Шевченківські вечорниці

Не поет – бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас»

Він, ким зайняло і запалало.

Є. Маланюк

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім’я і у нашого народу – Тарас Григорович Шевченко. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця.

9 березня в дошкільному навчальному закладі №1 вшановували 207-му річницю від дня народження генія українського народу Тараса Шевченка, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людства. Вихователь середньої групи Молода О.О. провела захід для педагогів «Шевченківські вечорниці», де розповіла про невідомого Шевченка, про людину, яка мала свої бажання і мрії, недоліки і чесноти.

Педагоги  читали вірші Кобзаря, такі як: «Якби зустрілися ми знову», «Зацвіла в долині», уривки з вірша «Сон», «Садок вишневий коло хати», «У нашім раї на землі», «Світає, крає неба палає». На завершення, директор ДНЗ №1 Бойко Надія Василівна прочитала найвідоміший вірш Кобзаря - «Заповіт»

Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість  Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться  український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.