ВОЛОДИМИР АЛЕКСАНДРОВ.
«Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові»
ВОЛОДИМИР АЛЕКСАНДРОВ.
«Непохитний репрезентант української ідеї в Харкові»
НАУКОВІ РЕЦЕПЦІЇ
Лариса Батраченко:
«Про В. С. Александрова, автора відомих свого часі малоросійських оперет “За Немань іду” (1872), “Ой, не ходи, Грицю” (1873), упорядника двох альманахів “Складка” (1887, 1892), видавця збірника народних пісень з нотами (1887), в історії української літератури знаходимо скупі відомості. Небагато сказано про нього вітчизняними літературознавцями Огоновським та Петровим. Про Александрова як видавця двох альманахів “Складка” та двох названих оперет згадує академік С. Єфремов. Окремі факти знаходимо у працях Комарова, Змєєва та Язикова.
Про Александрова як активного громадського діяча та прихильника української старовини говориться в некрологах та статтях “Зорі”, “Киевской старины”, “Новом времени”.
Найбільш повно представлена постать письменника у журналі “Діло” (1888), де В. Січовик у чотирьох номерах зробив прижиттєвий аналіз творчого доробку В. Александрова».
(Матеріали науково-теоретичної конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів гуманітарного факультету,
23–27 квітня 2007 року. Суми, 2007. Ч. 1. С.185)
Не беручи до уваги побіжних згадок про Володимира Александрова в контексті історії української літератури, стислих біографічних довідок (зі значною кількістю фактографічних помилок!) та кількох статей популярного характеру, можна сміливо стверджувати, що його доробок як письменника, фольклориста, видавця та укладача видань науковцями вивчений ще недостатньо.
Перший і найбільш повний аналіз творчості Александрова зробив Володимир Левицький (під псевдонімом Василь Січовик) ще за його життя, 1888 року. Присвячені письменнику статті радянських літературознавців Михайла Возняка та Івана Єрофеїва носили біографічний характер, а 1975 року новочеркаський дослідник П. Назаревський присвятив публікацію збірникам пісень, укладеним Александровим. На початку 2000-х років кілька невеликих наукових розвідок про нього опублікувала викладачка Сумського державного університету Лариса Батраченко, а напередодні 200-річного ювілею письменника луцька мовознавиця Зінаїда Пахолок ґрунтовно проаналізувала його поему «Пісня про Гарбуза», вивчила питання її публікацій і атрибутування. Цим на сьогодні практично вичерпується науковий аналіз творчої спадщини Володимира Александрова.
Вибрана бібліографія:
*Левицький В. Л. Володимир Александров : (огляд життя і літ. діяльності) / Василь Січовик [В. Л. Левицький] // Діло. – 1888. – № 193, 194, 196, 197.
*Комаров М. [Рецензія] / М. Комар [М. Комаров] // Зоря. – 1890. – Число 23. – С. 364. – Рец. на кн.: Чижикове весілля і Живе озеро : дві казки / В. Александров. – Київ, 1890.
Б Кононенко М. С. [Рецензія] / Мусій Ш-ко [М. С. Кононенко] // Зоря. – 1893. – Число 8. – С. 160–161. – Рец. на кн.: Складка : альм. року Божого 1893. № 2 / спорудив Вл. Александров. – Харків, [1892].
Назаревський П. П. Збірники пісень В. С. Александрова / П. П. Назаревський // Нар. творчість та етнографія. – 1975. – № 5. – С. 98–99.
Батраченко Л. Ф. Листування В. Александрова: архівні матеріали / Батраченко Л. Ф. // Журналістська освіта на Сумщині: набутки і проблеми : матеріали п’ятої наук.-практ. конф., 27–28 трав. 2009 р. / Сум. держ. ун-т. – Суми, 2009. – С. 57–60.
Андронова Л. Г. Літературне краєзнавство як джерело патріотичного виховання : [про поетів Степана і Володимира Александрових] / Андронова Л. Г. // Шкіл. бібліотека. – 2021. – № 3. – С. 92–99.
Барабаш С. М. «Пісня про Гарбуза» – відомий твір невідомого автора : сторінками архівів Володимира Александрова [Електронний ресурс] / Барабаш С. М., Бурко О. В. // Пед. академія. – 2024. – Вип. 10. – URL: https://pedagogical-academy.com/index.php/journal/article/view/351/231 (дата звернення: 3.02.2025). – Назва з екрану.
Зінаїда Пахолок:
«Із усної традиції гарбуз перебрався у класичну літературу спочатку як важливий складник обряду Г. Квітки-Основʼяненка у п’єсі “Сватання на Гончарівці” (1836) і повісті “Конотопська відьма” (1837), де Стецькові та Микиті Уласовичу Забрьосі підносять по гарбузу, а згодом як головний герой в епосі В. Александрова “Пісня про Гарбуза” (1889), який розгубив свою рідню.
Власне тут і розпочинаються літературні пригоди мексиканця в Україні, з яким знайомство відбувається завдяки віршу “Ходить гарбуз по городу”».
(Волинь філологічна: текст і контекст. 2024. Вип. 38. С. 83)