Всі батьки помиляються, тому що їх ніхто не вчив бути батьками.

Добре коли в процесі виховання у вас вникає безліч питань. Якщо ви замислюєтесь над тим, що буде, якщо в певній ситуації ви вчините саме так, то це дуже добре. Це означає, що ви творчі батьки.

Агресія. Агресія потрібна для нормального розвитку дитини, інакше вона не змогла б пізнавати навколишній світ, захищатися, конкурувати з іншими людьми. Якщо батьки суворо забороняють агресію(не кричи, не забирай, не бий, несучи..)таке придушення агресії може призвести до неврозу або до того , що та сама агресія вирветься на зовні з ефектом пружини, що розпрямляється.

Часто агресивна поведінка відносно оточуючих є наслідком тих стосунків, які маля спостерігає в родині.(відносини між членами родини, покарання дітей)після цього не дивуйтесь , що дитина не вміє в інший спосіб спілкуватися. Дитина твердо знає, що мама або тато її б’ють щоб вона була слухняною. Природно,вона звикає до того, що якщо потрібно щось отримати від людини, її необхідно вдарити. Дитина копіює вашу поведінку і безглуздо вимагати не забирати іграшку ,яка сподобалась у іншої дитини, якщо ви самі тільки що накричали на дитину забираючи в неї брудну палку. Згодом такі діти можуть стати майже неконтрольовані, такими,що не реагують на умовляння та прохання. Ви будете змушені підвищувати тон або впливати фізично.

Але дитина може поводитись агресивно через прагнення привернути до себе увагу оточуючих(буває від нестачі уваги, немає дитина певних таланті, не вирізняється серед інших, але якщо вона щось зруйнує, зламає то це бачитимуть усі і обговорюватимуть). Рецепт тільки один: ваші дії та слова повинні постійно переконувати малюка що її люблять не за щось, а незалежно не від чого.

Ще одна розповсюджена причина дитячої агресії, озлобленості – ревнощі.

Агресія дитини може бути спрямована я на людину, чию прихильність вона намагається завоювати, так і на свого «конкурента»(мама похвалила іншу дівчинку за гарний малюнок. Агресія може направитись на маму,на дівчинку, так і на її малюнок,він може бути розірваним ) так дитина карає інших за перевагу у чомусь. Така поведінка свідчить про низьку самооцінку дитини. Їй треба допомогти зрозуміти сої переваги. Що вона теж гарна.

Використовує агресію як захист від ворожого навколишнього світу, зважаючи на те ,що найкращий захист – це напад. а поведінка властива дітям, чиї батьки не мають чіткої стратегії виховання, й можуть по різному оцінювати вчинки своєї дитини залежно від настрою, наявності поруч сторонніх. Такий малюк знає,що від людей можна очікувати буднього, тому поводиться агресивно «про всяк випадок».

Агресія направлена на себе. Іноді дитина б’є себе, кусає, наносить собі шкоду. Причина полягає у суворій забороні на агресію проти інших людей. Складніше всього виплеснути агресію н дорослих, особливо на батьків, любов яких вона боїться втратити.( дитина не хоче йти з прогулянки, мама бере за руку і веде, малюк вередує і кусає маму. Мама робить зауваження і дитина починає кусати себе ) не чекайте поки малюк сам заспокоїться, допоможіть йому,навчіть знаходити позитивний вихід з конфліктної ситуації. У протилежному випадку звичка використовувати власне тіло для помсти собі або навколишнім призведе до формування негативного ставлення до самого себе.

Як реагувати. Дитина повинна знати ,що ви її любите, незалежно від того як вона поводиться. Не співставляйте кривдника і скривдженого,щоб дитина не подумала,що вона гірша. Також це не викличе у неї співчуття. Краще зробити акцент а тому, що дитина зробила поганий учинок скривдивши іншу людину. Дайте зрозуміти дитині, якої поведінки від неї очікуєте,і надайте їй можливість виправитись.

Забіяка. Кожна людина хоч раз у житі відчувала бажання кого-небудь ударити. Наприклад за завдану образу. І ,звичайно ,кожна людина не один раз у житті потрапляє у стресову ситуацію. На такі екстремальні ситуації кожна людина реагує по-своєму. Природно ,що є два типи реагування – агресивний і депресивний. І вже в ранньому дитинстві зрозуміло який із типів більш властивий вашій дитині. Якщо ваш малюк обрав перший шлях і найчастіше відповідає на образу ударом, або просто поводить себе агресивно, то за відсутності контролю проблеми вам забезпечені.

Остерігайтесь заохочувати агресивні витівки, зворушуватися ними. Якщо батьки на агресивні витівки реагують сміхом, словами ой який шустрий, оце пустун,дитина все чує і реагує адекватно до ситуації. Тобто батькам подобається, їм весело, вони пишаються,а це значить що я нічого поганого не роблю, і така поведінка нормальна. Згодом такий стиль спілкування з оточуючими стає нормою життя дитини.

Якщо дома часті сварки між членами родини ,дитина також реагує агресивно. Але ця агресія направляється не на близьких(тому,що це не можливо, не може дитина втратити дорослого)а на оточуючих дітей, інколи і дорослих. Такі діти не мають друзів, вони досить самотні, не находять спільної мови з однолітками.

І з такою ситуацією впоратися досить важко. Насамперед слід міняти стиль спілкування з дитиною у родині,міняти відносини між дорослими членами родини. А це дуже складний і тривалий процес.

Гіперактивність. У медицині навіть діагноз – «синдром гіперактивнвність». Як же відрізнити просто рухливу і жваву дитину від гіперактивної? Активність останньої значно вища чим того вимагає ситуація. На відміну від своїх однолітків гіперактивна дитина за будь-яких умов(вдома, в гостях, на вулиці, в дитячому садочку)буде поводитися однаково(вона скрізь буде бігати, стрибати, скакати і до всього лізти) на будь-які прохання і зауваження батьків, педагогів, сторонніх людей така дитина не реагує. Чому ця поведінкова особливість стає особливо помітною в дитячому садочку? Тому, що там вперше дитина потрапляє у ситуацію організовану,що потребує від неї певного ступеня самоконтролю. В колективі діють певні правила (режимні моменти,сидіння на заняттях, танці, співи, правила ігор.. ) через гіперактивну поведінку і власну імпульсивність такі діти постійно потрапляють у різні неприємні ситуації. У таких дітей виникають серйозні труднощі із навчанням, спілкуванням, вони рідко мають друзів, у них немає уваги, стриманості, прийняття правил поведінки у суспільстві.

