Десять порад батькам від медичної сестри
Embedded Files
Порада 1. З усіх питань щодо здоров’я вашої дитини слід звертатися до лікаря-педіатра, який призначає лікування або при необхідності направляє дитину на обстеження до інших лікарів-фахівців. В особливих випадках, щоб не було затримки термінів початку лікування, при появі перших характерних ознак захворювань рекомендується відразу звертатися до фахівця в даній галузі медицини.
Порада 2. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина у колі своїх однолітків відрізняється незручністю рухів, поганою промовою, якщо у неї бувають непритомність, запаморочення, головні болі, блювота, її закачує у транспорті, необхідно проконсультувати дитину у невропатолога.
Порада 3. Зверніть увагу на поведінку дитини: надмірна рухливість, гіперзбудливість або, навпаки, млявість, стомлюваність, плаксивість, страхи, порушений сон, нав’язливі руху – це найбільш поширені симптоми психічної напруги ще слабкої нервової системи дитини-дошкільника. При появі цих ознак обов’язково слід показати дитину дитячому психіатру.
Порада 4. Ваша дитина часто перепитує або не завжди реагує на звернену до неї мову, у неї бувають часті ангіни, втрата голосу, кашель, постійний нежить, якщо дитина спить з відкритим ротом, хропе уві сні, гугнявить при розмові – проконсультуйте дитину у ЛОР-лікаря ( отоларинголога).
Порада 5. Якщо у дитини поганий апетит, часто виникає нудота, блювота, порушення стільця (запор, рідкий стілець), болі в животі (до їжі, після їжі), слід звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря-гастроентеролога.
Порада 6. Звернення за консультацією лікаря-алерголога необхідно в тих випадках, якщо в дошкільному періоді у дитини виникає реакція (висип, набряк, утруднене дихання, раптовий нежить, чхання) на якусь їжу, запахи, пилок квітів, ліки, щеплення.
Порада 7. Запалення шкіри на різних ділянках тіла (частіше на руках і ногах), що супроводжується почервонінням, сверблячкою, лущенням, ексудацією – можливо, це ознаки хронічного дерматиту або екземи, вилікувати які допоможе лікар-дерматолог. До дерматолога слід звертатися за будь-яких видимих змін стану шкірних покривів, нігтів, волосся.
Порада 8. Якщо ви помічаєте, що дитина прищурює повіки, коли розглядає віддалені предмети, або низько нахиляється над листом альбому або книги, близько сідає до екрану телевізора, якщо вона здалеку (з відстані 5 метрів) не розрізняє дрібні (до 1 см в діаметрі) предмети, необхідно перевірити гостроту зору вашої дитини – зверніться до окуліста (офтальмолога).
Порада 9. Постійно звертайте увагу на поставу дитини: при ходьбі вона сутулиться, у неї одне плече нижче іншого, лопатки сильно виступають при випрямленій спині; сидячи на стільці, вона помітно прогинається в ту чи іншу сторону, намагається часто міняти позу, низько нахиляється (майже лягає на стіл) під час малювання і т.п. – Обстеження стану хребта повинен зробити фахівець-ортопед.
Порада 10. Не забувайте про необхідність обов’язкових профілактичних оглядів вашої дитини наступними фахівцями: ендокринологом (попередження захворювань щитовидної залози, діабету, ожиріння, порушень росту), хірургом (виявлення вроджених аномалій), стоматологом (виявлення і лікування карієсу), кардіологом (діагностика порушень функції серця і судин ), логопедом (порушення мови і сприйняття звуків).
Батькам про щеплення
Батькам про щеплення
Закон України
«Про захист населення від інфекційних хвороб»
Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.
Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.
...
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах
Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством.
Працівники дитячих закладів зобов'язані:
...
вести постійне спостереження за станом здоров'я дітей, а в разі виявлення хворого на інфекційну хворобу - вжити заходів для його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей випадок відповідний заклад охорони здоров'я;
систематично проводити гігієнічне навчання та виховання дітей.
Закон України
«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Стаття 27. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
176.pdf
Безпечне харчування
Безпечне харчування
БЕЗПЕЧНЕ ХАРЧУВАННЯ
У дитини багато нових вражень, відкриттів і звершень. Особливо це стосується літнього періоду. Літо – це дачі, курорти, моря і річки, пляжі, сонце. і зміна апетиту. Звичний життєвий устрій і розклад міняються з приходом літньої спеки, змінюється інтенсивність обмінних процесів, трансформуються смакові переваги. Діти починають відмовлятися від звичних обідів і вечерь, переходячи на легше живлення. Проте, багато батьків починають переживати – чи всього вистачить дитині, якщо не буде звичних – перше, друге і компот. Особливо важливими стають питання живлення для дітей перших трьох років, їх травлення ще дуже чутливо до різних змін. Як же правильно годувати малюка влітку? Треба запам’ятати десять основних правил літнього живлення.
Правило перше – зміна звичного меню
Влітку за рахунок підвищення зовнішньої температури змінюється обмін речовин – калорії витрачаються не на те, що потримало температури тіла, а на його охолодження. Діти дуже рухливі і їх обмін речовин йде особливо інтенсивно, втрачаються великі кількості води з випаром вологи з поверхні тіла, а разом з нею і солі. Крім того, дитині потрібні ще і білки для побудови тіла, в середньому близько 4 грам на кілограм маси тіла, особливо тваринного походження.
Проте, в жарку погоду діти з небажанням їдять м’ясні продукти, тому, якщо дитина відмовляється від звичних блюд, необхідно підібрати їм гідну заміну. Активніше діти споживають молоко і молочні продукти, вони і виступають в ролі джерела повноцінних білків. До них можна додати жовток яйця, сир або сир. За рахунок цих продуктів, навіть якщо дитина відмовляється зовсім або неохоче їсть м’ясо, можна поповнити білкові резерви.
Незважаючи на жару, в раціоні дитини має бути досить жирів, проте, доля рослинних жирів в загальному відсотку значно зростає – це рослинні олії в якості заправки салату або овочевого рагу. Жири містяться і в молочних продуктах, саме унаслідок необхідності регулярного вступу жирів, дитині не дають знежирених молочних продуктів. Жири влітку активно беруть участь в захисті шкіри від шкідливого впливу ультрафіолету, допомагають синтезу вітаміну Д і До, дають почуття ситості і енергію.
