Історія села

Історія виникнення Зуївець

Зуївці – село, центр сільської ради Миргородського району Полтавської області. Розташоване на лівому березі річки Хорол в лісовому районі, на низовині, за 35 км від райцентру, за 25 км від залізничної станції Сенча.

Стародавні перекази говорять, що в урочищі „Коворот” (в лісі над шляхом) в давні часи проживав розбійник Зуй, про якого навкруги ходила недобра слава. Він ніби перестрівав на шляху (сучасна територія між Комишнею та Рашівкою ) подорожніх, особливо купців, грабував їх, а клади свої зберігав у лісових хащах. На лівому березі річки Хорол Зуй заснував хутір, який після його загибелі назвали його ім’ям. Отже, як хутір, Зуївці існували уже в XVII ст. Французький інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан, що перебував на службі у поляків в першій половині XVII ст., склав карту українських земель, де були позначені містечка і села, але назви Зуївці там немає, бо воно селом ще не було. Над вигнутою петлею річки Хорол ( сучасна територія від Залісся до Пісок ), на протязі 7 км, був ряд незалежних один від одного хуторів ( їх Боплан на своїй карті не позначав ). З виникненням Лубен та Гадяча, їх з’єднував шлях, який перетинав річку Хорол біля сучасної Підгірщини (урочище с. Зуївець ). Тут була переправа через Хорол. Шлях проходив лісом, який тоді покривав широкою смугою простір між річками Хорол і Псьол. Цим шляхом рухалися військові загони, переганяли великі табуни коней та рогатої худоби на Захід на ярмарки, їхали купці, йшли юрби богомольців з московських земель до Київської лаври. Ці переходи спостерігалися протягом ряду віків.

У першій половині XVII ст. від жорстокого знущання польської шляхти козаки Правобережжя змушені були залишати рідні місця і з сім’ями переселятися на Лівобережну Україну, в ту частину, яка перебувала на кордоні з Московським царством. Серед старожилів села передавався з покоління в покоління усний переказ, що саме тоді з району Канева переселилася козача сотня з сім’ями на берег р.Хорол та розмістилася на постійне місце проживання в хуторі Зуя. Так із хутора утворилося козацьке поселення -селище Зуївці. Переселенці привезли з собою майно і навіть церковне обладнання (престол, ікони, церковні корогви і хрести). Переїхав з ними і православний священник. В селищі було збудовано Михайлівську дерев’яну церкву.