24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. У ХХ столітті наш народ декілька разів здобував державність. Тому правильно вважати, що 24 серпня 1991 року Україна відновила незалежність. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.

Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет. А результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року стали найпереконливішим підтвердженням волі народу.

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи імперського типу. Це стало початком нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави.

Незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність.

Сьогодні Україна ефективно стримує російський збройний напад завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося до звільнення від окупанта останнього сантиметра української землі. Тож наше суспільство має консолідуватися для перемоги над агресором та розбудови держави як демократичної правової країни в сім’ї європейських народів.

Україна вдячна світовим партнерам за підтримку нашої боротьби і  розумінню, що від нашої перемоги в цій війні залежить також майбутнє Європи. Адже Російська Федерація не обмежиться Україною. Вона відкрито заявляє, що її мета – Євразія від Владивостока до Лісабона. Якщо російську армію не зупинити зараз, війна рано чи пізно прийде в кожен європейський дім. Але разом ми здатні зупинити агресора і зберегти мир, свободу та демократичний світ.

Про День Державного Прапора України

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги   громадян до державних символів Указом Президента України від 23 серпня 2004 року № 987 встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щорічно 23 серпня. Державний Прапор є одним із державних символів країни, відбиває національні традиції, ідентифікуючи певну територію.

Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовтоблакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської “весни народів”. Уперше такий прапор замайорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті.

На Наддніпрянщині це стало можливим після революції 1905–1907 років. Із падінням царату ті барви були вже загальновизнаною українською символікою. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 29 березня в Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.

31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор і виконали “Ще не вмерла Україна”. 1 квітня в Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація, на якій тисячі солдат-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: “Вільна Україна”, “Вічна пам’ять борцям за волю”, “Війна до перемоги”. У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України і за її межами відбулися подібні акції під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори. Вперше – на есмінці “Завидний” з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича.

Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом.

За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг. За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах.

   День Гідності та Свободи заснований в Україні згідно з Указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13 листопада 2014 року з метою утвердження ідеалів свободи і демократії, збереження і донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття. Цей день відзначається в Україні щорічно 21 листопада та пов’язаний з початком двох революцій, коли голоси мільйонів громадян злилися в єдиний голос нації, щоб твердо сказати: українці хочуть і будуть жити у вільній, демократичній державі.

     21 листопада 2021 року в Зуївцівській гімназії  учні 10 та 11 класів  з учителем історії Давиденко В.М. та педагогом-організатором                 Галушкою  О.М. провели захід-реквієм «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» 

    Учасники заходу ознайомилися з подіями, які відбулися восени 2004 року та у листопаді 2013 - лютому 2014 роках.      Давиденко В.М. та Галушка О.М., зі сльозами на очах,  розповідали теперішнім своїм учням про колишніх своїх учнів, які загинули у боротьбі за волю, за демократію… Це Ковтун Олександр Костянтинович та Гадлевський Володимир Володимирович…

Історична довідка

Гадлевський  Володимир  Володимирович

   Народився  7 липня 1986 року в селі Черевки Миргородського району Полтавської області.

   1992-1995 рік . Навчався в Маріупольській школі Донецької області.

   1995-2001 рік. Навчався в Черевківській ЗОШ І-ІІ ступенів Миргородського району Полтавської області.

   2001-2003 рік. Навчався в Зуївцівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Миргородського районної ради  Полтавської області. Закінчив її із срібною медаллю.

    2003-2008 рік. Навчався в Харківському військовому університеті.

     Із 2008 року служив у Збройних Силах України в Білій Церкві Київської області .

     21 квітня 2014 року загинув у місті Вишнювате Запорізької області Розівського району.

      Нагороджений медаллю «За бойову стрільбу» 1 ступеня.

Ковтун Олександр Костянтинович

    Дата та місце народження: 27 квітня 1979 р., с. Черевки, Миргородський район, Полтавська область.

    Дата та місце загибелі: 17 серпня 2016 р., м. Авдіївка, Донецька область.

    Звання: Старшина.

    Посада: Заступник командира взводу.

    Підрозділ: 25-а окрема повітряно-десантна бригада

   Обставини загибелі: Загинув 17 серпня 2016 року від кульового поранення в шию у т.зв. «промзоні» під Авдіївкою (Донецька область).

  Сімейний стан: Залишилися мати та молодший брат.

  Місце поховання: с. Черевки, Миргородський район, Полтавська область

    Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

   Давиденко В.М. наголосила, що кожному  необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня та воїни, які загинули і гинуть у боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.                                                        Галушка О.М. побажала всім не втрачати людську гідність та вірити у щасливе майбутнє нашого народу.

