Скляр Володимир Миколайович

Володимир Миколайович народився 24 березня 1992 року. Майор. Брав участь у миротворчих місіях в Демократичній республіці Конго та Ліберії. За час служби мав численні відзнаки. Зокрема, нагрудні знаки «Воїн-миротворець», «За службу та звитягу» ІІІ ступеня. Після успішного знищення противника – близько 18 одиниць техніки та 48 осіб живої сили – вертоліт, у складі екіпажу якого перебував Володимир Скляр, було уражено ворожою ракетою. Після виконання бойового завдання вертоліт впав та згорів. Це сталося поблизу села Бервиця Броварського району Київської області 8 березня 2022 року. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Горячев Андрій Віталійович

Андрій Віталійович народився 5 березня 1980 року. Протягом 14 років ніс службу у третьому прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Звістка про повномасштабне вторгнення застала Андрія у відпустці.  Невагаючись після наказу прибув до відділення та став на захист країни. Майстер-сержант. Загинув в Лимані Донецької області 20 травня 2022 року отримавши важке поранення. Похований на Краснопільському кладовищі у Дніпропетровську. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Щербак Максим Сергійович 

Максим Сергійович народився 15 березня 1993 року. 26 лютого 2016 року підписує контракт та вступає до лав Збройних сил України на 3 роки. Служив у 53 окремій механізованій бригаді імені Володимира Мономаха. Воював у Луганській та Донецькій областях. Після завершення контракту 26 лютого 2019 року починає служити в Луганському обласному військовому комісаріаті в місті Сєвєродонецьк. З початком повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України, Максим перебував вдома. Ніс службу в 92-й механізованій окремій бригаді ім. Кошового отамана Івана Сірка. 19 червня 2022 року обороняючи село Гракове, що на Харківщині, загинув. Нагороджений Медаллю «Захиснику Вітчизни». Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Соколенко Віталій Миколайович

Старший сержант Віталій Миколайович, народився 13 вересня 1974 року, уродженець селища Марківка Луганської області. Його бойовий шлях розпочався у січні 2022 року в 111-й окремій бригаді територіальної оборони України, де він був командиром взводу. З перших годин повномасштабного вторгнення окупаційних військ на територію нашої країни земляк  брав участь в обороні територій рідної Луганщини.Разом із побратимами Віталій захищав Старобільськ, Рубіжне, Воєводівку, Привілля, Гірське, Новотошківське, Тошківку та Золоте. Він загинув 22 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в межах населеного пункту Золотого Сєвєродонецького району Луганської області. Місце вічного спочину марківчанина – військове кладовище в  м. Дніпро Дніпропетровської області. За виявлену мужність Віталія Соколенка посмертно нагороджено орденом «ІІІ обр ТрО» III ступеня. 

Глущенко Григорій Григорович

Григорій Григорович народився 27 березня 1990 року в селі Просяне. Був наймолодшим серед 8 дітей. У 2009-2015 роках служив за контрактом у лавах Збройних Сил України. Підтримував Революцію Гідності. Брав участь в АТО. У 2021 році повернувся до війська. Служив командиром взводу матеріального забезпечення ракетного дивізіону 156-го зенітно-ракетного полку імені Максима Кривоноса. Сержант. З перших днів повномасштабної війни Григорій обороняв Київщину. 25 лютого 2022 року загинув під Яготином під час обстрілу військової колони, де він був у машині прикриття. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований у Черкасах.

Брюховецький Вадим Ігорович

Вадим Ігорович, народився 7 вересня 1999 року в селі Височинівка. Молодший сержант третього прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. На дорозі до населеного пункту Вишневого Старобільського району противник влаштував засідку і здійснив обстріл службових транспортних засобів. В результаті Брюховецький Вадим отримав поранення, несумісні з життям (множинні осколкові та вогнепальні поранення тіла) 25 лютого 2022 року. Посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя».

Онопрієнко Костянтин Леонідович

Костянтин Леонідович народився 7 лютого 1988 року в Марківці. Старший солдат 53 окремої механізованої бригади на посаді номер обслуги 2-го мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Загинув під час евакуації побратимів, БМП потрапила під ворожий обстріл артилерії поблизу населеного пункту Тоненьке Донецької області 9 березня 2024 року. Тоді отримав поранення, несумісні з життям. Поховали Героя на Алеї Героїв, Новому кладовищі у місті Полонне на Хмельниччині.

Зіневич Максим Анатолійович

Максим Анатолійович народився 1 січня 1988 року. З першого дня повномасштабного вторгнення захищав країну під Маріуполем. З 2015 по 2019 рік служив в Державній прикордонній службі України. Згодом долучився до Збройних Сил України. Головний сержант. Стрілець стрілецького відділення. Доброволець. Загинув 4 жовтня 2023 року.