Часто батьки самі воратись не в змозі. Не можуть продумати чіткі межі дозволеного, вимог до дитини, не вистачає спеціальних знань… І тут на допомогу приходять спеціалісти – педагоги,практичні психологи і дитячі психіатри. За умов співпраці родини, педагога, вузьких спеціалістів можливо допомогти дитині бути повноцінними членами суспільства і стати бажаними товаришами та успішними учнями.

Підготувала Сусліна Л.Є.

Зміст

1.Актуальність проблеми.

2. Шляхи реалізації проблеми в роботі з батьками вихованців.

2.1. Проблема правового виховання в дошкільному закладі.

2.2. Етапи вирішення проблеми.

3. Система роботи з батьками по правовому вихованню.

3.1. Профілактика.

3.2. Діагностика.

3.3. Корекція.

3.4. Анкетування.

4. Висновки та рекомендації.

5. Додатки.

5.1.Семінар.

5.2. Психологічні ігри з батьками направлені на правове виховання.

1. Актуальність проблеми.

Правове виховання дітей та батьків є дуже важливим на сучасному етапі розвитку суспільства.

Права - встановлені та охороняємі державою норми та правила.

Обов’язки - круг дій та обов’язкових для виконання.

Нормативно-правова база.

Права і гідність дитини захищає міжнародне та українське законодавство .

Дитячим фондом ООН - ЮНІСЕФ, що здійснює міжнародний захист прав дитини, розроблені такі основні документи:

• Декларація про права дитини(1959р.);

• Конвенція ООН про права дитини(1989р.);

• Всесвітня декларація про забезпечення вживання , захисту і розвитку дітей (1990р.);

Крім того , Україна прийняла законодавчі акти :

• Закон про освіту;

• Закон «Про попередження насильства в сім’ї»;

• Закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»;

• Закон про охорону дитинства.

Крім того в державі прийнята національна програма «Діти України»(1996р.). Охороняє інтереси дитинства Сімейний кодекс України, який обумовлює, що «… здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків повинні ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч правам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою на покладання на них відповідальності встановленої законом»(стаття155).

Найголовніший документ прийнятий у світі Конвенція ООН захищає права дітей у всьому світі. У статті № 6 Конвенції ООН написано, що «кожна дитина має право на життя», а в статті №16 говориться , що «жодна дитина не може бути об’єктом свавільного чи незаконного втручання в здійснення її прав на особисте життя , сімейне життя, недоторканість житла ». В статті № 31 мова йде о «правах дитини на відпочинок та вільний час ».

Права дитини відповідно до конвенції

• Всі діти рівні в правах;

• Всі діти мають право на любов та піклування з боку батьків та держави;

• Право на навчання;

• Право на життя та медичне обслуговування;

• Право на гру, відпочинок, розваги;

• Право на інформацію;

• Право на виголошувати свою думку (якщо це не загрожує безпеці держави і не порушує права інших людей);

• Дитину не можна притягати до тяжкої праці;

• Дитина не повинна бути принижена ;

• Дитина не може бути жертвою насилля та війни;

• Право на якісну їжу, харчування;

• Діти , які не мають родину, охороняються і опікуються державою.

В Україні існує Національна програма правової освіти населення затверджена Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року № 992/2001., яка спрямована на підвищення правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права і обов’язки .

Проблема.

Проаналізувавши, за допомогою тестування, приватних бесід, рівень знань батьків щодо обізнаності у своїх правах та обов’язках по відношенню до дитини, та правах дитини можна зробити висновки , що він недостатній. Крім того змістовну інформацію про психологічний клімат у сім’ї ми отримали з бесід з дітьми і аналізуючи їхні малюнки на теми: «Моя сім’я », «Моя найдорожча людина». Ми звертали увагу на гамму кольорів, склад сім'ї , розміщення її членів, час виконання малюнків і спонтанні реакції(коментарі дитини).

Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я. Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплі кревних взаємин. Тому, як зазначалося у виступах на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім'ї зокрема. Поки що ми спостерігаємо, що в багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях поважають права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості. Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу батьків.

Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні та труднощів у навчанні.

Коли порушуються права дитини?

• Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканність дитини.

• Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують статеву недоторканість дитини.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

• Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

• Коли дитині не надається право робити помилки.

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Оскільки перші уроки стосунків із навколишнім світом дитина дістає в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, еталон для власної поведінки. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. Тому перед педагогами дошкільних закладів постає завдання – зацікавити батьків перспективою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодумцями. При цьому роботу з батьками потрібно спрямовувати на формування правового світогляду батьків та на активізацію їхньої уваги й підвищення інтересу до проблем захисту прав та гідності дітей. Родина і дитячий садок повинні гармонійно співдіяти на основі взаємної поваги і підтримки, дотримання прав та виконання обов’язків обох партнерів як однодумців.

Роз’яснюючи батькам важливість і норми морально-правового виховання дитини, потрібно постійно проводити просвітницьку роботу з батьками, яка включає:

• ознайомлення з положеннями Конвенції ООН про права дитини, із Законом України «Про охорону дитинства»;

• оформлення спеціальних стендів;

• організація виступів фахівців;

• відвідання дітей удома з метою вивчення соціально-педагогічних умов родинного виховання, ставлення батьків до своєї дитини, її емоційне самопочуття вдома;

• анкетування батьків;

• залучення батьків до підготовки та проведення свят, розваг, виставок малюнків;

• організація зустрічей та бесід із батьками, чиї професії покликані захищати права та безпеку в суспільстві;

• проведення батьківських зборів, індивідуальних бесід на тему морально-правового виховання дітей та дотримання прав дитини в сім'ї.

