркуш паперу, відступивши від згину на 5-6 міліметрів. Відкрите місце змащуєте крохмальним клейстером. Потім знімаєте аркуш паперу і прикладаєте змащеною стороною до блоку так, щоб лінія згину форзаца припала точно по корінцевому краю блоку.

• Чистою ганчіркою пригладьте форзац до блоку.

• Переверніть блок новим форза­цем вниз і ножем акуратно обріжте виступаючі краї форзаца. Книжковий блок послужить вам замість лінійки.

• Не забудьте підкласти під форзац лист картону. Інакше зіпсується палітурка.

• Обрізаний форзац приклейте до палітурки. Краще всього взяти дуже рідкий столярний клей або клей ПВА, порівну змішайте з крохмальним клейстером.

• Нанесіть клей на форзац круглою малярною щіткою (див. мал.) від центру до країв, ніби променями. Щоб клей не потрапив куди не потрібно, у форзац вкладають аркуш паперу або шматок поліетиленової плівки. І те і інше беріть більшого формату, чим формат книги. Забруднений клеєм папір або плівку потім викидають.

• Залишилося останнє – закрити обкладинку. Правою рукою беруть кришку, яку потрібно опустити на форзац, і, злегка натягуючи, повільно опускаєте, стежачи при цьому, щоб краї нового форзаца співпали з краями старого форзаца.

• Тепер книгу на кілька годин під вантаж: 10-15 кілограм цілком достатньо.​

ЯКЩО НА КНИГУ НАПАЛИ КОМАХИ

• Книгу називають духовною їжею людей. Для деяких комах книги теж їжа. Але не духовна.

• Одні комахи живляться папером, інші вважають за краще переплети, личинки третіх ласують клеєм.

• Кожна така комаха залишає сліди: прогризені листи, жолобки в палітурках, пиловидну паперову потруху.

• Найчастіше книжкові шкідники з'являються там, де книги стоять на полицях занадто щільно і де ці книги рідко знімають з полиць, де погано прибирають кімнати.

• Як тільки ви виявите книжкових шкідників, негайно починайте з ними боротьбу.

Кожну заражену комахами книгу на 7-10 днів поставте в ящик, що щільно

закривається, з препара­том "Антиміль".

Поставте на нижній обріз, віялоподібний розкрив.

Ретельно огляньте усі місця, де можуть скупчитися комахи:

не лише шафи, але і під меблями, плінтуси, вентиля­ційні решітки.

У випадку не­обхідності обробіть ці місця препаратами "Прима" і "Дихлофос".

Спосіб використання усіх цих препаратів вказаний на упаковці.

Але зробити це повинні дорослі.

• Запам'ятайте:

Після обробки книги і приміщення треба добре провітрити!