Вихователі та персонал мають пильнувати взаємини між дітьми і швидко реагувати на конфлікти.
Забезпечити дружню атмосферу у групі, де кожна дитина почувається захищеною.
Використовувати правила поведінки, зрозумілі для дошкільнят, наприклад: «Не ображай інших», «Ділимося іграми».
2. Раннє виявлення проблем
Спостерігати за дітьми: слідкувати за ознаками страху, замкненості, агресії чи ізоляції.
Виявлення булінгу на ранньому етапі допомагає швидше втрутитися і запобігти негативним наслідкам.
3. Розвиток емоційної компетентності
Навчати дітей визнавати та висловлювати емоції: радість, сум, гнів.
Використовувати ігри, казки, малюнки для розвитку емпатії та розуміння почуттів інших.
Підкреслювати важливість дружби, співпраці та взаємоповаги.
4. Педагогічне втручання
Впроваджувати ігрові та групові вправи, що зміцнюють командну взаємодію.
Навчати дітей вирішувати конфлікти словами, а не агресією.
Проводити рольові ігри для відпрацювання соціальних навичок: «як попросити, поділитися, вибачитися».
5. Співпраця з батьками
Інформувати батьків про ситуацію в групі без «стигматизації» дитини.
Пояснювати важливість підтримки вдома, навчати дітей правил дружнього спілкування.
Заохочувати сім’ї обговорювати з дітьми емоції та способи вирішення конфліктів.
6. Робота з агресором і жертвою
Для дитини, що проявляє агресію: пояснювати наслідки поведінки, тренувати навички контролю емоцій.
Для дитини, яка стала жертвою: навчати самостійно просити допомогу, виражати почуття, відновлювати впевненість.
7. Профілактичні заходи
Регулярно проводити заняття з етики, дружби та толерантності.
Використовувати позитивне підкріплення для дітей, які демонструють дружелюбну поведінку.
Створювати чіткі правила групи: що можна і що не можна робити, з наочними малюнками для дошкільнят.
8. Залучення спеціалістів
Психолог може проводити індивідуальні або групові консультації.
У складних випадках до роботи підключають соціального педагога, логопеда або медичного спеціаліста.
Висновок:
Протидія булінгу в дитячому садку — це системна робота: профілактика, раннє виявлення, навчання емоційної компетентності, співпраця з батьками і педагогами. Головна мета — створити безпечне і дружнє середовище, де кожна дитина почувається захищеною та вчиться спілкуватися гармонійно.
Глибоке дихання “животиком”:
Дитина кладеться на спину, руку на живіт.
Повільно вдихає носом, живіт піднімається, потім повільно видихає.
Повторювати 5–10 разів.
“Подуй на свічку”: уявляємо свічку перед собою та повільно дуємо на неї, видихаючи повітря.
Користь: знижує тривожність, заспокоює нервову систему.
Прогресивне розслаблення м’язів: напружуємо певну групу м’язів (руки, плечі, обличчя), тримаємо 3–5 секунд, потім розслабляємо.
Використовувати як гру: «Зробимо сильного м’яза – і відпускаємо».
Користь: допомагає дитині відчути контроль над тілом і знімати фізичну напругу.
Пропонувати уявити спокійне місце: пляж, ліс, сад, улюблену кімнату.
Проводити короткі 3–5 хвилинні «подорожі» з описом деталей: кольори, запахи, звуки.
Користь: перенаправляє увагу з тривожних думок на безпечне середовище.
Малювання емоцій: дитина малює кольорами свій настрій.
Ліплення, іграшки з пластиліну: фокус на відчуттях рук і формуванні предметів.
Водні або пісочні ігри: заспокоюють нервову систему через сенсорне сприйняття.
Користь: знижує тривожність, сприяє самовираженню та емоційній регуляції.
М’які стрибки, танці, йога для дітей
Прогулянки у безпечному місці
Використовувати ігрові рухи (імітація тварин, маленькі естафети).
Користь: фізична активність допомагає знімати напруження, покращує настрій і сон.
Слухати спокійну, приємну музику або звуки природи.
Використовувати пісні для релаксації або спеціальні аудіозаписи для дітей.
Користь: стабілізує емоційний стан, допомагає дитині розслабитися.
Діти відчувають спокій, коли день структурований: час ігор, їжі, сну.
Повторювані ритуали (спільне читання, спокійні вечірні обряди) створюють відчуття стабільності.
Поради для батьків та вихователів:
Використовувати методи у формі гри або казки.
Підтримувати дитину словами: «Ти в безпеці, разом ми сильні».
Не змушувати дитину, якщо вона не готова; пропонувати поступово.
Залучати психолога, якщо тривога, страх чи агресія стають сильними або довготривалими.