Цуканов Євген Васильович

Євген Васильович народився 30 січня 1997 року в селищі Марківка. Здобув вищу освіту в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля. У 2019 році підписав контракт щодо служби в Збройних Силах України. Старший механік-водій 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 5 БТРг 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ України. Загинув під час відбиття атаки при спробі противника захопити село Малинівка Гуляйполівського району Запорізької області 6 травня 2022 року. Нагороджений відзнакою командувача ДШВ за зразкову службу; медаль ветерана війни; Орден «За мужність» ІІІ ступеня. Похований у Полтаві на Затуринському кладовищі. Фото Героя є на Алеї пам’яті в Полтаві.

Жук Віталій Олександрович

Віталій Олександрович народився 15 липня 1993 року в селі Розсохувате.По закінченні в 2011 році Марківської гімназії вступив до Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. Закінчив його з «червоним» дипломом за спеціальністю «соціологія». В 2017-му був зарахований на посаду «кулеметник» до ВПС «Біловодськ» 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса. Штаб-сержант. В складі свого відділу стримував наступ ворога на початку повномасштабного вторгнення на Донеччині. Під час артилерійського обстрілу в місті Лиман на Донеччині під час зміни позицій загинув 22 травня 2022 року. Поховали Героя 2 листопада 2023 року на Краснопільському кладовищі в Дніпрі. Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Самойленко Данило Сергійович 

Данило Сергійович народився 25 квітня 1995 року. Головний сержант ІПС вищої категорії - начальник відділення (оператор безпілотних авіаційних комплексів) відділення повітряної розвідки та ударних авіаційних комплексів розвідувальної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування. 2018 рік проходив службу 3 прикордонний загін відділ прикордонної служби МАРКІВКА 2022 рік 3 прикордонний загін 2 відділ прикордонної служби 2023 рік 3 прикордонний загін (ПОМСТА) 1 прикордонна комендатура швидкого реагування. Загинув в селищі Курдюмівка Донецької області 27 листопада 2024 року. Похований у місті Чернігів на кладовищі Яцево у військовому секторі. Нагороджений відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування “Луганськ”  медаллю  “ Захисники Сходу”.

В'ячеслав Родченко

В'ячеслав народився 23 лютого 1971 року. Був водієм-механіком, (позивний Старий).Він приєднався до лав 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України. Він добре знав як багато на фронті  залежить від водіїв. Не боявся їхати під обстріли за пораненими хлопцями, чи за технікою, яку залишав ворог на полі бою. Молодший сержант В'ячеслав Родченко, позивний Старий, загинув 8 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі міста Балаклія Харківської області. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі молодший сержант Родченко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.  Поховали захисника на Краснопільському цвинтарі у м. Дніпро.

Чеботарьов Дмитро Андрійович

Дмитро Андрійович народився 11 листопада 1974 року в селі Тишківка. Солдат. Кулеметник. Мав трьох синів, котрі захищають Україну. Доброволець.  Загинув Герой під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області 4 травня 2024 року. 

Ярмонов Євгеній Ігорович

Євгеній Ігорович народився 28 вересня 1991 року.

Відповідно до бойового розпорядження начальника 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса старший сержант Ярмонов спільно з військовослужбовцями 54 окремої механізованої бригади Збройних Сил України  виконував бойове завдання з відсічі і стримування агресії збройних сил росії та незаконних збройних формувань на околиці населеного пункту Федорівка Бахмутського району Донецької області отримав поранення, несумісні з життям. Життя Героя обірвалося 11 лютого 2023 року.

Орден «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Олексій Сивоволенко

Олексій народився в маленькому селі Марківської громади, що на Луганщині, 8 травня 1996 року. За три дні до 20-літнього ювілею – призов на строкову службу.

Потім рішення про контракт і шлях від солдата до командира відділення. Був перспективним військовим. 

 Бойовий шлях Олексій розпочав у складі 133 батальйону Збройних сил України. За пів року – добровольче збройне формування «Холодний Яр», що входить до батальйону «Айдар».

«Програміст», – чомусь саме так сказав дівчині з Дніпропетровщини, яка за короткий час стала його дружиною. Про те, що він військовий, дізналася значно пізніше.

Бойовий шлях розпочав на Харківському напрямку. Потім були ще Запорізький та Донецький.

 Саме в Торецьку, на Донеччині, ворожий дрон обірвав життя Героя. Олексія важко було впізнати, практично неможливо. Хіба що за татуюванням, зробленим за його, Льошиним ескізом, на лівій руці. Вендета чи то помста.

А ще – прапор  розміром два на два метри. Той синьо-жовтий стяг був з Олексієм в окопі. 

Нагороди молодшого сержанта Олексія Сивоволенка. Найперша недержавна – медаль Операції Об'єднаних Сил від 8 листопада 2019 року. Відзнака другого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр. Численні грамоти, посвідчення ветерана війни та учасника бойових дій.

 Смертю хоробрих Захисник поліг 14 червня 2025 року. А 23-го був похований Алеї Герої в Кам’янському на Дніпропетровщині.