Василюк Микола Якович - музичний керівник, освіта вища; закінчив Іванофранківський державний педагогічний Інститут імені В.С. Стефаника 1989р.; педагогічний стаж - 32 років.

Вплив музики на розвиток особистості дошкільників

Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одну із пріорийетних задач. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти, розроблену у „Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному.

Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її. Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть задача знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.

Як відомо, музика - вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.

Головне в музичному розвитку дошкільнят-повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити „нею”. Задача педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:” Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені інтересно.”

Допомогти дитині відчути красоту і силу впливу музики- це задача важна. Спробувати частково вирішити цю задачу є „Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників”.Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним.

Музичне виховання- частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецьтва (музика ,образотворче мистецьтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецьтва доступний дитині.

Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвивая виконавскі навички дітей ми співаємо без супроводу.

Відомо, що пісена творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру „Зайчик.”,”Зайчик-побігайчик”, „Вовчик”, „Кішка та собачка.”і т.д.

В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією вибирають потрібний темп і ритм.

Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.

Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний вкус.

Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та творчості.

Спів - складний процес звукоутворення, в якому дуже важлива координація слуху й голосу, тобто взаємодія співочої інтонації (нефальшивих звучання) і слухового, м'язового відчуття. Відзначаючи, що людина не просто переживає, згадуючи музичне звучання, але завжди співає ці звуки "про себе", з м'язовою напругою, російський фізіолог І.М. Сєченов підкреслює також інстинктивну звуконаслідуваність, властиву дитині: "З'ясування у свідомості звук або ряд звуків служить для дитини міркою, до якої він приладжувався свої власні звуки і начебто не заспокоюється до тих пір, поки мірка і її подібність не стануть тотожні".

Діти наслідують мовну і співочу інтонації дорослих людей, намагаються відтворити звуки, що видаються домашніми тваринами, птахами. При цьому слух контролює правильність звуконаслідування.

Дослідження взаємозв'язку слуху і голоси ведуться багатьма вченими. Доктор Є.І. Алмазов, що вивчає природу дитячого голосу, підкреслює особливе значення розвиненого слуху для правильної вокальної інтонації. Аналізуючи недосконале якість дитячого співу, він називає причини (дефекти слуху, хворе горло, відсутність зв'язку між слухом і голосом) і говорить про необхідність своєчасних лікарських оглядів та лікування цих захворювань.

Слух удосконалюється, якщо навчання поставлено правильно. У молодших групах дитячого саду увагу дітей звертається на точне відтворення мелодії: співати прості, маленькі поспівки, пісеньки, побудовані на двох-трьох нотах. Прикладом завжди служить виразний, правильний спів вихователя і звучання добре налаштованого інструменту. Дитина слухає, потім співає разом з дорослим, ніби "підрівнюючи" до вокальної інтонації. Поступово виробляється стійкість слухової уваги і згодом розвивається ладо-висотний слух.

У старшому дошкільному віці діти знайомляться з деякими початковими звуковисотними і ритмічними поняттями, які складаються в ході постійних вправ, що розвивають мелодійний слух, визначають рух мелодії вгору-вниз, порівнюють звуки різної висоти, тривалості, співають інтервали, поспівки. Слух дитини весь час контролює правильність звучання.

У роки дошкільного дитинства голосовий апарат ще не сформований (зв'язки тонкі, небо малорухливе, дихання слабке, поверхневе) і зміцнюється разом із загальним розвитком організму і дозріванням так званого вокального м'язу.

Співоче звучання зважаючи неповного змикання голосових зв'язок і коливання тільки їх країв характеризується легкістю, недостатньою дзвінкістю і вимагає до себе дбайливого ставлення.

Охорона дитячого голосу передбачає правильно поставлене навчання співу. Цьому багато в чому сприяє продуманий підбір музичного матеріалу - репертуар, відповідний співочим віковим можливостям дітей.

Правильному вибору репертуару допомагає вивчення діапазону звучання дитячого голосу.

Співочий діапазон - це обсяг звуків, який визначається інтервалом (відстанню) від найвищого до найнижчого звуку, в межах якого добре звучить голос.

Під час навчання дошкільнят співу слід спочатку визначити діапазон голосу кожної дитини і прагнути систематично його зміцнювати, щоб більшість дітей могли вільно володіти своїм голосом. Поряд з цим важливо створити сприятливу "звукову атмосферу", що сприяє охороні голосу і слуху дитини. Необхідно постійно стежити, щоб діти співали і розмовляли без напруги, не наслідуючи зайво гучній співу дорослих, роз'яснювати батькам шкідливість крикливого співу і розмови у дітей, не дозволяти їм співати на вулиці в холодну і сиру погоду.

Координація слуху та голосу - найважливіша умова розвитку співочих здібностей дітей.

Охорона дитячого голосу.

