Розробки методичних заходів

Доповідь на тему

«Нова українська школа – простір освітніх можливостей»

Життя – це постійний ланцюг змін. Зміни є скрізь. Разом зі змінами в усіх сферах життя змінюємося і ми, змінюються і діти. Виклики часу зумовили зміни в освітній галузі України. На сучасному етапі розвитку суспільство ставить перед освітою нові завдання. Як завжди, реформа освітньої галузі розпочинається саме з початкової школи. Що ж відбувається нового в початковій школі і хто ламає освітні стереотипи?

2018 рік упевнено можна назвати роком Нової української школи. Адже першокласників почали навчати за новим Державним стандартом початкової освіти, складеним згідно з Концепцією Нової української школи та новим Законом про освіту.

«Нова українська школа – це освіта нових сенсів, дитиноцентризму і поваги до кожної людини. НУШ – це цікава, практикоорієнтована, безпечна і дружня до дитини школа. А для батьків вона – відкрита, чесна і націлена на співпрацю». Головна ідея Нової української школи – навчання, побудоване на компетентностях, і вчителі початкової школи працюють так, щоб у новій українській школі було приємно навчатись, і школа давала учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті.

Основними серед ключових компонентів формули Нової української школи є:

· новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації дитини в суспільстві;

· наскрізний процес виховання, спрямований на формування соціально-моральних цінностей;

· педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

«Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло», – писав Василь Сухомлинський.

Нова школа працюватиме на засадах “педагогіки партнерства”.

А основні принципи цього підходу - це:

· повага до особистості;

· доброзичливість і позитивне ставлення;

· довіра у відносинах;

· діалог – взаємодія – взаємоповага;

· розподілене лідерство;

· принципи соціального партнерства.

· дитиноцентризм;

В рамках особистісно орієнтованої моделі освіти школа враховує здібності, потреби та інтереси кожної дитини.

· сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології навчання учнів, освітян і батьків у закладі освіти та поза його межами.

· нова структура школи, що сприятиме засвоєнню нового змісту і формуванню життєвих компетентностей.

Отже, як виглядатиме нова українська школа.

· Початкова школа - початкова освіта, яка розпочинається з 6 років. (4 роки);

· Базова середня школа (гімназія) базова середня освіта (5 років);

· Профільна середня школа профільна середня освіта, яку можна буде отримувати в ліцеях і установах професійної освіти (3 роки).

Таким чином, загальна тривалість навчання складає 12 років .

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Оглянемо ключові аспекти освітньої діяльності початкової ланки освіти в ідеях НУШ:

1. Охоплення навчанням всіх учнів молодшого шкільного віку;

2. Розвиток компетентностей та соціальних і життєвих навичок, що нададуть змогу дитині далі жити в соціумі та навчатися в основній школі (5-9 кл);

3. Дотримання основних принципів Держстандарту початкової освіти:

· презумпція талановитості дитини — будь-яка дитина має право на здобуття початкової освіти;

· цінність дитинства — визнається право дитини на навчання через гру та інші методи;

· радість пізнання — організація освітнього процесу через дослідницьку та проектну технологію, щоб приносити радість дитині,

· розвиток особистості — формування самостійного та незалежного мислення учнів замість системи непотрібних знань,

· здоровий спосіб життя та безпека учнів.

У 2020-2021 навчальному році НВК продовжує впровадження концептуальних засад реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Пріоритетним залишається завдання створення освітнього середовища для реалізації інтегративного підходу до компетентнісно орієнтованого навчання, забезпечення умов для взаємодії учасників освітнього процесу на засадах педагогіки партнерства та в умовах психологічної комфортності.

Інтегрований мовно-літературний курс «Українська мова» забезпечує інтеграцію різних рівнів – міжгалузеву, предметну (немає поділу на уроки мови та читання, а подані мовно-мовленнєві завдання виконуються на основі літературних творів та медіатекстів).Наявність мовно-мовленнєвих вправ дозволяє на одному уроці розв’язувати завдання як мовної, так і літературної освіти, які традиційно реалізовувались на окремих уроках. Також змістове забезпечення інтегрованого курсу «Українська мова» ґрунтується на інтеграції змісту природничої, громадянської та історичної, соціальної та здоров’язбережувальної, математичної та мистецької освітніх галузей.

Відвідавши уроки української мови класоводів нашої школи, можна зробити висновок про те, що вони виховують в учнів початкових класів почуття вірності та любові до Батьківщини,любові до української мови як мови державної, потреби її вивчати та спілкуватися нею.

Так, на уроці української мови та читання у 2-Б класі (класовод Гайдучик І.М.) вивчалася тема «Склад. Наголос. Наголошені й ненаголошені склади». Прослухавши казку про наголос, другокласники пояснили значення слів з різними наголосами. Після цього складали слова з поданих складів, ділили слова на склади, виконували звуковий аналіз слів, який допомагає свідомому засвоєнню учнями програмового матеріалу. Тобто формування орфоепічних, правописних, граматичних умінь вчителька забезпечила системою тренувальних, дослідницьких, пізнавальних і цікавих завдань. Деякі з них подані у підручнику «Українська мова та читання».

На уроці української мови та читання у 2-А класі (класовод Панасюк В.М.) вивчалася така ж тема. Діти визначали кількість складів у словах, використовуючи цеглинки Лего. Потім, прочитавши оповідання «Мій домашній улюбленець», попрацювали над його змістом. Після цього ділили подані слова на склади, ставили наголос. Під кінець уроку потрібно було порахувати, скільки складів у імені кожного – стільки цеглинок.

Ще Віталіна Миколаївна провела урок-гру з української мови «Загадкове поле». Діти ознайомилися з видами ігор, з найдавнішою настільною грою «Сенет». Девізом уроку було речення каліграфічної хвилинки «Більше граєш – більше знаєш». Потім діти змагалися у трьох командах у грі «Загадкове поле», відгадуючи загадки. За правильні відповіді кожна команда отримувала зірочки. Слова-відгадки діти записували у зошит, складали з ними речення і за допомогою цеглинок Лего будували модель складеного речення. Така форма роботи сприяла розвитку у дітей емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й самоефективності.

На уроці української мови та читання у 3 класі (вчитель Фурманюк І.А.) вивчалася тема «Синоніми, омоніми, антоніми». Подорожуючи країною Лексикології, діти писали графічний диктант, працювали в групах над вправою «Творча мозаїка», доповнювали прислів’я. За допомогою прийому «Фішбоун» закріпили знання про ці групи слів, що сприяло вихованню в третьокласників позитивного емоційно-ціннісного ставлення до української мови.

Інноваційним інструментом для розвитку комунікативних умінь учнів є їх навчальні активності, що передбачені змістовою лінією «Театралізуємо».Для досягнення визначених в ній очікуваних результатів класоводи залучають учнів до сценічної творчості, в умовах якої школярі набувають акторського досвіду. Так, класовод 1-Б класу Козка А.О. підготувала урок-казку «Колобок». Першокласники, завітавши у «казку», відгадували загадки та предмети з чарівної скриньки, інсценізували казку, виявили свої артистичні здібності.

Початковий курс математики спрямований на формування та розвиток в учнів математичної компетентності. Навчання математики спрямовується на розкриття ролі математики для пізнання об’єктів, явищ, їх закономірностей та перспектив навколишнього світу. Відвідавши уроки математики у початковій школі, можна зробити висновок, що класоводи розвивають і вдосконалюють форми організації освітнього процесу щодо пізнання математичних фактів, закономірностей, підвищують інтерес учнів до практичного використання математичних висновків.

Так, Сачанюк Л. В. підготувала відкритий урок з математики у 3 класі на тему «Таблиці множення числа на 8 і ділення на 8. Розв’язування задач».Узявши за основу матеріал про бджіл, вчителька в цікавій формі провела урок. Третьокласники писали математичний диктант, розв’язували рівняння та задачі, визначали периметр шестикутника, грали ігри тощо. При цьому вони почерпнули цікаву інформацію про бджолу, про види бджолиних вуликів, про розвиток бджільництва в Україні. В кінці уроку вчителька пригостила дітей цукерками «Бджілка». Урок проведено в досить високому темпі, раціонально використано кожну хвилину, мети уроку досягнуто.

Щоб пробудити у своїх першокласників інтерес до вивчення математики, класовод 1-А класу Босюк О.О. провела виховний захід «Цариця Математика». Діти гралися, виконували логічні задачі з елементами гумору, співали пісні, а також вміло показали свої артистичні здібності. Цей захід приніс задоволення як дітям, так і присутнім гостям.

Набуття учнями предметних компетентностей з мистецтва сприяє розвитку емоційного інтелекту – дає можливість учням розуміти свої та чужі емоції, формує вміння знаходити засоби для управління емоціями.