А ось надлишок вуглеводів влітку не буде корисним, якщо дитині давати багато булочок і солодощів, у нього за рахунок зміни процесів обміну речовин виникатиме дефіцит вітамінів і білку. Вуглеводи, звичайно, мають бути присутніми в живленні дитини, але переважна їх кількість повинна припадати на частку складних вуглеводів – крохмалю(з каш) і глікогену(з субпродуктів). А ось цукор цукерок, печива або їх цукорниці, бажано звести до мінімуму, замінивши його солодкими фруктами і ягодами.
В період літньої спеки різко підвищується витрата вітамінів. Тому, дитині треба активно їх поповнювати. Тому, в раціоні дітей щодня мають бути присутніми свіжі фрукти і овочі, ягоди, в середньому дитині треба з’їдати їх до 250 г у віці до півтора років, і до 300 г у віці до трьох років.
Правило друге – міняємо їжу
За рахунок зміни температурного режиму відбувається зрушення в їді дитиною. Прийом калорійних і ситних продуктів на час спеки краще зрушувати на уранішні або пізні вечірні години. Коли відступає жара і організм зможе без зусиль переварити щільне живлення. Тому, якщо малюк встає рано, погодуєте його пощільніше – можна дати йому круп’яне, м’ясне або рибне блюдо, на другий сніданок дати молочне і булочку, печиво.
На час обіду, в саму жару зробити упор на легкі продукти – прохолодні кисломолочні блюда(йогурт, кефір, сир) або овочеві або фруктові пюре. Якщо дитині зручніше перекушувати дрібними порціями, дозвольте йому це – нехай їсть банани і яблука, п’є соки, їсть бублики, хліб і печиво. І найосновніше – дитині треба багато пити рідини.
Увечері, після того, як спаде жара, можна запропонувати дитині грунтовніше живлення – овочевий або м’ясний суп, каші, овочеві пюре з м’ясом.
На ніч можна давати дитині молоко або кисломолочну продукцію – кефір, йогурт або біолакт.
Правило третє – по-особливому готуємо блюда влітку
Влітку міняється усе дитяче харчування, у тому числі і спосіб приготування їжі, щоб живлення засвоювалося якнайкраще. Для малюків, яким тільки вводиться прикорм, можна запропонувати використання не консервів, а продуктів власного приготування, оскільки велику кількість фруктів і овочів місцевого виробництва це цілком дозволяє. По можливості це повинно бути відварювання. Приготування на пару і гасіння. Для дітей старше можна готувати легкі супчики, але відкладете на літній час пережарки, вони важче засвоюються в період жари.
Крім того, на жарі продукти швидко псуються. Тому, самим кращим варіантом буде приготування їжі на один раз, дрібними порціями, щоб залишки їжі не зберігалися. Усім дітям дуже важливо щоб продукти зберігали велику частину вітамінів, тому, навіть найменшим рекомендують поступово водити свіжі ягоди і фрукти зі своєї місцевості. Проте, для дітей до трьох років усі фрукти і ягоди ретельно миють і потім обдають окропом(це профілактика кишкових інфекцій і гельмінтозів).
Правило четверте – вибираємо асортимент літніх продуктів дітям
Як би ні хотілося батькам різноманітити меню малюка різними делікатесами, необхідно пам’ятати про те, що організму дитини до трьох років ще дуже незрілий, і переварювання їжі здійснюється ще не повністю, не усі ферментні системи повністю дозріли. Тому, багато літніх продуктів, які вживають батьки, не варто давати малюкам.
Так, наприклад, традиційним блюдом літнього столу вважається окрошка, проте, в її складі є продукти, які не корисні дітям. Малюкам не можна в ранньому віці ковбасу, що входить до складу окрошки, оскільки це продукт з великою кількістю консервантів, барвників і іншою хімією, до того ж дуже жирний. Квас, незважаючи на усю свою натуральність, теж не можна віднести до категорії дитячих продуктів. Він – продукт бродіння, і в кишечнику дитини викликає посилення моторики і метеоризм з проносами.
Ще одним складним питанням літнього живлення стають молочні продукти, батькам хочеться потішити своїх малюків і нагодувати смакотою – їм дають морозиво і дорослі молочні продукти. Але, на жаль, це абсолютно не дитячі продукти, морозиво містить багато жиру і штучних добавок, а дорослі молочні продукти не адаптовані по жировому і мінеральному компоненту. Крім того, ці продукти є відмінним середовищем для, що призводить до розвитку кишкових інфекцій і потрапляння до лікарні.
Правило п’яте – строго дотримуємося правил
Усі дитячі продукти, особливо влітку, коли вони швидко можуть зіпсуватися, необхідно купувати, тільки наслідуючи санітарні правила. Молоко і молочні продукти до моменту купівлі повинні зберігатися в холодильниках з температурою від 2 до 4 градусів тепла. Не можна купувати молоко і молочні продукти для малюків на ринках і лотках, де немає холодильників. Особливо якщо їх розливали в пластикові пляшки з-під інших продуктів. Не варто брати молоко і у сусідів по дачі або в селах, воно може бути небезпечне в плані хвороб.
При купівлі ретельно перевіряйте терміни придатності продукції і цілісність упаковки, якщо вони викликають у вас сумніви, краще не купувати цей продукт зовсім. У літній час не зберігаєте відкриті баночки і молочну продукцію навіть в умовах холодильника. У теплі зміни в продуктах, небезпечні для здоров’я малюка, настають вже за годину, в умовах холодильника – за 6-10 годин.
Правило шосте – не забуваємо про гігієну
Влітку основною небезпекою стають кишкові інфекції і глистові інвазії. Основний спосіб їх отримати – це облизати брудні руки, поїсти піску, хлиснути води з річки або озера, з’їсти немите яблучко або попити інфікованого молочка. Тому, батькам з подвоєною силою необхідно стежити за гігієною рук і тіла малюка. Після кожної прогулянки і відвідування туалету необхідно обов’язково вимити дитині руки з милом, умити обличчя. На прогулянці, при неможливості вимити руки, стежите, щоб дитина не тягнула їх рот, не облизувала іграшки і не їла брудними руками. Якщо малюк просить їсти на вулиці – необхідно заздалегідь очистити йому руки антибактеріальними дитячими серветками і постаратися вибрати для перекушування такі продукти, з якими руки безпосередньо не контактують, – банан в шкірці, печиві в упаковці, за яку малюк триматиме їжу і відкушувати. Для зовсім маленьких приготуйте живлення в герметично закритій місткості і чисту ложечку.
Якщо малюк ще смокче пустушку, і впустив її, не можна облизувати або обтирати її серветками і давати малюкові. Необхідно замінити пустушку на нову, стерильну, а що впала удома ретельно промити і стерилізувати.
