Проблема 1. Зниження цінності освіти у суспільстві

Сьогоднішні діти часто не хочуть вчитися з дуже простої причини: вони зовсім не знають, для чого це потрібно. Наші діти не такі, якими були ми. Це банальна істина, але в побуті вона часто забувається. Наші діти більше відрізняються від нас, ніж ми відрізнялися від своїх батьків. Вони живуть в іншій країні, при іншому суспільному ладі. Аргументи, що якось зачіпали нас, до них часто просто не доходять. П'ятнадцять - двадцять років тому туманне поняття якогось «боргу» було цілком дієвою реальністю. Батько казав синові: «Подумаєш, вчитися він не хоче. Повинен і все! Ось я, думаєш, хочу кожен день о пів на шосту вставати і на завод йти?! Однак йду. Тому що повинен. А ти повинен вчитися».

Для сьогоднішніх дітей оголошення про те, що вони повинні вчитися, - пустий звук. Досить сумнівні і заяви про те, що, тільки навчаючись, можна добре влаштуватися в житті. Наші діти кожен день бачать людей, які коли і вчилися чому-небудь доброму, то явно робили це аж ніяк не в школі. І, тим не менше, ці люди чудово влаштовані в житті.

Порада 1. Так що ж робити? Єдиний вихід - кожен день, при кожному зручному випадку показувати, що знання, освіта роблять життя людини цікавішим, наповненим. Зараз небагато дітей хочуть стати космонавтами, але багато хто мріє про бізнес. Більшість з них абсолютно не уявляють собі, що це таке. Поясніть їм. Зумійте довести, що бізнес - це, в першу чергу, знання і вміння, правильне розуміння ситуації і вчинків людей, а в другу - управління всім цим в інтересах справи. Повідомте їм про те, що існує спеціальна наука, що займається всім цим, і до того часу, коли вони виростуть, ніякий бізнес без застосування цієї науки буде просто неможливий, як неможливо полетіти в космос, не використовуючи досягнень математики і фізики.

Проблема 2. Конфлікти у школі

Іноді успішність страждає через конфлікти в школі. У середніх класах (5-8) це зустрічається особливо часто. Дитина претендує на роль лідера, але не має сил або здібностей вести за собою інших. Важко гарно вчитися, якщо переважна більшість учнів вчитися не хоче і дитину, яка може і хоче вчитися називають "заучкою", "ботаном" тощо.

Порада 2. Порушені взаємини в школі - це завжди спільна проблема учнів, вчителів та батьків, а не вина самої дитини. Тому батькам потрібно, головним чином, думати про те, як допомогти, а не про те, в чому можна звинуватити. Доречними будуть відверті довірливі розмови з учнем, звернення до класного керівника, психологічної служби.

Проблема 3. Несформованість інтересу до навчання

Іноді причиною навчання нижче можливостей або навіть неуспішності є несформованість пізнавальних інтересів. Ні для кого не секрет, що сьогодні все більше дітей виростає, так і не взявши в руки книгу. Їх літературний досвід в цьому випадку обмежується книгами з картинками, коміксами, журналами, а згодом - млявими спробами освоїти твори шкільної програми в скороченому викладі. Причина цього - сучасний темп життя і потік інформації. Все більша кількість інформації, особливо інформації актуальної для юнацтва, йде сьогодні через аудіо- та відеопродукцію, телевізор, а також через комп'ютер і комп'ютерні мережі. Це об'єктивна реальність, і з цим нічого не поробиш.

Змалку спостерігаючи за нескінченними погонями, здриганнями і падіннями, яким з безжурною постійністю піддаються сучасні мультяшнi герої, дитина не може читати книги, у яких події розвиваються повільно. Це для неї нудно.

Порада 3.

Як боротися з таким станом речей і чи треба з ним боротися взагалі? Ось тут доведеться попрацювати. Для початку доведеться забути про комікси і журнали з наклейками. Читайте вголос малюку дитячу класику, привчаючи і до народних казок, дитячих оповідань, повістей. Навіть коли дитина навчиться читати самостійно, не кидайте читати вголос, бо вона, звичайно, вільно читає буквар або хрестоматію для другого класу, але великі, цікаві книжки їй самiй ще не осилити. Але десь починаючи з восьми років ви проявляйте хитрість. Хитрість полягає в тому, що читання обривається на найцікавішому і драматичному місці, у вас з'являється невідкладна справа, а книжка залишається лежати на розі столу. Навряд чи експеримент пройде з першою або навіть п'ятою книжкою. Але коли-небудь настане такий момент, що дитина втомиться чекати милостей від природи і візьме їх сама.

Проблема 4. Телевiзор і комп'ютер. Користь чи шкода?

Багато дітей дуже люблять дивитися телевізор або відеофільми, за якими можуть довго просиджувати годинами. Ще більш цікавими є розваги в мережі Інтернет. Як ставитися до цього? Тримати і не пускати чи, навпаки, надати подіям розвиватися своєю чергою, посилаючись на те, що у кожного покоління свої пісні?

Порада 4.

Для початку потрібно враховувати, з якою саме дитиною ми маємо справу. Скільки їй років, як справи зi здоров'ям (у першу чергу, стан зору та нервової системи)? Відповівши на всі ці питання, батьки виробляють для себе індивідуально прийнятну стратегію поводження з чудесами двадцятого століття і, по можливості, суворо її дотримуватимуться.

Неприпустима така ситуація: сьогодні у вас бійцівський настрій і ви через півгодини відганяєте її від телевізора чи комп'ютера, закликаючи пограти, почитати книжку або допомогти вам по господарству. А завтра до вас прийшла подруга, і, щоб дитина не заважала вашiй бесіді, ви самі надсилаєте її до того ж (дуже шкідливого вчора!) екрану і протягом трьох годин не згадуєте про неї. Це помилка, що б'є не стільки на стан здоров'я, скільки по процесу виховання в цілому.