Робота з батьками охоплює коло питань з таких тем: «Виховання дітей – спільна справа батьків і педагогів», «Роль сім’ї у розвитку особистості дитини», «Дотримання прав дитини. Обов’язки батьків. Конвенція ООН про права дитини», «Вікові особливості дошкільника», «Етика стосунків у сім’ї», «Типові помилки у сімейному вихованні», «Культура спілкування», «Наскільки самостійна ваша дитина», «Щаслива сім’я. Яка вона?». Критерієм результативності морально-правового виховання дошкільників виступає сукупність таких показників: знання дитиною способів поведінки за певними моральними правилами, дотримання їх у різних видах діяльності – у грі, в іграх-заняттях, у трудовій, побутовій діяльності; розуміння значення моральної поведінки; знання дитиною елементарних прав та обов’язків дитини, розуміння зв'язку між поняттями: «право», «правило», «честь», «обов’язок», розуміння свого статусу в суспільстві, вміння аналізувати поведінку дорослих стосовно дітей, прагнення дитини до високої самооцінки. Розуміння дітьми морально-правового змісту способів поведінки сприяє перетворенню зовнішніх, об’єктивно заданих правил поведінки у внутрішні мотиви.

Таки чином визначилась потреба в роботі з батьками по правовому вихованню.

Задачі.

З метою вирішення проблеми недостатньої компетенції батьків і обізнаності в правах дитини нами були поставлені наступні задачі:

o Провести анкетування батьків направлене на вивчення соціально - педагогічних умов сімейного виховання, а також емоційного самопочуття дитини в родині.

o Обробка отриманих даних . Аналіз ситуації , розробка стратегії та тактики роботи з батьками.

o Знайомство батьків з положеннями Конвенції про права дитини з використанням наочності (стенди, папки - пересувки , ширми, пам’ятки, журнали), проведення свят з використанням музикально - літературних композицій на правову тематику.

o Розробка технологій включення батьків в корекційно - педагогічний процес. Організація груп, проведення зустрічей, засідань, круглих столів, спеціальних тренінгів та індивідуальних бесід.

Методи та прийоми.

Найважливішими і найдієвішими методами і прийомами я вважаю такі, як :

• Профілактика.

• Діагностика.

• Корекція.

Мета цих форм роботи є сприяння формуванню правового світогляду батьків, активізувати увагу та підвищити інтерес батьків до способів збереження і захисту прав і гідності дітей.

Профілактика .

Ø Включення батьків в освітньо-виховний процес.

Ø Просвітницька діяльність.

Ø Ознайомлення з положеннями конвенції.

Ø Ознайомлення з Законом «Про охорону дитинства».

Ø Проведення масових літературно - музичних заходів з цієї теми.

Ø Оформлення стендів.

Ø Виступи спеціалістів.

Ø Усні журнали.

Ø Розробка пам’яток.

Ø Використання ширм і стендів.

Діагностика.

Ø Анкетування .

Ø Тестування.

Ø Відвідування дітей вдома.

Ø Вивчення психологічного клімату в родині.

Ø Вивчення емоційного самопочуття дитини в родині .

Ø Психологічне навантаження.

Ø Вивчення соціально - педагогічних умов сімейного виховання.

Ø Яке ставлення батьків до своєї дитини.

Ø Аналіз.

Ø Обробка одержаних результатів.

Ø Розробка методики ознайомлення батьків з правами дитини.

Корекція.

Ø Розробка технологій включення батьків групи «ризику» в корекційно - педагогічний процес.

Ø Створення груп.

Ø Корекційна робота.

Ø Зустрічі.

Ø Засідання.

Ø Спеціальні тренінги.

Ø Міні дискусії.

Ø Залучення відповідних спеціалістів.

2. Шляхи реалізації проблеми в роботі з батьками вихованців

2.1. Проблема правового виховання в ДНЗ.

У дошкільному навчальному закладі планомірно проводиться робота щодо соціального захисту дітей відповідно до конституції України, Закону України про дошкільну освіту, Конвенції про права дитини. Питанню соціального захисту приділяли увагу на батьківських зборах, нарадах, індивідуальних та групових консультаціях. Проводилась певна робота щодо попередження насильства в сім'ї , в зв’язку з цим були оформлені рубрики для батьків « Мої права», «Поради батькам» тощо.

Адміністрація та педагогічний колектив значну увагу приділяли вивченню законодавчої бази з правового виховання. В дитячому садку створені відповідні умови для роботи в цьому напрямку . Оформлені відповідні куточки, стенди , папки пересувки з даної теми.

Таким чином метою КДНЗ є ознайомлення батьків із визначальними положеннями Конвенції ООН про права дитини та системою нормативного забезпечення прав дітей на державному рівні; формувати практичні навички захисту прав дитини в процесі педагогічної діяльності; сприяти виробленню активної позиції в просвітницькій профілактичній діагностичній та корекційній роботі з дітьми та батьками; викликати інтерес до глибокого обґрунтування проблем.

Антон Макаренко , звертаючись до батьків, наголошував: «Ваша власна поведінка - найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя ». Дитячий садок-помічник сім'ї у вихованні дітей.

Педагогів і психологів дедалі більше непокоїть таке явище, як дефіцит батьківської любові, що спостерігається вже з перших років життя дитини. Симптоми цієї хвороби такі: навмисне робить дурниці, часто сумує, вередує або без причин галасує або ж просто порушує правила; часто хворіє, скажімо на ГРВІ. При цьому мало яка мама готова погодитися з думкою психолога, що дитині бракує любові, тепла, захищеності. Доводиться переконувати, умовляти і, зрештою, давати уроки… батьківської любові і знайомити з їх правами , обов’язками і наслідками в разі їх порушення.

2.2. Етапи вирішення проблеми.

Правове виховання - важлива складова становлення загально розвиненої особистості зі сформованими моральними та громадянськими якостями. Одне із завдань, означених у Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»,- це створення умов для розвитку правової компетенції дітей та батьків, ознайомлення їх не лише з правами, а й з обов’язками - загальнолюдськими та національними. Реалізувати це завдання у легкій цікавій формі для дітей, спрощеній та зрозумілій для батьків допомагає цілеспрямована робота с правового виховання.

• Проведення анкетування серед батьків по вивченню соціально-педагогічних умов сімейного виховання та емоційного самопочуття дитини в родині.

• Обробка отриманих даних. Аналіз ситуації, розробка стратегії і тактики роботи з батьками.

• Знайомство батьків з положеннями Конвенції про права дитини та національними програмами з цієї теми з використанням засобів наочної агітації, проведення свят з використанням музично-літературних композицій на дану тему.

• Розробка технологій включення батьків в корекційно-педагогічний процес . Створення груп, проведення зустрічей та засідань, спеціальних тренінгів.