Усі свіжі фрукти, ягоди і овочі ретельно мийте проточною водою з щіточкою, а для дітей до трьох років їх рекомендується обдавати ще і окропом(якщо це ягоди) або знімати з великих плодів шкірку.
Правило сьоме – проявляємо розумність
Звичайно, поки на вулиці літо, хочеться побалувати дитину всілякими свіжими фруктами, овочами і ягодами. Але, варто пам’ятати, що дитяче травлення ще дуже ніжне, і не можна давати дитині відразу багато свіжих фруктів. Передусім, якщо ці продукти дитина їсть уперше. Особливо яскраві або екзотичні фрукти і ягоди, завжди їсть ризик розвитку алергії або харчової непереносимості. Тому, спочатку треба дати малюкові на пробу невеликий шматочок або пару ягідок, і почекати добу. Якщо не виникає висипу або неприємних явищ з боку травлення, можна дати трохи більше цього продукту.
Проте, варто пам’ятати – свіжі фрукти і ягоди можуть сильно послабити. У них міститься багато фруктових кислот, дратівливих травлення і клітковина, стимулююча перистальтику. Тому, обмежте прийом цих продуктів – краще дати склянку малини в декілька прийомів, чим дозволить дитині з’їсти його за один присід.
Правило восьме – вибираємо напої
Самим кращим варіантом є дитячі води, в яких збалансована кількість солей. Дитячу воду можна пити, ніяк не обробляючи, вона вже готова до вживання. Якщо ви вибираєте звичайну мінерально-столову воду, вона має бути тільки без газу. Звичайну воду з колодязя або крану необхідно ретельно фільтрувати і кип’ятити.
Дітям раннього віку, в середньому до 2-3 років, можна давати спеціальні дитячі гранульовані чаї – вони містять вітаміни і мінерали, легко готуються і приємні на смак. Якщо ви готуєте чай самі, він має бути дуже слабким, і бажано без цукру. Його можна не більше 2 раз на день, в уранішній і денний час.
Після року можна давати дитині в якості питва соки, наполовину розбавлені водою, або компоти, зварені з фруктів і ягід з мінімальним додаванням цукру.
Правило дев’яте – формуємо правильний питний режим
Щоб дитина почувала себе добре, потрібний правильний питний режим. Тоді не відбуватиметься надмірних втрат рідини з потовиділенням і не настане обезводнення. Напої дітям дають прохолодними – приблизно 18-20 градусів, а дітям до року – приблизно 25-27 градусів. Найефективнішим способом тамування спраги є дробове питво з розрахунку 50 мл на кг ваги тіла в добу, тобто в середньому треба кожну годину пити по третину склянки рідини.
Найправильніше буде досить активно напоїти дитину уранці. Це створить водний запас в організмі, а ось на час спеки питво треба давати тільки тоді, коли малюк захоче пити, і не давати йому випити відразу надто багато. Корисно пити рідину повільно, дрібними ковточками. Увечері, у міру спаду спеки, можна знову пити активніше.
Якщо дитина зайнята активною діяльністю – бігає, стрибає, грає на повітрі, постійно, щопівгодини пропонуйте йому трохи попити. При активності дитина з випаром втрачає в два рази більше вологи, ніж за звичайних умов.
Правило десяте – організовуємо живлення в поїздках і на пікніках
Літом сім’ї, у тому числі і з маленькими дітьми, їздять на пікніки і на природу, виїжджають на дачі. Під час цих поїздок малюків необхідно годувати правильно, щоб уникнути отруєнь і розладу шлунку. Передусім, треба знати, що до трьох років продукти, зазвичай вживані дорослими на пікніках, – сосиски, шашлики, барбекю і інші, дітям давати не можна. Вони занадто важкі і викличуть розлади травлення.
Для дитини необхідно буде продумати живлення – якщо це молочні продукти, вони можуть зіпсуватися на жарі, тому їх можна брати з собою тільки за наявності сумки-холодильника. Те ж саме торкається і домашніх блюд. У дорогу краще узяти просте і доступне перекушування – фруктове або овочеве пюре у баночці, соки в пакетиках або пляшках, булочки або печиво, те, чим можна перекусити легко і просто. Можна узяти з собою і фрукти, тільки треба їх ретельно вимити ще удома, а в дорозі не забути заздалегідь вимити руки дитині.
Якщо запам’ятати ці нескладні правила і наслідувати наші ради, літнє живлення для малюка не стане для вас проблемою, ви зможете нагодувати малюка смачно і корисно.
Щоб не допустити травмування в лісі та на водоймі, пам’ятайте та виконуйте такі вимоги:
1. Під час перебування на вулиці в літній день захищайте голову дитини панамою.
2. Регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри.
3. Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.
4. Не залишайте дитину без догляду біля водоймів.
5. Не дозволяйте купатись та стрибати у воду в неперевірених місцях.
6. Не допускайте пустощів на воді.
7. Забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослих.
8. Під час перебування у лісі разом з дітьми не збирайте та не вживайте незнайомі гриби, ягоди, рослини.
9. Для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб оптимально захистити її від комах, кліщів та інших несподіванок.
10. Не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте після себе жодних слідів свого перебування.
Купуючи продукти харчування для своїх дітей, неодмінно звертайте увагу на їх якість та безпечність. Якість продукту харчування — це характерні властивості продукту, які задовольняють фізіологічні потреби організму людини. Безпечність продукту харчування — це стан продукту, що є результатом виробництва з дотриманням санітарних вимог. Про якість та безпечність продукту харчування свідчить інформація, розміщена на етикетці.
Інформація, яку має зазначати на етикетці виробник:
• назва продукту харчування;
• назва, повна адреса та телефон виробника, для імпортованих продуктів харчування — імпортера;
• кількість нетто продукту харчування в одиницях виміру (вага, об'єм, поштучно];
• склад продукту харчування в порядку переважання інгредієнтів, зокрема й наявність харчових добавок та ароматизаторів, що використані в його виробництві;
• калорійність та поживна цінність із зазначенням кількості білків, жирів та вуглеводів на 100 г продукту харчування;
• кінцевий термін споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності;
• номер партії виробництва;
• умови зберігання та використання продукту харчування для забезпечення його якості та безпечності;
• застереження щодо споживання продукту харчування дітьми та алергіками, якщо він може негативно впливати на стан їхнього здоров'я в разі споживання;
• наявність чи відсутність у продукті харчування генетично модифікованих організмів (ГМО].
