Історія гімназії

Освітній процес у с.Вербівка почався ще у далекі часи, коли на території села панувала Польща. Тут була побудована двохповерхова школа на 4 класні кімнати, де навчалися учні та дві кімнати для вчителів. Але в роки війни школа була частково зруйнована, вікон та дверей не було, а в середині стіни були повністю оббиті. Оскільки в школі вчитися не було змоги, навчання розпочали в хаті Позняк Дарини Прокопівни. Саме в цей період у далекому 1946 року закінчивши Переяслав-Хмельницьке училище приїхала у Вербівку (Річицю) молода вчителька Різанович Галина Яківна, яка залишилася назавжди в селі і знайшла другу домівку саме на Поліссі і працювала спочатку вчителем початкових класів, так як після війни всі діти у школі від 7 до 14 -15 років навчалися в одному класі.

Всю зиму-весну батьки учнів готували зруйновану школу до навчання. Але тільки восени 1947-1948 рр. другокласники перейшли на навчання у відремонтовану школу.

Батьки самі відремонтували двері, засклили вікна, поштукатурили стіни, зробили ремонт даху. У школі навчатися було вже набагато краще, адже в хаті-школі діти стояли на колінцях біля лав, зроблених батьками, і навчалися грамоти.

Галина Яківна згадує свій перший вечір перебування в селі, коли до неї, молодої вчительки, завітали вояки УПА.

- Чи знаєте ви, хто ми? – запитав один із них.

- Я бачу що ви люди військові – відповіла тремтячим голосом молода двадцятирічна вчителька.

- Не бійтеся нас, ми вас не зачепимо. Яка б не була влада, але дітей треба вчити.

Ці слова назавжди закарбувалися в пам’яті вчительки. Вона все життя вчила дітей незважаючи на те, що відбувалося в країні.

У 1947 – 48 н. р. у село приїхала навчати сільських дітей Куцовера Марія Миколаївна. Після цього Галині Яківні стало працювати набагато легше.

У 1949-50 н. р. в селі вже діяла початкова школа, завідуючою якої була Галина Яківна. Саме з 1950 року почався перехід до 7-річки. І в 1952-53 н. р. був перший випуск учнів, які мали семирічну освіту.

Різанович Галина Яківна з вдячними учнями (1973р.)

Школа поповнювалася кадрами, зміцнювалася матеріальна база. Навчання було двохзмінне через відсутність класних кімнат.

Першим директором школи був Дячок Василь Архипович, пізніше Петух Анастасій Іванович, а завучем школи призначено Галину Яківну, а вже з 1969 року вона очолює школу і до виходу на пенсію, всі свої сили і знання віддала рідній сільській школі.

1. Шиян Клавдія Олексіївна; 2. Різанович Галина Яківна; 3. Мирончик Тетяна Андріївна; 4. Мирончук Володимир Тимофійович; 5. Горностай Антоніна Петрівна; 6. Гаврилюк Надія Савівна; 7. Мишковець Галина Михайлівна

У 1976 році розпочалось будівництво нової школи на 8 класних кімнат, шкільної їдальні на 30 посадочних місць, майстерня.

Останній дзвінок 1981р. випуску

Але в цей час спіткала шкільне життя чорна смуга. З невідомих причин згоріла до тла стара школа. Багато неприємних моментів пережила директор школи у зв’язку з розслідуванням причин пожежі. Але все неприємне в житті минає і приходять світлі часи. Нова школа збудувалася, навчання відновилося, життя ввійшло в звичне русло. Як зізнається Галина Яківна, будівництво нової школи забрало в неї багато моральних і фізичних сил тому в 1981 році вона пішла. Залишивши шкільні справи, в свої 80 років вона ні хвилини не сидить без діла і завжди відгукується на запрошення випускників, вчителів школи прийти на зустріч, і цим ще раз показує приклад, як маючи за плечима 80-річний життєвий багаж, зберегти в душі молодечий запал, ентузіазм, оптимізм.

Саме з 1981року почалася нова сторінка шкільної історії. Директором школи на той час став Гриневич Михайло Несторович на цій посаді він пропрацював 8 років і безумовно вніс свій внесок в подальшу розбудову Вербівської школи.

