Явище конфліктів знайоме кожній людині, воно супроводжує наше життя і, час від часу, затягує кожного у свій бурхливий вир. Чим же є конфлікт насправді? Як навчитися в ньому перебувати і виходити не ушкодженим? Що говорить наука? Конфлікт - форма соціальної взаємодії між двома або більше суб'єктами, що виникає через розбіжності бажань, інтересів, цінностей або сприйняття. Інакше кажучи, конфлікт - ситуація, коли двоє людей взаємодіють таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів однієї з них означає крок назад для іншої або інших. Що говорить життя? Суть і причина конфлікту – це протистояння інтересів. І тому, кожна людина, рано чи пізно, до речі, з самого дитинства, стає учасником цього явища. Дякуючи тому, що ми всі чимось відрізняємося один від одного і виникають конфлікти, але, знову ж таки, дякуючи цим відмінностям є різні шляхи їх вирішення. Чи хотіли б Ви, щоб вирішуючи свої конфлікти, ви залишалися задоволеним та не перетворювали його у скандал? Якщо так, то ця стаття для Вас.

Спочатку треба розібратися якими ж бувають конфлікти. Це справжній, випадковий, зміщений, прихований або помилковий конфлікт. Також є конфлікти внутрішні, міжгрупові та міжособистісні. Сьогодні мова піде про останні.

Перше що треба зрозуміти у міжособистісному конфлікті, це причину. Адже ззовні, ситуація яка виникає може здаватися дуже простою і рішення з’являється саме по собі. Та конфлікт чомусь не вирішується… Це тому, що учасникам, по обидва боки барикад, не вистачає хисту зрозуміти істині причини зіткнення, задати питання «Для чого?» мені та супернику така ситуація. Ззовні, як у «Кайдашевій сім’ї» треба лише спиляти грушу на ділянці городу. Але з середини, стає зрозумілим, що це відстоювання своєї незалежності, самоствердження за рахунок інших, потреба в стресі, позиція «я головний» у стилі спілкування, тощо. Коли Ви відсторонюєтеся, і дивитеся на ситуацію з боку, без емоцій, відбувається процес переходу від емоційного реагування до розумового. Тоді вмикається об’єктивна оцінка і видно варіанти результатів, до яких може призвести конфлікт. Лише у такому разі, коли ми бачимо істину причину своєї поведінки і поведінки опонента, ми здатні правильно обрати шлях рішення.

Психологи розробили певну процедуру, дотримуючись якої ми не допустимо перетворення конфлікту у скандал та зможемо врегулювати конфлікт:

1. Сприймайте ситуацію такою, яка вона насправді. Це те про що ми говорили вище. Потрібно об’єктивно оцінити події. У цьому допоможуть запитання: «Що я зараз відчуваю?», «Чому у мене підвищений голос та серцебиття?» «Як веде себе мій опонент? Чому?» тощо;

2. Не робіть поспішних висновків. Коли ми сперечаємося чи натикаємося на опір або ігнорування, то відразу вмикаються емоції. Зростає напруга і наша тривожність миттєво надає нам страшні картинки: «вона давно чекала моменту, щоб мене зрадити», «ти мене ніколи й не любив», «вони знайшли цапа відбувайла». Та це не зовсім так. Можливо треба набратися терпіння і діждатися істинних пояснень;

3. При обговоренні аналізуйте думки протилежної сторони, уникайте взаємних звинувачень. Увага до слів опонента, щире бажання зрозуміти його позицію, вислухати до кінця, не перебиваючи, доведе Ваші дипломатичні вміння та істотно знизить градус конфлікту. Намагайтеся не говорити з жорсткої позиції «ТИ».Ти зробив, ти почав, ти не зрозумів, ти збрехав. Тобто не звинувачуйте, а говоріть через «Я-повідомлення». Я не побачив дій, я не відчув, мені здалося, що… Також, просіть співбесідника безпідставно і у поспіху не звинувачувати вас.;

4. Навчіться ставити себе на місце іншої сторони. Зробіть зусилля, і подумайте про особисте життя співбесідника. Які події зараз в його особистому житті? Чи снідав сьогодні? Чи виспався? Як здоров’я? Що гнітить? Це не говорить про те, що чужі інтереси потрібно ставити поперед своїх. Ні. Але так ви краще зрозумієте мотиви, цілі. А можливо, Вам вже не захочеться конфліктувати. Повірте, емпатія допомагає ставитися до ситуації іронічно, з гумором або зі співчуттям;

