Коли я читаю будь-яку книгу для мам-початківців дивуюся: як багато уваги приділяється обслуговуючій праці матері. Все розписано по хвилинах: обов'язково кип'ятити, протерти, провітрити, чим годувати і коли. На це йде час. Мамі ніколи подумати, поспостерігати. Коли спілкуватися з дитиною? Діти ростуть, а мати все також обслуговує їх. Це неправильно, так як і дітям і самим матерям в житті потрібно зовсім інше. Отже, для чого дітям потрібна мама? Кожна дитина повинна знати, що є людина, що любить його і може прийняти її такою, якою вона є. Це найголовніше. Важливо, щоб мати розуміла дитину, бачила її неповторність. Мати, яка не розуміє своєї дитини, -це трагедія. Мати, яка говорить: «Я не хочу з тобою розмовляти» відштовхує свою дитину. В ранньому дитинстві мати для дитини-порятунок, розрада. Коли дитина стане старшою, мама-порадник, наставник. У більш зрілому віці-друг. Мама-людина, яка тебе зрозуміє і утішить і в п'ять, і в п'ятдесят років. Мама не може бути суддею для дитини, визначати, що добре, що погано, не приклад для наслідування. Ми можемо заборонити дитині те, що не замислюючись робимо самі. А чому? Тому що нас треба слухатися, адже ми дорослі. Не цього чекають від нас діти. Дитина не вимагає від матері особливої досконалості. Йому потрібно розрада, співчуття. Бути разом - ось, що головне для дитини. Дитина ставиться до матері протягом усього життя по-різному. Вона може і захоплюватися матір'ю, і сумніватися в ній, можливо: недовіра, неприйняття, каяття, схиляння. Нашим дітям часто бракує особистого контакту з близькими людьми, не вистачає емоційного спілкування. А саме в спілкуванні маленька людина вчиться моральності. Важливо. Щоб з самого народження люди, які оточують дитину, були не тільки люблячими, але добрими і розумними людьми. Дурна, часом навіть жертовна любов страшна. Дитина може вирости егоїстом і споживачем. Є старовинна притча про материнське серце. Один юнак закохався в прекрасну дівчину і став просити її руки. Красуня погодилася, але натомість зажадала серце матері. Коли юнак ніс серце матері він спіткнувся і впустив його на землю. Тоді він почув голос: «Чи не забився ти, синку». А адже такий син, здатний на злочин, заради забаганки дівчини, міг бути тільки у матері, яка може пожертвувати всім, аби дитині було добре. Матері не можна забувати про себе саму, не можна приносити себе в жертву. Дитині потрібна щаслива мама. Часто ми забуваємо про своїх інших сімейних ролях. Для нормального дитинства потрібна нормальна сім'я. Дитина повинна бути впевнена, що у нього добрі і дбайливі батьки, і те, що вона їх ніколи не втратить. Тільки тоді дитина зможе будувати благополучні відносини з іншими людьми. Це важливо для всього її подальшого життя. Дитина постійно потребує доказу любові і вірності. Багато хто вважає, що в дитячих садках дітям дадуть більше ніж матері. Біля витоків кожної обдарованої особистості стоїть сім'я, в основному мати. І навпаки, я не знаю ні однієї відомої світу людини, яка би з дитинства виховувалась видатним педагогом, але поза сім'ї. Виходить звичайні матері, можуть дати своїй дитині більше, ніж знамениті педагоги. Диво народжується в результаті любові та уваги тих, хто поруч з дитиною з народження. Звернемо увагу: як тільки дитина з'являється на світ вона відразу починає контактувати з навколишнім світом - плакати, посміхатися. Якщо не взяти на руки - буде заливатися сльозами. Нарешті взяли на руки. Мама поруч - яка радість. Виходить: за крик-насолода, за мовчання-незадоволення. Так знаходять дорослі і дитина між собою порозуміння і непорозуміння. Якщо так буде і далі, то в подальшому ми отримаємо капризи, неврози, брехливість і озлобленість. І не треба надалі говорити, що вона такою уродилася. Отже, з самого народження ми направляємо поведінку, розвиток, передаємо моральні критерії. Тому дитині потрібна мати, з її індивідуальною любов'ю, з її можливістю спостерігати перші кроки дитини на довгому шляху становлення Людини, з її умінням радіти кожному її успіху. Давайте уявимо себе на місці дітей. Подивимося на світ їх очима. Адже ми їх любимо завжди. Навіть якщо вони вередують, б'ються. Так, що ж повинна зробити дитина, щоб ми її любили? Та нічого. Нічого вона не повинна робити - повинна жити просто, повинна сміятися, повинна радіти життю і сумувати. Для дитини важливо знати, що її люблять. Вона повинна відчувати ніжність. Потрібно частіше дітям говорити про свою любов просто так. Не потрібно соромитися, бути коханим хочеться завжди. А чи часто ми слухаємо своє материнське чуття? Частіше ми прислухаємося до лікарів, телевізору, сусідів. І ми орієнтуємося на те, як прийнято виховувати дітей у суспільстві. Часто для нас важливіше те, щоб дитина якомога раніше навчився читати, рахувати, ніж бачити щасливі очі. Наше сучасне життя часто розділяє маму і дитину. Ми весь час поспішаємо, поспішаємо. Все частіше діти чують «мені ніколи, пограй один». Потрібно перестати поспішати, потрібно відчути, що діти тут поруч і ми разом. Потрібно подивитися в очі дітям і сказати їм, що ми раді, що вони у нас є. Діти мають відчувати, що для нас важливі саме вони самі, саме тут і саме зараз. Тоді дитина створить своє щастя і буде щасливим.