Як розпізнати загрозу насильства

Години спілкування

Насильство над дітьми – проблема, яка завжди існувала і скоріш за все, ще дуже довго буде існувати у сучасному суспільстві. Сучасність демонструє такі його приклади, як смерть дітей від голоду, загибель їх під час бомбардувань і обстрілу, міжнародних конфліктів, вбивство в таборах біженців, на побутовому ґрунті. Нерідкі і такі форми насильства, як торгівля дітьми, залучення до жебрацтва, проституція, економічна експлуатація, позбавлення житла, коштів для існування, зневага потребами й інтересами.

Діти є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих. Саме з їх провини діти стають жертвами домашнього насильства, опиняються в зонах стихійних і природних катастроф, військових дій тощо.

Насильство над дітьми – це широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів, вчителів, вихователів, будь-яких осіб, які старші або сильніші.

У практиці соціально-педагогічної роботи часто використовують поняття «жорстоке ставлення щодо дитини», що включає фізичне насильство, інцест і сексуальне насильство, а також психологічно негативне звернення, що може мати на увазі, наприклад, ігнорування дитини або залучення до насильства між батьками чи іншими членами сім’ї.

Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. Жорстоке ставлення до дитини і нехтування її інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей:

1.Фізичне насильство – дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток . Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета.

Фізичне насильство – це також і залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних речовин або медичних препаратів, які викликають одурманювання (наприклад, снодійного, не виписаного лікарем), а також спроби задушення та потоплення. Фізичне насильство – це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Ознаки фізичного насильства: синяки або поламані кістки; відбитки предметів/предмета; синець або поріз, якому немає пояснень; залисина; боязнь дорослих, особливо батьків; агресія; боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь- якого дотику.

2.Сексуальне насильство або розбещення дітей та інцест – це будь-які сексуальні стосунки/взаємодія з дитиною, в яких дитина використовується дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб. Сексуальне насильство включає в себе статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами.

До сексуального розбещення відносять також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли дитина цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб. Такий вид насильства може здійснюватись тим, кому дитина довіряє, включаючи батька, брата/сестру, далекого родича, друга, вчителя, старшого керівника або-будь якого піклувальника; будь-яка особа, наділена владою, повноваженнями і функцією контролю над дитиною.

Ознаки сексуального насильства:

таємність;

надмірна зацікавленість чи обізнаність у сексуальній темі та предметах, що з нею пов'язані;

надмірний прояв уваги до всього, що пов'язане з сексуальною темою;

побоювання певної людини чи члена сім'ї;

надмірна піддатливість;

агресія;

біль при сечовипусканні;

ускладнення при ходьбі чи сидінні;

нетримання сечі; анальний чи вагінальний свербіж, висипи, синці, кровотечі, біль.

3.Психологічне (емоційне) насильство – це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові.

До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. У психічному насильстві можна відокремити вербальне та емоційне насильство.

Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок.

Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Ознаки психологічного (емоційного) насильства:

відставання у порівнянні з однолітками у фізичному та соціальному розвитку;

порушення мови, сну, прийому їжі;

систематичне повторювання дій, зокрема – розкачування, смоктання пальців, кусання;

відсутність зосередження та уваги; відсутність інтересу чи емоцій;

депресія або віддаленість;

агресія.

Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров’я дитини наслідків.

Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі): брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;

безсоння; недотримання гігієнічних норм;

медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;

ховання або крадіжка їжі; відсутність або низький рівень соціальних навичок;

бездоглядність;

нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.

Слід наголосити на тому, що зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім’ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням із боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство.

Складовою частиною практично усіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити). Насильство щодо дітей можна класифікувати і за такими ознаками: стратегія кривдника (явне або приховане); час (тепер чи в минулому); тривалість (одноразове, систематичне, таке, що триває роками); місце і оточення (вдома – від батьків; у школі – від педагогів чи інших дітей; на вулиці – від дітей чи незнайомих дорослих). Будь-який вид жорстокого поводження щодо дітей веде до найрізноманітніших наслідків, проте об’єднує їх одне – завдання шкоди здоров’ю чи небезпека для життя дитини.

До кого звернутися у випадку загрози насильства

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА

Фахівцям важливо знати та надавати інформацію, куди і яким чином звертатися за допомогою у випадку проявів насильства:

До поліції за номером 102.

До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

До близької людини.

На телефони «Гарячих ліній»: БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА- УКРАЇНА»: 0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного) З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Тут маленькі українці знайдуть підтримку та пораду стосовно своїх проблем. Батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога): 0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон 0-800-500-225 та 116-111

На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:

- інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);

- психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);

- правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба: (044) 255-64-50 Єдиний телефоний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації;

- роз’яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги;

- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

- зв'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.

Виховання любов'ю

тренігове заняття для батьків

Усе виховання тримається

на одному слові: люби.

С. Соловейчик

Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з поглядами на виховання в сім’ї відомого американського дитячого психолога Росса Кемпбелла та психотерапевта Гері Чепмена.

Завдання:

- ознайомити з технікою активного слухання;

- навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»;

- надати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду.

Психолог. Доброго дня, шановні батьки. Я вдячна вам за те, що ви прийшли на захід. Цю зустріч ми організували, щоб ви навчилися краще розуміти своїх дітей. Вона відбувається у вигляді тренінгу. Психологічний тренінг – це розминка для душі, розуму та тіла. Чи відомо вам, що людина засвоює:

- 10% від того, що чує,

- 50% від того, що бачить,

- 70% того, що сама промовляє,

- 90% від того, що сама робить.

Учасники тренінгу роблять все самі. Ми не будемо давати один одному оцінок. Не будемо нікого обговорювати. Ми спробуємо створити атмосферу безпеки, довіри та відвертості. Це дасть нам змогу експериментувати, не соромлячись помилок.

1. Вправа «Знайомство»

Мета: створити комфортну атмосферу, налаштувати учасників на роботу, сприяти згуртованості групи.

Пропоную поглибити наше знайомство. Для цього ви по черзі повинні закінчити таке речення: «Мені подобається в собі…»

2. Об’єднання в групи.

А зараз, шановні батьки, я вам пропоную вибрати собі товариша, одного з чотирьох – Атос, Партос, Араміс чи Д’артаньян. Ось коротка характеристика кожного з них:

1. Атос – людина тактовна, таємнича;

2. Партос – добра душа, веселун;

3. Араміс – романтична натура;

4. Д’артаньян – спритний, швидко знаходить вихід з будь-якої ситуації.

В залежності від вибору формується 4 групи.

Психолог. За однією версією вважають, що людина вибирає собі у друзі того, хто подібний за складом характеру до неї, за іншою – того, у кого є риси характеру, яких бракує їй самій. Подумайте на чому ґрунтувався ваш вибір.

Учасники у командах обговорюють свій вибір і повідомляють свою версію.

3. Інформаційне повідомлення

Психолог. В такій теплій, доброзичливій атмосфері, мабуть, ми і поговоримо про найголовніше у житті дитини – батьківську любов.

«Три нещастя є у людини: смерть, старість і погані діти» - каже українська народна мудрість. Старість – незборима, смерть – невблаганна. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А от від поганих дітей дім можна вберегти. Дехто з вас дотримується такої думки, що все в дитині від природи і є діти від природи від народженні злі і ледачі Ця думка дуже небезпечна тим, що вона знімає відповідальність за виховання.

Шановні батьки, запам’ятайте, дитина народжується гармонійною, чистою та досконалою. Вона відкрита для світу, вона вбирає в себе все те, що дають їй дорослі. Чим буде насичуватися її розум, чим буде наповнюватися її душа, залежить переважно від нас з вами.

Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець.

Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день члени родини усе менше часу проводять один з одним, що вдома люди в основному, не розмовляють, а дивляться телевізор чи спілкуються з комп’ютером.

Без сумніву атмосфера в сім’ях змінилася. Зараз всі ми живемо інтенсивним життям в якому все менше часу залишається на спілкування та спільні сімейні заняття.