Ароматизатори — допоміжні речовини у виробництві фармацевтичних препаратів та продуктів харчування, які використовують у технологічному процесі для поліпшення запаху й смаку готової продукції.
Дата «Вжити до» (кінцевий термін споживання) — термін, після закінчення якого за будь-яких умов зберігання продукт харчування втрачає якість та є непридатним для реалізації і споживання.
Інгредієнт — будь-яка речовина, зокрема й харчові добавки та ароматизатори, використана для виробництва певного продукту харчування.
Поживна цінність — усі основні природні компоненти продукту харчування, зокрема вуглеводи, жири, білки, вітаміни, мікро- та макроелементи.
Сировина — сировина рослинного або тваринного походження, яку використовують для виготовлення продукту харчування.
Харчова добавка — будь-яка речовина, яку не вважаютьпродуктом харчування або його складником, але додають до продукту харчування з технологічною метою в процесі виробництва, та яка у результаті стає невід'ємною частиною продукту.
Як правильно зберігати продукти в холодильнику
Під час зберігання в холодильнику продукти харчування та готові страви можуть зіпсуватися через недотримання умов зберігання та термінів придатності. Щоб цього не сталося, варто знати та дотримуватися рекомендацій щодо правильного зберігання продуктів та страв у холодильнику.
ü Зберігайте продукти, загорнувши їх у харчову плівку. У ній продукти довше не псуються, не віддають і не вбирають запахи.
ü Продукти, що мають специфічний запах, наприклад оселедець, зберігайте окремо від продуктів, що вбирають сторонні запахи, зокрема від масла вершкового, сиру твердого.
ü Не розміщуйте сирі продукти на одній поличці з готовими стравами або над ними. На верхніх полицях ліпше розміщувати готові страви, а на нижніх — сирі продукти.
ü Не зберігайте заморожені рибу, котлети та пельмені разом із морозивом, а ковбасні вироби — з молочними продуктами.
ü Зберігайте яйця у відведеному для них контейнері на дверцятах холодильника.
ü Не розміщуйте молочні та кисломолочні продукти на дверцятах. Під час їх відкривання та закривання температура істотно змінюється, тому ці продукти можуть швидко зіпсуватися.
ü Сметану, сир кисломолочний зберігайте в ємкостях з кришкою та не залишайте в них ложки чи лопатки.
ü Не зберігайте салати в холодильнику, ліпше готуйте їх на один раз. Якщо все ж таки хочете їх зберегти нетривалий час, покладіть у посуд з кришкою, що щільно закривається.
ü Зберігайте м'ясну нарізку в скляному чи емальованому лотку, щільно закритому кришкою чи харчовою плівкою.
ü Не кладіть у холодильник тропічні фрукти, адже вони швидко псуються від холоду. Ліпше загорніть ці фрукти в кілька шарів паперу та покладіть у сухе місце з кімнатною температурою.
ü Не допускайте появи неприємного запаху в холодильнику. Для цього кожен продукт зберігайте в упаковці, готові страви — у щільно закритому посуді.
ü Покладіть до холодильника або кілька таблеток активованого вугілля, або шматочки чорного хліба, або апельсинові скоринки, щоб позбутися неприємного запаху, якщо він усе ж виник.
ü Частіше робіть у холодильнику ревізію та мийте його два-три рази на рік.
Особливості виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей
Вже в ранньому віці дітей потрібно вчити розуміти призначення і основні якості предметів, називати дії, самостійно виконувати вимоги дорослих, звертатися із проханням про допомогу. Слід привчати дітей сідати за стіл тільки з вимитими руками; пити з чашки, тримаючи її обома руками; їсти ложкою не обливаючись; з часом – користуватися серветкою; їсти рідку страву з хлібом; вставати з-за столу, присувати стілець. В процесі життєдіяльності необхідно удосконалювати набуті і формувати нові культурно-гігієнічні навички, заохочуючи при цьому дитину до більшої самостійності. Трирічні малюки мають їсти самостійно й акуратно, ретельно пережовувати їжу; правильно тримати ложку; брати той шматок хліба, що лежить ближче; спокійно сидіти за столом, не розмовляти з іншими дітьми; без нагадування дорослого дякувати за їжу.
Педагогам слід активніше використовувати у навчально-виховному процесі художнє слово, народний фольклор (потішки, примовки) для створення позитивних емоцій в дітей у процесі засвоєння певних культурно-гігієнічних навичок.
З огляду на те, що у дітей дошкільного віку переважає конкретне, наочно-образне мислення, ефективними при формуванні у них культурно-гігієнічних навичок є такі прийоми, як показ і пояснення. Навчання будь-якому вмінню дитини раннього віку розпочинається з безпосереднього показу дорослого. Показ має супроводжуватися чітким поясненням спершу найбільш суттєвих, а потім другорядних дій. Це допомагає дітям краще осмислити дію в цілому. Дорослим важливо пам’ятати, що їх власна поведінка в тій чи іншій ситуації має великий вплив і є прикладом для наслідування.
У дітей молодшого дошкільного віку вихователь прищеплює та закріплює навички культури поведінки за столом, вправляє в умінні правильно сидіти під час їди, не ставити лікті на стіл; користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, серветкою тощо); їсти, не поспішаючи, охайно, безшумно.
Згодом дошкільників залучають до виконання нескладних трудових доручень пов’язаних з процесом харчування. Для молодших дошкільнят такі доручення містять у собі одну-дві конкретних й нескладних дії (наприклад, розкласти ложки на столі, поставити хлібниці, простелити скатертину тощо). Педагог розкриває дітям зміст завдання, супроводжуючи свої дії поясненням прийомів роботи та способів її організації. Доручення дають змогу вихователю індивідуалізувати прийоми керівництва дітьми: одному допомогти, другого заохотити, підтримати, третього навчити. Усі вказівки слід давати вихованцям в доброзичливому, спокійному тоні, що викликає в них позитивне ставлення до дій, які мають стати звичними.
Коли діти в ході індивідуальних доручень навчаться накривати на стіл та стануть більш самостійними, вводиться інша форма організації праці дітей, що спрямована на обов’язкове виконання певної діяльності задля обслуговування колективу, – чергування по їдальні. Призначають та змінюють чергових щодня, що дає змогу виховати у кожної дитини почуття відповідальності, турботливого ставлення та відчуття необхідності своєї праці для інших. У кожній групі дитячого садка створюються необхідні умови для організації праці дітей.
