Розвивальне предметно-ігрове середовище — це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.
Основними елементами предметно-ігрового середовища є архітектурно-ландшафтні та природно-екологічні об'єкти і художні студії; ігрові, спортивні майданчики та їх обладнання; ігрові простори, оснащені великогабаритними співрозмірними зросту дитини конструкторами, тематичними наборами іграшок, ігровими матеріалами, ігровим обладнанням; аудіовізуальними та інформативними засобами виховання і навчання.
Усі компоненти розвивального предметно-ігрового середовища пов'язуються між собою за змістом, масштабом, художнім вирішенням.
Проектування предметно-ігрового середовища потребує врахування психологами, педагогами та дизайнерами особливостей ігрової діяльності дитини, оскільки повинно відповідати принципові функціонального комфорту й основним положенням розвитку дитячої діяльності.
Особливу увагу треба приділити матеріалам, їх міцності й гнучкості, композиції, естетичним та гігієнічним показникам.
Усі перелічені особливості розвивального предметного середовища в цілому є водночас і вимогами до предметно-ігрового середовища дошкільного навчального закладу.
Предметно-ігрове середовище в сучасних дошкільних навчальних закладах має відповідати певним принципам: це, перш за все, свобода досягнення дитиною свого права на гру, яка реалізується як право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця та часу проведення гри. Створюючи в дошкільному навчальному закладі умови для здійснення дітьми свого права на гру, потрібно запропонувати їм найзручніший у розкладі дня час для гри, виділити відповідне місце, обладнати його універсальним предметно-ігровим середовищем, придатним для реалізації різних видів ігор.
Принцип універсальності предметно-ігрового середовища дозволяє самим дітям і дітям разом з вихователем будувати і змінювати ігрове середовище, трансформувати його відповідно до виду гри, її змісту та перспектив розвитку.
Саме тому предметно-ігрове середовище повинно бути розвивальним, тобто воно має функціонально моделювати розвиток гри і дитини через гру.
Розвивальне предметно-ігрове середовище відповідає також принципу системності, який представлений співмасштабністю її окремих елементів між собою та іншими предметами, що складають цілісність ігрового поля. До складу предметно-ігрового середовища входять: велике організуюче ігрове поле, ігрове обладнання, іграшки, різна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в якомусь абстрактному ігровому просторі, а в груповій кімнаті, у спортивній залі, на майданчику. Інтер'єр не повинен містити в собі нічого зайвого й органічно поєднуватися в естетичному плані з ігровими засобами.
Усі ігрові та неігрові предмети повинні відповідати принципу безпеки — як кожний предмет, так і всі разом.
Зазначені принципи побудови розвивально-предметного середовища дуже важливі на практиці. Практика виховання дітей у грі й засобами гри інколи заходить у глухий кут в умовах доволі широкого в наші дні вибору іграшок та обладнання і порівняно малих коштів на їх придбання. Тому дуже важлива продумана педагогічна стратегія створення в дошкільному навчальному закладі доступного і при цьому справді розвивального предметно-ігрового середовища.
Існують різні види оформлення дитячих закладів. їх ігровий
інтер'єр визначається економічними, естетичними та науково-методичними поглядами їхніх керівників і методичної служби. У деяких з них представлені цілі "склади" дешевих різноманітних іграшок, на їхньому тлі виділяються супердорогі іграшки, багато якихось поробок, різностильові меблі. Все це разом створює враження неохайності, безпорадності у своєму намаганні залатати дірки і задовольнити вимоги "педагогічної моди".
Зазвичай, керівництво таких дошкільних навчальних закладів купує іграшки безсистемно, орієнтуючись на недостатнє фінансування, наявність іграшок у найближчих крамницях або "що сусідній садок щось купив, то і нам треба мати".
Інші дитячі садки намагаються діяти за планом, але вони теж не досягають успіху, тому що йдуть, відштовхуючись від уявлень за певною тематикою ігор, яку нав'язують дітям, купуючи лялькові меблеві гарнітури, перукарні, набори "Барбі", різноманітні кольорові матраци, які не мають нічого спільного зі справді модульним предметно-ігровим середовищем. Таким чином, ми маємо садки безсистемно забиті всім, що вдалося закупити. Але чи грають там діти? Грають мало, і це проблема багатьох дошкільних навчальних закладів.