Етапи здійснення правового виховання

v Перший етап констатуючий. Виявити те що знають про свої права та обов’язки батьки та діти.

v Другий етап мотиваційно-інформаційний. Читання художньої літератури, завчити вірші, зміст яких відповідає задачам правового виховання, проведення тематичних бесід на правові теми.

v Третій етап інформаційно-діловий. Проведення занять, ігор, вправ, які надають дітям знання про їх права та обов’язки; формувати розуміння того, що в своїй поведінці необхідно керуватися моральними нормами, знати межі дозволеного, акцентувати увагу батьків на правах дитини, проводити індивідуальні підгрупові бесіди, заняття з правового виховання.

v Четвертий етап самостійна діяльність дітей та батьків. Передбачає оціночну-контролюючу діяльність в процесі ігор , занять, праці, пізнавальної та комунікативної діяльності. Розвиток уміння оцінювати і контролювати свої дії та одноліток. Вчити батьків знаходити компромісні рішення проблеми шляхом розігрування «проблемних» ситуацій.

v

3. Система роботи з батьками по правовому вихованню.

На сучасному етапі розвитку суспільства дуже важливо не втрачати, а навпаки налагоджувати тісні зв’язки з родинами вихованців. Наголошую на таму, що відповідно до положення про ДНЗ , учасниками навчально - виховного процесу є не лише педагогічні та медичні працівники, а також батьки дітей. Адже сім’я - найперший і найважливіший соціальний інститут виховання. Їй належить пріоритет у становленні особистості дитини, вона має максимальні можливості для набуття малюком знань, умінь та навичок, необхідних у подальшому житті. Для успішного розв’язання завдань дошкільної освіти кожен дошкільний заклад має створити єдину схему виховання дітей в садку і вдома.

Підготувала Сусліна Людмила Євгенівна

Допомогти молодому спеціалісту адаптуватися в колективі — завдання самого колективу. Адаптація — це взаємне пристосування працівника та організації. У системі чинників, що впливають на цей процес, на першому місці стоїть емоційне спілкування. Адже в перші місяці роботи емоційне напруження — величезне. У цей період молодий спеціаліст робить чимало помилок, зазнає постійних невдач, і найголовніше: йому здається, що всі бачать ці помилки, засуджують, негативно оцінюють.

Відчуття постійних невдач, ускладнене високою залежністю від думки інших, спричиняє розчарування. Позитивні моменти, досягнення молодий спеціаліст переживає дуже глибоко, адже вони є стимулом до творчої діяльності та формування загального тонусу життя. Успішність соціальної адаптації залежить від широти, інтенсивності, значущості спілкування у професійному середовищі. Тому на початковому етапі варто забезпечити молодому спеціалісту спілкування як із педагогами з відповідним стажем роботи та досвідом, так і з молодими колегами. Молодий спеціаліст, який прийшов після вишу до навчального закладу, звик до іншого життєвого ритму, іншої системи цінностей.

У молодого спеціаліста ще свіжа студентська звичка до неформального спілкування, чергування роботи з дозвіллям.

Тому важливо, щоб педагогічний колектив подбав про те, аби «прив'язати» новачка до школи не тільки настановами та повчаннями, а й добрим, вчасно сказаним словом, співчуттям, просто готовністю вислухати. Відсутність відповідної турботи розвиває відчуження від школи і міцно фіксує звичку після завершення справ якнайшвидше іти додому. І говорити про відданість спільній справі, творчий підхід із людиною, яка просто відпрацьовує робочий час, — марно.

Розпочинати щось нове, виробляти відповідні вміння досить важко. Що ж можна порадити молодому спеціалісту, аби спростити і прискорити шлях адаптації?

• Пам'ятайте, що колектив, у який ви прийшли, формувався досить довго. Погляди та переконання його членів, які досить часто сприймаються як помилкові, склалися під впливом невідомих, але безумовно важливих обставин. Це досвід, якого вам так бракує.

• Не поспішайте з критикою. Нехай головним критерієм буде ваша справа. Доки ви не досягли кращих результатів, ніж ті, кого критикуєте, не поспішайте їх оцінювати.

• Не робіть висновків із першого враження. Непоказний ззовні досвід може виявитися досить ефективним.

• Адекватно сприймайте критику. Людині, особливо новачку, досить важко побачити себе збоку.

• Не висувайте зависоких вимог до колективу, який вас прийняв, аналізуйте власне ставлення до роботи, відкиньте всі ілюзії та фантазії.

• Знаходьте у критиці конструктив.

• Спробуйте знайти з колегами спільні інтереси та налагодити партнерські взаємини

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

«Наша праця, - писав В.Сухомлинський, - проходить у світі дитинства – от про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно знати цей світ, але і цього замало, потрібно вжитися у світ дитинства. У кожному вчителеві має сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитинства, вона допомагає знаходити оптимальне рішення в безлічі педагогічних завдань, що він їх вирішує».

Дисципліна – це умови, засоби і результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль.

Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителем і дітьми.

Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій даної школи.

Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре, якщо діти з перших днів перебування в школі засвоюють еталони поведінки: як входити і виходити з класу, як стояти біля дошки, звертатися до вчителя, вітатися тощо.

Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів дисципліна різна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистих якостей учителя.

При порушені дисципліни в конфліктних ситуаціях не слід поспішати звертатися на допомогу до адміністрації, батьків. Краще з’ясувати причину й встановити контакт із учнем самостійно.

Варто враховувати такі правила:

• Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;

• Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясування стосунків;

• Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;

• Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не припускайте перевтоми учнів;

• Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою та поведінки.

• Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали змогу відчути себе лідерами;

• Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;

• Будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;

• Не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;

• Не припускайте появи «любимчиків», бо це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;

• Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Пам’ятаючи народну мудрість: «У ножа одне лезо, а в слова їх сотні», - не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими;

• Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель;

• Не забудьте привітати дитину з днем народження, надіслати похвальний лист батькам;

• Підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Спілкуйтеся з дітьми на природі, вдома, у спільній трудовій діяльності.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною у класі. Їх найбільше цікавлять успіхи своєї дитини. Виявляйте коректність у взаєминах із батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Досвід показує, що більшість конфліктних ситуацій породжується непогодженням учня, а часто й самих батьків, з оцінюванням. Причина в тім, що самооцінка, як правило, вища за оцінку, поставлену вчителем. Потрібен коментар відповіді, письмової роботи, а вчитель, як правило, обмежується лише виставлянням оцінки. Має місце суб’єктивний підхід, коли на оцінювання впливає поведінка, старанність і навіть ставлення до вчителя.

