ВОЛОДИМИР АЛЕКСАНДРОВ.
«Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові»
ВОЛОДИМИР АЛЕКСАНДРОВ.
«Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові»
ПРИСВЯТИ
Кесар Білиловський:
«Рік минув, і два, і багато їх мине і пролине, а не забудуть земляки автора “Тихомовних співів”, “За Немань іду”, “Не ходи, Грицю”, співця чудових пісень, впорядчика двох “Складок”, великого знавця української мови і одного із малесенької вже купки “писателів-ветеранів”».
(Складка : альм. на спомин Володимира Степановича Александрова. Харків, 1896. С. 1)
Володимир Левицький:
«В третім томі “Складки”, значно обкроєній цензурою, взяло участь 16 письменників, а саме: Мордовець, Чайченко, Самійленко, Білиловський, Старицька, Леся Українка, Стешенко, Кропивницький, Кононенко, Вороний, Григорів, Козлів, Шамраїв, Ружний, Гурин і В’ячеслав Александрів».
(Зоря. 1896. Число 16. С. 317)
* * *
4389 Білиловський К. О. З Альпів : посвящ. Вл. Ст. Александрову / Ц. Білиловський // Складка : альм. року Божого 1887-го. № 1 / спорудив Вл. Александров. – Харків, [1887]. – С. 217–218.
*Білиловський К. О. Старому Кобзареві : В. Ст. Александрову на його акростих «Україна» / Цезар Білило [К. О. Білиловський] // Зоря. – 1891. – Число 8. – С. 149.
76469 Білиловський К. О. Я на зорі встаю : (посв. Вл. Ст. Ал-ову) / Ц. Білиловський // Складка : альм. року Божого 1892-го. № 2 / спорудив Вл. С. Александров. – Харків, [1892]. – С. 67–68.
*Білиловський К. О. На смерть Вол. Александрова / Цезар Білило [К. О. Білиловський] // Зоря. – 1894. – Число 6. – С. 129.
Б 2374 Григоров Л. На спомин В. С. Александрова / Л. Григоров // Складка : альм. на спомин В. С. Александрова / спорудив К. А. Білиловський. – Харків, 1896. – С. 24.
Б 2374 Александров В. В. Дума на могилі : (посвята покійному батькові) / В’ячеслав Александров // Складка : альм. на спомин В. С. Александрова / спорудив К. А. Білиловський. – Харків, 1896. – С. 262–264.
Відповідаючи Володимиру Александрову на його акростих «Україна», 1891 року Кесар Білиловський писав:
«Миліше від всього на світі,
Від срібла, злата, самоцвітів,
миліше від усіх скарбів, –
Була тобі Вкраїна мила,
Котру любив аж поки сили,
І рідна мова, рідний спів»
(Зоря. 1891. Число 8. С. 149).