Двадцять років тому Українське радіо започаткувало щорічну акцію, присвячену українській мові, — Радіодиктант національної єдності. Уперше подію провели 24 травня 2000 року до Дня Кирила й Мефодія. Згодом традиційною датою написання радіодиктанту стало 9 листопада, День української писемності та мови.
Радіодиктант не має на меті перевірки грамотності конкретної особи, а задуманий як своєрідний флешмоб — акція єднання навколо рідної мови, участь у якій може взяти кожен охочий.
Пішохід зобов’язаний переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішохід зобов’язаний впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються
Чекати транспортний засіб пішохід зобов’язаний на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
Після висадки з трамвая пішохід зобов’язаний залишити проїзну частину не затримуючись.
У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішохід зобов’язаний утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.
У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди пішохід зобов’язаний подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників поліції.
У місцях, де рух регулюється, пішохід зобов’язаний керуватися сигналами регулювальника або світлофора. У таких місцях пішохід зобов’язаний перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності – на середині проїзної частини і може продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, якщо він руається узбіччям, пішохід зобов’язаний виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
За межами населених пунктів в разі руху узбіччям чи краєм проїзної частини, пішохід зобов’язаний йти назустріч руху транспортних засобів.
Також пішохід зобов’язаний не виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; не виходити раптово, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; не допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; не переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; не затримуватися і не зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; не рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
Інтернет - це диво-звір!
Його можливостям не вір
Такий цікавий й небезпечний
Будь з ним ти дуже обережний.
І хай з вас кожен пам'ятає,
Коли простори покоряє
Про небезпеку в Інтернеті,
Що манить у свої тенета.
У пошуках свого кохання
Ти починаєш спілкування
Із незнайомцем віртуальним,
Що прагне зустрічі реально.
Не дай ввести себе в оману!
Скажи ти «Стоп!» цьому обману,
Закінчи небезпечну гру,
Навчись розпізнавати цю брехню.
Коли ж заманюють в витрати,
Не дай себе ти ошукати!
Покинь цей небезпечний сайт,
Не вартий він твоїх витрат!
Якщо ж з'явилося бажання
Розповісти про себе все,
То пам'ятай, що особисті дані –
Це інформація - «секрет».
А ще я хочу про сміття
Інформаційне розказати
Бруд інтернетний, як багно,
Він має здатність засмоктати.
І на останок пам'ятай:
Такі сторінки залишай!
Еріх Марія Ремарк
Історія нашого міста бере початок з Олександрівської фортеці, яка мала протяжність понад 400 метрів, а її територія охоплювала майже 130 гектарів. Надалі навколо на території першої фортеці почали створювати місто, а трохи далі розташовувались й інші села, такі як Вознесенка та Слобожанщина. Там жили корінні козаки та пращури запоріжців. До кінця 18 століття таких поселень було зо два десятка. А на початку 19 – місто почали називати Олександрівськ.
Вже через 50 років поселення виросло у невелике місто з шістьма сотнями будинків, де проживали понад дві з половиною тисячі людей. На той момент розпочався й розвиток торгівлі – тоді в місті було 24 крамниці. Згодом в Олександрівську відкрили 2 цегляних заводи, 5 кузень та кілька заїжджих дворів. Також прокладено залізницю, відкривши проїзд до Криму. Завдяки цьому в місті розпочалась активна торгівля зерном, цукром, лісом та іншими товарами. На початку 20-го століття в Олександрівську було вже 400 торговельних закладів.
Згодом в Олександрівську стали розвиватися сільськогосподарське машинобудування, ливарне та цегельно-черепичне виробництво і млинарство. В травні 1917 року в місті вже проживало понад 58 тисяч осіб. З цього моменту розпочався й культурний розвиток міста: на вулицях виступали театрали та ще показували кіно.
Не лише побачити та доторкнутись до історії міста, але й почути звуки Старого Олександрівська та прослідкувати його розбудову від 1770-го до 1930-го року тепер можна у музеї архітектури Запоріжжя. Тут зібрані усі історичні артефакти міста, знайдені під час розкопок.
А от 1921 рік приніс Олександрівську нове ім’я. Так повітове місто було перейменоване на Запоріжжя.
Окрім будівництва Дніпрогесу, з 1925 до 1950-х років у Запоріжжі відбулось ще чимало знакових подій. Зокрема, у 1933-му на території міста виріс комбінат “Запоріжсталь”, що нині є найпотужнішим металургійним підприємством Європи. В середині 1950-х місто починає виробництво трансформаторів та титану. У листопаді 1960-го року з конвеєру ЗАЗу (колишній “Комунар”) вийшли перші малолітражні “Запорожці”. У цей же рік Запоріжжя почало активно розбудовуватись. Перші райони, які з’явилися, Олександрівський та Вознесенівський – у 1935-му, а наймолодший Хортицький, йому лише 25 років. Нині на території міста проживає понад 745 тисяч городян. Історія Запоріжжя відома на всю країну не лише найбільшим островом на Дніпрі та козацтвом, але й тим, що ми є індустріальним серцем України.