Розвиток емоційного інтелекту можна мати лише через системне навчання мистецтву, через поетапне опанування мовою мистецтва, оволодіння засобами творчого самовираження.

Оволодіти різними засобами художньої творчості, відчувати мову мистецтва навчає першокласників Босюк О.О. На уроці мистецтва у 1-А класі діти переглянули мультфільм про Нюшу. Слухали цікаву розповідь вчительки про пластилін, повторили правила роботи з ним. Далі під музичний супровід займалися ліпленням:виготовляли Нюшу, додавши до яблука з пластиліну ручки, ніжки, зачіску тощо. Презентували свої роботи і були дуже задоволені результатом.

Фізична культура як складова загальної культури, закладає основи збереження здоров’я та розвитку всіх його складових, використовує комплексний підхід до формування розумових та фізичних якостей і навичок. Учитель фізкультури Гайдучик В.В. на своїх уроках формує ціннісні орієнтації щодо використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя.

Досить професійно був проведений урок фізичної культури в 1-А класі «Будемо здорові, граючись». Діти із захопленням виконували розминку, фізичні вправи, а ще більше вони відчували одночасно і радість, і певні хвилювання, коли змагалися у командах.

Безносюк Ю.В. формує практичні навички для самостійних занять фізичними вправами. На уроці у 1-Б класі діти розвинули свої фізичні якості: силу, швидкість, спритність, гнучкість тощо. Вони із задоволенням брали участь у естафетах з м’ячем, обручем, кільцями і кубиками та інших.

Що ж змінилося для наших дітей?

Змінилися методи навчання. Нова роль учителя: партнерство і наставництво. Підтримка дітей та розвиток у них незалежного критичного мислення, самоповаги та впевненості в собі.

Нова українська школа – це навчання через діяльність, гру, взаємонавчання.

Маленькі здобувачі освіти вчаться критично мислити, досліджувати, робити висновки та презентувати власну роботу.

Змінився зміст навчання. Необхідні знання збереглися, але навчання переорієнтувалося на розвиток умінь, відповідає віковим особливостям дітей, їхнім інтересам і потребам. Формуються компетентності, необхідні для вирішення життєвих проблем. Значна частина освітнього процесу інтегрується.

Змінюється середовище для навчання. Класна кімната перетворилася на простір для творчої самореалізації дитини. НУШ - це школа нових можливостей, це територія позитиву та розуміння.

Які ж зміни відбуваються в нашій новій українській школі?

Як працюють наші вчителі початкових класів по створенню умов для повноцінного розвитку учнів на шляху до Нової української школи?

На ці питання ми будемо намагатися відповісти сьогодні.

Ще зупинимося на основних новаціях НУШ: а саме, тематично – інтегрованому навчанні, щоденних ранкових зустрічах, наборах LEGO як інструменті для навчання.

Новий освітній простір та Нова українська школа у нашому закладі.

Нові парти, обладнане робоче місце вчителя, дошка, LEGO-цеглинки та скрізь дитячі роботи, а ще допитливо-спокійні щасливі обличчя дітей, партнерство та невидиме лідерство вчителя, коли діти через діяльність, а не послух розвиваються, коли висловлюють власні думки, і коли вчитель правильно скеровує дитину… а ще різноманітний дидактичний матеріал

Здобувачі освіти Нової Української Школи розпочали своє шкільне життя з чистого аркуша «Щоденника вражень», а отже, у них попереду лише те, що ЗРОБЛЯТЬ ВОНИ САМІ! ВСЕ повинно мати свій початок.

Ранкові зустрічі – школа життя

Нова українська школа починається з ранкової зустрічі. Заняття розпочинаються з ранкового кола, це дуже важливий елемент навчання, спрямований на розвиток співпраці, емоційного інтелекту та вміння працювати в команді.

Будучи в колі один проти одного, кожна дитина вдумливо і поважно вітається з іншими дітьми, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її, ставлять свої запитання та коментують. Після цього вся група бере участь у короткій груповій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок, почуття команди та відчуття єдності. Ранкова зустріч закінчується обміном щоденними новинами, які зазвичай готує педагог, щоб представити навчальні завдання дня. Головною метою такого заняття є створення позитивної атмосфери на весь період перебування дітей у школі.

Саме так у ранковому колі розпочинається навчальний день першокласників. Вони знайомляться один з одним. Вчаться вітатися та спілкуватися. Далі сідають за парти. Але і вони стоять не рядами, як зазвичай, а об’єднані по дві, чотири тощо. Адже більшість завдань діти виконують в парах, групах. Під час ранкової зустрічі діти разом з учителем мають поділитися якимись своїми враженнями, емоціями, досвідом. Це більше психологічний аспект педагогічної роботи, і він стає на перше місце. Це таке поняття, як емпатія, тобто вчитель має визначити, з яким настроєм прийшла дитина, і дитина має змогу розповісти, чому вона так почувається. Завдання вчителя – налаштувати діток з різним настроєм на роботу, яка принесе їм користь і задоволення. Важливо також зберегти мотивацію дітей, щоб вони не втрачали інтересу до навчання.

Ранкова зустріч сприяє розвитку:

· навичок говорити;

· навичок слухати;

· словникового запасу;

· уміння досліджувати;

· уміння аналізувати і оцінювати матеріал;

· уміння спонтанно відповідати на запитання;

· уміння приймати виклик від інших;

· уміння використовувати вивчену інформацію.

Щопонеділка на такому «ранковому колі» обирається тема, яку діти пізнаватимуть протягом тижня, й усі уроки будуть так чи інакше пов’язані з цією темою.

Під час Тижня початкових класів учителі НУШ поділилися досвідом роботи з проведення ранкових зустрічей – майстер-клас. Голова МО

Босюк О.О. підготувала ранкову зустріч «Перехресні стежки» (уявну подорож «машиною часу»). Інші педагоги продемонстрували наступні вправи: Сачанюк Л.В. (вправа «За філіжанкою кави»), Гайдучик І.М. – «Розплети клубок», Козка А.О. – «Картки з побажаннями», Шпак Г.В. – «Квіточка», Фурманюк І.А. – «Історія з торбинки». Заняття пройшло в доброзичливій атмосфері, творчо й креативно.

Я досліджую світ

Змінилася філософія навчання. Сьогодні ми ставимо за мету не наповнювати учня великою кількістю знань, а вчимо застосовувати їх на практиці. Навчання приносить радість дитині. Вивільнилось більше часу для досліджень, творчості та рухової активності. Молодші школярі навчаються по - новому, опановують знання та навички через діяльність. У шестирічному віці діти сприймають світ цілісно і штучний поділ на предмети їм не дуже зрозумілий. Тому серед основних нововведень Нової української школи – запровадження інтегрованого курсу “Я досліджую світ» – це дослідницький тип навчання. Тобто діти самі мають відчути, ЯК щось зробити: їм не просто кажуть, що, наприклад, цукор розчиняється у воді. Вони мають узяти цукор, кинути у воду й самі переконатися, що він таки розчиняється.

Не просто послухати, а побачити, зрозуміти! Це, власне, не просто знання, а компетенція, яку можна використовувати на практиці.

Навчальний предмет «Я досліджую світ» спрямований на формування в учнів системи знань про природне і соціальне оточення людини, уявлень про взаємозв’язки і взаємозалежність природи і суспільства як загальнолюдські цінності. При вивченні цього предмета здобувачі освіти знайомляться з елементарними поняттями з біології, хімії, екології, географії, основ здоров’я, фінансової грамотності, історії, безпеки життєдіяльності тощо.

У 2-Б класі був проведений урок з інтегрованого курсу «Я досліджую світ» на тему «Цінуй і бережи своє здоров’я» (класовод Гайдучик І.М.). Урок почався з ранкового кола, де учнi емоцiйно налаштувалися, передавши долоньками один одному тепло і посмішку. Протягом уроку діти розв’язували кросворд, складали прислів’я про здоров’я, висловлювали власні думки щодо здорового способу життя. І як підсумок склали стежку здоров’я.

Урок в 1-А класі на тему «Органи чуття. Моя шкіра » (класовод Босюк О.О.) здивував розкутістю учнів, щирими посмішками, відвертими відповідями. А все тому, що більшу частину уроку учні працювали в групах «Язичок», «Носик», «Вушко», «Очки», дивилися в обличчя один одному, тож дитина бачила навпроти себе ОЧІ ДРУЗІВ, а не спину однокласника попереду. Група «Язичок» досліджувала, яке на смак яблуко, «Носик» - знайти лимон з-поміж інших предметів і розфарбувати його, «Вушко» - слухати музику, які почуття вона викликала, група «Очки» - співставити листки різних дерев і розфарбувати їх. Загалом урок був динамiчним, учнi узагальнили свої знання з даної теми завдяки практичнiй дiяльностi.