Простежується переоцінювання значущості контролю. Для багатьох учителів і учнів оцінка стала не засобом, а методом навчання. На уроках більше запитують, ніж навчають, перекладаючи важкість засвоєння нового матеріалу на домашню роботу. Це призводить до перевантаження, погіршення здоров'я дітей, неповаги до школи та вчителя. У книжці «100 порад учителеві» В. Сухомлинський пише:

• Ретельно розучуйте матеріал на уроці, не витрачайте багато часу на опитування, не оцінюйте того, чого ще не встигли навчити;

• Більш надійна та оцінка, що враховує відповіді на кількох уроках. Нехай учень знає, що ви за ним спостерігаєте і радієте його успіхам;

• Не ставте погану оцінку, якщо учень не засвоїв матеріал. Пригніченість, зневіра не сприяють активізації мислення. Стимулює навчання тільки успіх, допоможіть учневі його досягти;

• Ширше використовуйте словесне оцінювання судження, а не оцінки. Не виставляйте в журнал і в щоденник випадкові оцінки заради їхнього нагромадження. Більш доцільним є тематичний облік знань. Якщо велика частина учнів не впоралася з письмовою роботою, не варто виставляти оцінки в журнал;

• Заохочуйте взаємодопомогу між учнями, шефство над молодшими, роботу в групах, взаємонавчання та взаємоконтроль;

• Застосовуйте різнорівневу педагогічну підтримку, диференційовані, довгострокові домашні завдання. Шукайте можливість заохотити учня і за малі успіхи, вселити почуття впевненості, можливості досягнення успіху;

• Враховуйте природні можливості, стан здоров'я й умови життя дитини, оцінюючи її навчання, виховання і розвиток, пам’ятаючи народну мудрість: «Кому більше дається, з того й більше вимагається»;

• Відчуття провини – не самообвинувачення, а докори сумління, прагнення до самовдосконалення, порядності;

• Перш ніж засудити, завжди варто подумати, чи можна вибачити;

• Усвідомлення своєї провини – найперша умова виправлення;

• Потрібно виховувати в дітях совість і ясність розуму;

• Свобода – це право робити все, що законно і не шкодить іншим людям;

• Брак простоти і скромності – це брак розуму;

• Сором перед людьми – хороше почуття, але найкраще – сором перед власною совістю.

Як ви розумієте своїх дітей?

Дайте відповідь «так», «ні» або «не знаю» на такі запитання:

1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.

2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадою інших осіб, коли не знаєте, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

3. Ваша інтуїція і досвід — кращі порадники у вихованні дитини.

4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.

5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?

6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?

7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?

8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.

10.Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: дома їх є багато?

11.Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).

12.Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.

13.Ваша дитина завдає більше турбот, аніж радощів.

14.Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?

15.Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Нарахуйте по 10 балів за кожну відповідь «так» на запитання: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 і за кожну відповідь «ні» на запитання: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15. За кожну відповідь «не знаю» — по 5 балів.

100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв’язанні виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, терпляча, вас можна визнати за приклад для наслідування. Можливо, до ідеалу бракує лише одного штриха. Ним може стати думка вашої дитини. Спробуйте її з’ясувати.

50-99 балів. Ви на вірному шляху до розуміння дитини. Свої тимчасові труднощі у вихованні ви маєте розв’язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдатися браком часу або характером дитини. Є проблеми, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Розуміти — це не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви хочете щось зробити для своєї дитини, то спробуйте. Можливо, вам допоможуть у цьому поради інших. Буде нелегко, але щасливе життя дитини того варте.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ.

Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг підготування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я дитини.

Чому ж так важливо визначити готовність дитини до вступу в школу? Доведемо, що у дітей, не готових до навчання, важко і достатньо довго відбувається підготовка адаптації, пристосування до школи; у них значно частіше проявляються труднощі навчання. Серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі, а й на далі ці діти частіше серед невстигаючих, і саме в них наявні випадки порушення стану здоров’я.

Батькам слід звернути увагу: якщо дитина не достатньо готова до навчання, але навчається добре – це досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною» і виникає значне напруження різних систем організму, призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат – розладу нервово-психічної системи.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

КОРИСНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ШКОЛЯРІВ

Правило 1 . Навантаження

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Саме початок шкільного життя вважається важким стресом для 6- 7 -річних дітей. Якщо малюк не буде мати можливості гуляти , відпочивати , робити уроки без поспіху , у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям , може початися невроз. Тому , якщо заняття музикою і спортом здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини , почніть водити його туди за рік до початку навчання або з другого класу .

Правило 2 . Виконання домашніх уроків

Пам’ятайте , що дитина може концентрувати увагу не більше 10-15 хвилин. Тому , коли ви будете робити з нею уроки , через кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити його пострибати на місці 10 разів , побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Починати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними . Загальна тривалість занять не повинна перевищувати однієї години.

Правило 3 . Комп’ютер

Комп’ютер , телевізор і будь-які заняття , що вимагають великої зорового навантаження , мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі -офтальмологи і невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4 . Похвала

Більше всього на світі протягом першого року навчання ваша дитина потребує підтримки . Віна не тільки формує свої відносини з однокласниками і вчителями , але і вперше розуміє , що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні . Саме в цей час у дитини складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете , щоб з неї виросла спокійна і впевнена у собі людина , обов’язково хваліть її . Підтримуйте, не лайте за двійки і бруд у зошиті. Все це дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина втратить віру в себе.

Правило 5 . Пробудження дитини

Не потрібно будити дитину, вона може відчувати почуття неприязні до матері , яка вічно термосить її, стягуючи ковдру. Вона заздалегідь може здригатися, коли вона входить в кімнату. “Вставай, запізнишся” . Набагато краще навчити дитину користуватися будильником. Краще купити будильник і , підносячи його, як – то обіграти ситуацію: “Цей будильник буде тільки твоїм, він допоможе тобі вчасно вставати і завжди встигати “.