250 років для Запоріжжя — це лише маленький крок на шляху його розвитку.
За матеріалами https://ztv.zp.ua/kolyska-kozacztva-z-chogo-pochynalosya-zaporizhzhya-ta-chym-zhyve-sogodni/
Нацбанк випустив пам'ятну монету з нагоди 250-річчя Запоріжжя
"Славетне місто Запоріжжя”
Мурал, присвячений 250-й річниці Запоріжжя з’явився на фасаді будинку
на пр. Соборному, 60
Автор колажу Піка Аміран "Найцікавіші місця рідного краю"
Автор колажу Сузанський Кирило "Улюблені місця запорожців: Дубовий Гай"
Автор колажу Сузанський Кирило "Природа рідного краю"
Екологічне свято 12 листопада - Синиччин день - з'явився в Україні кілька років тому. Але даний крок не був випадковістю. У слов'ян існує повір'я, згідно з яким саме до 12 листопада до житла людини прилітають зимуючі пернаті. Серед них обов'язково присутні і жовтогруді синиці.
Назва «синиця» походить не від відтінку оперення птахів - воно адже зовсім не синє. Вся справа в звуках, що видаються жовтогрудими пернатими: «синь-синь» або «Зінь-Зінь». Немов крапель біжить з дахів - вірна ознака наближення весни.
Не будемо байдужими до пташок! Вони, маленькі і беззахисні, потребують нашої допомоги та підтримки, адже взимку їм приходиться скрутно в пошуках їжі. З 10 синиць виживає до весни тільки 1. І наше з вами завдання: не дати загинути взимку від голоду нашим зимуючим птахам, зробити для них годівниці і підгодовувати птахів взимку.
Саме мистецтву – жити з людьми і серед людей присвячений День толерантності, який відзначають у всьому світі.
Онлайн-грумінг, або кібергрумінг – це новий вид сексуального насильства проти дітей в інтернеті. Суть його в тому, що шахраї реєструються в соцмережах під виглядом підлітків, втираються в довіру до їхніх однолітків з метою отримання від них інтимних фото або відео, а потім шантажують, щоб отримати ще більш відверті матеріали, гроші або змусити до особистих зустрічей в офлайн.
1. Він(вона) багато пише. Це відбувається дуже часто, різними способами — в Facebook, Instagram, Whatsapp та інших месенджерах.
2. Він(вона) просить тримати спілкування в секреті. Просить нікому не розповідати про розмови, щоб це було їхнім "особливим секретом", говорить про довіру.
3. Він(вона) намагається довідатися побільше. Розпитує, чи може взяти комп'ютер або телефон дитини хтось ще, в якій кімнаті вона перебуває під час спілкування. Загалом, про все, що дасть зрозуміти, чи можуть їх викрити дорослі.
4. Він(вона) починає надсилати свої сексуальні зображення. Це завжди починається дуже непомітно. Наприклад, може кинути фото і запитати: "Тебе коли-небудь так цілували?" чи "Новий фотосет. Не занадто?"
5. Він(вона) намагається шантажувати. Дуже наполегливо просить відправити свої відверті знімки або відео у відповідь. Якщо отримує відмову, сильно засмучується, ображається, погрожує нашкодити собі.
6. У разі, коли дитина піддається на провокацію, він(вона) може пригрозити, що розмістить їх в інтернеті, покаже всій школі, батькам тощо, якщо та не надішле нові більш відверті фото і відео або гроші.
В Україні з покоління в покоління народні майстри передають своє ремесло, яке і донині ще існує і радує людей своєю чарівною принадою. Недарма мистецтво нашого народу визначене одним із найбагатших у світі. Ознайомившись зі списком народних ремесел України, не зможеш сумніватися у таланті українців, принаймні винахідливості та добре розвиненій уяві.
Більш детальну інформацію щодо ремесел можна подивитися тут: https://authenticukraine.com.ua/tradi...
http://traditions.in.ua/remesla
Це дійсно корисні джерела, там цікаво!
Історичне селище на Полтавщині, знамените своєю керамікою. Опішня – один з найбільших гончарних осередків країни, об’єкт нематеріальної культурної спадщини України. Опішнянські гончарі створюють виріб без попередніх ескізів, з місцевого виду глини. Майстри зможуть зробити будь-що – поливані горщики, глечики, барильця, іграшки, а також фігурний посуд. Кераміку розписують великим рослинним орнаментом, що складається з нескладних геометричних мотивів. У селищі діє Національний музей-заповідник українського гончарства.