Класовод 3 класу Сачанюк Л.В. провела урок з ЯДС на тему «Моя країна - Україна». Привітавшись у ранковому колі, третьокласники переглянули відео про Україну, охоче ділилися враженнями та брали участь у вікторині «Місто, село чи передмістя ?» Вони вміють орієнтуватися на карті нашої держави, визначають, де знаходиться Волинська область, з якими областями межує, пояснюють назву нашого села. Діти працювали творчо, коли описували один день життя у селі і в місті.Виявили також і свої артистичні здібності у діалозі «Яка стежка найкраща ?» та прийшли до висновку, що найкраща стежина, яка веде до рідного дому.

Учитися і досліджувати для дітей є природним. Інтегрований курс «Я досліджую світ» засновано на комплексному підході. Навчання розглядається через призму цілісної картини світу, а не ділиться на окремі дисципліни. Це приносить дітям радість через діяльність, сучасні методи та педагогіку партнерства. Інтегровані заняття цікаві. А все, що цікаве, добре йде дітям. Сьогодні вже недостатньо забезпечити оволодіння школярами сумою знань, важливіше навчити «хотіти вчитися». Хочеться, щоб діти були мандрівниками, відкривачами і творцями в цьому світі.

«LEGO – гра по-новому, навчання по – іншому в освітньому просторі нової української школи». Ми прагнемо побудувати майбутнє, де навчання через гру дасть можливість дітям розкрити свій творчий потенціал і навчить їх вчитися протягом життя.

Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань.

В.Сухомлинський

Конструктор LEGO є освітнім ресурсом ХХІ століття і однією зі складових STEM-технологій. Адже дитина, яка здатна конструктивно мислити, швидко вирішувати логічні завдання, вміє працювати у команді, може приймати нестандартні рішення, стане конкурентоспроможною особистістю та зможе реалізувати свій потенціал у реаліях сучасного життя.

Для запровадження ігрового навчання учні отримали індивідуальні набори Lego «Шість цеглинок», які допоможуть їм опановувати матеріал інтерактивно, цікаво та наочно. При цьому вчителі матимуть більше можливостей застосовувати пошукові методи навчання, стимулювати дітей до навчання у більш цікавий та належний спосіб.

Здавалося б, що можна зробити із 6 цеглинок? А це цілий політ фантазії. «Шість цеглинок» – це технологія навчання, яка допоможе учням тренувати пам’ять, розвивати моторику і творчо мислити. Через гру вони зможуть навчитися, наприклад, таким умінням як вирішення проблемних завдань. Але це не ігри заради ігор, а вправи на розвиток мислення, вміння працювати в команді та комунікувати один з одним. Завдяки таким наборам діти вчаться і формують предметні і ключові компетентності на більш високому рівні. LEGO дозволяє дітям вчитися, граючись і навчатись у грі. Найголовніше – це надати дітям можливість “проживання” цікавого для них матеріалу. Дізнаючись щось нове, діти навчаються виражати своє ставлення до того, що відбувається. Конструюючи, вони занурюються в організовану дорослими ситуацію. В ході навчальної діяльності діти стають будівельниками, архітекторами, лікарями, водіями, фермерами , граючись, вони вигадують і втілюють в життя свої ідеї.

В процесі діяльності розв’язуються різні задачі: психологічні, розвивальні, пізнавальні. Подорожуючи, діти допомагають своїм друзям, визволяють героїв з біди, дізнаються цікаві факти тощо. Готуючись до подорожі, діти конструюють, вчать вірші, працюють за схемами. При цьому у дітей розвивається творча уява, комунікативні якості, допитливість. Знання, які отримують діти є актуальними, необхідними для них. А цікавий матеріал засвоюється легко і назавжди.

Визначення власних емоцій, руховий масаж цеглинками, «Уважний світлофор», сенсорні вправи, складання неіснуючої тварини, розвиток зв‘язного мовлення та критичного мислення… І ВСЕ ЦЕ за допомогою LEGO!!! Придумувати щось нове з однотипних цеглинок – це так цікаво.

LEGO – це світ фантазій для учнів НУШ!

Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого НЕ знають чи НЕ вміють робити учні, відходять у минуле, на перший план виходять методи і форми оцінювання, які акцентують на протилежному – що знають і що вміють робити учні.

У перших- третіх класах НУШ учні не отримують оцінок у балах взагалі.

Замість табелів у молодшій школі з’явилося Свідоцтво досягнень учня — описова модель оцінювання учнів за 51-м показником.

Всі вони заповнюються вчителем і передбачають лише чотири рівні оцінювання: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результати з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».

У першій частині свідоцтва класовод оцінює соціальні і робочі компетентності школяра. Наприклад, чи дитина була активною на уроці, чи ставила запитання про щось нове і незрозуміле, чи виявляла самостійність у роботі, чи вирішувала конфлікти мирним шляхом.

У другій частині - оцінювання попредметне. Проте навчальні досягнення сформульовано в нестандартний спосіб. Наприклад, наскільки учень«цікавиться темами, що вивчаються, виявляє допитливість до навколишнього світу» (предмет Я досліджую світ), чи «дотримується правил спілкування: привітання, прощання, подяка, прохання, запитання» (предмет Українська мова), чи «орієнтується у просторі, пояснює розташування предметів»(Математика), чи «дотримується встановлених умов та правил гри» (Фізкультура) тощо.

Формувальне оцінювання допомагає оцінювати поступ дитини у навчанні, формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках; аналізувати хід реалізації навчальної програми й ухвалювати рішення щодо корегування програми і методів навчання відповідно до індивідуальних потреб учня/ учениці. Дитина має вчитися самостійно оцінювати свої досягнення та поступ, ставити цілі та обирати засоби для їх досягнення.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА – це найважливіша ланка. Тут закладається майбутнє, тут ростуть діти, які повинні будуть через кілька років приймати важливі і відповідальні рішення, що впливають на долю країни. Маємо надію, що реформа «Нова українська школа» всіляко сприятиме появі саме таких дітей.

30 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України затвердив Державний стандарт базової середньої освіти. Документ визначає структуру та зміст базової середньої освіти і передбачає запровадження низки інноваційних підходів, зокрема – під час оцінювання результатів та організації освітнього процесу. Після затвердження Державного стандарту базової освіти стартує робота зі створення типової освітньої програми та модельних навчальних програм, відбудеться їх експертиза і затвердження. Паралельно відбуватиметься розробка системи оцінювання компетентностей, здобутих на рівні базової середньої освіти. Також на 2021-2022 роки заплановано провести відповідне підвищення кваліфікації педагогів.

Отже, судячи по взятому темпу, всебічній підтримці та готовності до змін – у нас попереду - велика та клопітка робота.

Доповідь на тему

«Причини неуспішності учнів та шляхи її усунення»

Проблема неуспішності дітей та способи її попередження завжди хвилювала педагогів. Це одна з найбільш гострих проблем сучасної школи, від якої чи не найбільше потерпає наше суспільство. Доволі часто доводиться спостерігати, як учні ще не закінчивши початкову школу, майже повністю втрачають справжній інтерес до навчання. Однією з головних причин цього є відсутність в теоретико-методичному арсеналі вчителів необхідних знань і умінь адекватного стимулювання учіння школярів.

Неуспішність учнів – це огріх школи. Школа, у якій є невстигаючі учні, – це школа, що випускає брак, що працює недостатньо ефективно. Слід зауважити, що у цьму питанні об’єктом дослідження є весь освітній процес, а предметом – причини неуспішності учнів.

Завданнями нашого засідання є:

– вивчення та виділення причин однієї із найактуальніших проблем сучасної освіти – неуспішності школярів, її попередження та профілактики;

– запропонувати шляхи попередження та запобігання неуспішності;

– дослідження неуспішності учнів;

Ознаки та причини неуспішності

До основних ознак, що визначають неуспішность учнів, відносять такі:

1. Учень не може сказати, в чому труднощі задачі, намітити план її рішення, розв’язати задачу самостійно, вказати, що нового отримано в результаті її розв’язання. Учень не може відповісти на запитання за текстом, сказати, про що нове він із нього довідався. Ці ознаки можна виявити під час розв’язання задач, читання текстів і слухання пояснення вчителя.

2. Учень не ставить запитань стосовно суті досліджуваного, не робить спроб знайти й не читає додаткових до підручника джерел. Ці ознаки виявляються під час вирішення завдань, сприймання текстів, у ті моменти, коли вчитель рекомендує літературу для читання.

3. Учень не активний і не уважний на уроці, коли йде пошук, потрібне напруження думки, подолання труднощів. Ці ознаки можна помітити під час розв’язання задач, сприймання пояснення вчителя, в ситуації вибору за бажанням завдання для самостійної роботи.

4. Учень не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіх і невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе.