5. Не давайте конфлікту розростися. У запалі не залучайте інших до Вашого зіткнення, не підтягуйте до емоційної бомби ще більше енергії. Також, обговорюйте лише одну ситуацію, не потрібно згадувати все, чим ця людина колись завинила перед Вами. Проблеми повинні вирішуватися тими, хто їх створив;

6. Шанобливо ставитися до людей, з якими спілкуєшся. Часто людина, у запалі припиняє підбирати висловлювання та перестає контролювати тон та гучність. Цього робити не варто, якщо Ви самі не зацікавленні у загостренні ситуації. Контролюйте себе і тоді, коли Ваш опонент не підбирає слів і опускається до рівня крику. Це показує лише його слабкість;

7. Завжди шукайте компроміс. Вірніше не компроміс, а оптимальне рішення для обох сторін. Таке рішення, яке б влаштовувало обидві сторони конфлікту, а не обмежувало їх;

8. Долайте конфлікт у спільній діяльності і постійній комунікації. Якщо Ви будете згуртовані за однією справою і обидва зацікавленні у високому результаті, то конфлікт розв’яжеться автоматично, без зусиль та сторонньої допомоги.

Підводячи підсумок, хочеться зауважити, що контролювати себе у конфліктній ситуації не просто, але можливо. Якщо ж терпець урвався і хочеться відверто поскубатися, згадайте вислів « Від скандалу виграють лише лікарі та адвокати, а не скандалісти!»

Це історія про те, як ми, батьки, забуваємо, що наші діти - це не наша власність, а окремі повноцінні особистості, зі своїми правами, серед яких є право на помилку також.

Свята в дитячому садочку дуже важливі! Особливо для батьків, які так прагнуть дарувати та доводити свою любов, та самореалізовуватися в батьківстві. Часто, так прагнуть, що забувають про особистість дитини, про її особисті потреби, уподобання, та особистий досвід. Так, досвід є і в дітей! 9 місяців вагітності і кожен день життя, з їх радісними чи сумними подіями, формує особистість наших дітей… Тому, у вихованні, у спілкуванні і особливо, у прийняті рішень, стосовно наших дітей, бажано бути МЕГА обережними.

Усе це я прекрасно знаю, і, як кажуть мої діти, «мільйонів 100 тисяч» разів читала, слухала та впроваджувала. АЛЕ. Я теж, як більшість предків, попадаюся на гачок «батьківського Я». Як же мені хочеться, щоб мої діти, усвідомлювали те, що я, робили та мислили «ідеально», приймали зважені рішення. От пишу ці рядки, й іронія зашкалює. А знову «на гачок»!

Цими вихідними купували ми «платьо», і як ведеться, примірки тривали дооооовго. Татові подобалося одне, мамі – інше, а моїй Соломії подобалося… ЧЕРВОНЕ. Не буду втомлювати вас і вдаватися в подробиці, скажу одне. Такої гами почуттів я давно не відчувала за короткий проміжок часу: досада, розчарування, злість, жаль, розгубленість, почуття невідворотної втрати важливого моменту… І все це за короткі митті. Радує той факт, що я це приховала в собі і мій чоловік, відчувши, що щось не так, лише здивовано запитував: «Що поїдемо повертати?».

І ось нарешті я себе опанувала,ввімкнула критичне мислення, самоусвідомлення і що там ще)))))) Згадала, що ми купуємо плаття не мені)))) і що червоний теж дуже гарний колір)))) І що нав’язуванням свого особистого досвіду та смаків, тиском та вмовляннями, я роблю ведмежу послугу і моїй дитині, і собі самій. Як же вона навчиться опиратися думці інших, шаблонам, соціальним стандартам, сумнівним авторитетам? Як вона навчиться дослухатися до себе і любити в собі особисті бажання? Якщо я буду продовжувати «диктувати»? Тоді ми, батьки дивуємося, чому наші діти невпевнені у собі, невизначені, не знають ким хочуть стати або що хочуть з’їсти… От такий інсайт.

Сподіваюся, що тепер «червоне платьо» буде моїм казковим символом, який я щоразу буду вішати на той самий злощасний гачок батьківського Я.

Усім наснаги, здоров’я. Любіть і поважайте своїх ДІТЕЙ.