Літа 1933 від Різва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу - старих, молодих і дітей, і ще не народжених - у лонах матерів.

Мовчати про це не можна, не сила,

Від спогадів кров аж холоне у жилах.

Вмирали діти і немовлята,

Старі бабусі й вродливі дівчата,

Вмирали села. Зникали птиці.

«Буксири» скидали трупи в криниці.

Опухла матір, не може сісти …

«Уповноважені» і «активісти»

З-під немовляти, із-під ряднини,

П’яні згорнули останні зернини.

Тиша і смуток. Запалі могили…

Мільйони трупів… Вкраїну вкрили…

Трагічна подія відома планеті –

Голодне море у тридцять третім.

Увінчаний він страшним розп’яттям…

Катам народу - прокляття! Прокляття!

Указом Президента було запро­ваджено День пам'яті жертв голодоморів, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. Пам’яті жертв голодомору учні школи присвятили свій виступ і закликають усіх жителів громади 28 листопада о 16.00 взяти участь у Всеукраїнській акції «Запали свічку!».