5. Учень не в змозі пояснити мету виконуваної вправи, сказати, на яке вона правило, не виконує приписів правила, пропускає дії, плутає їхній порядок, не може перевірити отримані результати й хід роботи. Ці ознаки виявляються під час виконання вправ, а також під час виконання дій у більш складній діяльності.

6. Учень не може відтворити визначення понять, формул, доведень, не може, викладаючи систему понять, відійти від готового тексту; не розуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ці ознаки виявляються в процесі постановки учнем відповідних запитань.

У даному випадку йдеться не про ті ознаки, за якими можна робити висновки про учня, а ті, що сигналізують, на якого учня й на які його дії слід звернути увагу в ході навчання, щоб попередити вірогідну неуспішність.

Основні причини неуспішності учнів:

1. Наявність прогалин у фактичних знаннях і спеціальних для даного предмета вміннях, що не дають змоги охарактеризувати істотні елементи досліджуваних понять, законів, теорій, а також здійснити необхідні практичні дії.

2. Наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час оволодіти необхідним обсягом знань, умінь, навичок.

3. Недостатній рівень розвитку й вихованості особистісних якостей, що не дозволяють учневі виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для успішного навчання.

Причини неуспішності поділяють на внутрішні та зовнішні:

1) Внутрішні стосовно школяра

─ Недоліки біологічного розвитку:

а) дефекти органів чуття;

б) соматичне ослаблення;

в) особливості вищої нервової діяльності, що негативно впливають на навчання;

г) психологічні відхилення.

─ Недоліки психічного розвитку особистості:

а) слабкий розвиток емоційної сфери особистості;

б) слабкий розвиток волі;

в) відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб.

─ Недоліки вихованості особистості:

а) недоліки в розвитку моральних якостей;

б) недоліки у ставленні особистості до вчителів, колективу, родини тощо;

в) недоліки важкого виховання.

2) Зовнішні стосовно школяра

─ Недоліки освіченості особистості:

а) прогалини в знаннях і спеціальних уміннях;

б) прогалини в навичках навчальної праці.

─ Недоліки досвіду впливу школи:

а) недоліки процесу навчання, навчальних посібників тощо;

б) недоліки виховних впливів школи (вчителів, колективу, учнів тощо).

─ Недоліки впливу позашкільного середовища:

а) недоліки впливу родини;

б) недоліки впливу однолітків;

в) недоліки впливу культурно-виробничого оточення.

Учні з низькою мотивацією часто задовольняються тим, щоб просто позбутися тієї чи іншої роботи.

З’ясовуючи, як саме «запалити мотиваційний вогонь» у невмотивованих учнів, важливо правильно визначити, чому вони не намагаються досягти більшого. Є багато причин цього, серед яких найголовніші такі:

Недостатня зацікавленість. Учень переконаний, що шкільна робота не є важливою і не має жодного відношення до його життя та інтересів.

Страх перед невдачею. Учень боїться опинитися у незручному становищі перед своїми товаришами та вчителем і вважає, що безпечніше, уникнути ризику і навіть не намагатися спробувати виконати роботу на високому рівні.

Хибні цінності. Учневі набагато важливіше виглядати перед своїми товаришами «крутим», ніж компетентним й успішним у навчанні.

Навчальні проблеми. Учень намагається зрівнятися зі своїми однокласниками, які добре навчаються, однак може легко здатися після невдачі.

Недостатнє навантаження. Байдужість до шкільної роботи може бути викликана завданнями, рівень яких нижчий від рівня здібностей учня.

Потреба уваги. Учень може намагатися привернути увагу вчителя й одержати підтримку від нього, вдаючи безпомічного.

Емоційна перевтома. За недостатнім інтересом до навчання чи невмінням зосередитися можуть стояти тривога, перевтома чи депресія.

Низькі очікування. Низькі академічні очікування батьків чи вчителів можуть зумовити недостатню старанність учня у досягненні успіху.

Вираження незадоволення. Низька успішність учня у школі може бути своєрідним актом протесту проти тиску з боку батьків, які вимагають надто високих результатів у навчанні.

Особливу безпорадність діти з труднощами в навчанні виявляють під час порівняння предметів, що потребує виділення у них ряду ознак. Багато хто з цих учнів на запитання «чим схожі предмети?», «чим вони відрізняються?» не зміг назвати жодної ознаки. Нерідкі випадки, коли дитина просто не розуміє цих запитань, не знає, що потрібно зробити, щоб на них відповісти. Отже, за рівнем інтелектуального розвитку ці діти значно відстають від вікової норми.

Спроби допомогти їм у виконанні інтелектуальних завдань послідовним рядом запитань, які скеровують думку дитини в потрібному напрямку, демонстрацією зразка, поясненням виявляються неоднаково успішними. Тобто діти виявляють різну научуваність – одні, скориставшись допомогою, виправляють помилки, а, зрозумівши спосіб дії, наступне схоже завдання виконують успішніше. Підбадьорені успіхом, вони мобілізуються, працюють зібраніше й ефективніше, хоч і потребують постійної індивідуальної уваги. Інші, ті, що мають глибші прогалини в знаннях та виявляють негнучкість мислення і важко переключаються з обраного, часто неправильного, шляху розв’язання завдання на раціональніший, такою допомогою користуються обмежено. Це означає, що їх научуваність значно знижена, і для досягнення позитивних зрушень у пізнавальній діяльності вони потребують тривалішої і спеціальної педагогічної роботи.

Причини, які стоять за прогалинами в інтелектуальному розвитку дітей, різні. Як правило, діє не одна, а система взаємопов’язаних причин. З’ясування цього взаємозв’язку, виявлення першопричини та похідних від неї дуже важливо для вироблення ефективного шляху корекційної допомоги тій чи іншій дитині.

Розглядаючи ці причини, почнемо з педагогічної занедбаності, бо вона хоч і по-різному, але завжди включена в систему факторів порушення навчально-пізнавальної діяльності дітей. Зараз вона особливо дається взнаки. По-перше, деякі дошкільники не відвідують дитячий садок, де над їхнім інтелектуальним розвитком спеціально працюють. Здебільшого цим дітям не приділяють уваги і в сім’ї. На жаль, сьогодні є дуже багато сімей неблагополучних чи просто з низьким культурним і освітнім рівнем, які не спрямовані на роботу над розвитком дитини. До школи приходить дедалі більше дітей, які за рівнем інтелектуального розвитку не готові до навчання.

Водночас педагогічна занедбаність рідко буває єдиним фактором відставання дитини в розвитку. Вона особливо згубною буває в тих випадках, коли дитина вже й без того терпить від різних негативних впливів на її психофізичний розвиток. Такими можуть бути різні хвороби, які ослаблюють дитячий організм і, зокрема, нервову систему, що призводить до зниження активності, психічної витривалості, працездатності. Педагогічною занедбаністю часто обтяжуються діти з деякими характерологічними особливостями, які потребують особливого підходу до їх навчання і виховання. Справді, ускладнення в психічному і фізичному розвитку роблять дитину особливо чутливою до педагогічного впливу і його недоліки легко призводять до негативних наслідків. Очевидно, що у цієї категорії дітей педагогічна занедбаність – вирішальний фактор у відставанні їхнього інтелектуального розвитку. Вчасно почата систематична корекційна робота з такими дітьми, безперечно, дала б їм змогу повноцінно засвоювати шкільну програму. Саме такі діти становлять найчисленнішу категорію серед невстигаючих.

Більш складними і стійкими бувають порушення навчально-пізнавальної діяльності у дітей з певними недоліками у функціонуванні нервової системи, зумовленими травмами, ускладненнями утробного розвитку, перенесеними неврологічними захворювання чи просто спадковими вадами. У таких дітей інтелектуальний розвиток ускладнюється загальною інертністю нервових процесів або недоліками функціональних систем, які визначають перебіг запам’ятовування та відтворення інформації, мовлення, різних видів сприймання та координації рухів. Більш вираженими і стійкими у них бувають і розлади розумової працездатності, регуляції поведінки.

Другу групу складають діти із зниженою научуваністю. Вона виявляється, насамперед, в інертності мислення, в труднощах зміни засвоєних стереотипів, а тому й в менш успішному використанні педагогічної допомоги. Для успішного просування в навчанні ці діти потребують спеціальних методів роботи педагога та повільного темпу засвоєння програми початкової школи.

Можна було б продовжувати наводити факти шкільного життя, де чи не головною діючою особою стала «її величність» – оцінка. Проте варто з’ясувати, користуючись численними психолого-педагогічними зарубіжними та вітчизняними дослідженнями, причини такої унікальної живучості оцінки та її роль у формуванні особистості школяра, і зокрема його мотиваційної сфери.