Чи замислювалися ви в чому полягає найбільша помилка виховання. У тому, що ми у власній сім’ї забуваємо про ввічливість і культуру поведінки і робимо те, що заманеться. На роботі, на вулиці нам вдається «грати роль», а ось вдома ми знімаємо маску і починаємо робити те, що на людях ніколи б не зробили, а саме – можемо ображати один одного, сердитися, не стежити за словами та за своїми діями. А діти, вже було сказано, у всьому беруть приклад з нас. Живучи в сім’ї слід завжди пам’ятати, що саме з рідними та близькими людьми треба бути ввічливими.

Один французький письменник сказав: «Якщо лише одним словом ти можеш ощасливити людину, то яким же негідником треба бути, щоб цього слова не сказати»

Шановні батьки, завжди пам’ятайте, ви для своїх дітей найрідніші люди – вони потребують вашої уваги, любові, допомоги і підтримки. Приймайте свою дитину безумовно, любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!

Нерідко можна почути від батьків таке звернення до сина чи доньки: «Якщо ти будеш хорошим, я тебе любитиму…» або «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш… (лінуватися, битися, грубіянити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати вдома). Ви тим самим прямо повідомляєте своїй дитині, що приймаєте її за умови, любите умовно, лише у випадку якщо…

Запам’ятайте, коли ви хвалите дитину – в ній закріплюється добро, коли караєте – зло. Хто не знає таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає

Дитина потребує, щоб їй якомога частіше говорили:

- «Як добре, що ти в мене є!»,

- «Я рада тебе бачити»,

- «Мені добре, коли ми разом».

Ось як радить Гері Чепмен зізнаватися в любові власним дітям у своїй книзі «П’ять мов любові у підлітків»:

- «Страх як приємно мати такого сина (доньку)»

- «Я тебе обожнюю»

- «Я пишаюся, коли про тебе думаю»

- «Ти – моє сонце»

- «Якби я міг обирати з-поміж усіх підлітків на світі, то все одно вибрав би тебе»

- «Ти такий чудовий»

- «Щоранку я прокидаюся і думаю: «Оце пощастило з сином (донькою)!»

- «Вчора я сидів на роботі і думав: «Як я скучив за своєю донечкою!»

- «Я люблю, коли ти поряд.»

Психологи рекомендують обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно не менше як вісім обіймів. Якщо дитина не отримує цього, з’являються емоційні розлади та відхилення у поведінці.

Багатьох батьків, як грім серед ясного неба вражає поведінка дітей у підлітковому віці. Був ніби нормальною дитиною і раптом курить, грубіянить, грюкає дверима. Запам’ятайте, моральність підлітка залежить від того, як його виховали в роки дитинства, що заклали в його душу від народження до 10 років.

Для успішного виховання важливі не тільки любов до дитини, а й загальний мікроклімат в сім’ї, від нього залежить і міцність сім’ї і душевні якості дитини. І знову цитата з книги «П’ять мов любові у підлітків»: «Факти свідчать: деякі батьки просто не усвідомлюють того, що у них є проблеми пов’язані з неконтрольованим гнівом, аж поки не побачать, як їхні діти-підлітки наслідують їхню ж поведінку. Коли ви бачите, як підліток верещить на вас у гніві, то виникає логічне запитання: «Де він цього навчився?» Існує велика ймовірність того, що це наслідування поведінки, до якої часом вдаються його батьки. Саме ця думка (А раптом він поводиться так, як я?) спонукає багатьох батьків вчитися гамувати у собі гнів. Часто нам доводиться робити це разом із тими ж підлітками»

Було проведено анкетування на тему «Батьки з погляду дітей». На питання «Чи хотіли б ви стосунки в сім’ї перенести на свою майбутню сім’ю?»

- 89% опитаних відповіли: ні;

- 5% відповіли: частково;

- лише 6% відповіли: так.

На питання «Щоб вам хотілося змінити в сім’ї зараз?» діти відповіли:

- щоб батьки не сварилися між собою;

- щоб не кричали на мене;

- щоб батьки більше часу проводили зі мною.

Психологами доведено, чим частіше батьки сердяться на дитину, кричать, критикують, тим швидше вона приходить висновку: «Мене не люблять»…

Будьте впевнені найбільше дітям хотілося б бачити в батьках друзів і порадників. При всьому їхньому бажанні самостійності діти відчувають потребу у вашому життєвому досвіді і допомозі. Завжди пам’ятайте любов – це не іменник, це дієслово. Тому дійте:

- цінуйте відвертість своєї дитини, щиро цікавтеся її проблемами;

- спілкуйтеся на рівних, наказовий тон не принесе вам користі, дайте відчути, що ви розумієте свою дитину;

- не нервуйтеся і не проявляйте агресивності. Будьте спокійними і стриманими. Завжди пам’ятайте, ваша брутальність спровокує відповідну реакцію вашої дитини;

- розповідайте дитині про себе, якими ви були в цьому віці – це допоможе вам дійти взаєморозуміння,

- візьміть за правило, перед сном, поговорити з донькою чи сином. Поспілкуйтесь від душі на рівних. Тоді ви дійсно станете друзями.

4. Вправа «Скринька»

Мета:психологічна просвіта батьків щодо питань взаємодії дорослого з дитиною.

Учасникам роздаються плакати «скринька»:

- від 3 до 6 років

- від 6 до 10 років

- від 10 до 14 років.

Кожній групі необхідно визначити, який дотик, які слова заохочення, час, подарунок, допомогу варто використовувати у спілкуванні з дітьми певної вікової категорії.

Презентація та обговорення робіт.

Психолог. З дітьми було проведено діагностику за методикою «Чарівна квіточка». Суть методики полягає у тому, що дитині пропонують згадати казку «Цветик-семицветик» і уявити, що кожен з них отримав в подарунок цю чарівну квіточку, кожна пелюстка якої може виконати одне бажання.

Діти загадують 7 своїх бажань. Це різноманітні бажання від нового телефону чи планшету до автомобілю та будинку. Також майже кожен декілька своїх бажань використовує на потреби сім’ї, щоб у сім’ї був лад, щоб жили дружно, щоб всі були здорові та щасливі. І коли пропонується залишити лише одне бажання, яке дійсно важливе для них, то всі діти майже 100% бажають, щоб в сім’ї все було гаразд. Вони ладні відмовитися від матеріальних благ, заради сімейного благополуччя.

5. Вправа «Активне слухання»

Психолог. Причини труднощів дитини часто бувають приховані у сфері її почуттів. Тоді практичними діями – показати, навчити, спрямувати – їй не допоможеш. У таких випадках краще за все… її послухати. Правда не так, як ми звикли. Психологи знайшли спосіб «допоміжного слухання» інакше його називають «активним слуханням».

Активно слухати дитину – значить «повертати їй у бесіді те, що вона вам повідомила, при цьому визначивши її почуття.

Отже, правила бесіди за способом активного слухання.

- Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

- Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною не варто ставити запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б різниця між стверджувальним і запитальним реченням незначна, іноді це лише слабка інтонація, а от реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання: «Що трапилось?» ображена дитина стверджує «Нічого!» А якщо ви скажете: «Щось трапилось!», то засмученій дитині буває легше відповісти.

- Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч.

Бесіда за способом активного слухання, дещо незвична для нашої культури і спочатку доведеться себе контролювати. Але результати такої бесіди приємні:

- Зникає негативне хвилювання дитини.

- Дитина впевнившись, що дорослий налаштований її слухати, починає розповідати про себе більше.

- В такій бесіді виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі.

Але є деякі батьківські вислови, які стають справжніми перешкодами на шляху порозуміння з дитиною.

- Накази, команди: «Прибери», «Замовкни» - дитина відчуває, що її ніби дресирують і не бажає підкорюватися.

- Попередження, погрози: «Не прийдеш вчасно – побачиш.» при частому повторенні погроз діти звикають до них і перестають реагувати.

- Нотації, лекції: «скільки разів тобі казати», «не послухала мене, тепер маєш клопіт». Чим частіше ви так казатимете дитині, тим менше вона вас чутиме. Просто дозвольте їй самій приймати рішення і інколи робити помилки, адже як відомо на помилках ми вчимося.

- Проповіді: «Ти повинен поважати дорослих». Нічого не зміниться від того, що діти й це будуть чути по 100 разів на день. Запам’ятайте, дитина виявлятиме повагу лише тоді, коли в її сім’ї будуть поважати один одного, утримуватимуться від критики та грубих слів.

Ніхто не застрахований від ситуацій, коли дитина своєю поведінкою спричиняє у вас негативні емоції та переживання. Не варто їх стримувати – повідомте про свої переживання дитину. Але, коли ви кажете про свої почуття дитині, кажіть від першої особи. Розкажіть про себе, свої переживання, а не про дитину та її поведінку.

Наприклад:

- Ситуація 1. - У кімнаті гучно лунає музика.

- Рішення 1. - Мене дуже стомлює гучна музика.

- Ситуація 2. - Ви зустріли брудного сина.

- Рішення 2. - Я не люблю, коли діти ходять брудні; Мені соромно перед сусідами.

Всі речення містять займенники: «Я», «Мене», «Мені». Тому вислови з ними називають «Я-повідомлення».

6. Вправа «Переваги Я-повідомлення»

Мета: підвищити психологічну компетентність учасників з питань виховання та взаємодії з дітьми; сприяти розвитку комунікативних навичок, уміння знаходити вихід з нестандартної ситуації.

- Можна висловлювати свої негативні почуття у необхідній формі.

- Діти ближче вивчають батьків, пізнають їхні емоції почуття.

- Коли ми відкриті у вираженні своїх почуттів діти теж відкриваються.

- Висловлюючи почуття без наказу чи догани ми за дітьми залишаємо право самим прийняти рішення.

Психолог. Навчіться не закінчувати «Я-повідомлення» «Ти-повідомленням». Наприклад, «Мені не подобається, що ти така брудна». Слід змінити «Ти-повідомлення» на безособове речення: «Мене дратує коли діти брудні».

А зараз спробуємо навчитися використовувати «Я-повідомлення». Виберіть із відповідей ті, які найбільш відповідають «Я-повідомленню».

Ситуація 1.

Ви кличете доньку до столу. Вона відповідає: «Зараз!», і продовжує займатися своєю справою. Ви почали сердитись. Ваші слова:

- Скільки разів тобі казати!

- Я починаю сердитись, коли доводиться повторювати одне й те саме.

- Мене дратує, коли ти не чуєш.

Ситуація 2.

У вас важлива розмова з другом. Дитина увесь час заважає вам розмовляти. Ваші слова:

- Мені важко розмовляти, коли мені заважають.

- Не заважай розмовляти.

- Ти не можеш зайнятись чимось іншим, коли я розмовляю.

А зараз попрацюємо у групах. Кожній групі дається ситуація.

Для виконання цього завдання згадуємо, що використовуючи «Я-повідомлення», важливо називати почуття, яке ви зараз відчуваєте. Це не так просто: ми звикли думати про слова, які треба казати дитині, а не про наші почуття, які заганяємо в середину. В цьому завданні ви маєте послухати себе. Спочатку не думайте, що відповісти дитині, а спробуйте відповісти собі, що ви пережили в даній ситуації.

Обговорення і представлення результатів.

Коментар психолога. Наш настрій, ставлення до людей, доросле самостійне життя багато в чому визначаються загальною сімейною атмосферою, яка панувала в наших сім’ях. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих родинах, де вони природно й гармонійно розвиваються, живуть багатобарвним життям. Традиційна думка, що сім’я – один із найважливіших інститутів, значення якого у формуванні особистості важко переоцінити, сьогодні звучить особливо гостро, адже кризові явища, притаманні українському суспільству, викликають в її житті серйозні труднощі.

Відомо, що універсальних принципів виховання немає і не може бути. Кожна ситуація в сім’ї унікальна. Дітям потрібно, щоб поруч були ті, хто може навчити і досягти успіху, і терпіти невдачі. Саме у своїх батьків діти набувають свій перший досвід, переймають моделі свого подальшого життя, які, на жаль, не завжди бувають прийнятними. Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні взаємовідносини між її членами. А, особливо, між батьками та дітьми.

Вислів «діти – дзеркало сім’ї» дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на найвищий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано.

Та понад усе Ваша дитина потребує любові. Доведено, що через брак любові затримується розумовий, фізичний та емоційний розвиток дитини. У найтяжчих випадках немовлята, які не отримують достатньо любові, страждають від синдрому затримки психічного розвитку, оскільки гормони стресу впливають на розвиток усіх систем організму. У менш серйозних випадках брак батьківської любові впливає на подальше життя дитини: від перших годин життя немовляти і до шкільного, а згодом дорослого життя.

Сьогоднішній тренінг наближається до завершення. Я впевнена, що всі ми вважаємо себе люблячими батьками і це природно. Так, ми дійсно любимо своїх дітей. Я маю надію, що сьогодні ви усвідомили те, що ваша любов принесе дитині більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її.

Рефлексія.

Шановні батьки, я вдячна вам за активну участь у нашому тренінгу і на закінчення прошу по колу поділитися своїми враженнями від цієї зустрічі.

Заняття з елементами тренінгу «Моя життєва позиція»

Мета: показати цінність людського життя та відповідальність людини за

свій життєвий вибір.

Матеріали: банка, мушлі, горох, манна крупа, вода.

Вікова категорія: учні 9-10 класів, педагоги.

Час проведення: 40 хв.

Хід заняття

I. Привітання

1. Вправа «Банка життя»

Мета: сприяти формуванню відповідального ставлення до свого життя,

виробленню (або усвідомленню) життєвих цінностей.

Ставимо на стіл велику скляну банку.

Сьогодні ми хотіли б поговорити з вами про життя. Що ви можете сказати про цю банку? (учні починають давати відповіді. Наприклад: «Вона порожня» або «вона скляна» і т. д.)

Далі дістаємо з-під столу мішок із великими мушлями й починаємо вкладати їх у банку доти, доки вони не заповнять її до самого верху.

- А тепер що ви можете сказати про цю банку?

Далі дістаємо пакет із горохом і засипаємо його також. Горох заповнив простір між мушлями.

- А тепер?

Тоді дістаємо пакет із піском, його теж засипаємо в банку. Через якийсь час у банці не залишилося вільного простору. Тоді витягаємо пляшку води і вливаємо її в банку.

- А от тепер банка повна!

Тож зараз я буду пояснювати вам, що щойно відбулося. Банка – це наше життя. Мушлі – це найважливіші речі в нашому житті, це наша родина, це наші діти, наші кохані – все те, що має для нас величезне значення.

Горох – це речі, не настільки значимі для нас, це може бути дорогий костюм або машина тощо.

Пісок – це все найдрібніше й незначне в нашому житті, всі ті дрібні проблеми, які супроводжують нас впродовж усіх прожитих днів.

Якби ми спочатку засипали у банку пісок, то в неї уже не помістилися б ані горох, ані камені. Ніколи не дозволяйте різній дрібноті заповнювати ваше життя, закриваючи вам очі на значно важливіші речі.

- А що ж означає вода?

- Наскільки б ваше життя не було заповнене, завжди є трішки місця для байдикування. Незважаючи ні на які проблеми, точно знайдеться час на те, щоб розслабитися й відпочити!

2. Вправа «Коло асоціацій»

Мета: усвідомити багатогранність життя, його різноманітність.

Запитання до аудиторії.

- Скажіть, які асоціації виникають у вас із словом «життя»?

Ви будете висловлювати свої думки, а хтось із вас записуватиме їх на дошці. Подивившись на дошку, який висновок ви можете зробити?

Що включає в себе слово «життя?»

Висновок: життя дуже багатогране, це яскравий світ, але для кожного він свій зі своїми радощами, переживаннями, значущими подіями. Все залежить від пріоритетів та цінностей, які людина для себе обрала.

3. Основна частина

Давайте уявимо наступну ситуацію: літо, двоє людей, які живуть в одному під`їзді, збираються на прогулянку. Раптом починається дощ. Одна подія (дощ) викликає у двох людей різні емоції. В одного – радість, в іншого – пригнічений стан.

Запитання до аудиторії: Як ви думаєте, чому?

Різниця в тому, що кожний з них думав з приводу дощу.

Наприклад: перша людина: «Ура, нарешті дощ! Буде більш прохолодно!» або «Мені сьогодні непотрібно буде поливати рослини, я відпочину, подивлюся нарешті цікавий фільм!»

Друга людини: «Знову цей дощ все зіпсував, мені завжди не щастить!»

Ми бачимо, що думки і переконання відносно певної події впливають на те, які емоції відчуває людина, як вона реагує на певні життєві труднощі.

Зі свого власного життєвого досвіду ви, мабуть, помітили, що є люди, які в будь-яких життєвих ситуаціях намагаються мислити позитивно, шукають різні варіанти вирішення проблеми, діють, а не чекають, не падають у відчай, але є категорія людей, які звикли звинувачувати інших або обставини, помічаючи тільки негатив.

Наше життя багато в чому визначається нашими переконаннями, думками, життєвими цінностями і, в залежності від того, яким бачимо своє життя, так ми і живемо.

4. Проективне речення: «За що ми можемо подякувати життю?»

Учням пропонується закінчити речення «За що ми можемо подякувати життю?»

Обговорення.

Коментар до вправи: всі відповіді є правильними, критика виключається.

5.Оголошення результатів соціологічного опитування населення школи.

У нашій школі була проведена психологічна акція «Соціологічне опитування населення школи» (де ви також брали участь) із метою вивчення ціннісних орієнтацій, життєвих прагнень у різних сферах життя. (Додаток А, Б). На сьогоднішньому занятті ми маємо можливість ознайомитися з результатами опитування та проаналізувати, які цінності домінують серед учнів нашої школи.

6. Висновок

Як висновок прослухайте наступну притчу «Все в твоїх руках»

Давно-предавно в старовинному місті в оточенні учнів жив Майстер. Якось найталановитіший з них задумався: «А чи існують запитання, на які наш Майстер не зумів би дати відповідь?»

Він пішов на квітуче поле, піймав найкращого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

- Скажіть, а метелик у моїх руках живий чи мертвий?

Учень міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті його стиснути. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів: «Все в твоїх руках».

Світ такий, яким ти його бачиш

До оази прийшов юнак, попив води й запитав у старого, котрий відпочивав біля джерела:

- Які люди тут живуть?

Старий і собі запитав у молодика:

- А які люди живуть там, звідкіля ти прийшов?

- Купа егоїстів із лихими помислами, - відповів юнак.

- Таких же знайдеш і тут,- мовив старий.

Того-таки дня другий юнак підійшов до джерела втамувати спрагу після важкого шляху. Помітивши старого, він привітався і запитав:

- Які люди мешкають у цьому місці?

Старий у відповідь поставив те ж питання:

- А які люди живуть там, звідки ти прийшов?

- Чудові! Чесні, гостинні, дружелюбні. Мені боляче було розлучатися з ними.

- Таких же знайдеш і тут, - запевнив старий.

Чоловік, який чув обидві розмови, поцікавився:

- Як ти міг дати дві такі однакові відповіді на різні коментарі?

На це дідусь відповів:

- Кожен із нас може бачити тільки те, що несе у своєму серці. Той, хто не знайшов нічого хорошого скрізь, де побував, не зможе знайти нічого іншого, ані тут, ані в будь-якому іншому місці.

Коментар: закінчити заняття можна однією із запропонованих притч.

Рефлексія заняття

Тренінг "Ґендер - це цікаво!"

Категорія учасників: 15-17 років.

Мета заняття: формування поняття такої важливої соціальної категорії як "ґендер"; виховання засад ґендерної рівності та поваги до прав і свобод кожної статі.

Вступне слово ведучого. Ми всі дедалі частіше чуємо і використовуємо слово "ґендер". Часто думають, що це поняття, яке торкається виключно захисту прав жінок. Проте це не так. В нашій країні прийнято Закон про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Отже ґендер – це те, що стосується нас всіх, бо всі ми є людьми, і, як все живе в природі, поділяємося на дві статі. Чим же ґендер відрізняється від статі? Чому вважається, що поняття "ґендер" є ключовим у поступі будь-якої країни до демократії і щасливого, заможного життя? Саме над цим ми будемо роздумувати і саме це будемо аналізувати сьогодні.

Отже, темою нашого заняття буде: "Ґендер – це цікаво !"

1.Вправа "Інтерв’ю"

Мета: познайомити присутніх, сформувати почуття довіри і згуртованості.

Виконання вправи

Запропонуйте групі розбитися на пари і протягом п’яти хвилин дізнатися одне про одного якомога більше. Потім по черзі потрібно представити свою пару (ім’я, уподобання, звички одне одного).

Подякуйте групі й підведіть маленький підсумок:

Дякую всім за цікаву роботу. Отож, ми дізналися більше одне про одного. Маю надію, що це допоможе нам краще зрозуміти та поважати одне одного, цінуючи власну і чужу неповторність.

2. Вправа "Дорога"

Мета: допомогти присутнім сформулювати свої сподівання від заняття; тобто усвідомити потреби та очікування групи.

Необхідні матеріали: стікери у вигляді великих дорожніх камінців.

Виконання вправи

На великому аркуші заздалегідь малюється дорога. Всі присутні отримують два маленькі липкі папірці (стікери) у вигляді великих дорожніх камінців. Запропонуйте групі на них записати відповідь на запитання: Що ви хочете дізнатися з теми сьогоднішнього заняття?

Презентуючи свої сподівання, присутні "викладають дорогу", щоб краще було йти до мети заняття.

Подякуйте групі і підведіть підсумок:

Ви можете отримати відповідь і більше дізнатися лише тоді, коли будете запитувати про те, що вас хвилює і про що ви хочете дізнатися.

3. Вправа "Ми з тобою схожі..."

Мета: допомогти всім присутнім виявити спільні риси, що єднають їх з іншими людьми.

Виконання вправи

Група сидить у колі. Станьте посеред кола і запросіть у коло когось із присутніх, базуючись на якійсь схожості з собою наприклад: "Наталю, вийди, будь ласка, до мене, бо ми з тобою схожі тим, що живемо обоє в Україні/ однакового зросту/ маємо веселу вдачу…". Ця особа виходить до вас у коло – і далі ще когось запрошує, називаючи своє бачення схожості. Гра продовжується доти, поки вся група не буде в колі.

Обговорення:

Для чого ми виконували цю вправу? Що вона вам дала?

Підсумок:

У всіх нас більше схожого, ніж відмінного. Пам’ятаймо: ми всі люди, всі мріємо бути щасливими, всі вчимося в школі, проживаємо в Україні, на цій планеті, в цій частині Всесвіту… У нас більше спільного, ніж відмінного, і всі ми залежимо одне від одного.

4. Правила.

5. Вправа "Що нас об’єднує і в чому ми індивідуальність"

Мета: зближення присутніх, збільшення толерантності та позитивізму в групі, введення в мету заняття.

Виконання вправи

Присутніх в колі об’єднайте в трійки. Кожна трійка отримує завдання: "Визначитися, що у вас спільного, а в чому кожна особа в трійці є неповторною і відрізняється від інших в своїй команді".

Презентація

Одна особа від команди презентує їхню "спільність", а потім кожна особа в трійці коротко розповідає про свою індивідуальність/відмінність від інших. Перша трійка зголошується добровільно, а наступних вже запрошуєте ви, йдучи по колу.

Подякуйте групі. Обговорення в цій вправі не проводиться. До її підсумків ви звернетеся в наступних вправах.

6. Вправа "Малюємо ромашку"

Мета вправи: формування навичок самопізнання.