Організовуючи даний вид дитячої діяльності, доцільно створити куточок чергових у вигляді стенда «Маленькі кухарики» («Наші помічники», «Смачного»), де будуть визначатися (за допомогою певних картинок, знаків, словесних написів) чергові на кожен день, а також міститимуться невеличкі сюжетні картинки (символічні зображення), що вказуватимуть дітям на їхні обов’язки й послідовність виконання певних дій. Доречно запровадити також систему знаків-оцінок за хороше виконання обов’язків чергового (наприклад, значок-смайлик з різним виразом емоцій на обличчі), що стимулюватиме дитину до якіснішого виконання трудових дій. Тут також має знаходитися одяг чергових (2 фартухи, косинка для дівчинки та чепчик для хлопчика білого чи будь-якого іншого світлого кольорів) та необхідне обладнання для даного виду праці (совочки та щітки із зручними ручками для згрібання крихт зі столу).
Роль дорослого полягає у тому, що він вчить дітей дотримуватися послідовності у роботі, контролює та допомагає, враховуючи індивідуальні особливості кожного. Дієвим способом у вихованні культурно-гігієнічних навичок та вміння дітей правильно виконувати певні обов’язки є використання ігрових прийомів. Застосовуючи їх, вихователь закріплює у дошкільнят навички, які виробляються у повсякденному житті. Помітне місце при цьому відводиться дидактичним іграм типу «Пригостимо ляльку обідом», «Підбери посуд для ляльки», «Чаювання у звірят», «На гостину до Їжачка», «Зустрічаємо гостей» та настільно-друкованим іграм аналогічного змісту.
Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей старшого дошкільного віку
У роботі з дітьми старшого дошкільного віку вихователь продовжує формувати культуру споживання їжі, вдосконалювати навички правильного користування столовими приборами; вчить дітей не їсти «на ходу» (на вулиці, в транспорті), не брати їжу брудними (невимитими) руками, підводячи до усвідомлення негативних наслідків таких звичок.
Організовуючи чергування по їдальні, дорослому потрібно знати, що діти старшого дошкільного віку здатні повністю сервірувати стіл із дотриманням певної послідовності, узгоджувати діяльність та розподіляти між собою роботу, приходити на допомогу один одному й спільно доводити справу до кінця. У процесі виконання роботи діти виявляють більшу старанність, активність, ініціативність, прагнучи високого результату. Керівництво педагога спрямовується на розвиток самостійності, самоорганізації дітей, збільшення обсягу й темпу роботи при якісному її виконанні.
Процес формування у дошкільників культурно-гігієнічних навичок буде успішним лише за умови тісної співпраці дошкільного закладу та сім’ї.
Важливо ознайомити батьків (на батьківських зборах, під час бесід, індивідуальних зустрічей) з вимогами щодо виховання даних навичок у дітей певного віку та роботою, яка ведеться в зв’язку з цим у дошкільному закладі. Вихователь рекомендує дотримуватися визначеного режиму дня; навчає батьків ефективних методів формування у дітей необхідних навичок, умінь та звичок; переконує у великому виховному впливі посильних трудових доручень. Доцільно дібрати для батьків також науково-популярну літературу з короткими анотаціями, статті про вплив гігієни на фізичний розвиток дитини. І оскільки фізичне виховання є основою гармонійного розвитку, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку, то воно має бути спільною турботою батьків, педагогів і самої дитини, яку з ранніх років слід привчати піклуватися про своє здоров’я.
Умовами успішного виховання культурно-гігієнічних навичок є:
· раціональна організації життя дітей у дитячому садку, що полягає у чіткості та своєчасності режимних процесів;
· позитивний приклад культури поведінки дорослих;
· систематичне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки;
· єдині підходи щодо вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім'ї;
· контроль та корекція з боку вихователя, помічника вихователя, батьків якості виконання культурно-гігієнічних навичок;
· індивідуальний підхід до темпів оволодіння культурно-гігієнічними навичками конкретною дитиною.
Важливу роль при цьому відіграють і такі фактори як чистота приміщення, доцільність і зручність у використанні обладнання, посуду, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур. Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних процедур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню у дітей навичок і звичок поведінки.
Організація харчування в дошкільному навчальному закладі
1. Під час прийму їжі дітей слід розміщувати вільно, щоб вони не заважали один одному: розміри меблів повинні відповідати зросту дитини.
2. Всадивши дітей за столи, не можна примушувати їх довго чекати їжу. Атмосфера під час харчування повинна бути спокійною.
3. Особливо важливе значення для дітей, які їдять самостійно, має сервіровка столу. Зручний, однаковий для всіх дітей посуд, прибори, які відповідають віку дітей, зміна його для кожного блюда, світла скатертина, чисте приміщення, охайний вигляд обслуговуючого персоналу, спокійна роздача їжі, лагідне спілкування і допомога персоналу молодшим дітям під час їжі - все це допомагає збудженню апетиту.
4. Для кращого засвоєння їжі велике значення має створення у дітей врівноваженого, спокійного настрою. Діти повинні їсти не кваплячись і не поспішаючи, гарно пережовуючи їжу.
5. Старші діти під час чергування розносять другі та треті блюда тільки після того, як самі закінчать їсти перше чи друге блюдо.
6. Під час прийму їжі дітям необхідно прищеплювати культурно - гігієнічні навички. їх потрібно привчати сідати до столу охайними, причесаними, обов'язково з чистими руками.
7. За столом дитина повинна сидіти правильно, гарно володіти виделкою і ложкою.
8. Потрібно привчати дитину їсти охайно, не поспішаючи, добре пережовуючи їжу, не кришити і не впускати хліб, брати його з тарілки руками, але не міняти взятий кусок; дотримуватися того, щоб на столі і під столом під час їжі було чисто, не брати їжу руками, вміти користуватися виделкою (їх дають дітям після подачі їжі) і ложкою.
9. Потрібно навчити дітей правильним прийомам їжі різних страв: котлет, яєць, компоту.
10. У кожної дитини повинна бути серветка, якою вона витирає рот в процесі споживання їжі і після її закінчення.
11. Не можна дозволяти дітям розмовляти .не пережувавши страву. Але тиха, спокійна розмова в перерві між подачею блюд вповні допустима.
12. Дошкільнята повинні знати правила поведінки за столом, вміти красиво сидіти ( рівно, не горблячись та не розвалюючись, не дуже близько до столу, і не далеко від нього, не ставити лікті на стіл), правильно користуватися столовими приладами, красиво та охайно їсти.
13. З чотирьох років діти повинні правильно тримати ложку та користуватися виделкою.
14. В 4-5 років діти отримують повний столовий набір.
