Embedded Files
Акція «Ланцюг Єдності» до Дня Незалежності України
Ініціатива передбачає, що 24 серпня, в День Незалежності України, українці, які за кордоном, виходитимуть на центральні вулиці міст за межами України і братимуться за руки, утворюючи живі ланцюги, як символ єдності Народу нашого. Мета – привернути увагу світу до України, згуртувати українців за кордоном в одну глобальну акцію і об’єднатись 24 серпня навколо України. Для організації і проведення всесвітньої акції було створено сайт: https://freeworldgathering.com. Т
ак, щоб взяти участь у «Ланцюг Єдності», треба зайти на сайт, знайти на мапі своє місто й відмітити точне місце, де стоятимете. Побачивши цю позначку, інші учасники можуть стати пліч-о-пліч, щоб продовжити ланцюг. Кожен може стати координатором акції у своєму місті. На сайті є вказівки, як саме це зробити.
Незалежність України – маяк свободи. Відновлення незалежності України у 1991 році призвело до розвалу тюрми народів Радянського союзу. Впродовж усіх трьох десятиліть незалежності Україна залишалася, попри всі труднощі і негаразди, прикладом життєздатності демократичних інститутів на пострадянському просторі, альтернативою авторитаризму і диктатурі, що утвердився у більшості пострадянських держав. Сьогодні перемога України у війні із Росією відкриє шлях до свободи і демократичного розвитку народам Російської федерації, а також зміцнить демократичні устрої Європи і світу.
У 1991-му Україна виборола право на самостійність, але з того часу їй доводиться відстоювати і втілювати незалежність на практиці. Після проголошення історичного Акта ми ще тривалий час чинили опір спробам накинути нам нове ярмо під вивісками СНД, Євразійський та Митний союзи, боролися за створення власної армії і флоту, відстоювали наш український Крим та Севастополь. Москва постійно випробовувала нашу незалежність на міцність. Коли ж прийшло усвідомлення, що “гібридні” методи боротьби безсилі, Путін зважився на повномасштабну війну.
Незалежність – як повітря. Його не помічаєш, але без нього не можеш жити. Росія тимчасово окупувала до 20% української території, “перекривши кисень” її мешканцям.
На загарбані землі імперія принесла старі практики нищення українства: випалену землю і мародерство, фільтраційні та концентраційні табори, позбавлення власності і депортації, вбивства і катування, русифікацію та деукраїнізацію, фейкові референдуми і цинічну пропаганду. Шлях становлення незалежності ми маємо пройти до кінця, завершити розпочате в 1991-му. Мусимо остаточно визволити всі окуповані території та зруйнувати імперію – тюрму народів. Ми прагнемо такого ж мирного сусідства з невеликими національними і демократичними країнами на сході, яке вже маємо на заході. Тільки тоді Україна і вся Європа почуватимуться в безпеці. Нескорена незалежна Україна – маяк свободи для поневолених народів Росії, новий імпульс для європейського духу єднання і солідарності.
Етапи боротьби за незалежність у ХХ–ХХІ століттях
Проголошення незалежності – свідчення того, що українське державотворення не припинялося в ХХ столітті.
Уперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки.
Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Ця злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу.
Знову українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли проголошували незалежність Карпатської України
30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави.
В умовах політичних реформ у СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України.
24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши в ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії.
Сьогодні в умовах Війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч та знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.
Державний Прапор України – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3.
Державний Прапор є символом нашої країни, втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України.
24 серпня 1991 року Україна відновила державну незалежність, що стало вінцем тривалого шляху Українського народу до свободи. Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю у руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях.Витоки кольорів нашого Державного Прапора сягають доби Руського королівства, коли синя та жовті барви позначали державу короля Данила у ХІІІ столітті. Одна з перших згадок про поєднання синьої і жовтої барв на «гербових прапорах» українських земель датується початком ХV століття. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівської землі йшли у бій під синім прапором із жовтим левом, який спинається на скелю. У ХV столітті вже у Польському королівстві гербом Руського воєводства (Львівська, Галицька та інші землі) продовжував залишатися лев. Цікаво, що форми цього геральдичного знака могли були різними – лев був і в короні, і без, зі скелею й ні. Проте кольори були однакові: поле щита – синє, а лев і скеля – золоті.