Крім матеріальних і суб'єктивних причин, є причини суто педагогічні, які виникають через нерозуміння розвивальної сутності гри і місця різних видів ігор у житті й розвитку дитини. Визнаючи роль гри в житті дитини, вихователі на практиці не повною мірою використовують її можливості.
Це насамперед стосується самодіяльних ігор. До них відносять ігри-експериментування, сюжетно-елементарні ігри дітей раннього віку (до трьох років), сюжетно-рольові й режисерські ігри дітей дошкільного віку, дидактичні ігри, які повинні забезпечувати форму і зміст навчання дошкільників на заняттях, а також різноманітні дозвільні ігри (театральні, святково-карнавальні, інтелектуальні, розважальні).
Сучасні вимоги до створення повноцінного ігрового простору відповідають реальності: неможливо для кожної гри створити свій "куток", передбачити ЇЇ тематичний і сюжетний поворот, знайти для кожної гри притаманний їй стиль ігрового інтер'єру й обладнання. Якщо намагатися зробити це, то ігрове приміщення знову буде перевантаженим і малопридатним для ігрової творчості. Велика кількість іграшок. їх всебічне спрямування різко знижують цінність ігрового середовища.
У чому ж сучасна педагогіка знаходить вихід зі становища, яке склалося?
Насамперед, у використанні таких розвивальних систем, які б
дозволяли варіативно і комплексно створювати умови для проведення практично всіх видів дитячих ігор та інших творчих видів діяльності. Для цього створюють своєрідні осередки предметно-ігрового середовища. У кожному дошкільному навчальному закладі рекомендують такі складники розвивального середовища: територія дитячого садка (ландшафтні та архітектурні об'єкти), ігрові майданчики, сад-город, зимовий сад, екологічна кімната, кімната природи, екологічна стежка, лабораторія, картинна галерея, художня студія, кімната праці, комп'ютерна, музична, фізкультурна зали, басейн, коридори, рекреації.
Площу в групі доцільно спланувати так, щоб передбачити в ній місце для постійних та змінних осередків, у яких діти могли б самостійно чи невеличкими групами займатися певними видами діяльності за власним бажанням. У них мають зберігатися матеріали, посібники. Для цього треба передбачити відповідні умови — полиці, шафи, столики, ящики тощо.
Ігрові осередки у групі: драматичний (набори-обладнання,
нескладні декорації, елементи вбрання чи костюмів для ігор-драматизацій та інсценізацій); для настільних дидактичних ігор, будівельний, де зібрані різні конструктори (дерев'яні, пластмасові, металеві), коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання; музичний, у якому зібрані різні види дитячих інструментів, магнітофон, аудіозаписи музичних і літературних творів; спортивний — з різноманітним гімнастичним обладнанням, тренажерами, спортивним інвентарем; куточок відпочинку —
усамітнене місце з диванчиком або ліжечком, м'якими іграшками,
де дитина могла б перепочити, пофантазувати.
Кожен з цих куточків може і повинен бути широко використаний при організації ігрової діяльності. Діти можуть самостійно вибирати гру, самостійно переміщуватися з куточка в куточок. Закінчивши одну гру, вони зацікавлюються іншою.
Усі приміщення, осередки і куточки мають бути затишними та легко трансформуватись. Обстановку і матеріали варто міняти так часто, як того потребує поява нових інтересів. Бажано, щоб діти брали участь у змінах обстановки у приміщеннях і щоб дорослі враховували пропозиції малюків.
Отже, розвивальне предметно-ігрове середовище надає дитині нову, невичерпну інформацію, яка робить її провідником у світ сучасності, є незамінним засобом втілення ігрових задумів, забезпечує можливості для задоволення у грі соціальних, пізнавальних та естетичних потреб, сприяє творчому використанню різноманітних уявлень про навколишній світ, реалістичних та наукових ситуацій для створення нових сюжетних ігор.
Розвивальне предметно-ігрове середовище разом з розумним, чуйним вихователем відкриває багато щасливих миттєвостей у житті дитини.