Виконання вправи

Запропонуйте кожному і кожній у колі намалювати на листочку паперу велику ромашку, в серединці якої вони мають вписати своє ім’я. На пелюстках слід написати слова (по одному на кожній пелюстці), що показують найсуттєвіші їхні суспільні ролі, позиції чи назви соціальної, культурної або конфесійної групи, до якої кожна особа себе відносить (наприклад: учениця, українець, киянка, львів’янин, християнка, мусульманин, дівчина, хлопець тощо).

Допоможіть присутнім провести презентацію своїх визначень.

Обговорення:

Які визначення зустрічалися найчастіше за все?

Які визначення – ролі і позиції – виявилися поодинокими?

Чи говорять наші квіти про те, що нас об’єднує?

Підсумок у цій вправі проводити не потрібно, оскільки наступна вправа є її ігровим продовженням.

7. Гра-Рухавка "Хто я?"

Мета: допомогти присутнім усвідомити, що різниця між людьми як особистостями більша, ніж різниця між статями.

Виконання вправи

Запропонуйте присутнім стати в коло і виконати завдання:

Слід визначитися і вибрати з трьох позицій ту, яка чомусь найближча. Для цього спробуйте повністю ототожнити себе із запропонованим словом, а потім зобразити його:

Ви: вітер, гора чи сонце?

Ви: поїзд, авто чи кінь?

Ви: урок, перерва чи канікули?

Ви: табличка з написом "Вхід заборонено", "Відкрито для відвідування" чи "Будь-ласка, хвилину зачекайте"?

Ви: хлопець, дівчина чи взагалі людина?

Обговорення:

Як ви вважаєте, чи були спільні позиції у дівчат? А у хлопців?

Від чого залежали відповіді?

Що ви можете сказати про останню позицію?

Підсумок:

Різниця між людьми набагато суттєвіша, ніж різниця між статями.

8. Вправа "Абра-кадабра"

Мета вправи: визначення ґендерних поглядів присутніх.

Виконання вправи

Зверніться до групи:

Зараз ми проведемо дебати. Для цього об’єднаємося у дві команди: хлопців і дівчат.

Після поділу допоможіть командам стати одна навпроти іншої і надайте правила дебатів:

Напевно всі ви бачили сучасні фільми, в яких жінки ставали чоловіками і навпаки. Отож давайте пограємо. Я скажу чарівне слово "Абра-кадабра", і дівчата стануть хлопцями, а хлопці – дівчатами. Приготувались… АБРА-КАДАБРА! Обмін тіл, емоцій і розумів відбувся!

А зараз команда "дівчат" буде відзначати свої плюси, тобто: які є переваги у дівчат, чому гарно бути дівчиною. Відповідно, команда "хлопців" буде навзаєм доводити свої переваги: які є переваги у хлопців, чому гарно бути хлопцем.

Отож, починаймо.

Під час дебатів слідкуйте, щоб не було образ, недоречних жартів чи ґендерної дискримінації.

Коли дебати закінчаться, проведіть короткий сеанс зворотного "перевтілення":

А зараз, приготувалися… АБРА-КАДАБРА! Ви вже знову в своїх звичних тілах.

Обговорення:

Чи складно було бути хлопцями/ дівчатами?

Кому захотілося залишитися в перетвореному стані?

Які висловлювання своєї групи чи протилежної найбільше зачепили?

Чого вас навчила ця вправа? Що корисного ви для себе усвідомили?

Підсумок:

Підведіть короткий підсумок висловлюванням групи під час обговорення.

9. Вправа "Традиційні уявлення про чоловіка та жінку"

Мета: дати можливість групі за короткий термін осягнути нову інформацію та, спираючись на надані факти, зробити висновки.

Виконання вправи

Поділіть навпіл великий аркуш паперу. На одній половинці напишіть "жінка", на іншій – "чоловік". Коротко нагадайте групі правила мозкового штурму, а потім запропонуйте перелічити всі ті слова, які зазвичай характеризують жінок (наприклад: ніжна, тендітна, лагідна, вродлива...). До списку додайте слово "мати". Відповідно заповнюється друга половина. Зрозумілою, що там ви додасте (якщо цього не зробить група) слово "батько".

Після заповнення обох колонок візьміть і замініть "заголовки" – закресліть слово "жінка" і напишіть "чоловік"; відповідно замініть в іншій колонці слово "чоловік" на "жінка". Група має визначити, чи зміняться від цього характеристики. Підведіть групу до того, що всі характеристики, крім слів "мати" та "батько", залишаться незмінними.

Обговорення поки що не проводьте.

Підсумок:

Насправді, єдиною різницею між чоловіком та жінкою є те, що вони мають різну анатомію та різні функції у відтворенні потомства. Така різниця називається біологічною статтю. Проте, все ж, дівчата та хлопці, жінки та чоловіки відрізняються одне від одного? Так, звісно. От про цю різницю, яка називається "ґендер", ми і поговоримо в наступних вправах.

10. Гра "Вовк і заєць"

Мета: закріплення попередньої та введення нової інформації в ігровій формі.

Необхідне обладнання: дві плюшеві іграшки-тваринки або два приблизно однакових за розміром предмета.

Всі присутні сидять у колі. Один із предметів зображує зайця, інший – вовка. Ці предмети потрібно швидко передавати одне одному: спочатку зайця, потім вовка. І той, й інший предмети повинні пройти через всі руки, нікого не оминувши. Зверніть увагу, що вовк має наздогнати зайця. Якщо йому це вдасться, то запропонуйте гру продовжити. Але тепер заєць має переслідувати вовка.

Обговорення:

Ми всі розуміємо біологічну статеву різницю між людьми. Але існує ще й така різниця, як ґендер. На відміну від біологічної, ця статева різниця існує тільки в головах людей. Так, якщо ми вважаємо, що тільки вовк має бігати за зайцем, то нас здивує, коли заєць побіжить за вовком. Проте, якщо ми будемо "вірити", що зайці також переслідують вовків, то така поведінка зайця буде здаватися нам єдино правильною.

11. Вправа "Що таке ґендер"

Мета: ідентифікація поняття "ґендер" та його відмінність від поняття "стать".

Виконання вправи

Спочатку проведіть коротку дискусію щодо справедливості тверджень:

Домашнє господарство – справа жінки, а не чоловіка.

Кар’єра заважає жінці бути хорошою жінкою та матір’ю.

Чоловік мусить бути главою сім’ї та контролювати сімейне життя.

Інформаційне повідомлення.

Дайте визначення поняття "ґендер" .

Гендер (gender – англійською мовою перекладається як рід і стосується категорії мови) означає сукупність соціальних та культурних норм, які суспільство наказує виконувати людям залежно від їхньої біологічної статі.

Досить точно поняття ґендер сформульовано в канадській Хартії прав і свобод, де ґендер є окресленим набором характеристик у культурному аспекті, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними. Таким чином, ґендер стосується не просто жінок та чоловіків, а й відносин між ними та шляхів їх соціальної побудови. Концепція ґендеру враховує чоловіків і жінок подібно до концепції класу, раси та національності, без неї неможливе правильне розуміння тих процесів, які відбуваються в суспільстві.

Отже, ґендер як поняття визначає соціальну та культурну іпостась людини. Тобто чоловіки і жінки є культурним продуктом своїх суспільств, тому відчуття приналежності кожної людини до чоловічого чи жіночого ґендеру як одиниці соціуму виховується все життя, протягом якого вони засвоюють ті поведінкові нормативи, які будуть їх характеризувати як чоловіка або жінку.

Обговорення:

Обговоріть із групою визначення "ґендер", як і наскільки правильно група його зрозуміла. Окресліть "ґендерні ролі" чоловіків і жінок, як вони з’являються. Дайте відповіді на всі запитання присутніх і з’ясуйте, за змогою, всі "темні плями". Для цього використайте матеріали з інформаційної частини цього заняття.

Зверніться до групи:

Чим відрізняється поняття "ґендер" від поняття "стать"?

Зворотний зв'язок:

Попрохайте групу навести свої приклади розуміння понять ґендеру й статі.