Після 1772 року частину західноукраїнських земель було приєднано до Австрійської імперії. Давній знак із левом тимчасово вийшов з ужитку. 1848 рік. У Європі триває Весна народів – підйом демократичних і визвольних рухів. Тоді й відродився історичний символ Руського королівства – лев. Разом із жовтим та синім кольорами він став національним знаком українців Галичини. У ті часи стихійно і масово почали утворюватися місцеві військові загони. Вони потребували прапорів. Однак швидко виготовити їх не могли, тож просили Головну Руську Раду, аби та допомогла «штандар руский зо Львова спровадити». Так замість зображення лева стали поширюватися простіші у виготовленні полотнища «в руських барвах» із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг.
На початку ХХ століття, після падіння царату в Російській імперії та на тлі національно-визвольного руху, такий стяг поширився всією Україною. Під синьожовтими прапорами проходили багатотисячні мітинги. Під ними вирушали на фронт. Офіційно цей стяг в Українській Народній Республіці затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот. Після окупації України більшовиками за синьо-жовтий карали. Попри це, питомо українські кольори лишалися нашим символом. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом.
4 вересня 1991 року, вже після відновлення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою.
18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
1944 року в цей день, близько 5 ранку, радянською владою розпочалась операція з виселення кримських татар з Кримського півострова, яка відбувалася із застосуванням насильства. У більшості випадків кримським татарам не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. Кримські татари покинули власні домівки не готовими до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про облаштування на чужині. Всього було депортовано 47 885 сімей. До цього числа не увійшли майже 6 тис. ув’язнених кримських татар до ГУЛАГу безпосередньо під час депортації.
Депортація кримськотатарського народу — кульмінація колонізаторської політики РФ (на той час РСФСР) щодо кримських татар, корінного народу України, яка була розпочата ще Російською імперією і триває досі.
У 2024 році минає 80 років з моменту цього злочину радянського тоталітарного режиму. 2015 року Україна визнала злочин примусової депортації актом геноциду кримськотатарського народу, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків корінного народу України. Латвія та Литва у 2019 році, Канада у 2022 році визнали депортацію кримських татар — актом геноциду. Триває робота із визнання депортації актом геноциду в інших країнах.
Інформаційна довідка_публічне.pdf
18 травня 2025 року в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій.
Ця дата є болісною і скорботною для нашого народу, адже в pоки масових репресій і Великого терору людські втрати в країні, за різними даними, становили щонайменше 4,4 мільйонів осіб. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
Трагічна історія ХХ століття залишила в пам’яті українців численні злочини радянської тоталітарної системи. Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму. Для дослідження глибинних причин масових репресій проти власного народу величезний внесок зробила історична наука.
Відновленню історичної правди сприяло виконання державної програми «Реабілітовані історією», затвердженої в 1992 році. За її положеннями в областях України видані багатотомні науково-довідкові видання, в тому числі й у Полтавській області вийшло 5 томів. На 15 травня у Державному архіві Полтавської області запланована презентація 6-го тому видання «Реабілітовані історією. Полтавська область».
Найвідомішим місцем памяті є захоронення у Биківнянському лісі під Києвом. З 2017 року до пам’ятної дати Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили” за підтримки Українського інституту національної пам’яті публікує серії інтернет-банерів з конкретними іменами і стислими життєвими історіями людей, похованих у Биківні, на так званій “таємній спецділянці НКВС УРСР”. За різними даними, тут у 1937-1941 роках було захоронено від 20 до 100 тисяч безневинно розстріляних жертв комуністичного терору. Кілька років сюди практично щоночі звозили тіла жертв НКВС, замордованих у кількох київських катівнях. Серед них – письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших безневинних жертв.
Піком масових репресій став «Великий терор» 1937 – 1938 рр., старт якому дав оперативний наказ НКВД СРСР № 00447. Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкаведисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.