  Під час виховної години, присвяченій  «Тижню безпеки дорожнього руху», здобувачі освіти 8 класу обговорили правила руху для пішоходів. Особливу увагу звернули на необхідність використання світловідбивачів та особливості їх правильного розміщення на одязі, наплічниках або навіть одягання у вигляді браслетів. Адже пішоходи, які використовують світловідбиваючі елементи, на 85 % знижують шанс потрапити в аварію.

Будьмо обізнаними та обережними!

Лариса Максимейко, класний керівник 8 класу 

   Жовтокоса чарівниця-осінь примчала на золотому коні. Торкнулася чарівною паличкою і все навкруги стало незрівнянно гарним, барвистим. Саме таку осінь учні Зуївцівської гімназії зобразили на своїх малюнках. Важко було журі визначити переможців конкурсу малюнків "Краса осені-2021". Ними  стали Дульченко Валерія, Кукулевський Антон, Дем"яненко Юрій.               ІІ місце у Черепущак Діани, Дяденка Миколи, Лаврової Анни.            ІІІ місце у Карпової Діани, Йощенко Юлії, Засенко Євгенії. Директор гімназії Моргун Ольга Петрівна привітала юних художників , вручила їм грамоти, побажала дітям успіхів у творчості. Всі  учасники конкурсу отримали солодкі призи.

Саме під таким гаслом, 11 листопада, було проведено класну годину у 8 класі. Класний керівник Максимейко Л.І. ознайомила учнів з термінами «доброчесність у навчанні»,  «кодекс честі у навчанні»; обговорили негативні наслідки  плагіату. І, хочеться вірити, переконалися, що плагіат – це крадіжка, а самостійна праця розвиває власні здібності, допомагає отримати нові знання та навички і доводить, що ти – чесна людина.

    Метою даного виду роботи є надання учням можливості виконати незалежну роботу, побудовану на знанні мови та уміннях і навичках, здобутих упродовж періоду вивчення певної теми. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. Важливим елементом є те, що дитина, а не вчитель визначає, що буде містити проект, в якій формі і як буде проходити його презентація.

   Учениці 4 класу  Мирошник Ольга, Засенко Євгенія та Копова Дарія впоралися із завданням та виконали роботи на тему "Шкільна вечірка". Дівчата проявили свою уяву, бажання, креативність, а також знання, набуті впродовж вивчення теми.

Вчитель: Бахмат І. С.

14 жовтня Україна відзначає День захисника України та Покров Пресвятої Богородиці, або Покрову. В Україні у цей день відзначають відразу три важливих свята: Покрова Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисника України. Люди згадують величні сторінки історії України, воїнів та загиблих.

12 жовтня у Зуївцівській гімназії   відбувся патріотичний квест, присвячений Дню захисника України. У заході брали участь 5 команд: «Фіксики», «Енергійні», «Фенікс», «Приправа» та «СБУшники».   

 Учителі чекали учасників на локаціях для виконання завдань. Учасникам слід було відвідати 10 станцій і виконати захоплюючі конкурси та завдання. Діти співали, малювали, розгадували загадки тощо. Усі були згуртовані і сконцентровані, учасники працювали над спільним результатом.

На локації «Важливі дати» учасники мали поєднати дати і відповідні свята. Локація «Зображення на грошах» перенесла їх світ найкрасивішої валюти у світі – гривні. Станція «Козацькі розваги» дала дітям позмагатися у витривалості та силі. Локація «Сім чудес України» запропонувала учасникам поєднати чудеса України із місцями їхнього розташування. Станція «Чий це предмет?» дала змогу здогадатися, кому із відомих особистостей належать предмети. На станції «Душа народу» дітям запропонували відгадати пісню і заспівати її. Учні поринули у світ моди та вишиванок. Станція «Різноманіття смаколиків» нагадала учасникам про найвизначніші українські страви. На локації «Культура та традиції» перевірили знання учнями звичаїв та традицій українського народу. Десятим місцем призначення була станція «Рослини України». Тут треба було пригадати назви творів української літератури, у яких використовують назви квітів, дерев, кущів.

Команди «Енергійні» (капітан К. Ксьонз) - 75 балів, «СБУшники» (капітан К. Лила) - 73 бали та «Приправа» - 72 бали (капітан Р. Йощенко) здобули перемогу. Усі учасники отримали подяки і були нагороджені заохочувальними призами.

   Виховання доброти і відповідального ставлення до усього живого – це одне з щонайперших завдань педагогіки. Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання молоді. Як привити любов до чотирилапих? Що таке відповідальне ставлення до песиків та котиків? Як уникнути проблем у спілкуванні з тваринами? На всі ці питання можна було отримати відповіді на уроці доброти.

   Дуже важливо виховати у дитини добре ставлення до навколишнього середовища, підтримувати її прагнення допомагати тим, хто цього потребує. У результаті це стане рушійною силою до появи гуманності і сформує активну життєву позицію в майбутньому.