Музичний керівник і вихователь повинні не тільки знати репертуар дитячих пісень, володіти методикою співу, а й берегти голос дітей, стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, не форсуючи звуку, не говорили надто голосно. Сам педагог також не повинен голосно говорити. Піклуючись про створення спокійної обстановки, про зменшення шуму в групі, вихователь тим самим оберігає дитячий голос. Крик, шум псують голос, притупляють слух і негативно впливають на нервову систему дітей.

Для закріплення співочих навичок потрібно, щоб пісня звучала не тільки у стінах дитячого саду, але і в сім'ї. Тому педагогам слід проводити відповідну роботу з батьками, знайомлячи їх з дитячими піснями, пояснюючи шкоду крикливого співу, голосної розмови, особливо на вулиці в сиру холодну погоду. Треба попереджати батьків, щоб вони не дозволяв) дітям пити холодну воду, їсти морозиво в гаряче стані щоб уникнути застуди, захворювань голосового апарату.

Не слід заохочувати спів дітьми дорослих пісень з великим діапазоном, які вони чують удома і по радіо. Неправильне, фальшиве виконання таких пісень не сприяє розвитку музичного слуху у дитини, а особливо гучне їх виконання завдає шкоди слабким голосовим зв'язкам малюка.

Музично-дидактичні ігри та їх значення у розвитку музичних здібностей дошкільників

Основне значення музично-дидактичних ігор – формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі, допомогти їм розібратись в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку. Музично-дидактичні ігри допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними. Такі ігри повинні бути прості і доступні, цікаві і привабливі. Тільки в такому випадку вони стають своєрідним збудником бажання дітей співати, слухати музику і танцювати. Музично-дидактичні ігри повинні бути цікаво, яскраво, естетично оформлені. Наприклад, карточки із зображенням музичних образів – яскравими, художніми, точно відповідати змісту гри. Ігри, в виготовленні яких приймають участь самі малюки, стають самими улюбленими і бажаними. Наприклад, діти можуть вирізати ритмічні карточки і кружечки ноти, приклеїти з зворотної сторони фланель. Застосування музично-дидактичних ігор на заняттях дає змогу провести його найбільш змістовно. В грі діти швидше засвоюють вимоги програми по розвитку співочих умінь і музично-ритмічних рухів, і навіть в області слухання музики. Іноді музично-дидактичні ігри проводяться на занятті (частіше в другій його половині) як окремий вид діяльності. Такі ігри мають навчальний характер. В доступній ігровій формі у дітей розвиваються музичні здібності. Дидактичні ігри на музичних заняттях починаємо проводити з першої молодшої групи. Ці ігри здебільшого пов’язані із застосуванням наочності. В групах старшого дошкільного віку основним матеріалом дидактичних ігор стають музичні іграшки і інструменти, настільно-друковані ігри, а також використовуються і технічні засоби навчання. Музично-дидактичні ігри, які використовуються с процесі співу, допомагають нам вчити дітей співати виразно, не примушено, вчать брати дихання між музичними фразами, втримувати його до кінця фрази. Для закріплення знайомих пісень ми використовуємо гру "Чарівна дзига”, яку можна проводити в декількох варіантах, діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано, 2-3 дітей (одна дитина) повинна впізнати пісню по музичній фразі, проспіваній усіма разом або індивідуально; впізнати пісню, програну на мателофоні або акордеоні. Цінність гри ще й в тому, що діти, визначаючи твір, закріплюють знання про музичні інструменти. Добре, коли роль ведучого в цій грі бере на себе не музичний керівник, а вихователь. В такому випадку гру можна буде проводити в вільний від занять час. У вільний від занять час діти самостійно організовують різні музично-дидактичні ігри, пов’язані із співом. В таких іграх у дітей розвивається почуття товариства, відповідальності. В якості прикладу можна представити музично-дидактичну гру "Музичний магазин”, яку діти часто організовують в групі. Немалу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають розспівки, які проводяться на музичних заняттях до розучування будь-якої пісні. Замість розспівок використовують ще й музичні загадки, які вчать дітей не тільки мислити, шукаючи відгадку текстову, але й продовжити відгадку музичну (музичну фразу). В грі "Де мої дітки?” розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою, діти з задоволенням відповідають тоненьким голосочком мамі-качці, кішці, пташці. І вже при повторному виконанні гри діти впевнено знають, що мама-кішка співає низьким голосом, а кошеня – високим. В середній групі діти повинні самостійно виконати ритмічний малюнок поспівки на одному звуці якого-небудь музичного інструменту (металофоні, тріолі, губній гармошці). В музично-дидактичних іграх дітей цього віку можуть бути використані і ударні інструменти: різні брязкальця, трикутники, бубни. В старших групах проводиться більш різноманітна робота по розрізнянню звуків по висоті і тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук "Звук тягнеться довше”, - каже дитина. Рух мелодії вверх, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п’ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вверх або вниз. Велику роль в роботі музичного керівника відіграє наочність, зокрема фланелеграф.