27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
Злочини системи проти людяності засуджені в законах України про декомунізацію. З 2019 року почала працювати Національна комісія з реабілітації, яка є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам’яті. Комісія надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів Україні.
Жива пам’ять про ці трагічні події особливо актуальна в умовах війни росії проти України, коли протиправна діяльність нинішнього кремлівського режиму та вчинення ним злочинів проти людства аналогічні діям колишньої радянської влади у 1917–1991 роках.
Пам’ятаємо, щоб не допустити знову!
8 травня 2025 року Україна відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Це – дата, коли ми вшановуємо перемогу над нацизмом і памʼять про загиблих і всіх жертв Другої світової. Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства.
Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.
Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.
День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.
Ми пам’ятаємо, що війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл і душ. І також ми розуміємо, що героїзація і романтизація війни призводить до ескалації нових конфліктів.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. В умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.
За посиланням http://ww2.uinp.gov.ua/ діє сайт Українського інституту національної пам’яті, присвячений Другій світовій війні. Він містить інформацію про ключові події, постаті, карти, інфографіку, фотогалерею, відеоролики й електронні видання про війну, підбірку фільмів «20 000 хвилин, які змінять ваше уявлення про Другу світову війну» та інші проєкти. На цьому ресурсі також доступна вся інформація, присвячена подіям Другої світової війни.
набір карток Україна в роки ДСВ у повному обсязі.pdf
26 лютого - День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь
Сьогодні – ще одна важлива і болюча дата для кожного українця. Три роки тому, 24 лютого 2022 року, росія розпочала повномасштабну війну проти України, прагнучи знищити нашу державність, нашу культуру, нашу свободу. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 11 років тому.
Наше мислення та підхід до роботи змінилися кардинально о 5 годині ранку 24 лютого. Якщо у мирний час все було розмірено та була можливість спланувати, організувати, розподілити роботу та своєчасно здійснити контроль, то в умовах війни потрібно вміти приймати несподівані та правильні рішення.
…І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….
І впродовж кожного з цих 1067-и днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.
Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.
Сьогодні свято української мови - одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Вітаю вас, дорогі друзі, з міжнародним днем рідної мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України!
До Дня рідної мови пропонуємо 10 лайфхаків як перейти на українську мову!
Сьогодні - День закоханих.😘🥰😍💖 На жаль, багато людей святкують його далеко один від одного, і чимало привітань в цей день полетить на фронт. Нехай усі слова любові, сказані чи написані сьогодні, зігрівають душі та серця наших захисників і захисниць. Нехай любов буде вашим найсильнішим оберегом, а перемога – найкращим подарунком. Швидкого повернення додому!💙💛
29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.
Тоді, 105 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.
Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.
З Днем соборності України!
Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Сьогодні, 20 січня, Україна вшановує День пам'яті захисників Донецького аеропорту, які увійшли в історію як "кіборги". Ці мужні воїни показали світу приклад незламності, захищаючи аеропорт у надзвичайно складних умовах проти значно численнішого ворога.
Цей день нагадує нам про справжню силу духу, відвагу і самопожертву українських героїв, а також про важливу роль волонтерів, які були надійним тилом для наших захисників.
Схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв і висловлюємо безмежну вдячність усім, хто бореться за нашу свободу й незалежність. Нехай їхній подвиг буде джерелом натхнення для кожного з нас.
Світла пам’ять героям!
Голодомор: пам'ятаймо заради майбутного!
День Гідності та Свободи: що означає дата та яку історію береже
21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Одинадцятий рік поспіль дата нагадує про дві знакові для українців історичні події – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-го.
Під час великої війни цей день – нагода переглянути власні цінності. Пригадати історію нашої боротьби за справедливість. Вшанувати пам'ять загиблих.
Разом з фахівчинею Українського інституту національної пам’яті Наталією Слобожаніною розповідаємо про появу Дня Гідності та Свободи і про те, як розгорталися події двох революцій.
Помаранчева революція: перебіг і наслідки
У 2004 році в розпал другого туру президентських виборів в Україні розпочалися акції протесту. 21 листопада Центральна виборча комісія оголосила, що за попередніми результатами у перегонах перемагає Віктор Янукович.