  4 жовтня відзначається Всесвітній день захисту тварин. Спеціально до нього 4-7 жовтня 2021 року у нашій школі було  проведено уроки доброти про гуманне та відповідальне ставлення до тварин.

   Класний керівник 7 класу Бахмат І. С. провела урок присвячений дню захисту тварин. Даний захід покликаний виховувати любов до тварин, повагу до вірності, відданості домашніх улюбленців; почуття відповідальності за приручених тварин, розуміння цінності та недоторканності іншого життя. Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас тільки уваги. Вони для нас лише сторінка життя, а ми для них і є саме життя. У ході бесіди учні зрозуміли наскільки важливим є спілкування та піклування про тварин.

   У 8 класі (класний керівник Максимейко Л.В.) було проведено урок «Захист тварин– справа честі людей», присвячений Всесвітньому дню захисту тварин. Здобувачі освіти переглянули цікаве відео про поводження зі свійськими та дикими тваринами, дізналися про небезпечний вплив недбало викинутих побутових відходів на їх життя. Також поділилися власним досвідом догляду за  домашніми улюбленцями. 

   У 5 класі ( класний керівник Галушка О.М.) на уроці  доброти «Даруй тепло свого серця»  діти охоче розповідали про своїх домашніх улюбленців, про те, як доглядають за чотирилапими. Познайомилися з унікальними здібностями котів та розглянули цікаві факти про котів та собак. На закінчення уроку учні створили фотоколаж про своїх домашніх улюбленців.

      3 жовтня 2021року, у неділю, в Україні відзначається День працівників освіти.

     Учитель… Таке ніжне, світле, слово. Воно лунає так дзвінко, як чисте джерельце, воно лине, як та провідна зірка.  Але водночас це слово закликає до праці, до дії, творчого пошуку, самовизначення, самовіддачі.                                                   

     Учитель -  вічно молодий, бо поруч з ним завжди  діти.                                                                                                         Учитель - гарний думками і душею, тому що немає шляхетнішого покликання дарувати своє серце дітям.

      Учитель -  безсмертний, тому що  продовжує своє життя у своїх учнях.

       Бути вчителем – це покликання…Ти вчитель… Ти вічно будеш перевіряти зошити, робочий день твій буде 8 годин до обіду і 8 годин після, всі думки твої будуть в школі і тільки про школу і ніколи ти не заспокоїшся. Ти вчитель…

         У Зуївцівській гімназії за  традицією День вчителя - ще й день учнівського самоврядування, тому уроки в школі проводили учні старших класів.  Учні 9- 11-х класів спробували себе в ролі вчителів. Вони готувалися і хвилювалися. Робочий день виявився нелегким, але успішним, про що старшокласники говорили на педагогічній раді після уроків.

         Приємною нотою в цей день стала святкова програма: телешоу «З Днем учителя». Учні вітали своїх вчителів піснями, танцями та іншими виступами. Було багато позитивних емоцій, сміху і сліз радості.

         Директор гімназії Моргун Ольга Петрівна привітала всіх учителів з ​​їх професійним святом. Ольга Петрівна наголосила: « Педагог – особистість неординарна, творча, обізнана яка весь час знаходиться в пошуку чогось нового, цікавішого, досконалішого. Немає, мабуть, на землі людини, яка б вийшла у великий світ без напутнього слова вчителя. Адже саме він засіває невинні дитячі душі зерном мудрості, доброти, вчить жити, бо життя – це той самий урок, який треба пройти впевненим кроком».

       Директор гімназії подякувала  учасникам проєкту «День учителя»: учням 5-11-х класів, педагогу-організтору Галушці Олені Михайлівні, класному керівнику 7-го класу Бахмат Інні Сергіївні та заступнику директора Давиденко Вікторії Михайлівні.

      Змістовними та щирими були слова вітання спеціаліста відділу освіти Комишнянської селищної ради, вчителя хімії та інформатики Зуївцівської гімназії Онацької Ольги Миколаївни. Ольга Миколаївна привітала колег з професійним святом, побажала, щоб вчительські нелегкі будні приносили тільки радість і були плідними. Вчителька подякувала учням за те, що вони надають заряд позитивної енергії, який необхідний у сучасному світ...

У рамках Другої Брусилівської книжкової толоки у вересні 2021 року в смт Брусилів Житомирської області відбувся літературний фестиваль-конкурс «І тихим островом калиновим, згадалось батьківське село» — поетичні змагання творів на сільську тематику. Назву конкурсу взято зі слів вірша «Калинові острови»  уродженця Брусилівщини, режисера і письменника, заслуженого артиста України Володимира Савченка.

Бажаючі взяти участь у конкурсі до 31 липня 2021 року надсилали на розсуд журі три власні поезії  українською мовою на  сільську тематику.

Критеріями оцінювання творів  були  високий художній рівень, оригінальність розкриття теми, дотримання жанрових вимог.