Позиція педагога в імперативному навчанні обумовлена стилем його викладацької діяльності. За словами Ш.О. Амонашвілі, авторитарний учитель пояснює, ілюструє, розповідає, доводить, диктує, вимагає, перевіряє і оцінює. Учні ж зобов’язані уважно слухати, спостерігати, виконувати, відповідати. «А якщо учень не захоче діяти подібним чином, – міркує автор, тоді педагог може відразу застосувати різні санкції, спеціальні міри примусу, серед яких особливо важливу роль будуть відігравати оцінки, цей «батіг та пряник» процесу навчання».

На основі вище сказаного, враховуючи причини неуспішності учнів, можна зробити висновки про основні способи її виявлення. Цими способами є:

– спостереження за реакцією учнів на труднощі в роботі, на успіхи й невдачі;

– запитання вчителя і його вимоги сформулювати те чи інше положення;

– навчальні самостійні роботи в класі. Під час проведення самостійних робіт учитель одержує матеріал для судження, як про результати діяльності, так і про хід її протікання. Він спостерігає за роботою учнів, слухає й відповідає на їхні запитання, іноді допомагає.

Кожному вчителеві варто подумати над тим, яку він має обрати стратегію і тактику навчання, на які мотиви учіння він буде спиратися: зовнішні чи внутрішні. Звичайно, навчання може здійснюватись (а інколи навіть і доволі успішно) й під впливом зовнішніх факторів. Проте його принциповий недолік полягає в тому, що як тільки заохочення чи покарання послаблюються, а зовнішній контроль зникає, припиняється і саме учіння, оскільки воно втрачає смисл засобу досягнення інших цілей.

Навчання ж, яке ґрунтується на внутрішній мотивації, неминуче пов’язано із наданням учням більшої свободи та відповідальності, з акцентуванням внутрішніх та довільно контрольованих факторів успішності учіння, відчуттів та переживань особистісної причинності в діяльності. Саме таке навчання найбільшою мірою буде сприяти головній своїй меті – розвитку особистості учнів та попередженню їх неуспішності.

Ось уже протягом трьох років кількість учнів з початковим рівнем навчальних досягнень у нашій школі є стабільною – 40-42 учні. За підсумками І семестру 2019-2020 н. р. –це 41 учень (19%). Кількість учнів з високим рівнем навчальних досягнень – 21 (8%) .Тобто,кількість учнів з початковим рівнем у два рази перевищує кількість відмінників. Найбільше учнів з початковим рівнем навчальних досягнень у 9 класі – 11, у 10 кл. – 7, у 6 кл. – 6. Є такі учні, що мають низькі бали з кількох предметів: Головій Андрій (8-Б) – з 13 предметів, Карпук Дмитро(10) – з 11 предметів, Головій Олександр (8-Б) - з 9 предметів, Глущук Назар (9 кл.) – з 8 предметів, Луцик Давид (9 кл.), Глинянко Олексій (10 кл.), Малков Владислав, Шпак Іван (7-Б кл.) – з 6 предметів. Звичайно, ці діти давно вже втратили інтерес до навчання, воно їх не цікавить зовсім. У школу вони йдуть не здобувати знання, а просто відвідують її. Такі учні, як Свіржевський Петро (5 кл.), Свіржевський Артем (7-Б), Кацура Вадим, Кацура Руслан, Мазурик Назарій (учні 9 класу) – мають низькі оцінки з 3-4 предметів: математики, алгебри, геометрії, зарубіжної літератури. Наступна група учнів – це ті, хто мають двійки і трійки з 2 предметів. І тут ситуацію можна виправити, доклавши зусиль учням і, зацікавивши своїм предметом, учителям. Це такі учні, як: Глущук Андрій, Головій Артем, Луцик Костянтин, Луцик Рувім (6 клас), Глущук Роман (7-Б кл.), Головій Вадим (8-А), Луцик Віталій, Мазурик Давид (9 кл.), Мазурик Петро (10 кл.). Викликає занепокоєння та ситуація, при якій 17 учнів нашої школи мають початковий рівень знань з одного предмета. З інших предметів вони мають оцінки середнього, і навіть достатнього рівня. Бегеза Роман (5 кл.) – інформатика, Кацура Марк, Луцик Ілля (6 кл.) – географія, Гайдучик Вячеслав (7-А) – англійська мова, Куцевич Андрій (7-Б) – географія, Бегеза Леонід, Гайдучик Ярослав, Придибайло Владислав (8-А кл.) – біологія, Білицька Софія, Головій Вероніка, Панасюк Сергій (9 кл.) – географія, Придибайло Валерій (9 кл.) – зарубіжна література, Гайдучик Ілона, Гайдучик Ірина, Луцик Софія, Шопук Тетяна (10 кл.) – географія.

Якщо брати до уваги навчальні предмети, то картина така: географія – 25 учнів з початковим рівнем навчальних досягнень, геометрія -14, біологія – 12, алгебра – 10, зарубіжна література -8, фізика – 7, хімія, історія України, всесвітня історія – по 5, математика, українська література – по 4, англійська мова, українська мова, інформатика – по 3 учні.

У цій ситуації варто нагадати загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. Основними функціями навчальних досягнень є: контролююча, навчальна, діагностико-коригувальна, стимулювально-мотиваційна та виховна. Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів. Перший рівень – початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковим уявленням про предмет вивчення. Другий рівень – середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності. Я переконана, що з 41 учня з початковим рівнем знань знайдеться багато таких, які зможуть відтворити певний навчальний матеріал, виконати завдання за зразком, і, відповідно досягти середнього рівня. Все залежить від старання учня і бажання вчителя допомогти такому учневі.

Які ж шляхи подолання неуспішності школярів та її профілактика

З метою профілактики неуспішності на різних етапах уроку потрібно акцентувати увагу учнів на певних особливостях навчання.

У процесі контролю за підготовленістю учнів потрібно спеціально контролювати засвоєння питань, що звичайно викликають в учнів найбільше утруднення; ретельно аналізувати й систематизувати помилки, які учні допускають в усних відповідях, письмових роботах, виявити типові для класу й зосередити увагу на їх усуненні; контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні теми або розділу узагальнити, підвести підсумки засвоєння школярами основних понять, законів, правил, умінь і навичок, виявити причини відставання.

Під час викладу нового матеріалу необхідно перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів викладеного матеріалу; стимулювати запитання з боку учнів, коли є утруднення в засвоєнні навчального матеріалу; застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань; забезпечувати розмаїтість методів навчання, що дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал.

В ході самостійної роботи учнів на уроці потрібно підбирати для самостійної роботи завдання з найбільш істотних, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншим числом вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту; включати в зміст самостійної роботи вправи з усунення помилок, допущених у відповідях і в письмових роботах; інструктувати про порядок виконання роботи; стимулювати запитання до вчителя, коли є утруднення в самостійній роботі. Потрібно вміло надавати допомогу учням у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність; навчати вмінню планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль.

В ході домашньої роботи забезпечити повторення пройденого матеріалу, концентруючи увагу на найбільш істотних елементах програми, що викликають звичайно найбільше утруднення. Систематично давати домашнє завдання – роботу над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій відсталими школярами. Погодити обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу, не припускаючи перевантаження, особливо відсталих учнів.

Для вдосконалення освітнього процесу рекомендується використовувати таку систему заходів:

1. Профілактика типових причин неуспішності, властивих для певних вікових груп:

а) у початкових класах зосередити зусилля на всебічному розвитку в учнів навичок навчально-пізнавальної діяльності й працездатності;

б) включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних рад, об’єднань питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів.

2. Виявлення й облік специфічних для школи причин неуспішності у всіх класах, усунення й профілактика.

3. Широке ознайомлення вчителів із типовими причинами неуспішності, зі способами вивчення учнів, заходами попередження й подолання неуспішності їх у навчанні.

4. Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо попередження неуспішності школярів і підвищення рівня їхньої вихованості, досягнення єдності у вихованні, встановлення міжпредметних зв’язків у навчанні, координація дій педагогів з учнями, активом, батьками і громадськістю за місцем мешкання дітей тощо.

6 Систематичне вивчення труднощів у роботі вчителів, усіляке поліпшення практики аналізу вчителями своєї діяльності та їхня наступна самоосвіта.

7. Включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних об’єднань та інших заходів для вирішення проблем, над якими працюватиме школа найближчими роками, питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів.

8. Постійний контроль над реалізацією системи заходів для попередження епізодичної й стійкої неуспішності; спеціальний контроль над роботою з найбільш «важкими» школярами, точний облік результатів цієї роботи.

9. Узагальнення передового досвіду роботи з попередження неуспішності та його широке обговорення.