Якщо дитина встає з працею , не потрібно дражнити його ” лежнем ” , не вступати в суперечку з приводу “останніх хвилинок “. Можна вирішити питання по-іншому: поставити стрілку на п’ять хвилин раніше: “Так, я розумію, вставати сьогодні чомусь не хочеться. Полеж ще п’ять хвилин “. Ці слова створюють атмосферу теплоти і добра, на противагу криків. Можна включити голосніше радіо.

Коли дитину вранці кваплять , то часто вона робить все ще повільніше. Це її природна реакція, її потужна зброя в боротьбі з розпорядком , який її не влаштовує.

Не треба зайвий раз квапити , краще сказати точний час і вказати , коли вона повина закінчити те , що робить : “Через 10 хвилин тобі треба виходити в школу ” . “Вже 7 годин, через 30 хвилин сідаємо за стіл”.

Правило 6 . Вихід в школу

Якщо дитина забув покласти в сумку підручник , сніданок , окуляри; краще протягнути їх мовчки , ніж пускатися в напружене міркування про його забудькуватості і безвідповідальності.

” Ось твої окуляри ” – краще , ніж ” Невже я доживу до того часу , коли ти навчишся сам класти окуляри ” .

Не лаяти і не читати нотацій перед школою. На прощання краще сказати: ” Нехай все сьогодні буде добре” , ніж ” Дивись , поводься добре , не балуйся ” . Дитині приємніше почути довірливу фразу: ” Побачимося в 2:00 “, ніж ” Після школи ніде не шляйся , відразу додому”.

Правило 7 . Повернення зі школи

Не ставити питання, на які діти дають звичні відповіді .

- Як справи в школі ?

- Нормально .

- А що сьогодні робили?

- А нічого .

Що отримав ? І т.д.

Згадайте себе , як часом дратувало це питання , особливо коли оцінки не відповідали очікуванню з боку батьків ( ” їм потрібні мої оцінки , а не я ” ) . Поспостерігайте за дитиною , які емоції “написані ” у неї на обличчі. ( ” День був важкий ? Ти, напевно , ледве дочекався кінця. Ти радий , що прийшов додому ? ” ) .

Правило 8 . Пора спати

Дошкільнят і молодших школярів краще укладати спати самим батькам (мати і батько) . Якщо перед сном довірливо поговорити з нею , уважно вислухати , заспокоїти страхи , показати , що ви розумієте дитину , тоді вона навчиться розкривати душу і звільниться від страхів, тривоги, спокійно засне.

Не треба вступати в суперечку , якщо дитина повідомляє, що забула вмитися і попити .

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ДИТИНІ

Виконання дитиною домашніх завдань є проблемною сферою для багатьох сімей Часто діти не справляються з підготовкою уроків самостійно ( відволікаються , роблять уроки не на належному рівні або тим чи іншим способом уникають цього), потребують допомоги та контролю з боку батьків.

Стикаючись з подібними проблемами, батьки зазвичай задають такі питання:

1 . Як правильно допомагати дитині у виконанні домашніх завдань ?

2 . Які форми контролю вибрати, щоб це йшло на користь?

3 . Якими можуть бути причини складнощів дитини ?

Нижче наведені стандартні рекомендації та описані найтиповіші причини складнощів при виконанні домашніх завдань . Можливо, вони Вам допоможуть у розумінні та корекції ситуації, що склалася .

ДОПОМОГА І КОНТРОЛЬ

ТИПОВІ ПОМИЛКИ БАТЬКІВ

Є дві типові помилки , які батьки роблять , допомагаючи дитині в чомусь або контролюючи його дії.

1 . Намагаються допомогти дитині , коли вона про це не просила. Керуються при цьому кращими спонуканнями : щоб дитина досягла більш гарного результату, швидше навчилася, відчула підтримку і т.д.

2. Не допомагають, коли, навпаки, дитина просить у чомусь допомогти. Відбувається це зазвичай або в силу того, що батько не помічає непрямих сигналів дитини про те, що потрібна допомога (таких, наприклад, як пхикання, різке захлопування книжки або зошита, скарги «Не виходить!» і інш.) Або через надмірне прагнення батьків навчити дитину самостійності, стійкості , вольовим якостям.

ПРАВИЛА НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА КОНТРОЛЮ

1 . Чим менше допомоги і контролю, тим краще. З тим, з чим дитина може впоратися сама, нехай вона справляється сама.

2. Допомагати і контролювати можна по - різному. Іноді достатньо просто звернути увагу дитини на щось ( «Подивися , чи все у тебе правильно» , «Що тобі ще треба зробити? » , « Нагадую , що після обіду потрібно сідати за уроки » ) , але бувають і ситуації , коли дорослому доводиться фактично робити уроки разом з дитиною. Важливо , щоб допомога і контроль були дозованими і виявлялися по мінімуму. До більш « масованої » допомоги слід вдаватися тільки після того , як не допомогла допомогу в меншому обсязі.

3 . Важливо , від кого виходить ініціатива. Краще приймається та допомога, про яку людина (будь-якого віку , не тільки дитина) попросила сама. Допомога , яку нам надають без нашого прохання , сприймається як тиск. Аналогічна ситуація і з контролем : він приносить користь в тому випадку , якщо дитина зіткнулася з тим , що йому самому складно проконтролювати себе , що він не справляється з цим завданням самостійно і просить допомогти (наприклад, «Мама, перевір цей приклад !”). У цьому випадку зовнішній контроль буде сприйматися як допомога, а не як вторгнення і тиск. Отже, потрібно створювати таку ситуацію, щоб дитина сама попросила допомогти їй в чомусь і перевірити, нагадати і т.д. Якщо дитина не просить допомогти, а , навпаки, із захопленням самостійно виконує якесь завдання, то не слід втручатися, навіть якщо у нього не дуже добре і швидко виходить, «почерк корявий», «очевидна дурна помилка» і т.п. Згадайте себе: Ви ж теж не відразу навчилися всьому, що вмієте зараз, не відразу все робили без помилок.

4 . Якщо дитина просить допомогти їй, то треба обов’язково допомогти (керуючись правилами, описаними вище). Є такий психологічний термін «зона найближчого розвитку» – це дії , які на сьогоднішній день дитина не здатна виконати самостійно , але здатна виконати за допомогою дорослого. Те , що сьогодні входить в « зону найближчого розвитку» , незабаром стане областю самостійності дитини (за умови, що дорослий зможе м’яко і своєчасно послабити і звести до нуля свій контроль). А в «зону найближчого розвитку» увійдуть інші дії , завдання , навички. Фактично саме таким чином відбувається розширення сфери самостійності та компетентності дитини.

