ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно за ініціативи громадських організацій. Тому, проблема інклюзивного навчання, що передбачає подолання існуючих стереотипів щодо навчання дітей із різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками та необхідність розробки механізмів впровадження базової Концепції розвитку інклюзивного навчання в Україні у відповідності до основних міжнародних документів набуває досить важливого значення.

МЕТОЮ РОБОТИ

є аналіз концептуальних положень та принципів інклюзивної освіти, а також результатів втілення моделі інклюзивного навчання в дошкільній освіті. Отже, основною метою сучасної освіти є максимальна (наскільки це можливо) соціалізація дітей з вадами психофізичного розвитку. Останнім часом питання інклюзивної освіти набувають вагомої значущості, зокрема дошкільної, як першооснови.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:

♦всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

♦ заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх вихованців шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;

♦ забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;

♦ діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - всі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів суспільства в цілому. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному мовному, соціальному та емоційному розвиткові дітей з особливими потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Завдяки взаємодії діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.

НОРМАТИВНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Компетентність педагогів як запорука ефективності інклюзивної освіти

Для здійснення ефективного виховного та навчального процесу, створення необхідного розвиваючого середовища дітям з особливими потребами, у загальноосвітніх навчальних закладах має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005 р. № 691 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації, що готують фахівців за напрямом «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи колекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвід інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними шляхами такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги.

Змістом такої освіти мають бути основи колекційної педагогіки і психології з певними методичними аспектами.

ЗОКРЕМА, ВИХОВАТЕЛІ МАЮТЬ БУТИ КОМПЕТЕНТНИМИ У ТАКИХ ПИТАННЯХ:

З МЕТОЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ВИХОВАТЕЛІ ПОВИННІ ВМІТИ:

ПОЗА ВСЯКИМ СУМНІВОМ, КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ Є ОДНІЄЮ З УМОВ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ.