Мета:ознайомити батьків з типами людей у конфліктних ситуаціях,вчити адекватно  реагувати батьків на свою агресивну поведінку, а також на поведінку своїх дітей, знаходити конструктивнй вихід з конфлікту, націлити батьків на співпрацю з класним керівником та психологом.

Вправа «Каструлька злості»

В кожному із нас знаходиться особлива каструлька, в яку потрапляють різні невисловлені почуття. Багато з них чомусь вважаються «поганими». Нас хтось образив, ми не відповіли на образу і не поділилися цим почуттям ні з ким, і ось все це опиняється в нашій каструльці і розтікається там зеленою калюжею; нас хтось дуже сильно розлютив, а ми не змогли себе захистити, і ось наша злість потрапляє туди ж, нас щось дратує, а ми навіть не можемо зрозуміти, що, – і ніби не помічаємо цього роздратування, а воно стікається все туди ж.

Що ж буде, коли каструлька наповниться?

Вибухне від останньої краплі! І на бідного носія цієї краплі обрушиться все, що накопичувалось іноді роками і до нього не має ніякого відношення. Знайомо? Але найстрашніший варіант наглухо закритої каструлі, яка навіть не дозволяє собі вибухнути, а починає роз’їдати саму себе, а потім і ні в чому не винний організм.

Пора братися за очищення каструлі!

-         Скажіть, будь-ласка, шановні батьки, в який спосіб ви  виражаєте свою злість?.....

Агресивна поведінка не є рідкістю для сучасного суспільства. Останнім часом кількість агресивно налаштованих батьків зросла у кілька разів. Сама по собі агресія не є винятково негативним явищем. Зазвичай вона виникає як реакція на певну ситуацію, пов’язану з напругою, тривогою або страхом. Але так важливо вчасно знайти потрібні слова і залишити сили для пошуку мирного розв’язання конфлікту.

Отже, наша сьогоднішня   тема «Як повернути агресію батьків у конструктивне русло».

Поведінку можна назвати агресивною тоді, коли її метою є заподіяння шкоди (психологічної, фізичної) оточенню, створення конфліктної, напруженої ситуації, відкрита демонстрація ворожості. Тоді як робота з фізичної агресією перебуває в компетенції правоохоронних органів, агресія психологічна, що виникає в процесі спілкування, цілком і повністю лягає на плечі психологічної  служби  закладу  освіти. Подолання таких конфліктів потребує великих зусиль та є джерелом сильного стресу. Не завжди вчасно знаходяться потрібні слова і не завжди залишаються сили для пошуку мирного з’ясування протиріч.

Існує певний тип людей, котрим притаманна агресивна поведінка як у розмові, так і в діях. Зазвичай вони відстоюють свої погляди та ідеї, ігноруючи інтереси та права співрозмовника. Такі люди обирають домінуючу стратегію у власній поведінці. У їх тоні відчувається гордовитість, сарказм, презирство чи навіть відверта неповага. Багато в чому дії таких агресорів залежать від рівня розвитку емоційного інтелекту та соціального статусу. Люди з агресивною поведінкою не звертають уваги на почуття співрозмовника, ігнорують наслідки своїх слів та вчинків. Найчастіше вони намагаються домогтися свого за будь-яку ціну, самостверджуючись за рахунок приниження співрозмовника та провокуючи його на подібну реакцію у відповідь. Якщо піддатися емоційному пориву, ситуація стає небезпечною, набуваючи руйнівної сили снігової лавини.

        Агресора  можна розпізнати за специфічним стилем спілкування. Насамперед, можна зіштовхнутися з маніпулятивними проявами, персональними випадами і звинуваченнями. Після розмови з такими людьми часто залишається відчуття спустошення, тривоги, приниження, відрази чи образи.

Агресивне спілкування є каталізатором прояву конфлікту, причому не обов’язково ситуативного. Його корені можуть сягати далекого минулого. Однак, подібні дії вимагають негайної реакції, спрямованої на первинне зниження агресії, і лише після цього — заглиблення в її основні причини та джерела (якщо є така необхідність).

Уникаємо ефекту снігової лавини!

Конфлікт — це ситуація, в якій кожна сторона прагне зайняти позицію, не сумісну з інтересами протилежної сторони, або навіть абсолютно протилежну їм. Конфлікт має структуру сходів. Кожна наступна сходинка підвищує інтенсивність переживань і водночас знижує здатність до критичного мислення. Гострі  фрази, які вкидаються до киплячого котла, перетворюють спілкування на небезпечну для здоров’я страву. Якщо процес майже доходить до афекту, наслідки можуть бути вельми драматичними..

Не завжди вдається відстежити початок конфлікту. Найчастіше це усвідомлення приходить тоді, коли емоції вже переповнюють та шукають виходу назовні. Тон розмови підвищується, і стає дедалі важче залишатися об’єктивним та неупередженим. Однак будь-яку сварку можна обернути на плідну розмову, якщо бути уважним до проявів емоцій ― співрозмовника та своїх власних. Зауважимо, йдеться не про придушення почуття злості, а про усвідомлене його переживання. За таких умов можна скористатися колосальним джерелом енергії для пошуку консенсусу. Це потребує певної власної емоційної компетентності і, насамперед, здатності зустрічатися віч-на-віч з відкритою агресією та злістю без табуювання подібної «асоціальної» поведінки.