На той момент він уже обіймав посаду прем’єр-міністра України і вів проросійську риторику – виступав за зовнішню співпрацю з Росією, захист її мови в Україні та подвійне громадянство для жителів держави. Його суперником був лідер опозиційного блоку Віктор Ющенко, який сформував образ проукраїнського і проєвропейського кандидата.
Через фальсифікації під час голосування і підрахунку голосів та сумнівне минуле майбутнього "президента" Януковича люди почали виходити на мітинги. Перші протести спалахнули на наступний день після оголошення результатів виборів.
Мітинги прихильників Ющенка і противників Януковича охопили всі найбільші міста України. Центром став Майдан Незалежності у Києві, де зібралося 100 тисяч протестувальників. 23 листопада там вже стояло 400 наметів учасників революції.
У ході протестів демонстранти почали заходити в державні будівлі, а сторони конфлікту паралельно вели безрезультатні перемовини.
Революцію назвали "помаранчевою" через колір передвиборчої кампанії Ющенка, який активно використовували на мітингах.
Врешті-решт 27 листопада Верховна Рада висловила недовіру Центральній виборчій комісії. 3 грудня численні факти порушень закону під час виборів визнав Верховний Суд і оголосив повторне голосування.
26 грудня відбувся другий тур президентських виборів, у якому переміг Віктор Ющенко.
На першу річницю Помаранчевої революції у 2005 році новообраний президент оголосив 22 листопада Днем Свободи.
Через 5 років президентське крісло таки здобув Віктор Янукович і у грудні 2011 року скасував свято своїм наказом. Він об’єднав його з Днем Соборності.
Хронологія Революції Гідності
21 листопада 2013-го Кабінет Міністрів на чолі з тодішнім прем’єром Миколою Азаровим вирішив призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.
У цей день на Майдані Незалежності у Києві зібралося декілька сотень противників рішення, а вже 24 листопада – понад сто тисяч, розповідає фахівчиня УІНП Наталія Слобожаніна.
На знак солідарності з київським Майданом на площі вийшли жителі Львова, Луцька, Дніпра, Миколаєва, Одеси, Сум, Луганська, Чернігова та інших українських міст.
У цей час біля будівлі Кабінету Міністрів почалися перші сутички між спецпризначенцями та прихильниками євроінтеграції. На Європейській площі з'явилося наметове містечко, звідки протестувальників намагалася вигнати тодішня міліція.
29 листопада президент Віктор Янукович остаточно відмовився від підписання Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС. Тоді на Євромайдані відбувся мітинг, де опозиція вимагала відставки уряду та дострокових парламентських виборів.
30 листопада вночі бійці спецпідрозділу МВС "Беркут" жорстоко побили кілька сотень протестувальників біля монумента Незалежності.
"Стало зрозуміло, що країна рухається до авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими", – розповідає Наталія Слобожаніна.
Відео з насильницьким розгоном протестувальників розлетілося українськими та світовими медіа, тоді до мітингарів прибули посли країн ЄС.
1 грудня колонами до майдану Незалежності рушили вже від 500 тисяч до мільйона людей. Наметове містечко розросталося, учасників Революції почали займати державні будівлі, сутички між ними і "Беркутом" продовжувалися. Силовики штурмували Київську міську держадміністрацію.
8 грудня на бульварі Тараса Шевченка в Києві мітингарі скинули пам'ятник Леніну. Це започаткувало "ленінопад" в усіх регіонах країни.
13 грудня Віктор Янукович уперше погодився сісти за круглий стіл із лідерами опозиції, але вони не дійшли згоди. 16 січня у Верховній Раді ухвалили пакет "диктаторських" законів, які суттєво обмежували права громадян на протест.
Через обурення законами за кілька днів учасники Революції Гідності вирушили до будівлі Верховної Ради. Міліція (назва сучасної "поліції" до 2017 року – ред.) застосувала світлошумові гранати, помпові рушниці та водомети, а протестувальники захищалися "коктейлями Молотова" та підпаленими барикадами.
