Співпраця з родиною -
один із пріоритетних напрямків роботи дошкільного навчального закладу
Сім’я і дитячий садок – два суспільні інститути, які знаходяться біля витоків нашого майбутнього. Відомо, що багато хто з батьків цікавитьсялише тим, як дитина їсть у дитячому закладі і чи добре її одягли, вважаючи, що дитячий садок – місце, де лише доглядають дітей, доки їх батьки знаходяться на роботі.
Тому постає завдання зближення з батьками, пошук шляхів взаєморозуміння, ознайомлення батьків не лише з організацією педагогічної роботи з дітьми, а головне – ознайомлення з виховною метою, традиціями групи і дитячого садочка.
Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи з батьками. Залучення батьків до співпраці, використання різних форм і методів у роботі з ними,творчість та винахідливість педагога – запорука успішної взаємодії дошкільного навчального закладу і родини.
Педагогічний колектив дошкільного навчального закладу №1 працює в тісній взаємодії з батьками, залучає родини вихованців до результативної співпраці. Основними напрямками роботи ДНЗ № 1 з батьками є :
·підвищення психологічної та педагогічної компетентності батьків щодо розуміння закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання та виховання дошкільнят;
·співпраця у створенні належних умов для життєдіяльності та розвитку дітей;
·всебічне вивчення мікроклімату родин для здійснення диференційованого підходу до дітей;
·формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності перед дитиною;
·залучення батьків до активної участі у заходах, що проводяться в ДНЗ.
Педагогічний колектив та колектив батьків - це має бути єдиний живий організм, об'єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.
Присутність батьків у дошкільному закладі дозволить істотно змінити життя дітей, створити домашню атмосферу, допомогти вихователю тієї чи іншої дитячої діяльності, допоможе батькам об'єктивно оцінити сильні і слабкі сторони у вихованні дитини. Вихователі отримують багато додаткових відомостей про індивідуальні особливості кожної дитини, про емоційний характер спілкування в сім'ї, про формування різних трудових навичок і звичок, для яких сім'я має більші можливості. Відкриті, зацікавлені контакти з сім'єю допоможуть виявити кращій досвід сімейного виховання, зацікавити інших.
І батьки, і вихователі зможуть краще зрозуміти дитину, врахувати її бажання, інтереси, потреби. Такий підхід передбачає сприйняття дитини як унікальної особистості, визнання її прав, ставлення до неї як до суб'єкта з власними потребами розвитку. Це вимагає від батьків володіння певними знаннями про закономірності її розвитку та відмови маніпулювання нею у здійсненні вибору профілю та інтенсивності подальшого навчання.