15. В 6 років навчитися правильно користуватися ним, тримати виделку як в правій, так і в лівій руці.
16. По закінченню їжі дитина повинна обов'язково подякувати дорослим.
Навчання дітей чергуванню по їдальні
1. Чергові діти, попередньо ретельно вимивши руки з милом, одягають відповідний одяг та головні убори.
2. В цей час помічник вихователя викладає на роздатковий стіл серветниці з паперовими серветками, хлібниці, столові прибори (ложки, виделки, ножі) у спеціальних ємкостях, тарілки для першої страви, чашки.
3. Діти вдвох накривають кожен стіл скатертиною чи стелять індивідуальні серветки для сервірування столу (тканині чи пластикові) та домовляються між собою про те, хто які столи сервірує.
4. Помічник вихователя розливає у чашки напій та розкладає хліб у хлібниці.
5. На підготовлений стіл у такій послідовності чергові ставлять:
· серветниці з паперовими серветками (у центрі столу);
· хлібниці з хлібом (у центрі столу біля серветниць);
· чашки з напоєм (ближче до центру столу навпроти місця дитини);
· тарілки для першої страви (навпроти місця дитини);
· столові прибори (ніж - праворуч від тарілки; ложку - праворуч від ножа; виделку - ліворуч від тарілки).
Навчаючи дітей розкладати прибори, слід робити це почергово з кожним їх видом, це забезпечить чіткість та правильність виконання завдання дитиною. Так, спершу один черговий бере ємкість з ножами та розкладає їх в певному місці за тими столами, які він обслуговує; другий черговий в цей час розкладає виделки за своїми столами; далі такі ж дії проробляються і з іншими приборами.
6. Помічник вихователя приносить першу страву та наливає її у тарілки. 7. Чергові запрошують дітей до столу та бажають усім смачного (діти старшого дошкільного віку можуть оголосити меню, попередньо довідавшись про це у вихователя).
8. Після завершення прийому першої страви, чергові забирають тарілки, складені одна на одну та поставлені на край столу. Далі розносять другу страву, яка стоїть у тарілках на роздатковому столі.
9. Після повного прийому їжі дітьми чергові зчищають її рештки з тарілок, складають їх одна на одну та відносять посуд для миття. Спеціальними щітками згортають крихти у совки, забирають зі столів чашки, сервертиці та хлібниці, складають скатертини.
10. За необхідності та враховуючи вік й індивідуальні можливості чергових дітей, можна доручати їм підмести навколо столів до того, як помічник вихователя зробить вологе прибирання.
Що і як їдять
Ковбасу, яку подали неочищену, очищають на тарілці ножем, притримуючи виделкою. Шматочок ковбаси притискують до тарілки виделкою, а ножем надрізають і знімають шкірку. Бутерброди їдять, відкушуючи, а не відломлюючи шматки.
Омлет, котлети їдять ложкою або виделкою.
Від м'яса відрізувати невеликі шматки, починаючи з того боку, який ближче. Крутити м'ясо на тарілці, відрізувати з різних боків, не слід.
Печеню їдять за допомогою ножа і виделки. Котлети, смажене м'ясо, шніцелі не розрізають одразу на шматочки. Дрібні шматочки швидко холонуть і втрачають смак.
Кістки маленької птиці дозволяється тримати в руці. Щоб відокремити м'ясо від кістки, його притримують виделкою і відрізають від нього кістку, яку відсовують на край тарілки.
Круті яйця чистять до кінця, розрізають вздовж на дві половини, потім їдять виделкою і ножем.
Чинники, що впливають на культуру харчування
Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників передусім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей:
· харчова поведінка батьків;
· приклад авторитетних людей, тощо.
Харчова поведінка батьків
Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім’ї.
Результативність виховання батьками як позитивних, так і негативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Майже завжди поведінка дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків. Наприклад, якщо батьки постійно нехтують культурою харчування, правильною поведінкою за столом, то й дитина наслідує саме ці дії або готують напівфабрикати, купують готову їжу, то цілком логічно, що дитина звикає до такого харчування та залюбки їсть такі продукти. Так формується замкнуте коло, бо з часом батьки переконуються, що саме це й є улюбленою їжею їхнього малюка.
Приклад авторитетних людей
Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, наприклад дорослих або інших дітей, упливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.
Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним способом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незнайомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.
Отже, сами дорослі повинні не тільки на словах, а й на ділі показувати дітям як треба себе вести за столом, правилам етикету, культурі поведінки і тільки тоді ми будемо мати гарні результати.
Як вибрати правильне взуття для дитини
Як вибрати правильне взуття для дитини
Ортопеди б`ють тривогу: до 60% випадків плоскостопості у дітей пов`язано саме з неправильно підібраним взуттям... Яскраві туфельки, строкаті сандалики, нарядні черевички - сьогодні на прилавках дитячих магазинів можна знайти все! Здавалося б, так просто вибрати взуття, яке і малюкові за розміром підійде, і око радувати буде! Але керуючись при виборі тільки естетичними міркуваннями, ви робите серйозну помилку. Ортопеди б`ють тривогу: до 60% випадків плоскостопості у дітей пов`язано саме з неправильно підібраним взуттям.
Справа в тому, що в перші роки життя кістки і зв`язки у малюків ще дуже неміцні, а їх стопа складається в основному з хрящової тканини і жирового шару. І якщо взуття мале або незручне, стопа дитини легко деформується, адже її остаточне «окостеніння» відбувається тільки в 6-7 років.
До 7-8 місяців маляті досить пінеток або шкарпеток. Взувати малюка в його перші черевички варто не раніше, ніж він почне довго, самостійно і впевнено стояти на власних ніжках. Дітям корисно ходити босоніж по землі, траві, мокрому піску, але не варто довго бігати без взуття по твердих поверхнях. Малюкам до 3-4 років не можна носити шльопанці будь-яких видів, м`які «ганчіркові» капці (особливо на гумовому ходу), вільне або тісне взуття. Навіть домашні капці повинні зовні нагадувати «туфлі».
Ніжку дитини потрібно вимірювати кожні 2-3 місяці. Важливо враховувати, що швидкість росту дитячих стоп в різному віці різна. У 2-3-річному віці стопа збільшується приблизно на 2-3 розміри у рік. Пізніше її зростання сповільнюється: коли дитина починає ходити в дитячий садок, нога виростає на 2 розміри в рік, а в шкільному віці - на 1-2 розміри.