5 . Спільні дії повинні здійснюватися в спокійній обстановці , тон батька повинен бути доброзичливим. Якщо прохання дитини про допомогу обертається нервуванням, скандалом, то наступного разу вона докладе максимум зусиль, щоб обійтися без Вас, навіть якщо розуміє, що сама не справляється. Краще уникати також іронії, яку багато діти сприймають як знущання або висміювання, а також не допускати того, щоб спільні заняття зайво затягувалися. Якщо дитину примушувати « доробити, що треба», коли вона очевидно втомилася, то таке виконання завдання супроводжується сильним емоційним дискомфортом, виробляється свого роду «рефлекс уникнення» .

6. Істотним є ставлення до помилок. Часто помилки дитини викликають роздратування у батьків та сварки. У дитини в такому випадку формується страх помилок, який не допомагає, а навпаки, заважає їх виправляти або не допускати. Помилку краще сприймати як свого помічника , що сигналізує про те, що ось над цим і цим ще потрібно попрацювати .

Шановні батьки! Ви – найважливіші люди у житті Вашої дитини, тому підтримка, віра, любов і безпосередня участь у навчанні, вихованні та розвитку дитини є надзвичайно важливою для її майбутнього. Допоможіть своїй дитині зростати творчою, натхненною, неповторною особистістю з активною життєвою позицією, зростати сильною і впевненою в собі.

Допомагайте дитині в навчанні, домагайтеся, щоб вона досконало зрозуміла навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Спробуйте виконати одну-дві подібних вправи для закріплення результату.

Розвивайте увагу, мислення, пам’ять дитини, у будь-якому віці грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості, вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради тощо. Проявляйте інтерес до захоплень Вашої дитини, підтримуйте і розвивайте їх.

Розвивайте волю дитини, привчайте до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність. З розумінням ставтеся до дитячих жартів та пустощів, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення уваги дитини. Намагайтеся зрозуміти її дитячі проблеми і допоможіть розв’язати їх.

Пам’ятайте, що здоров’я Вашої дитини у Ваших руках. Систематично нагадуйте дитині правила безпечної поведінки у побуті та на вулиці, у громадських місцях, на дорозі, на воді. Розповідайте по важливість здорового способу життя, намагайтеся буди в усьому прикладом, тоді дитина повірить у Вашу щирість і зацікавленість цими проблемами. Звертаємо Вашу увагу на організацію відпочинку Вашого сина чи доньки під час канікул. Залучайте дитину до виконання домашніх обов’язків. Цікавтеся тим, як вона проводить вільний час за межами дому. З метою безпеки обмежте перебування Вашої дитини за межами дому у вечірній час.

Будь ласка, приділяйте більше уваги духовно-моральному, культурному розвитку Вашої дитини, – найбільшого чого вона потребує – це спілкування з Вами, почуття захищеності та щирої любові, адже у дитинстві та юності дитина частково дивиться на світ Вашими очима, нехай цей світ буде наповнений красою, добром, гармонією і, незважаючи не на що, вірою ...

Поради щодо спілкування:

• Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них;

• Хто любить людей, того й люди люблять;

• Виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;

• Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;

• Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не цікавиться справами інших людей;

• Учіться ставити себе на місце іншої людини;

• Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь ласка" та інші. Ввічливість обеззброює;

• Використовуйте кожну нагоду для спілкування.

Для успішного встановлення контактів із людьми треба:

• Якомога швидше знайти спільні інтереси;

• По-дружньому ставитися до співрозмовника (усміхатися, уважно слухати);

• Не виявляти до співрозмовника зверхності;

• Щиро цікавитися співрозмовником, тим, що він говорить;

• Враховувати поведінку та термінологію людини, з якою говорите;

• Нападами та лайкою людей не переконаєте;

• Для того, щоб переконати когось, ттеба"знайти необхідні аргументи, правильно їх упорядкувати і сформулювати;

• Намагайтеся діяти незалежно від свого настрою.

Пам’ятка «Як займатися особистісним саморозвитком»

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість

2. Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.

3. Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

- для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?

- чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?

- як ти звично контролюєш себе?

- чи довго можеш лишатися працездатним?

- коли протягом дня працюєш продуктивніше?

- чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?

- яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?

- які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.

6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.

7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».

8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

10. Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

11. Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Як розвинути пам’ять?

Невпинно стікає час, немов у піщаному годиннику. Шаленим галопом мчить технічна революція. Сучасна людина працює набагато менше, аніж у минулому столітті, тому що левову частку її роботи виконують машини… Інколи складається враження, що й думаємо набагато менше, особливо підростаюче покоління. Дедалі частіше можна стати свідком чи співучасником таких подій, що цілковито переконують: а деградація все-таки опановує наші душі. Зрозуміло, що насамперед говоритимемо про дітей шкільного віку, адже найбільшою проблемою для батьків є неуспішність їхньої дитини. А чи знаєте ви, що найпершою причиною неуспішності є неуважність. Дитині складно запам’ятовувати сказане вчителем на уроці, вона забуває записати домашнє завдання, не пам’ятає прочитаний твір, не може його переказати… Ці нюанси можна перераховувати і далі, але потрібно задуматися над тим, чи ми приділяємо належну увагу дітям, чи вчимо вчитися, чи допомагаємо розвивати їхні навички і здібності, увагу і пам'ять, мислення. Тож пропонуємо поради, які допоможуть не лише дітям, але й дорослим покращити свою пам'ять і розвинути здібності, що сприятимуть вам на шляху до успіху.

Думайте

За словами німецького письменника Г.Ліхтенберга, люди мало запам'ятовують з прочитаного тому, що надто мало думають самі. Тому неодмінно потрібно прагнути в усьому знайти смисл. Вчіться не тільки відповідати на запитання, а й ставити їх Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі, — ви проконтролюєте себе, якщо ні, — спробуйте відповісти самі, перевіривши одночасно переконливість авторської позиції.

Цікавтесь

Англійський філософ Б.Стюард повчав: «Не читай нічого, що не бажаєш запам'ятати, і не запам'ятовуй нічого, що не збираєшся застосовувати». Тому, щоб добре запам'ятати, потрібно мати зацікавленість. Потрібна установка на запам'ятовування, інтерес, які поліпшать роботу довгострокової пам'яті та загальну працездатність.