Учителька історії та географії Зуївцівської гімназії Лариса Максимейко взяла участь у цьому конкурсі та отримала диплом лавреата.

29 вересня 2021 р. минає 155 років від дня народження Михайла Грушевського, історика, громадського і політичного діяча, голови Центральної ради УНР, дійсного члена Чеської академії наук, академіка ВУАН, голови НТШ у Львові, професора, завідувача кафедри історії Львівського університету, автора понад 2000 наукових праць.

Михайло Грушевський – одна з найпомітніших українських постатей ХХ століття. Він творив українську історію, з одного боку, як автор багатотомної «Історії України-Руси», з іншого – як громадсько-політичний діяч та голова Центральної Ради.

Цікаві факти про Михайла Грушевського

1. Дотепер ніхто не знає справжньої адреси проживання родини Грушевських у Холмі, де народився Михайло Сергійович. Житловий особняк, на якому красується бронзова дошка з написом українською та польською мовами: “У цьому домі 17. ІХ. 1866 року народився найвизначніший український історик і перший Президент Української Республіки Михайло Грушевський” виявляється, було обрано наздогад, оскільки жодних даних, свідчень чи спогадів щодо адреси немає.

2. Діду Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира.

3. Батько Михайла Грушевського – Сергій Федорович – був знаний як автор одного з кращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань.

4. Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназі був зарахований одразу до третього класу.

5. Перше кохання – оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, запрошував на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження.

6. Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися.

7. Основна частина поезії українською і російською мовою Михайла Грушевського збереглася у двох рукописних зошитах.

8. У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся “цим подвигом”: “Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел как яркий костер…”.

9. 29 квітня 1918 року на Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено замах.

10. У Головному управлінні держбезпеки НКВД справа Грушевського носила кодову назву “Старец”.

11. За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, увесь свій час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну монографію “Історія України – Руси” Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по 1933 рік).

12. Один із найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського – це дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича 24 листопада датується останній запис: “Сердечная слабость нарастает... В 2 часа дня смерть при нарастании сердечной слабости”. То звідки ж взялось 25 листопада? 27 листопада 1934 року в українських газетах “Комуніст” та “Вісті ВУЦВК” з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті – 25 листопада. Очевидно, мав місце технічний хибодрук або плутанина з радянським календарем. Саме на основі цього тексту писались некрологи за кордоном. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.

Лариса Максимейко, учителька історія

У світі завжди були дві раси...

 Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають,

гнобителі і пригноблені,

хто ненавидить і кого ненавидять,

які заподіюють страждання і страждають,

гонителі та гнані.

Микола Бердяєв

 30 вересня учні 9 – 11 класів Зуївцівської гімназії стали учасниками загальнонаціонального  уроку пам’яті, присвяченому  80-м роковинам трагедії в Бабиному Яру.

Вікторія Давиденко презентувала історичну довідку цієї жахливої події.

Бабин Яр... Полюс нелюдськості... Наш біль. Наша пам’ять. Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. Історія Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема в часи Другої світової війни страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Водночас, це повчальний урок для нинішнього покоління, яке має знати усю правду про одну з найбільших трагедій людства. Саме в Бабиному Яру розстріляли майже все єврейське населення Києва. Бабин Яр..., тут спалювали трупи і тут просівали попіл. У період окупації міста німецькими військами з 19 вересня 1941 р. по 6 листопада 1943 р. стратили майже 200 тисяч осіб.

Лариса Максимейко продемонструвала відео – спогади очевидців Голокосту.

Інна Бахмат ознайомила присутніх із онлайн - платформою «Червона точка пам’яті», підготовлену Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр».

Час може зарубцювати рани. Та він безсилий загасити нашу пам’ять. Шовінізм і ксенофобію не можна перемогти лише силовими чи чисто політичними методами. Боротьба з цим злом проходить через душі людей. Крапку може поставити лише перемога людського розуму та волі.

Ще з часів Київської Русі українці прагнули жити вільно, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди, та попри все наші співвітчизники протягом століть боролися за свою свободу, і лише нинішнє покоління – наші сучасники у 1991 році вибороли її.

Ця визначна дата навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові, демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

Цього року українці святкують 30 років незалежності своєї країни, упродовж яких вони відстоювали своє право бути вільними. І сьогодні триває боротьба за свободу, ідентичність та територіальну цілісність держави. Українські захисники відстоюють незалежність ціною власного життя. 

Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 роком − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.

Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року; і три сучасних революції: «на граніті» та обидва Майдани. Нині під цим стягом ведеться війна проти Росії на Донбасі та в Криму.

Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоного кольору.

27 липня 1976 року під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!»

Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення − він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гаму кольорів.

Китайська художниця Мао Мао у 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на думку Мао, символізувало біди для держави.

У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу − Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота − 6872 метри.

За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.