Вибираючи взуття для вашого малюка, зверніть увагу на наступні характеристики:
Фірма і ціна. Дитяче взуття може коштувати недорого, але не повинно бути дешевим. Практично у будь-якого відомого виробника разом з дорогими моделями є моделі «економ-класу». Тому купуйте взуття за будь-яку прийнятну для вас ціну, але тільки відомих Вам фірм, що мають сер- тифікати якості. «Безіменне» взуття може завдати непоправної шкоди здоров`ю вашого малюка.
Матеріал. Найкомфортніші умови для ноги створює взуття з натуральної шкіри: вона розтяжна, пластична, забезпечує доступ повітря і випаровування вологи. Внутрішні поверхні взуття теж повинні бути виготовлені з натуральних матеріалів. В даний час створено безліч високотехнологічних матеріалів (ВТМ), які за якістю і надійністю замінюють шкіру. Тому, якщо ваш сімейний бюджет не дозволяє придбати шкіряне взуття, шукайте виготовлене з ВТМ.
Супінатор. Звертайте особливу увагу на наявність супінатора - одного з головних еле ментів правильного взуття. Це щільне піднесення на внутрішній стороні устілки висотою до 1,5 см. Коли звід стопи формується, супінатор допомагає підтримувати форму і корегує кожен крок малюка. У корегуючого ортопедичного взуття супінатор може бути жорстким, з пластиковою підставою і дуже високим, але таке взуття потрібно вибирати тільки за рекомендацією лікаря.
Підошва. У якісного дитячого взуття підошва повинна бути еластичною, гнучкою, мати анатомічну форму. Це буде створювати необхідний ефект ходьби босоніж. Важливо, щоб підошва не ковзала і була легкою.
Каблук. Підошва дитячого взуття не повинна бути абсолютно плоскою: при невеликому підйомі п`яти вага тіла рівномірніше розподіляється по стопі. Це позитивно впливає на поставу і забезпечує правильне положення хребта: малюк не човгає, не сутулиться, не завалюється назад і добре тримає рівновагу. На перших черевиках крихти висота каблука повинна складати 5-7 мм, до 2 років - 1-1,5 см. Ідеальний варіант - якщо каблук продовжено на внутрішню поверхню стопи. Задник повинен бути високим, щільним і суцільним, без вирізів, швів і складок. Щоб черевик правильно фіксував ступню малюка, вибирайте взуття з достатньо жорстким задником, що має закруглений верх.
Мисок. При щільному заднику мисок може бути відкритим. Слідкуйте, щоб пальчики і стопа дитини були щільно зафіксовані у ремінцях босоніжок. Майте також на увазі, що малюки часто чіпляються ногами за камені, ямки, гілки, тому якщо дитину чекає подорож по «пересічній місцевості», віддайте перевагу туфлям з закритим широким мисом, який допоможе запобігти травмі.
Розмір. Взуття не повинно бути впритул або «на виріст». Оптимальним є варіант, при якому між шкарпеткою черевика і пальчиками дитини залишається близько сантиметра. Враховуйте, що влітку ніжка маляти трохи набрякає і збільшується, а взимку порожній простір створює зігріваючий ефект і не перешкоджає руху ноги під час ходьби. Якщо ви купуєте взуття без дитини, попередньо виміряйте довжину її ступні від краю п`яти до кінчика великого пальця. Можете обвести його ніжку на папері, вирізати «викрійку» і взяти її з собою в магазин.
Застібки. Дитяче взуття обов`язково повинно мати регульовані застібки. Липучки, блискавки, пряжки і шнурки дозволяють досягти ідеального прилягання з урахуванням анатомічних особливостей.
Моделі. Взуття має поділятися на домашнє і вуличне. Кімнатні туфельки вибирайте полегшені, максимально закриті, з хорошою вентиляцією. Ортопеди не рекомендують одягати взуття, що дісталося дитині «у спадок». Розношені туфлі не будуть щільно фіксувати ногу у правильному положенні, а якщо у попереднього власника була деформація стопи, взуття запам`ятає ці особ- ливості і буде нав`язувати їх дитині!
Щоб забезпечити ніжкам вашого малюка не тільки комфорт, але і здоров`я, до вибору взуття слід підходити дуже відповідально, пам`ятайте про це!
ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ ТА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ
Пам'ятка для дітей та їх батьків
ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ ТА ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ
Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково – кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.
З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендуємо:
• Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.
• Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.
• Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.
• Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.
• При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.
• При купівлі харчових продуктів та напоїв обов'язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.
• При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).
• При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми - обдати окропом.
• Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.
• Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.
У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання потрібно терміново звернутись до лікаря. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу.
Виконання цих нескладних порад допоможе уникнути захворювання гострої кишкової інфекції і зберегти Ваше здоров'я та здоров'я Ваших близьких!
Запам’ятайте, яким би легким не було харчове отруєння, для організму воно не проходить безслідно.
ПЕДИКУЛЬОЗ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Педикульозом називають паразитарне захворювання волосся і шкіри. У перекладі з латинської pediculosis означає вошивість. Хвороба ця соціальна і безпосередньо відображає стан суспільства. На людині можуть паразитувати три види вошей: волосяні, лобкові і платтяні, однак для юного покоління властиво зараження волосяними і платтяними вошами.
Педикульоз у дітей - питання дуже делікатне. Багато матусь годинами готові обговорювати будь-яку хворобу своєї дитини, однак якщо у малюка з'явилися воші, на цю тему накладається табу. Мами не повинні обговорювати це зі своїми подругами, знайомими, а негайно звертатися до лікаря.
Багато хто думає, що якщо дотримуватися елементарних правил гігієни, утримувати свою сім'ю в чистоті, то зараження педикульозом не загрожує. Це зовсім не так. Діти, відвідуючи дитячі сади, школи, ігрові майданчики, басейни та інші громадські місця, ризикують підчепити волосяних або платтяних вошей. Уникнути цього можна, тільки якщо не випускати малюка з будинку, що в принципі нереально.
При розвитку хвороби дитина відчуває сильний свербіж і розчісує місця укусів, що збільшує ймовірність інфікування бактеріями і появи гнійничкових висипань.
Однак педикульоз у дітей неприємний не тільки розчісуванням, він небезпечний ще й тим, що воші є розповсюджувачами цілого ряду інфекційних захворювань (волинської лихоманки, висипного і поворотного тифу). Тому так важливо вчасно виявити і вжити заходів щодо усунення такої прикрої недуги.