12. Вправа "Вчора, сьогодні, завтра"

Мета: підвести групу до розуміння ґендерних ролей чоловіків і жінок.

Допоможіть групі сформувати три команди. Роздайте командам по аркушу ватману та по два маркери різного кольору.

Протягом 30 хв. кожна команда має виконати два завдання: розділити аркуш навпіл і на одній половині одним кольором написати відповіді на перше завдання, а на другій половині – на друге завдання.

Завдання командам:

Опишіть, як ви уявляєте жінку, яка її роль, її пріоритети в житті: робота, освіта, друзі, дім (сім'я, діти, родичі), громадська діяльність, дозвілля.

Опишіть, як ви уявляєте чоловіка, яка його роль, його пріоритети в житті: робота, освіта, друзі, дім (сім'я, діти, родичі), громадська діяльність, дозвілля.

При цьому перша команда буде описувати жінку й чоловіка сто років тому, друга команда – сьогоднішніх, а третя – через сто років.

Одна особа від кожної команди презентує роботу своєї малої групи.

Обговорення:

Які ваші враження від виконаної роботи?

В якому суспільстві ви хотіли б жити з цих трьох? Чому?

Яку користь принесла вам ця вправа?

Підсумок:

Отже, ґендерні ролі чоловіків і жінок залежать не від того, що ви народилися дівчиною чи хлопцем, а від того, в який час і в якій країні ви народилися дівчиною чи хлопцем. Те, що здавалося дивним і неможливим сто років тому, стає звичним і правильним сьогодні. Ми не вибираємо, в який час народитися. Проте ми можемо вибрати свою поведінку, яка в будь-який час має базуватися на повазі до прав людини, до рівності людей, до захисту людей від ґендерної дискримінації та насильства.

13. Інформаційна частина

Ґендерна дискримінація жінок і чоловіків в Україні залишила на початку третього тисячоліття нашій країні низку проблем: демографічну кризу, зменшення тривалості життя (особливо чоловіків), торгівлю людьми, насильство в сім’ї та насильство в суспільстві взагалі, ґендерний дисбаланс в сільській місцевості за рахунок активного відпливу жінок з села (так званий "мовчазний жіночий бунт" внаслідок потрійного тягаря на плечах сільських жінок, тривалість робочого дня яких становить 16 годин) та інші. Всі ці проблеми тільки загострюються і потребують вже сьогодні невідкладного вирішення.

Ґендерна дискримінація значно уповільнює процес демократичних змін, порушує принцип рівноправності і поваги людської гідності, перешкоджає рівній участі жінок і чоловіків у державній, економічній, політичній та приватній сферах діяльності своєї країни, заважає зростанню добробуту країни, та повному розкриттю можливостей чоловіків і жінок на благо своєї країни та людства. Не реалізується право людини на вільний вибір: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати найголовнішим. Позитивні зміни у житті як жінок, так і чоловіків неможливі без досягнення ґендерної рівності в країні, коли відбудеться зміна уявлень суспільства про особливості, можливості й ролі чоловіків та жінок.

Ґендерна дискримінація чоловіків

Чомусь у суспільстві вважається, що деструктивні ґендерні ролі негативно впливають тільки на становище жінок. Але насправді сучасна патріархальна цивілізація насамперед жорстока до чоловіків. Розглянемо детальніше негативний вплив чоловічої традиційної ґендерної ролі на життя чоловіка.

Для України характерною є депопуляція населення, масштаби якої постійно зростають. Українські вчені прогнозують, що у 2026 році населення України зменшиться до 42 мільйонів осіб. Спостерігається значне зниження народжуваності, погіршення стану здоров’я населення, найвища смертність серед країн Центральної і Східної Європи і найнижчий середній показник тривалості життя.

Звичайно, погіршення стану здоров'я населення України і, як наслідок, підвищення смертності має складний комплекс причин: недоліки державної системи охорони здоров’я, сучасна криза галузі охорони здоров’я, зниження життєвого рівня населення, погіршення екологічних умов тощо. Але ж при цьому тривалість життя чоловіків майже на 12 (!) років менша за тривалість життя жінок, що несприятливо впливає на суспільство. Такий великий розрив у продовженні життя між жінками та чоловіками, коли в Україні чоловіки помирають значно раніше від жінок, визнається фахівцями саме наслідком традиційної чоловічої ґендерної ролі. Визначені ґендерні стереотипи, цінності й способи спілкування створюють кризову ситуацію зі смертністю чоловіків, призводять до збільшення їх захворюваності, травм та самогубств.

Хоча жінки страждають в основному від агресії чоловіків, та кількість чоловіків, які потерпають від насильства з боку тих же чоловіків, значно вища. Там де жінка традиційно втече чи уникатиме небезпечної ситуації, традиційна чоловіча ґендерна роль, що стимулює агресію та жорстокість, провокуватиме чоловіка на бійку та інше насильство. Тюрми в основному заповнені чоловіками, 118 колоній із 131 в Україні є чоловічими, 13 – жіночими.

Традиційне чоловіче виховання спричиняє загрозу для життя та здоров’я чоловіків, збільшує рівень каліцтва. Каліцтво чоловіків провокується традиційним виховання хлопчиків, яке не тільки не зупиняє агресивність ("Дай здачі, ти ж мужчина!"), а й не навчає розумній зваженості та стриманості. Тому саме хлопчики та юнаки підриваються на знайдених випадково мінах, травмуються під час небезпечних ігор, попадають у ризиковані ситуації, загалом тяжіють до чогось "якомога більш екстремального".

Кількість дорослого чоловічого населення суттєво зменшується внаслідок нещасних випадків, отруєнь, травм, а також зловживання алкоголем та курінням. Дані свідчать, що чоловічий алкоголізм та наркоманія поширюються катастрофічно.

Традиційне виховання підтримує у чоловіків більш зневажливе ставлення до свого здоров’я: чоловіки значно рідше звертаються до лікарів, запускають хвороби, у них, як правило, знижене самоусвідомлення вартості здоров’я. Зростають певні види захворюваності саме серед хлопчиків та молодих чоловіків, внаслідок чого з 10 юнаків лише один визнається придатним до служби в армії.

Оскільки чоловіки вважають професію та роботу пріоритетними у своєму житті, вони не навчені вважати родину такою ж цінністю, не призвичаєні звертатися й отримувати емоційну підтримку та допомогу від близьких, тому в разі життєвих негараздів стають сприйнятливіші до різних стресів, гірше адаптуються до раптових змін і мають вищий ризик смерті від самогубств. Тому суїцид понад 90% є чоловічим, стресові ситуації складніше переносяться саме чоловіками.

Жорстка ґендерна роль заставляє чоловіка жити в постійній гонитві за успіхом та грошима, позбавляючи його радощів сімейного життя. Неправильне ґендерне виховання робить чоловіків відстороненими від виховного процесу своїх дітей. Хоча діти, і хлопчики, і дівчатка, потребують батьківського виховання. Понад ста різних наукових досліджень, проведених останнім часом у США та Західній Європі, свідчать про одне й те ж: постать батька є важлива й незамінна в родині. Щоб виховувати дитину, потрібні дорослі обох статей, інакше їй складно буде спілкуватися в житті зі своєю чи з протилежною статтю.

При розлученні суд зазвичай присуджує дитину матері. Проте й чоловіки саме через своє специфічне ґендерне виховання найчастіше, розлучаючись, розривають зв’язки з дитиною. Через недоліки ґендерного виховання, яке не виховувало з хлопчиків батька, чоловіки надзвичайно легко звільняються від почуття батьківства і, за даними соціологічних досліджень, більше половини з них трохи не на другий день після розлучення забувають про своїх дітей.

Та навіть якщо батько й мати мирно співіснують під одним дахом, через ґендерні патріархальні суспільні традиції батько найчастіше виявляється осторонь, коли йдеться про виховання дітей. За споконвічними канонами, в родині існує домостроївський "розподіл праці": чоловік приносить гроші, жінка забезпечує побут. І хоча сучасні українські жінки працюють нарівні з чоловіками, але всі побутові клопоти й догляд за дітьми залишаються на матері, а батько самоусувається від цього.

З іншого боку, чоловіки, які стали батьками, у більшості далекі від дитини, бо не вміють поводитися з маленькими дітьми, не можуть правильно реагувати на дитину та її вчинки. Все виникає через типове ґендерне виховання хлопчиків, коли їм не прищеплювали навичок поводження з маленькими дітьми. Як наслідок – значна частина татусів, побоюючись виявити своє невміння, вважають, що краще зіпхнути дитину на матір. Таку їхню поведінку часто підтримують і родина, і оточення.

Часто такі татусі свій внесок у виховання дітей роблять виключно грошима, бо переконані, що основне призначення чоловіка – забезпечити матеріальне становище родини. Такий тато, навіть живучи в благополучному сімейному колі, не спілкується з дитиною, а сплачує на дитину своєрідні "аліменти". Замість радості спілкування з власними дітьми такий батько віддає перевагу "грошовому еквівалентові", бо йому просто немає про що з цими дітьми розмовляти. Все це ґендерна пастка сучасного чоловіка, яка обмежує його в радощах сімейного життя, заважає довірливому спілкуванню з власними дітьми.

Інший ґендерний психологічний зашморг, який накинуто на чоловіка, – це установка, що "справжній мужчина мусить бути серйозним, солідним і незворушним". Через цю штучну "незворушність" перед чоловіками постає безліч проблем: вони соромляться обіймати своїх дітей; не знають як і не вміють їх підбадьорити; не знають як правильно і своєчасно похвалити дитину за успішно виконане нею завдання тощо. Така стандартна чоловіча ґендерна роль обмежує чоловіків і в спілкуванні з іншими людьми, примушуючи їх у процесі свого становлення робити собі так зване "емоційне харакірі", через що чоловіки втрачають радощі теплого, щирого людського спілкування, вміння толерантно і делікатно налагоджувати свої стосунки з оточуючими.

Отже, ґендерне виховання хлопчиків та ґендерні застарілі соціальні ролі заважають чоловікові бути справжнім батьком, отримувати любов і повагу від своєї дитини та всієї родини. На сьогодні образ патріархального батька, грізного, караючого, вже в минулому. На часі – толерантний, мудрий, розважливий чоловік, який є справді чудовим татом своїм дітям.

Держава також найбільш виражено дискримінує чоловіків на рівні сім’ї. Батька часто не згадують в українських законах, що стосуються сім’ї, догляду за дитиною та батьківства. Татусі-одинаки не можуть успішно проявити себе в догляді за дитиною, бо не отримують в повному обсязі пільг, якими користуються матері. Як свідчать сучасні дослідження, сім’ї, в яких доглядальником є лише татусь, мають безліч психологічних, педагогічних, матеріальних проблем. Та поки що ні держава, ні суспільство не приділяють належної уваги таким сім’ям.

У нашій державі чомусь йдеться лише про охорону материнства, хоча для зачаття дитини потрібні двоє. Тому й не дивно, що вже до 40% чоловічого населення за станом фізіології не стануть ніколи батьками, оскільки не здатні до дітородної функції. Катастрофічне зменшення здатності чоловіків до запліднення призводить до того, що значна частина молодих сімей на сьогодні в нашій країні не можуть мати дитину.

Окрім дискримінації в родині, чоловіча дискримінація існує й в інших сферах життя. Як відомо, існує чіткий поділ на "чоловічі" та "жіночі" професії. На сьогодні чоловікам в Україні легше знайти роботу, особливо малокваліфіковану. Але, за світовими даними, 80% робочих місць, що з'являться у XXI столітті, будуть саме "жіночими". Тому політику, традиційно орієнтовану на розширення можливостей з працевлаштування для жінок, необхідно доповнювати діями, спрямованими на підвищення участі чоловіків у "жіночих" професіях: сфері обслуговування, сфері піклування (догляд за дітьми, літніми людьми та особами, які перебувають на утриманні) тощо.

Отже, в третьому тисячолітті життя вимагає нової моделі ролі чоловіків, перегляду існуючих ґендерних норм та цінностей. Досягнути цього можна тільки позитивними ґендерними змінами в Україні, зокрема й на законодавчому рівні, правильним розумінням основ ґендерної дискримінації чоловіків та шляхів її усунення.

Ґендерна дискримінація жінок

Сучасне становище жінок в українському суспільстві характеризується нерівністю. Конституційно закріплене право громадянки України на рівність із чоловіками в усіх проявах стало залежним від біологічної статі, від того, що вона жінка. Ця нерівність існує в усіх сферах життя.

Економічна нерівність жінок підтримується системою ґендерної нерівності на ринку праці. Насамперед це стосується сфери професійної зайнятості, можливостей самореалізуватися різними шляхами, серед яких чільне місце посідає кар'єрне просування сходинками бюрократичного, професійного чи фінансового успіху. По службових щаблях просувають переважно чоловіків. Хоча рівень зайнятості чоловіків і жінок майже однаковий, але перевага надається чоловікам. Чоловік вважається стабільнішим працівником, ніж жінка, яка вважається "невигідною" для організації: адже вона більше часу приділяє сім'ї, бере декретну відпустку тощо.

Відповідно до Конституції України та прийнятих нашою державою ряду міжнародних документів жінки мають рівні з чоловіками права на працю та рівну винагороду за неї. Проте рівень середньої заробітної плати жінок в Україні значно нижчий, ніж чоловіків. Незважаючи на високу професійну та освітню підготовку, жінки обіймають посади менш престижні, менш оплачувані, тому й отримують заробітну плату значно меншу, ніж чоловіки.

Хоча жінки складають більше половини випускників середніх загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів, але їх вже менше половини серед тих, хто вчиться в аспірантурі. І вже значно менше жінок має можливості отримати вищі наукові звання.

Статистика показує переважання жінок серед осіб з вищою та середньою спеціальною освітою. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні посади всіх рівнів, значно нижча від чоловіків. Ідеться про те, що дуже часто, навіть за наявності однакової кваліфікації та за умови, що жінка має більше досвіду та ініціатив, на роботу наймають чоловіка. За даними статистики 2008 року жінки складають 75% всіх державних службовців України, але першу (найвищу) категорію серед керівників державних служб мають тільки 8.3% жінок.

Натомість жінки мають більше проблем, ніж чоловіки, – як у разі звільнення, так і при працевлаштуванні.

Наявна в суспільстві дискримінація за ознакою статі виявляється у невизнанні виробничої праці жінок у домашньому господарстві як соціально значущої. З урахуванням домашніх обов’язків жінки в середньому зайняті різними видами робіт майже на 25% часу більше ніж чоловіки. Вибудовується цікавий ланцюжок соціальних ролей і прав жінок в українському суспільстві. Так, для соціальної самореалізації жінка повинна мати дітей, а також паралельно робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом, та ще й виконувати майже всю домашню роботу. При цьому суспільство вважає, що робота жінки не повинна перетворитися на кар'єру. А як же тоді заробити нормальні гроші?

Такі погляди призвели до того, що в сучасній Україні жінки практично відсутні у вищих ешелонах виконавчої та законодавчої влади. Свідченням глибокої ґендерної нерівності в країні є відсутність рівноваги між жінками і чоловіками у політичній сфері. Статистика чітко показує недостатнє представництво жінок у Верховній Раді, на керівних посадах в органах виконавчої влади та управління. Оскільки жінки в нашому суспільстві мають інші потреби ніж чоловіки, виходить, що жінки України, їхні проблеми, цінності та стандарти залишаються незабезпеченими, нереалізованими. Статистика доводить, що політична влада в Україні є практично одностатевою, тому виходить, що більшість населення (пригадаймо, що жінки складають 54% населення!) нашої країни у сферах державного та громадсько-політичного життя не мають виразників своїх поглядів та побажань!