22 січня через вогнепальні поранення на вулиці Михайла Грушевського загинули перші учасники Євромайдану – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник. Силові структури почали викрадати мітингарів, били та знущалися з них, діляться спогадами свідки подій.
28 січня прем’єра Миколу Азарова таки відправили у відставку, того ж дня Верховна Рада скасувала "диктаторські закони", ухвалені 16 січня. Сторони досягнули тимчасового перемир’я.
Наталія Слобожаніна каже, найтрагічнішими днями Революції стали 18, 19 та 20 лютого.
Тоді невідомі підпалили Будинок профспілок, де надавали допомогу євромайданівцям, у ході жорстоких сутичок згоріло наметове містечко, через постріли силовиків протягом цих днів загинуло понад 70 людей. Вони увійшли до списку Героїв Небесної Сотні, яка загалом налічує 107 мітингувальників, які втратили життя під час Революції Гідності.
20 лютого "беркутівці" відступили з Майдану Незалежності. Невдовзі роботу відновила Верховна Рада і майже одразу ухвалила закони про дозвіл мирних зібрань. Паралельно міністри закордонних справ інших країн вели перемовини з Януковичем щодо проведення дострокових виборів.
Вночі на 22 лютого тодішній президент втік з України. Наступні вибори призначили на 25 травня 2014 року, а до вступу на посаду нового президента його обов’язки виконував Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов.
"Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії, очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького комуністичного минулого. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів",
1000 днів з початку повномасштабного вторгнення...
За тисячу днів після початку російського повномасштабного вторгнення, Україна продемонструвала небачену стійкість, даючи відсіч одній із найбільших армій світу.
Велика війна показала здатність українців захищати свою територію, контратакувати, відвойовувати своє, швидко адаптуватися до нової реальності, жити і працювати під постійними ракетними і дроновими атаками. Попри численні втрати, як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, українське суспільство мобілізувалося у потужну силу підтримки фронту, фінансуючи армію через волонтерів і напряму.
Україна також змогла залучити масштабну міжнародну підтримку, яка допомагає озброювати Сили оборони, відновлювати зруйновану російськими обстрілами енергетику і підтримувати фінансову стабільність.
1 листопада у нашому закладі відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки українському герою, старості села Великі Вільми, Деменку Олександру Вікторовичу.
Герої України назавжди залишаться в нашій пам'яті і в наших серцях!
25 жовтня 2024 року українці писали Радіодиктант національної єдності. Наші вчителі та учні теж підтримали націоналний флешмоб. Авторкою цьогоріч стала письменниця Оксана Забужко, текст мав назву «Магія голосу».
Писменниця натякнула, що її текст - це подарунок до ювілею Українського Радіо, яке цьогоріч святкує 100 років.
Читав текст письменник, музикант, екоактивіст Павло Вишебаба який мобілізувався до лав ЗСУ з початком повномасштабного російського вторгнення.
Безумовно, така акція демонструє важливість державної мови, показує, що ви вважаєте її престижною. А власний приклад завжди може стати мотивацією для інших діяти так само — поважати свою мову та країну.
Вітаємо з великим святом – Днем захисників та захисниць України! Дякуємо за вашу відвагу, безстрашність та патріотизм! Цього дня хочемо від щирого серця побажати вам віри, миру, стійкості та мужності! Нехай Покрова охороняє ваші життя! Вічна шана синам і донькам України, які пожертвували життям за нашу державу! Україна вистоїть! Україна Переможе!
Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.
Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Вітаємо з Днем миру! Хто, як не ми, українці, прагнемо жити в мирі та безпеці. І ми обов’язково житимемо, адже боремося за це на всіх фронтах. Тож нехай мир стане не просто мрією, а реальністю для всіх нас. Бажаємо наснаги, щастя в кожну родину, чистого неба та безпечного життя в процвітаючій та захищеній Україні.
Хай стихнуть назавжди сирени й гармати,
Любов переможе все зло на землі.
Хай мир запанує над кожною хатою,
І світло хай виведе світ із пітьми.
Нехай у серцях запанує єднання,
І сонце свободи над нами встає.
І справдяться наші на мир сподівання,
Бо то найжаданіше, що на землі є!