Педикульоз у дітей: як відбувається зараження
Що ж являють собою волосяні воші? Це кровоссальні комахи, що передаються людині побутовим шляхом. Потрапляючи на шкіру голови, паразити харчуються кров'ю і лімфою. Цей вид комах не стрибає і не літає, проте вони здатні блискавично пересуватися (більше 40 см в хвилину). Тому зараження відбувається при близькому контакті дітей, використанні одного гребінця або примірюванні чужих головних уборів. Роздягальні в громадських місцях також є зоною передачі вошей з одягу хворої дитини на одяг здорового. Паразитуючі комахи, «переселившись», починають розмножуватися. Щодня самки вошей відкладають до 15 яєць (гнид), приклеюючи їх до волосся. Приблизно через 1-2 тижні з'являються маленькі вошки.
Профілактика педикульозу в дітей та всієї сім'ї
Безумовно, методів, здатних запобігти інвазію вошами, не існує. Проте батькам можна знизити ризик виникнення педикульозу в дітей, зробивши деякі заходи:
· Необхідно раз на тиждень перевіряти дитину на наявність вошей і гнид;
· Періодично сушити волосся малюка феном, використовуючи найгарячіший режим. Паразити не витримують високої температури і гинуть.
· Проводити бесіди про правила поведінки та особистої гігієни в дитячому садку, школі та інших громадських місцях. Поясніть дитині, що не можна вдягати чужий головний убір, користуватися не своїм гребінцем і іншими предметами гігієни;
· Дівчинці з довгим волоссям необхідно заплітати коси або збирати їх у хвіст, так ймовірність зараження знизиться;
· З метою профілактики педикульозу в дітей можна додати у флакон з шампунем кілька крапель лаванди або евкаліптової олії. В область потилиці і скронь рекомендують втирати масло чайного дерева. Різкий запах ароматичних засобів відлякує паразитів.
Якщо за всіх старань вам не вдалося уникнути зараження вошами, то, як би це не було неприємно, краще звернутися до лікаря. Фахівець призначить комплексне ефективне лікування з урахуванням віку та індивідуальних особливостей дитини.
Лише після комплексного ефективного лікування, яке призначить лікар, та після повторного детального обстеження сімейним лікарем, про що свідчить довідка про відсутність педикульозу, дитина приймається в дошкільний заклад через медичний кабінет.
Профілактика плоскостопості
Багатьом мамам здається, що в їхньої дитини ноги якось не так розвиваються, навіть якщо діти зовсім здорові. Це і непогано, що мами турбуються: адже тоді вони ведуть малюка на огляд до спеціального лікаря – ортопеда. Важливо, щоб час від часу стан ніг дитини перевіряв ортопед, який відразу помітить будь-яке відхилення від норми і призначить лікування.
Ось, наприклад, таке порушення стану ніг, як плоскостопість (воно буває зазвичай вродженим). Плоскостопість – дефект будови стопи, який у дітей зустрічається частіше, ніж будь-який інший. При плоскостопості звід стопи недостатньо міцний і не утворює правильного вигину. У результаті вся поверхня стопи прилягає до підлоги, коли дитина стоїть.
Причиною плоскостопості зазвичай буває слабкість м’язів і зв’язок стопи, а іноді – неправильний розвиток плеснових кісток.
Носіння невідповідного взуття не може викликати плоскостопості у дітей з нормальною стопою, але якщо у дитини є хоча б незначне плоскостопість, то невідповідна взуття погіршить стан його ніг, і плоскостопість стане більш вираженим.
Коригуючі вправи для зміцнення м’язів ніг та стопи
Взберітесь на палицю
Сісти на підлогу і взяти в руки палицю. Поставити її вертикально на підлогу і спробувати на неї «залізти». Для цього треба обхопити палиця праворуч і ліворуч ступнями. П’яти і пальці теж впираються в палицю. «Підніматися», поки можуть згинатися коліна, потім «спуститися» по палиці вниз.
Розминка балерини
Сісти на стілець або лавку і впертися пальцями ніг в підлогу. Почати розминку. Маленькими кроками «йти» вперед, поки ступні не торкнутися підлоги, потім «повернутися» назад, як балерина на пуантах. Слідкувати, щоб коліна не поверталися всередину, а пяти були далеко одна від іншої.
Гра в кульки і кільця
Сісти на підлогу, і розкласти перед собою в лінію десять кілець. Перед кільцями покласти по кульці. Опустити кульки в кільця по черзі: п’ять – пальцями правої ноги, п’ять – лівої. Потім дістати кульки пальцями ніг і покласти їх перед кільцями, а потім кільця опустити на кульки.
Скатати панчоху
Сісти на підлогу або на табурет і розстелити перед собою «панчоху» (хустку). Висунувши вперед одну ногу, розпрямити пальці, вхопити ними «панчоху», підібрати частину її під ступню. Знову, розпрямивши пальці, вхопити і підібрати нову частину «панчохи». І так повторити доти, поки «панчоха» не зникне під ступнею повністю. Виконувати цю вправу однією ногою, потім іншою, а потім двома….
В’яжіть ногами
Сісти на підлогу, зігнувши ноги в колінах, коліна розсунути, а ступні зблизити. Пальцями ніг взяти прутики з нанизаними на них кільцями (це можуть бути і великі в’язальні спиці, і олівці). На один прутик перекинути з іншого прутика, як петлю при в’язанні. Нанизати на прутик кілька кілець.
Мавпочки читають газету
Пальчиками ніг рвати газету на частини.
Мавпочки – художники
Товстим фломастер, затиснутим між стопами або пальцями, намалювати на аркуші паперу, лежачому на підлозі, малюнок (Сонце, квітка та ін.)
З п’яти на пальці
Стати прямо на повну ступню, міцно взятися для підтримки за що-небудь рукою. Піднятися на пальці і опуститися на п’яти. Слідкувати, щоб не вийшло стрибка. Коліна не згинати.
Мавпочка на двох ногах
Ви бачили як ходить мавпочка? По землі вона ходить точно так само як і по дереву: на зовнішній стороні ступні, стиснувши пальці ніг всередину, немов тримаючись за невидиму гілку. Спробуйте ходити як мавпочка. Для цього треба злегка зігнути ноги в колінах.
Колобок і ковбаска
Катати тенісний м’яч ступень ноги вперед – назад, по колу.
Прогулянка з м’ячем
Затиснути тенісний м’яч між ступнями і ходити на зовнішній стороні ступні.
Прогулянка з кульками
Пальцями ніг утримувати по кульці і рухатися на зовнішній стороні ступні вперед.
Профілактика грипу та ГРВІ
Профілактика грипу та ГРВІ
Page updated
Google Sites
Report abuse