Нагорний Василь Костянтинович з учнями

Школа щороку змінюється: поповнюється новими кадрами, вихованими, вдячними учнями, і це безумовно додає сили, оптимізму для педагогів, які вкладають свою душу в підростаюче покоління. Але, як і в житті кожної людини, так і в шкільному житті трапляються прикрі несподіванки, і знову на долю Вербівської школи випало випробування. Навесні 1982 р.

напередодні Дня перемоги, коли всі жителі села готувались до свята, розпочалася страшна буря, з величезним потоком блискавок, одна з яких (кульова ) влучила у вікно школи. На щастя це лихо трапилося у вихідний день і все обійшлося без жертв. Але це призвело до великих матеріальних збитків. Було пошкоджено: електромережу, стіни, вибито вікна. Відлуння тієї події й до наших днів відчувають на собі і педагоги, і учні, і батьки.

Не забуває колектив школи, колишні учні і Нагорного Василя Костянтиновича, який був директором школи 1989 - 1990 рр.

З повагою та хорошими відгуками згадують і люди , і вдячні учні, і колеги по роботі про Садовника Андрія Олексійовича, котрий перебував на посаді директора починаючи з 1990 по 1996 рік.

Саме він найбільше сприяв тому, що частина учнів після закінчення нашої школи продовжувала навчатися у Висоцькій середній школі, де продовжували здобувати освіту. Частина випускників навчалися у професійно-технічних училищах, в технікумах, інститутах, університетах. Також серед випускників школи є дуже багато вчителів, лікарів, інженерів, бухгалтерів, будівельників, медсестер, які закінчили школу з відзнакою.

Добре, щире, натруджене вчительське серце залишилося у пам’яті учнів про Розанович Раїсу Володимирівну.

Розанович Раїса Володимирівна з учнями 1988р.

Вона і до нині є для нас добрим порадником, щирим співрозмовником і завжди була вимогливим вчителем і керівником. Її мудру науку учні несуть через усе життя: вона навчила бути нас добрими, мудрими, справедливими людьми. Нехай ще багато років горить в її душі незгасимий вчительський запал, адже вчителями не стають, ними народжуються.

«У серце увійде лиш те, що йде від серця» таким є педагогічне кредо директора Вербівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Розановича Анатолія Антоновича.

1997 рік

Віддаючи частку власного серця своїм учням, прагне виховати їх духовно багатими, справжніми громадянами нашого суспільства. Цінує в людях порядність, чесність, доброзичливість. Саме тому є хорошим прикладом для наслідування колегами. Це людина, яка для школи зробила найбільше. Завдяки його вмілому керівництву у школі зроблено: капітальний ремонт шкільних приміщень (2006р.), обладнано комп’ютерний кабінет, створено новий, сучасний кабінет біології, поповнено навчально- матеріальну базу школи.

З 2017 року НВК керує Твардовська Ольга Петрівна, яка перед тим 20 років працювала вчителем початкових класів. Ольга Петрівна намагається зробити наш НВК затишним, закладом, у який хочеться приходити щодня. Педагогічний колектив разом з батьками впроваджують НУШ, було збудовано ігровий майданчик, придбано телевізори, проектор та ін.

Ми, педагогічні працівники, учнівський колектив та всі жителі с.Вербівка дуже любимо нашу школу, адже вона є центром культурного, освітньо-виховного життя нашого села. Майже кожен житель Вербівки не залишає школу поза своєю увагою: хтось допомагає, комусь цікаво спостерігати за шкільним життям, хтось безпосередньо бере у ньому участь.

Саме тут проводиться багато масових заходів. Щорічно святкуються Новорічний бал-маскарад, свято 8 Березня, День матері, свято Миколая, вечори відпочинку. Школа тісно співпрацює із сільським клубом. Щоразу у селі свято, коли проводять випускні вечори, зустрічі випускників минулих років.

Навчально-виховний комплекс є центром спортивно-масових заходів на селі. Саме тут проводять різноманітні змагання.

Незважаючи на невелику кількість учнів, життя в нашій школі досить насичене. Бо бажання та активність, цікавість та допитливість наших дітей безмежні – вони народжуються тут і продовжують себе далеко за межами нашого поліського куточка.