Високоморальне національно-цілісне розуміння дійсності Володимира Сіренка почало формувалося під впливом спілкування, а також листування з Борисом Антоненком-Давидовичем – багаторічним політв`язнем, згодом близьким другом і духовним наставником молодого поета. Тривалі дружні стосунки з Вірою та Євгеном Чередниченками, Сергієм Плачиндою, Іваном Макаровичем Гончаром, з Оксаною Яківною Мешко, Олексою Тихим, Миколою Кучером, Василем Скрипкою, Іваном та Орисею Сокульськими, Олександром Кузьменком, Миколою Бреславським, Олесем Завгороднім, Гаврилом Прокопенком формували Сіренка як громадянина і патріота.