День партизанської слави в Україні
У День партизанської слави вшановують відважних українських патріотів, які відстоювали і продовжують відстоювати нашу свободу.
22 вересня щорічно відзначають День партизанської слави України. Раніше в це свято згадували здебільшого партизанів Другої Світової війни, але, починаючи, з 2014 року, та в 2022-му багато партизанів з'явилося і серед наших сучасників. Ці відважні люди протистоять озброєним солдатам на тимчасово окупованих Росією територіях, щоб якомога швидше наблизити нашу перемогу.
День партизанської слави був заснований указом Леоніда Кучми 2001 року - 30 жовтня, "на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у Другій Світовій війні", президент України підписав указ, згідно з яким це свято щорічно відзначають 22 вересня. Традиційно цього дня вітають ветеранів партизанського руху та партизанів нашого часу, дякують їм та вручають почесні нагороди.
Під час Другої Світової війни на українських територіях у тилу нацистів діяло близько 200 тисяч партизанів. Серед військовослужбовців партизани були як серед Червоної Армії, так і серед УПА. Радянська пропаганда часто замовчувала подвиги українських партизанів, а вони, між тим, завдавали великих втрат армії Гітлера, сприяли швидкому просуванню радянської армії та деокупації українських міст. Партизанам подекуди доводилося боротися не лише з солдатами Третього Рейху, а й із радянськими партизанами, які намагалися придушити українських повстанців. Радянські партизани шукали націоналістів серед українських.
Партизани зробили великий внесок в українську культуру. Про партизанський рух складено чимало народних пісень. Головним центром формування партизанських загонів була Сумська область. Тут партизанам було зручно діяти через велику площу лісів.
Партизани здебільшого займалися прихованими диверсіями і розвідкою, але іноді вступали у відкритий бій. 2 грудня 1941 року в Чернігівській області партизани розгромили німецький гарнізон зі 100 солдатів.
У 1943 році понад 17 тисяч українських радянських партизанів брали участь у Битві за Дніпро. Завдяки їм вдалося обладнати багато переправ через річку.
Після початку повномасштабної війни з Росією українські партизани показують чудеса відваги на окупованих територіях. Вони регулярно нагадують окупантам, що ті перебувають на українській землі. Нещодавно кримські партизани знайшли секретний ремонтний завод в Криму, виявили секретну базу вертольотів, а маріупольські партизани ліквідували російських загарбників.
17 вересня - День рятівника. "Герої серед нас"
14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.
У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.
Платформа "STOPRUSSIAMRIYA" - https://mriya.social/
Платформа, яка являється виробником проектів за підтримки Кіберполіції України та волонтерів. Передусім, big idea з’явилась давно співпрацювати з підписниками, тоді розпочалась практика у блокуванні телеграм-каналів нарко-магазинів через бот, що давало значний ефект. Але 24.02.2022 - початок війни, дав зрозуміти нам важливість інформаційної підтримки наших військових, а також протидії кремлівським медіа-пропагандистам. Тому даний бот було переформатовано на опрацювання фейкових та проросійських ресурсів, котрі в подальшому “йдуть” на блокування.
Кіберполіція України, спільно з волонтерами та небайдужими громадянами перетворила проект «МРІЯ» у сильну ініціативу протидії російським окупантам в медіа-просторі. Найбільша сила нашої спільноти — це наші підписники, завдяки Вам, ми успішно блокуємо та протидіємо російській агресії в Інтернеті.
Крім того, був створений чат-бот для громадян - “Народний месник”. Сюди надсилають інформацію про пересування ворожої техніки, російських військових та їх поплічників, виявлених мародерів або ж знайдені нерозірвані боєприпаси.
А також протягом насичених місяців війни, ми розуміли, що людям потрібно відволікатися, як від завдань у кібер-світі, так і від новин, була розроблена благодійна гра “Котяцький драйв”, де котики-військові, бійці територіальної оборони та поліцейські звільняються рідну землю від рашистської навали.
MRIYA об’єднує під одним ім’ям всі напрямки нашої діяльності, особливо створених під час війни!
Google Sites
Report abuse