УЧАСТЬ У ШКІЛЬНОМУ КОНКУРСІ "НОВОРІЧНА ФІЄРІЯ"
ПОСИДЕНЬКИ ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЧАЮ
Лихослів΄я?.. Є альтернативи!
Лихослів’я є серйозним викликом для нашого суспільства. Лихословлять діти, дорослі, пенсіонери… На вулицях, у громадському транспорті, на роботі, у навчальних закладах, на базарі і вдома… Нецензурна лайка стала звичним явищем. Такі слова можна чути не тільки у спілкуванні дорослих, а і в розмовах батьків з дітьми. Ними обмінюються навіть закохані. Якщо в сім’ї батьки лихословлять, то й дитина починає лихословити. Грубі слова з вуст дитини вже майже не дивують. Страшно, що нецензурні слова руйнують ніжну дитячу душу. Чи відчуватиме потяг до прекрасного людина, яка з дитинства отруєна нецензурними словами?
Ця тема є досить актуальною, адже однією з найвагоміших ознак нації є мова, саме завдяки рідній мові кожна людина ідентифікує себе як українця, поляка, єврея тощо. І якщо ж ми – українці, то потрібно розмовляти українською!
10 ГРУДНЯ- МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ
У ХХІ столітті права людини не порушуються, всі люди рівні, а коти вільно гуляють вулицями… На жаль, поки що це лише жарти правозахисників.
Міжнародний день прав людини – це свято, що відзначається 10 грудня з 1948 року, адже саме у цей день Генеральною Асамблеєю ООН ухвалено Загальну декларацію прав людини. У рейтингу верховенства права Україна займає 77-му позицію із 113 країн, що свідчить про низьку правову культуру та обізнаність у сфері прав людини.
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ
Гра «Геометричні фігури».
В конвертах знаходяться геометричні фігури різного кольору. За 1 хвилину учні повинні зібрати якнайбільше геометричних фігур, обмінюючись з іншими учасниками. У кого червоні квадрати – ті «інфіковані».
Висновок. Так само стрімко поширюється ВІЛ, якщо люди не захищаються
Вправа «Оцінка ризику ВІЛ-інфікування»
Вправа «Серце друга»
Мета: формування толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих людей.
Лист Оксани. Мене звати Оксана. Мені 14 років. "Нещодавно дізналася, що у потребу сказати комусь про це. Я розповіла своїй подрузі, шкода, але "я нічим не можу тобі допомогти ”. Коли наступного дня Оксана прийшла до школи, усі вже знали про це і перешіптувались за моєю спиною.
Лист Олексія. "Мене звати Олексій. Мені 15 років і я щойно повернувся зі школи. Почуваюся добре, але всі знають, що в мене ВІЛ.
Більшість однокласників уникають мене. У мене немає друзів. Кожного дня я йду зі школи з опущеною головою. У мене депресія, всі мене бояться і я почуваюся страшенно самотнім. Я хочу мати друга, з яким можна було б поговорити.
Як ви гадаєте, що є найважчим для ВІЛ-позитивної людини?
Діти, подумайте і напишіть на своїх серцях, щоб ви могли зробити для
такої людини? Прошу хто бажає, прикріпити свої серця на серці "нашого друга”, промовляючи, що ви можете зробити для нього.
Прошу прикріпити свої серця, промовляючи написане.
Лист Миколки. «Мене звати Миколка. Мені 1 рочок. Я ще не вмію говорити і писати, за мене це робить моя мама. Мене інфікували у лікарні при переливанні донорської крові під час операції. Я ще маленький, але я - людина. Я хочу жити! Допоможіть!»