Надання допомоги учням з низьким рівнем підготовки

Вище було описане акцентування уваги на різних аспектах навчальної діяльності, а тепер опишемо види допомоги учневі з низьким рівнем підготовки на різних етапах уроку:

- у процесі контролю за підготовленістю учнів:

─ створення атмосфери особливої доброзичливості, під час опитування

зниження темпу опитування, дозвіл довше готуватися біля дошки;

─ пропозиція учнем зразкового плану відповіді;

─ дозвіл користуватися наочним приладдям, яке допомагає викладати суть явища;

─ стимулювання оцінкою, підбадьоренням, похвалою

під час викладу нового матеріалу:

─ застосування до учнів з низьким рівнем підготовки заходів щодо підтримання інтересу й використання запитань, які з’ясовують ступінь розуміння учнями навчального матеріалу;

─ залучення їх як помічників до підготовки приладів, дослідів тощо;

─ залучення до висловлення пропозицій у проблемному навчанні, до висновків та узагальнень або пояснень суті проблеми, висловленої сильним учнем;

- в ході самостійної роботи учнів на уроці:

─ поділ завдань на дози, етапи, вичленення в складних завданнях ряду простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше;

─ нагадування прийому й способу виконання завдання;

─ вказівка на необхідність актуалізувати те чи інше правило;

─ посилання на правила і властивості, необхідні для вирішення завдань, вправ;

─ інструктування про раціональні шляхи виконання завдань, вимога до їхнього оформлення;

─ стимулювання самостійних дій школярів, які не встигають.

─ більш ретельний контроль за їхньою діяльністю, вказівки на помилки, перевірка, виправлення;

- під час організації самостійної роботи:

─ вибір для груп з низьким рівнем підготовки найбільш раціональної системи, вправ, а не механічне збільшення їх кількості;

─ більш докладне пояснення послідовності виконання завдання;

─ попередження про можливі утруднення, використання карток-консультацій, карток зі спрямовуючим планом дій.

Намагаючись підвищити рівень навчальних досягнень учнів, які не дуже, зацікавлені у навчанні, потрібно пам’ятати, що засоби впливу на них не завжди забезпечать очікувані результати. «Правильний» результат важко спрогнозувати на загальному рівні, оскільки те, що добре впливає на одного учня, не обов’язково буде ефективним для іншого.

Звернення особливої уваги на здібності учнів. Невмотивовані учні – це часто розчаровані особистості, які сприймають школу як місце своїх невдач і провалів. У такому випадку потрібно спробувати змінити таке ставлення і знайти у школі можливості для цих учнів вирізнитися серед інших продемонструвати свої таланти перед однокласниками і шкільним колективом.

Зробити навчання розвагою. У вчителя є багато способів перетворити навчання на розвагу. Один з них – це розпочати урок із запитання, проблеми чи головоломки, що пов’язані з темою уроку. Інший спосіб – це перетворити тему на таємницю, яка вимагає розкриття.

Вивчення у невеликих кількостях. Деякі учні ігнорують навчальні завдання через те, що вони здаються їм нездоланними. Вчителі можуть допомогти цим учням, якщо поділять завдання на менші частини, викладаючи спочатку одну частину і не переходячи до іншої, поки її цілком не буде опановано.

Дозволити учням контролювати, що і як вони вивчають. Незацікавлені учні часто виправляються, якщо їм дають право вибору того чи іншого способу опанування теми навчального процесу. Наприклад, учням можна дозволити обирати перелік завдань, а також оцінювати власну роботу.

Важливо пам’ятати, що вмотивованість учня час від часу може змінюватися залежно від предмету, оточення чи стилю викладання. Дитина може неохоче читати художню літературу, але з ентузіазмом займатися математикою. Інший може бути неуважним і незацікавленим протягом лекції, але із захопленням поставиться до спостереження за експериментом. Завдання вчителів під час здійснення спроби мотивації невмотивованих учнів полягає, насамперед, у пошуку причини того, що відвертає їх від навчання, а вже потім – у виборі способів подолання цих перешкод і привернення дітей до навчання.

Експериментально доведено, що зовнішньо вмотивована поведінка припиняється як тільки зникає зовнішнє підкріплення (нагорода чи страх перед можливим покаранням). Внутрішньо ж вмотивована діяльність може тривати достатньо довго за відсутності будь-яких відчутних нагород.

По-різному вони впливають також і на розвиток креативності як надзвичайно важливої риси особистості. Якщо внутрішня мотивація позитивно впливає на креативність (творчий вияв), то зовнішня – її пригнічує, сприяє розвитку напруги, зменшує спонтанність в діяльності.

На основі всього вище сказаного можна стверджувати, що оптимальна система заходів для надання допомоги невстигаючому школяреві є такою:

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення й виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності стосовно аналізу й усунення типових помилок тощо).

2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.

3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці тощо).

4. Контроль над навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності тощо).

5. Різноманітні форми взаємодопомоги.

6. Додаткові заняття вчителя з учнем.

А для попередження неуспішності учнів слід використовувати:

1. Всебічне підвищення ефективності кожного уроку.

2. Формування пізнавального інтересу до навчання й позитивних мотивів.

3. Індивідуальний підхід до учня.

4. Спеціальну систему домашніх завдань.

5. Посилення роботи з батьками.

6. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання.

Тобто для того, щоб допомогти учневі з низьким рівнем підготовки необхідно зацікавити його, що приведе до внутрішньої мотивації діяльності.

Висновки

Неуспішність – це складне і багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивчені. На основі всього вище сказаного можна зробити такі висновки:

1. Ефективність навчання визначається в остаточному підсумку характером відносин учнів до навчання, характером їхньої навчальної роботи. Це відношення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну і суспільну значимість навчальної роботи, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для самого учня і для суспільства активної, творчої, систематичної і завзятої роботи.

Тому організація навчального процесу повинна бути такою, щоб кожному учневі була зрозуміла особистісна і суспільна значимість його активної, творчої і завзятої навчальної роботи й основним показником була б оцінка саме такої навчальної роботи учня.

2. Для того щоб інтенсифікувати навчальну роботу кожного учня, недостатньо прямого впливу вчителів на учня. Більш ефективним засобом є вплив на нього через учнівський колектив. А для цього потрібно, щоб учнівська група була справжнім колективом, референтним стосовно кожного його члена.

Тому навчальний процес має проводитися в органічній єдності колективних, фронтальних та індивідуальних форм навчальних занять при визначальному характері загальної колективної діяльності учнів.

3. Для того щоб вчасно виявляти будь-які прогалини в навчанні кожного учня і відразу його заповнювати, поточний контроль повинний мати всеохоплюючий характер. Це значить, що контроль повинний проводитися по кожному елементі змісту навчальної програми й охоплювати одночасно усіх без винятку учнів. Для цього, мабуть, необхідне залучення самих учнів до проведення поточного контролю й оцінки у формі взаємо- і самоконтролю, взаємо- і самооцінки під керівництвом учителя.

4. Найважливішим фактором підвищення ефективності вивчення є суб'єктивний і усвідомлений характер діяльності учня в навчальному процесі. Учень повинен бути не тільки об'єктом педагогічних впливів учителів, але й активним суб'єктом освітнього процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів в організації і проведенні всього навчального процесу. Це означає, що у кожному класі організується учнівське самоврядування, що організує не тільки громадське життя класу, але і значну частину навчальної роботи (поточний контроль, оцінку й облік навчальної роботи учнів, взаємодопомога в заповненні пропусків в окремих учнів, підготовку до уроків і т.д.).

5. Ефективність навчальної роботи учнів залежить від розвитку в них здатності до навчання, здатності розумно і правильно учитися. Для цього вони повинні опанувати загальнонавчальні уміння і навички. Тому оволодіння загальнонавчальними уміннями і навичками повинне бути включене в навчальні програми вчителів по кожному навчальному предмету.

6. Ефективність навчальної роботи учнів в остаточному підсумку визначається характером їхньої особистісної вихованості, їх моральними і соціальними якостями. Тому навчання повинне проводитися так, щоб воно в максимальному ступені сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо-активної і соціально зрілої особистості.

7. Ефективність навчання, характер відносин учня до навчальної роботи залежать і від того, яке життя учня в школі і класі, чи задовольняє це життя його потреби й особливо потреба в емоційному насиченні, з якими почуттями він йде в школу, які емоції і почуття викликає в нього освітній процес.

Життя учнів у школі, освітній процес, уроки, позакласні і позашкільні заняття повинні включати такі заходи, щоб у них могли і хотіли брати активну участь усі школярі, щоб вони викликали, формували і розвивали в кожного школяра його особистісні інтереси і схильності.

Треба виходити з постулату, що хоча виховання, школа і вчитель не всесильні, але їхня можливості великі, і треба в максимальному ступені використовувати ці можливості, спираючись на глибоке і всебічне знання учня, його особливостей і якостей.

Тільки при здійсненні зазначених умов можна домогтися повної успішності учнів, попередити їх відставання та неуспішність.

Причини неуспішності учнів та шляхи її усунення

Підготувала

заступник директора з НВР

Тарабчук І.М.

