Федьків Анна Володимирівна      Дуда Наталія Василівна

Малесеньке село Кулинка справжньою перлиною Калуського району Адже сам Бог подбав про мальовничість природи, серед якої красується це поселення. Зелені поля, рясні сади, цілющі джерела, невеликі потічки, густі верболози та акуратні обійстя оце й уся Кулинка. Вона оточена з усіх боків лісами, немов перлинка Обрамлена у зелену оправу. А про Кулинецькі ліси слава лунає по всій Кулинці. Місцевість на якій розбудоване село багате поверхневими джерелами. В селі є 80 дворів в яких проживає 320 чоловік населення. Є магазин, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт молокоприймальний пункт.  Перша письмова згадка про Кулинку датується 1795 роком.

Назва цього села така чудернацька, що породила кілька версій щодо свого походження. Першу версію кулинчани пов’язують з тим, що колись при в’їзді в село росло багато кущів калини. Згодом їх вирубали, а на тому місці збудували село, яке назвали Калинка. Ця назва з часом змінилась на Кулинка.

Іншу версію і, мабуть більш правдиву, пов'язують із прізвищем польської пані Кулікової. Легенда твердить, що пані оселилась тут, заснувала поселення, яке і було названо на її честь.

Є і третя версія: це село було засноване поляками, як працювали тут на вирубці лісів. Вони поодружувалися з українськими дівчатами, а своє поселення «... лежаще в коліні між лісом Чертіжським і дворовським Станьківським, назвали по своєму koianku, від чого і пішло російське Кулинки. Тобто створене поселення за своєю формою нагадує коліно. Слово ж коліно по-польськи звучить «kolanо» а якщо поселення було розташоване на землі, що за формою своєю нагадувало мале коліно, то поляки називали його « na kolapku», тобто на колінку. Але згодом назва «kolankn» змінилася як пише отець Гойдан «обрусіла» і маємо Кулинку.

                                                                                                                                                      Г.Й Угач