Селище на Дніпропетровщині, відоме своїм живописом. Петриківський розпис, або «петриківка» – українське декоративно-орнаментальне народне малярство ХVIII-ХХІ ст. Мінкульт визначив петриківський розпис об’єктом нематеріальної культурної спадщини України. Згодом розпис включили до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. У селищі діє Центр народного мистецтва «Петриківка». Селище виглядає дуже мистецьким: тут навіть зупинки і стіни будівель розписані кольоровою «петриківкою».
Село на Львівщині, осередок традиційного народного промислу чорнодимленої неполиваної кераміки. Зразки Гаварецької кераміки представлені у світових мистецьких каталогах. Секрет темного кольору виробів полягає у спеціальній технології їхнього виготовлення.
Закарпатське село, відоме на всю Україну лозоплетінням. У кінці XIX ст. в селі широко поширився промисел плетіння кошиків з лози. Цей промисел поступово вдосконалювався. Крім виготовлення кошиків, тут обплітали лозою скляні бутлі для вина. Влітку селяни готували лозу, чистили її від кори, фарбували, а взимку займалися плетінням. Сьогодні ж Ізу вважають справжньою столицею лозоплетіння. Майже біля кожної хати можна побачити справжні витвори мистецтва із лози: столи, стільці, крісла-гойдалки, етажерки, тумбочки, вази, шкатулки, кошики, обплетені бутлі, різні сувеніри тощо.
Карпатське село Яворів, що на Івано-Франківщині – відомий осередок гуцульського народного декоративно-прикладного мистецтва. Тут зберігаються історична спадщина та своєрідний народний побут. У Яворові століттями виготовляють овечі пухнасті покривала – ліжники. Тому село вважають українською столицею цього древнього гуцульського промислу.
Ще одне самобутнє гірське село Івано-Франківської області, яке славиться давнім сільським промислом – виготовленням дерев’яних сит і решіт без жодного цвяшка чи клею. Для виготовлення виробів використовують лише смерекові дощечки і личчя. Хоча технологія виробництва сит і решіт у Липовиці з плином часу змінилася мало, проте в селі залишився лише один професіонал старосвітського ремесла.
Щорічно 20 листопада відзначається Всесвітній День дитини. Дату обрали не випадково, адже в цей день у 1959 році була прийнята Декларація прав дитини. Головна ідея цього акту “Добро – дітям”. Декларація складається з 10 принципів, якими проголошується, що дитині, незалежно від кольору шкіри, мови, статі, віри, законом повинен бути забезпечений соціальний захист, надані умови та можливості, що дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно.
Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записано, що уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства. Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина.
Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Цьогоріч ми відзначаємо вже 7-му річницю Дня Гідності та Свободи, що став знаковим державним святом у новітній історії України. Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина.
ГОЛОДОМОР 1932-1933 . ПАМЯТАЙМО РАЗОМ
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
З метою вшанування пам’яті жертв голодомору та виховання в учнів ціннісного ставлення до держави, поваги до її історичного минулого в 7-Б класу пройшов Урок пам'яті "Свіча зігріє душу". Учні читали вірші, спогади очевидців тієї страшної трагедії, переглянули відеоролики Українського інституту національної пам’яті «Історія гідності. Голодомори». Ця виховна година запам’яталась усім завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові і русі її учасників.
АКЦІЯ "ЗАПАЛИ СВІЧКУ ""
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями
5 грудня – Міжнародний день волонтера
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією
10 грудня – Міжнародний день прав людини
Мій улюблений світ –
Без насильства.
Без жорстокості, болю, зла.
Тут народом складена пісня
Містить тільки хороші слова.
Мій улюблений світ –
Без насильства,
Де немає страждання й війни,
Де розквітла калина барвиста
І пісень не почуєш сумних.
Мій улюблений світ – це не казка
А реально щасливе життя.
Бо звільнивши наш світ без насильства
Можна сміло іти в майбуття.
ВИХОВНА ГОДИНА "МИ ЗА СВІТ БЕЗ НАСИЛЬСТВА"
З метою формування уявлення про проблему насилля й жорстокості, їх наслідків для учнів чи інших людей; відміності конфлікту від насильства; виховання вміння попереджувати жорстоке поводження з однолітками чи іншими людьми в 7-Б класі 26 листопада було проведено виховну годину "Ми за світ без насильства". Клас було поділено на три групи за чеснотами "Сміливі", "Добрі" та "Розумні", кожна із яких отримувала певні завдання. Всі групи добре справилися із завданнями.
Конкурс електронних буклетів
Автор Овсієнко Олександра
Автор Піка Аміран