Доповідь на тему

«Адаптація до освітнього процесу –

перебудова пізнавальної, мотиваційної

та емоційно-вольової сфер школяра»

Не так давно розпочався новий навчальний рік. Цей рік для дітей-першокласників особливий, адже вони навчатимуться за новими освітніми стандартами, що диктує реформа Нової української школи. Перший клас - серйозне випробування, як для дітей, так і для батьків та вчителів. Адже від першого враження дитини про школу залежать її подальші успіхи в навчанні і спогади на все життя.

У початковий період навчання дитини у 1 класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду.

Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного навчання забезпечуватиме її подальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Основною новацією у практиці діяльності 1 класу є структурування змісту початкової освіти на засадах інтегрованого підходу у навчанні. Дидактичний зміст процесу інтеграції полягає у взаємозв’язку змісту, форм і методів роботи. Відповідно інтеграцію навчального матеріалу з різних навчальних предметів здійснюють навколо певного об’єкту чи явища довкілля або навколо розв’язання проблеми міжпредметного характеру. Однією з оптимальних моделей інтеграції у початковій школі є інтеграція навколо соціокультурної теми під час тематичних днів/тижнів. Створення єдиного для навчальних предметів тематичного простору дозволяє уникнути дублювання інформації у змісті різних навчальних дисциплін та, водночас, розглянути аналогічний матеріал одночасно з різних боків, за допомогою різних дидактичних засобів. Таким чином, забезпечуються збалансованість у сприйманні інформації різних освітніх галузей, психологічно комфортна атмосфера навчальних занять.

Перші тижні навчання у 1 класі – важливий етап для створення в класній спільноті атмосфери прийняття, довіри, взаємозацікавленості, бажання слухати одне одного, висловлюватися. На цьому етапі закладаються основи для усної взаємодії учителя з учнями та учнів між собою. Саме тому багато уваги потрібно приділяти знайомству, коротким розповідям про власні захоплення, улюблені ігри тощо. Так, під час відвіданого мною уроку я досліджую світ першокласники у ранковому колі прочитали хором вірш-привітання. В цей день у класі був іменинник, учителька Людмила Володимирівна запропонувала йому сісти на авторське крісло. А діти у ранковому колі по черзі вітали іменинника і висловлювали побажання. Вони почувалися впевнено, не боялися висловити власну думку. Авторами Концепції НУШ запропонований тематичний інтегрований підхід, де кожен тиждень присвячений окремій темі. Наприклад, на початку року вивчалися такі теми: я школяр, наш клас, мої друзі, моє довкілля.

Ці теми інтегровані: їх вивчення передбачає і формування наскрізних умінь, соціальних та громадянських компетентностей, і набуття предметних компетентностей, зокрема опанування граматичних та обчислювальних умінь. Формування умінь читати і писати відбувається на окремих уроках української мови, а відпрацьовуються ці уміння в інтегрованому курсі, який у своєму складі містить мовно-літературну галузь. Змінилися підходи до навчання грамоти, додались деякі нові змістові лінії, але основний зміст лишився: учні, як і раніше, будуть навчатися читати, писати і рахувати.

Наприклад, деякі з проблемних питань:

Навіщо мені ходити до школи?

Хто я? Хто мої однокласники?

Як безпечно дістатися до школи і повернутися додому?

Як почуватися в класі комфортно мені і моїм однокласникам? Тощо.

До кожної з перелічених тем, за кожним із проблемних питань пропонуються різні види освітньої діяльності. Серед них практика «ранкового кола», інтерактивні заняття у парах та групах на умовах співпраці (кооперативне навчання), «щоденні п’ять», рефлексія та самооцінювання та багато інших форм і методів. Так, урок математики на тему «Число і цифра сім» розпочався з віршованого привітання. Після цього учні за бажанням сідали на «авторське крісло» і розповідали про вивчені раніше цифри та їх призначення. Далі вони слухали казку про цифру сім, вчилися писати її у зошиті, а під час фізкультхвилинки малювали це число носиком, підборіддям, вушком. Закріпили свої знання, коли порахували , що сім кольорів має веселка, тиждень має сім днів,є сім нот. Першокласники справилися із наступним завданням, виправивши помилки в числовому ряду, вміли визначати у виразах поняття більше-менше. І насамкінець вони, працюючи в парах, побудували з цеглинок число сім. Весь урок супроводжувався яскравим, доречним роздатковим матеріалом, підготовленим класоводом .

На уроці Я досліджую світ вивчалася тема «Емоції». Першокласники розуміють, які вчинки приносять радість людям, а які – їх засмучують. Протягом уроку вони вчилися відтворювати емоції у названих ситуаціях. Наприклад, насуптесь, як осіння хмара; посміхніться, як кіт на сонці; як сердиться зла чарівниця тощо. Діти справилися з усіма завданнями, проте дозволяли собі вигукувати вголос, не слухати вчительку,почува лися надто вільно, створюючи шум та гамір у класі під час уроку. Класовод Людмила Володимирівна докладає максимум зусиль, аби урок пройшов злагоджено і спокійно.

В освітньому середовищі Нової української школи є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, ініційованими самими дітьми. Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Освітнє середовищ варто творити спільно, разом з дітьми.

Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі, тобто перебудова пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер школяра відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Відвідуючи уроки в 5 класах, я побачила, що багатьом п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть, щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.

Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це є (я маю на увазі спільні шляхи):

- вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;

- уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;

- уміння учнів реально оцінювати свої можливості.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 11-річної школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною школою. Проблема наступності між початковою й основною школою є складовою загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі.

Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Під час відвідування уроків була оцінена робота вчителів- предметників з погляду їхньої психологічно-педагогічної майстерності. При цьому було встановлено, що практично всі педагоги вживають певних заходів для ефективної адаптації п'ятикласників до навчання в основній школі. Вчителі враховують індивідуальні особливості учнів, їх швидку втомлюваність, потребу хоча б в епізодичному заохочуванні, використанні ігрових моментів. Майже на всіх уроках спостерігається сприятлива психологічна атмосфера, доброзичливе ставлення поєднується з вимогливістю вчителів до учнів.

Важливо, що більшість вчителів-предметників на своїх уроках створюють ситуації, які дозволяють учням проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, створювати демократичну, не авторитарну атмосферу навчання.

Українська мова як навчальний предмет є не лише об’єктом вивчення, а й засобом навчання. На своїх уроках учитель української мови та літератури Коцюба Н.Ф. використовує активні форми навчання та успішно формує у дітей потребу у знаннях, любов до знань, допитливість. Під час вивчення теми «Значущі частини слова» діти, познайомившись з основними завданнями нового розділу, вчилися розбирати слова за будовою, виконували творчі завдання.

Курс математики в початкових класах є складовою курсу математики загальноосвітньої школи. Вчитель математики Борошок М.В. намагається на своїх уроках передбачити розвиток, збагачення знань учнів про числа та дії з ними, числові та буквені вирази. На уроці математики, що проходив у формі казки, діти розв’язували задачі, рівняння, тим самим узагальнили та систематизували знання з вивченої теми. Вчитель уміло поєднав індивідуальну та колективну роботу. Основу курсу математики в 5-му класі становить розвиток поняття числа та формування міцних обчислювальних та графічних навичок. Над чим і працює Микола Віталійович разом з п’ятикласниками.

Уроки англійської мови спрямовані на формування умінь і навичок усного мовлення, читання, письма, аудіювання. На уроці англійської мови (Вчитель Безносюк Г.П.) під час вивчення теми «Дружба» п’ятикласники вчили нові слова з теми, їх вимову, працювали над перекладом. Проте в другій половині уроку деякі учні втратили інтерес до уроку, і тому занудьгували та почали заважати.

Уроки образотворчого мистецтва покликані формувати вміння сприймати твори мистецтва, висловлювати власне ставлення до них, аргументувати свої думки. Вчитель образотворчого мистецтва Круглій Б. В. спрямовує свою роботу саме в цьому напрямку. Коли вивчалась тема «Кольорова гама. Створення композиції «Золота осінь», діти познайомились з репродукцією картини Левітана «Золота осінь», з повчаннями Леонардо да Вінчі. Вчителька зацікавила учнів, використавши «чарівний олівець». Діти по черзі у своєму альбомі проводили лінію горизонту і, передаючи олівець, висловлювали побажання своїм товаришам. Після цього вони самостійно працювали над створенням композиції.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

- ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

- постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

- здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

- забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

- забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

Отже, успішній адаптації учнів 5 класу до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.

Рішення

1. Визнати роботу вчителів - предметників у 1,5 класах під час адаптації задовільною.

2 Адміністрації школи:

2.1. Здійснювати контроль за діяльністю вчителів - предметників, класних керівників, які працюють у1, 5 класах, з урахуванням специфіки даного періоду.

Постійно

3.Учителям-предметникам:

3.1.Продовжувати роботу щодо психолого - педагогічного забезпечення процесу адаптації в1, 5 класах.

Упродовж 2018/2019 н.р.

3.2.Урізноманітнювати корекційно-розвиваючі, профілактичні, діагностичні, ігрові технології навчання.

Постійно

3.3.Керуватися під час організації навчально- виховного процесу рекомендаціями соціального педагога та практичного психолога щодо адаптації учнів до навчання.

Постійно

4. Класоводу 1 класу Сачанюк Л.В. та класному керівнику 5 класу Левонюк Н.А. :

4.1. Здійснювати соціально-педагогічний супровід учнів 1,5 класів, проводячи співбесіди, консультації з соціальним педагогом з різних проблем навчання і виховання.

Постійно

5. Соціальному педагогу та практичному психологу школи:

5.1Створити і організувати роботу корекційної групи учнів, які відчувають труднощі в навчанні та вихованні.

До 01.12.2018. р.

5.2.Розробити заходи педагогічної адаптації учнів на етапі переходу з 4-го в 5-й клас. До 01.12.2018 р.

«Формування готовності педагога до інноваційної діяльності»

Методичний ринг — це форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань слухачів, є однією з форм педагогічної самоосвіти, діяльністю всього колективу з вирішення однієї з актуальних для школи проблем. Методичний ринг дає можливість виявити загальну ерудицію педагогів, є різновидом дискусії.

Мета рингу:ознайомити вчителів із сучасними інноваційними педагогічними технологіями; актуалізувати та розширити понятійний апарат педагогів, поглибити їхні теоретичні та практичні знання з проблеми; показати необхідність науково обґрунтованого впровадження сучасних технологій у практику роботи; стимулювати прагнення вчителів до пошуку, творчості; створити умови для обміну досвідом роботи, педагогічних знахідок.

Проведення методичного рингу

Учасники методичного рингу об'єднуються в команди за МО:суспільно-гуманітарного циклу; природничо-математичного;вчителів початкових класів; предметів естетичного циклу; вихователів дошкільних груп.

Склад груп та їх капітани визначені заздалегідь. Ведучий оголошує порядок та правила проведення гри й розпочинає перший раунд. Відповіді команд оцінює методичне журі.

Вступ (заступник директора)

Усвідомлення суспільством того, що новій Україні потрібні люди з високим творчим потенціалом, здатні вивести державу на новий рівень соціально-економічного розвитку, спонукало до численних інновацій у різноманітних сферах життя, зокрема в освіті.

«Інновація» в перекладі з латини означає «оновлення», «новина», «зміна».

Поняття «педагогічна інновація» трактують по-різному.

В. Паламарчук вважає, що педагогічна інновація —це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних проблем.

О. Савченко зазначає, що педагогічна інновація—процес створення, поширення нових засобів для розв'язання тих педагогічних проблем, які розв'язувались інакше.

На думку І. Єрмакова, педагогічні інновації— актуальні значущі й системні новоутворення, які виникають на ґрунті різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти та позитивно впливають на її розвиток.

Л. Даниленко вважає, що педагогічна інновація — це процес упровадження оновлених чи вдосконалених теорій та практики освіти, який оптимізує досягнення її мети. Інноваційні процеси в освіті почали формуватися в різні історичні періоди й визначали її розвиток. Вони вирізнялися творчою спрямованістю й нестандартністю підходів до навчання й виховання.

Кожна педагогічна епоха породила своє покоління технологій. Перше покоління освітніх технологій являло собою традиційні методики; технологіями другого і третього поколінь були модульно-блочні і цільно-блочні системи навчання; до четвертого покоління освітніх технологій відноситься інтегральна технологія.

Нові, сучасні педагогічні технології поділяються на:

1. Технології розвивального навчання

2. Парацентрична технологія навчання

3. Особистісно-орієнтовна технологія

4. Технологія проектного навчання

5. Блочно-модульна технологія

Впровадження нетрадиційних педагогічних технологій суттєво змінило освітньо-розвиваючий процес, що дозволяє вирішувати багато проблем розвивального, особистісно-орієнтованого навчання, диференціації, гуманізації, формування індивідуальної освітньої перспективи учнів.

Для всіх технологій характерні певні спільні ознаки: усвідомленість діяльності вчителя та учнів, ефективність, мобільність, валеологічность, цілісність, відкритість; самостійна діяльність учнів у навчальному процесі становить 60-90% навчального часу; індивідуалізація.

Усі сучасні технології в освіті покликані зробити навчальний процес цілком керованим, тому доцільно визначити загальні правила і принципи технології навчання:

1. Жодна дія педагога не може не стосуватися запланованої мети.

2. Необхідним елементом технології навчання є тематичне планування(що передбачає стислу характеристику остаточних результатів).

3. Організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів.

4. Стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки обізнаного, а й умілого.

Упровадження нової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди або бар'єри. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішні бар'єри: соціальні; організаційні; методичні; матеріально-технічні.

Внутрішні бар'єри: особистісні; психологічні.

К. Ангеловський вважає, що вчителів можна об'єднати в такі групи: новатори (7 %); передові вчителі, які приймають і впроваджують новації (45 %); конформісти (погоджуються з перевіреними новаціями, але пізніше — 18 %); традиціоналісти (віддають перевагу традиційним способам навчання — 8 %); консерватори (найдовше чинять опір — 22%).

Це свідчить про те, що природа людини (педагога) різна, різні й умови, у яких вони живуть і працюють, тому й виникають психологічні бар'єри до сприйняття новацій.

Причини, які заважають особистісному виявленню творчої діяльності: страх видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях; побоювання видатися надто екстравагантним у критиці чужих думок; невміння реалізовувати нові способи й форми педагогічної діяльності; недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу; відсутність потреби впроваджувати нове; особистісна тривожність, невпевненість у собі, знижена самооцінка.

Модель сучасного уроку обумовлена соціально –психологічними новоутвореннями в структурі особистості учня, бо з метою цього змісту й заради такого змісту проводиться кожен сучасний урок.

Урок, на якому учні отримали знання, уміння, навчилися взаємодіяти, заслуговує на високу позитивну оцінку, оскільки результат є очевидним.

Робота в малих групах

I раунд «Мозковий штурм»

Кожна команда отримує великий аркуш паперу із заданою темою «Інновація».

Завдання: записати слова-асоціації до терміна «інновація».

Через 3 хв. лідер команди робить звіт щодо мозкового штурму. Ведучий вивішує аркуші. Члени журі оцінюють відповіді.

II раунд «Естафета» (заступник директора)

Узагальнення теоретичних знань учителів із питань сучасних педагогічних технологій.

Ведучий пропонує закриті картки, на яких написано терміни: педагогічна технологія; метод навчання; оптимізація; прийом навчання; диференціація.

Завдання: лідер групи витягає картку. Через 30 с один з учасників команди дає визначення заданого поняття. Журі оцінює відповіді команд.

III раунд «Педагогічні технології в практиці нашої школи» (заступник директора)

Цей конкурс проводять у вигляді міні-захистів технологій навчання, які використовують учителі у викладанні своїх предметів. Кожна група пропонує не більше від двох сучасних та найрезультативніших технологій.

Оформлені анотації поступово вивішують на стенді. У результаті утворюється імпровізована виставка, яку можна залишити для подальшого ознайомлення вчителів.

На захист кожній групі дають 5 хв.

IV. Анкета «Готовність педагогів до впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес»(соціальний педагог)

1. Як ви ставитесь до ідеї впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес:

а) думаю, що це лише марно витрачений час;

б) глибоко не переймався цією проблемою;

в) позитивно.

2. З якими інноваційними технологіями ви ознайомлені?

а) особистісно орієнтованого навчання;

б) технології розвивального навчання;

в) робота за груповими формами навчання.

3. Щоб упроваджувати інновації у свою практику, вам бракує:

а) бажання і сили;

б) теоретичних знань;

в) практичних вмінь і навичок;

г) підтримки колективу.

4. За яких умов ви могли б себе максимально реалізувати:

а) якби працював, як і раніше;

б) у впровадженні передових педагогічних технологій;

в) не знаю.

5. Що найбільше вам заважає професійно вдосконалюватись?

а) не вистачає часу;

б) немає відповідної літератури та умов;

в) не вистачає сили волі та наполегливості.

6. Яка форма методичної роботи, на вашу думку, найбільш ефективна для впровадження інновацій . у практичну роботу:

а) самоосвіта;

б) робота в групах (відкриті уроки, круглі столи, тренінги);

в) загальношкільні методичні заходи;

г) робота в методичних об'єднаннях.

Підбиття підсумків

Це важливий момент у завершенні методичного рингу. Ведучий надає слово членам журі, які не тільки виявляють переможців, а й висвітлюють проблеми конкурсу.

Найважливіший результат — бажання вчителів втілити технологію.