Якщо  Ви відчуваєте, що ваше роздратування посилюється,  Ви «закипаєте»  то  зробіть глибокий вдих-видих,  розслабте м’язи шиї та плечі, відчуйте стійкість і рівновагу

Іноді прояви агресії неминучі, тому що не про все можна поговорити відкрито, спокійно і об’єктивно. Особливо, коли йдеться про проблеми, що виникають під час перебування дитини в освітньому  закладі. Мало хто з батьків зі спокоєм і вдячністю приймає таку інформацію. Адже вона практично завжди несе загрозу батьківському статусу, розумінню процесу виховання та їх ролі в цьому процесі.

Однак є й інші причини — можливо, менш гострі, але не менш значущі.

Причина 1. Особливості характеру та поведінки 

До агресивних проявів схильні люди зі слабо збалансованою нервовою регуляцією «збудження — гальмування», таких людей ще називають імпульсивними. Часто їх дії та реакції випереджають об’єктивний аналіз ситуації та прийняття відповідальних рішень. Здебільшого такі люди запальні, але швидко приходять до тями.

Також це можуть бути люди, схильні до маніпулятивного типу поведінки. Спричиняючи галас навколо справи, вони підвищують шанси на «продавлювання» своїх інтересів. Тут ще важливіше не піддаватися паніці та роздратуванню. Щойно маніпулятор відчує, що його «грозовий сценарій» не працює, він змінить тактику.

Причина 2. Тривога та невпевненість батьків у власній батьківській компетентності

Загальновідомо, що під час порушення своїх внутрішніх кордонів з боку оточення людина насамперед відчуватиме роздратування. Фактично, у момент переживання агресії виділяється величезна кількість енергії на відновлення внутрішнього балансу та впевненості у собі. У цей момент батько чи мати вкрай потребують підтримки фахівця, розуміння, що проявляться як надання можливості переживати обурення. Їм дуже важливо почути слова підтримки на адресу своєї батьківської спроможності. Іноді в таких ситуаціях корисно попросити про допомогу і співпрацю. Коли тривогу буде ефективно випущено назовні, а не "зім’ято" чи пригнічено, стане набагато простіше повернутися до конструктивного обговорення.

Причина 3. Переадресація педагогом батьків до практичного психолога з коментарем щодо психічної неврівноваженості дитини

Це також приклад порушення внутрішніх кордонів. Усе сказане щодо попередньої причини є актуальним і для цієї. Батько чи мати потребують підтримки та роз’яснення щодо способів ведення бесіди, до яких працівники  психологічної  служби  є професійно готовим.

Причина 4. Спотворення інформації про дитину 

Іноді трапляються ситуації, які можна описати як «зіпсований телефон». Подібне може відбуватися через нерозуміння з боку вчителя. Тому дуже важливо, інформуючи про щось батьків через учителя,  переконатися в тому, що інформацію зрозуміли правильно

Причина5. Ігнорування прохань і побажань щодо особливостей дитини

Трапляється, що навіть терплячі батьки доходять до стадії агресії. Це може статися через неуважне ставлення до їхніх прохань і побажань щодо дитини. У такому разі важливо з’ясувати, які саме прохання було проігноровано та в чому їх особлива важливість для батьків. Отримавши можливість бути вислуханими і почутими, такі татусі та матусі можуть знизити рівень агресії на вашу адресу.

Причина 6.Складне психологічне та/чи матеріальне становище у родині

Людина, котра перебуває в стресовій ситуації (наприклад, матеріальні труднощі, розлучення, втрата близького родича), більш схильна до вияву раптової невмотивованої агресії. Класний керівник  не зобов’язаний володіти всією інформацією щодо особистого життя батьків, але помітивши такі спалахи агресії, він може в доброзичливій формі поцікавитися, що турбує і тривожить співрозмовника.

 ТРЕНІНГОВА ВПРАВА “НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!”

Мета : допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:

Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».

Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо…

Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.

Три «Золотих правила» для заспокоєння крикуна

Перше «Золоте правило» - «Дати випустити пару».

До крику потрібно  відноситися як до киплячого чайника. І спокійно дочекатися, нехай перекипить. Ви ж не кидаєтеся голими руками знімати кришку з киплячого чайника?

Друге «Золоте правило» - «Висловити свої почуття».

Скажіть, що роль «цапа відбувайла», яку агрессор  відвів вам, вам не подобається. І ви  готові розібратися з ним по суті, як розбираються дипломати, а не терористи.

Третє «Золоте правило» - «Дипломатичні переговори».

 Запитайте, що він хоче, або самі запропонуйте  якесь рішення. «Замість того щоб проклинати темряву, краще шукати свічку» (грузинська прислів'я).

 Перегляд відео « Корисні підказки.   Коли вдома сварка»

https://www.youtube.com/watch?v=Sv_90h_Hy0A

Важливо розуміти, що агресія — це не тільки деструктивна поведінка, яка заподіює шкоду оточенню та призводить до негативних і руйнівних наслідків. Це ще й величезна сила, енергія якої може бути використана для досягнення більш конструктивних цілей, якщо вміти нею управляти. Тож, шановні батьки, пам’ятайте: адекватно реагуючи,  ми можемо знизити агресивність у конфліктних ситуаціях та зробити взаємодію плідною.