Будьте готові

Усім відомо, що не хочеться змінювати плани, коли ви вже на щось налаштувалися. Певного настрою на роботу потребує і книга. Навіть не тільки настрою, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Бо нове краще допомагають запам’ятати певні асоціативні враження, пов’язані з набутою інформацією. Поміркуйте над тим, що ви знаєте про запропоновану тему, оцініть, наскільки нові дані поповнять ваші знання.

До роботи зі складним матеріалом корисно спеціально підготуватися: почитати на цю тему ще щось, може, більш популярне.

Не топчіть сліди

Давно встановлено, що найкращий спосіб забути щойно вивчене — спробувати зразу запам'ятати щось потрібне. Знаючи це, не вчіть фізику після математики, а історію після літератури.

Озирніться довкола

Це ефективний спосіб боротьби із забуванням. Уявіть обставини, за яких відбувалося явище, і ви зможете все згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам'ять, пов'язаний із певною ситуацією, згодом допомагає пригадати і той момент, що спричинив його появу.

Учіть від А до Я

Смисл цієї закономірності в тому, що вся інформація має сприйматися як щось ціле, а не як окремі уламки чогось невідомого. Звісно, це не означає, що ви маєте терміново оволодіти відразу всім матеріалом. Цього зробити просто не вдасться. Краще над ним попрацювати упродовж кількох днів, ніж у гонитві за швидким результатом забути вже до наступного ранку.

Дійдіть до суті

Перш ніж запам'ятати основні думки, відомості, потрібно зрозуміти їхню суть, пов'язати головні думки із засвоєним раніше матеріалом. Міцно запам'ятовується те, що зрозуміле і поєднане з теперішніми знаннями. Пам'ять міцна, якщо вона ґрунтується на зв'язках, асоціаціях, розумінні, а не на механічному заучуванні. За останніми показниками досліджень, осмислене запам’ятовування у 28 разів ефективніше, аніж механічне.

Виберіть головне

Запам'ятати абсолютно все — неможливо. Наша пам'ять довго зберігає лише невелику частину (14—15%) отриманої інформації. Тому необхідно відібрати для запам'ятовування найголовніше, найпотрібніше. Хто прагне запам'ятати все, той не пам'ятає майже нічого.

Нічого не запам'ятовуйте «в лоб»

Чому? А тому, що єдине, що ми знаємо про пам'ять як процес (як стверджує Франц Лезер у своїй книжці «Тренування пам'яті»), — це те, що нічого не можна запам'ятати «в лоб». Пам'ять відмовляється працювати, коли над нею чинять насильство. Не запам'ятовуйте навмисне. Запам'ятовувати навмисне не годиться, але кожне сприйняття має бути якомога повнішим.

Не все одразу

Не робіть спроб негайно досягти повного засвоєння й удосконалення знань. Ми найчастіше намагаємося засвоїти все сповна, та, на жаль, це вдається зрідка. Щоб оволодіти знаннями, ми йдемо по спіралі. І за такого руху кількість перетворюється на нову якість. Краще, коли, ознайомившись цілком з усім матеріалом, ми повертаємося до нього втретє чи вдесяте, постійно наближаючись до розуміння істини.

Засвоєння попереднього не є умовою для переходу до наступного

Кожен із нас погодиться з думкою: «Я краще зрозумів пройдений матеріал тільки тоді, коли дізнався про наступне...» Це означає, що треба мати на увазі загальний зміст матеріалу, що вивчається. Особливо, коли ми самі собі педагоги.

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Рекомендації психолога учням

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.

22. Перевіряй себе.

Пам'ятай

Ми найкраще запам'ятовуємо:

• те, чим постійно користуємося;

• те, до чого нам треба буде повернутися (перервані дії);

• те, що нам потрібно;

• те, що ми можемо пов'язати з іншими нашими знаннями й уміннями;

• те, що пов'язано з нашими переживаннями (і приємними, і неприємними).

Десять правил самоорганізації уваги

Заздалегідь плануйте свій час так, щоб ніщо не відволікало вас ( дзвінки, відвідування та ін.).

· Перш ніж розпочати роботу, організуйте своє робоче місце.

· Максимально мобілізуйте свою волю, намагайтеся відключитися від того, що займало вас раніше.

· Коли приступаєте до вивчення нової теми, спочатку освіжіть попередній матеріал чи ліквідуйте вади.

· Якщо сторонні думки заважають зосередитися, займіться конспектуванням. У силу своєї неперервності цей процес робить неможливим часті та тривалі відключення уваги. Майже аналогічний ефект має читання уголос.

· Читайте та осмислюйте те, що прочитали.

· Зміна видів діяльності запобігає виникненню монотонності психічного стану, тобто сприяє збереженню стійкої уваги.

· Контролюйте, стримуйте мимовільне переключення уваги на сторонні об’єкти (голоси, телефонні дзвінки, грюкання дверима та ін.)

· Якщо у процесі читання ви несвідомо відключились, примусьте себе повернутися до місця відключення та перечитайте.

· Не забувайте про освітлення, температуру, регулярні перерви.

Корисні поради «Школи етики»

· Усе, що хочеш пам’ятати - уявляй!

· Май на увазі: усе, що ти побачив, відчув, почув, - уже запам’яталось.

· Легко пригадується тільки те, що уявив.

· Не думай словами думай образами.

· Не картай себе за невдачі, а роби з них висновки.

· Фантазуй!

· Хвали себе навіть за незначні успіхи.

· Не заучуй уроків, а уявляй що-небудь цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію ( наприклад, «мавпа Буф - губні приголосні»).

· Не бійся забувати, якщо уявив.

· Прокидайся із задоволенням, уявляючи майбутні успіхи.

· Не повторюй того, що вивчаєш, понад 4-5 разів поспіль, краще зроби це через 1-3 години. Успіху тобі!

• 7 порад учню:

• Порада перша і найтяжча.

• Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам'ятайте, що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

• Порада друга – про любов.

• Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди – полюби їх сам. Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти сааме такий, повинні любити тебе?

• Порада третя – особлива.

• Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

• Порада четверта – про найдорожче.

• Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.

• Порада п'ята – пріоритетна.

• Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

• Порада шоста – навчайся!

• Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш.

• Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

• Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час? Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.