Все це не дає змоги жінкам реально впливати на процес прийняття рішень і брати активну участь у їх реалізації, знижує статус жінок у суспільстві. Традиційні ґендерні ролі й ґендерне очікування від жінки суттєво обмежують доступ жінок до ключових соціальних ресурсів, ізолюють жінок від активної участі в суспільному житті. Вклад жінок і чоловіків у розвиток громад/ регіону/ країни однаково важливий. Але жіночий вклад часто недооцінюється, їхні потреби не враховуються при плануванні. Згадані вище статистичні дані чітко показують, що в українському суспільстві існує ґендерна нерівність, коли жінки зазвичай мають нижчий соціальний ранг, менше влади, прибутку, у них нижчий рівень добробуту. Хоча саме на жінку суспільство поклало відповідальність за виховання дітей. В Україні все більше дітей росте в неповних (переважно – з однією мамою) сім’ях, тому зменшення доходу жінок суттєво відображається на дітях, на добробуті сім’ї.

Дискримінацію жінок можна чітко визначити і без статистичного матеріалу. Варто лише порівняти щоденні навантаження чоловіків і жінок, враховуючи при цьому, скільки годин працювала жінка, а скільки чоловік (незалежно від того, вдома це було чи на роботі), а також скільки грошей вони за це отримали і чи отримали взагалі (за хатню роботу та догляд дітей).

Підводячи підсумки, можемо сказати, що в Україні, як і в цілому світі, існує дискримінація і чоловіків, і жінок. Рівність жінок і чоловіків має стати реальністю в новій демократичній Україні, яка планує ввійти до європейської спільноти. Необхідно визначати фактори, які перешкоджають жінкам досягти рівності в суспільстві, а також вживати заходи, спрямовані на протидію та унеможливлення ґендерної дискримінації.

14. Вправа "Що я беру з собою…"

Мета: підбиття підсумків заняття та зворотній зв'язок із групою.

Виконання вправи

Групі пропонується повернутися до записаних "Очікувань" у вигляді "камінців" на "дорозі" й підбити підсумки того, що отримали на занятті, чого навчилися. Для цього всі присутні беруть маленькі липкі папірці (стікери) з намальованим автомобілем, на якому потрібно коротко написати те, що вони отримали під час знання, що вони зрозуміли, які важливі знання візьмуть із собою в подорож на ім’я "життя". Потім кожна особа в колі зачитує написане та приліплює свій "автомобіль" на "дорогу".

Тренінг «Шляхи протидії торгівлі людьми»

Мета: ознайомити учнів з протиправними явищами торгівлі людьми у сучасному суспільстві, як соціальним явищем, його історичними витоками і сучасними проявами; сприяти формуванню особистості, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; навчати дітей використовувати знання по праву в різних життєвих ситуаціях; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, доброзичливість, людяність, пошану до людської особи; навчати поведінки у важких ситуаціях;підвищити рівень поінформованості та усвідомлення учнями гостроти проблеми торгівлі людьми, обговорити причини, форми та ознаки цього явища; показати небезпечні наслідки та шляхи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

Обладнання: комп’ютер, відео матеріал на дану тему, кросворд до теми тренінгу, плакат «Правила роботи», «Хто це?»; роздатковий матеріал, стікери, великі листи паперу, фломастери.

Хід заняття

І. Організаційна частина

Вчитель.Любі діти, унаш клас

Завітали люди щирі,

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром.

- Ми вам раді, люди добрі,

Тож вітаєм щиро вас

І запрошуємо ласкаво

На гостину у наш клас.

- Подивіться мені в очі. Погляньте один на одного, посміхніться. І з цих промінчиків добра, що заіскрились на наших обличчях, ми і почнемо працювати.

ІІ. Основна частина

Вчитель. А розпочати нашу роботу мені б хотілося із такої загадки.

Усі ми рівні перед ним —

І світлі, й темні, й русі.

Коли й на місці на однім,

То все одно ми в русі.

А він спішить, а він летить,

Бо вічності він служить.

Якщо проґавити хоч мить,

То вже не надолужить. Що це? (Час)

Так, правильно. Це час. І на жаль, він дуже швидко спливає. Тому не будемо гаяти його і розпочнемо наш тренінг. А щоб дізнатися, яка тема буде у нашого заняття, я пропоную розгадати вам кросворд, де у виділених клітинках ми зможемо прочитати тему тренінгу.

Розгадування кросворду

1. Що лежить на прилавку у продавця? (товар).

2. Як називається здійснення злочину (правопорушення).

3. Межі країни (кордон).

4. Сильний наркотик (героїн).

5. Служба охорони правопорядку (поліція).

6. Вона пропускає за кордон (віза).

7. Заробітна … (плата).

8. Те, що не відповідає дійсності; вигадка (фікція).

9. Фізичне та психологічне знущання (насильство).

10. Законне створення сім’ї (шлюб).

11. Землевласник в епоху феодалізму (феодал).

12. Нестерпиме відчуття муки, фізичного страждання(біль).

13. Навмисне висловлення неправдивої інформації (обман).

14. Процес передачі не рідної дитини у сім’ю (усиновлення).

Отже, сьогодні ми будемо обговорювати проблему торгівлі людьми, яка є дуже актуальною для нашого сьогодення. А для того, щоб наша робота була злагодженою та успішною, давайте разом з вами сформулюємо правила роботи.

Вправа «Правила роботи»

1. Спілкування на основі довіри.

2. Спілкування за принципом “тут і тепер”.

3.”Я” -висловлювання.

4.Повага.

5. Неприпустимість безпосередніх оцінок товариша

6. Правило піднятої руки

7. Активність.

8. Щирість.

9. Говорити коротко і по черзі.

10. Говорити від свого імені.

11. Слухати і чути.

Вчитель.Діти, що ви знаєте про проблему торгівлі людьми?(відповіді учнів)

Сьогодні ми спробуємо з вами розібратися більш детально стосовно торгівлі людьми і розглянемо всі основні аспекти даного питання, для того, щоб не потрапити в рабство. Адже, коли ми говоримо про рабство, то це не тільки ста­родавня Греція, Рим чи Єгипет. Люди в усьому світі в залежності від обставин потрапляють в умови схожі на рабство. І, на жаль, у такі ситуації потрапляють і українські громадяни. Проблема торгівлі людьми не має меж, вона не знає кордонів, не робить різниці між розвиненими країнами, і країнами, що розвиваються, вона чудово адаптована як до бідності, так і до розкоші. Використовуючи складну економічну ситуацію в Україні, високий рівень безробіття і правову недосконалість країни, малу обізнаність населення, нечисті на руки ділки організували кримінальний бізнес - запрошення громадян працювати за кордоном, де вони зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні кошти для себе і тисячі - для організаторів цього бізнесу. Такий експорт « живого товару» здійснюється до Греції, Італії, Іспанії, Росії, Чехії та ін. країн. Чоловіків використовують у якості будівельників, шахтарів, працівників на плантаціях, жінок - як домогосподарок, кравчинь, посудомийниць. Окрім звичайної експлуатації жінки стикаються із ще одними формами - експлуатацією у сфері сексуального бізнесу та сурогатного материнства. Що стосується дітей, то вони також втягнені в найгірші форми праці, виконання яких небезпечне й шкідливе для дитини і заборонене міжнародним і національним законодавством. Найстрашніше - це комерційна сексуальна експлуатація, та вилучення органів.

Вправа « Очікування»

Запитання до групи.

- Чого ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?

- Які питання вас цікавлять стосовно проблеми торгівлі людьми?

- Що ви хочете дізнатися, щоб ця зустріч була для вас корисною, відповідала вашим вимогам?

(Всі відповіді учні записують на листочках і прикріплюють до «дерева очікувань».Наприкінці тренінгу потрібно звернутися до записаних «очікувань», та разом їх оцінити, наскільки присутні тримали те, чого вони бажали.)

Обговорення.

- Кожен з нас визначився, що саме йому потрібно. Наступні наші вправи допоможуть нам отримати те, чого ми очікуємо від нашого заняття, адже сьогодні за круглим сто­лом ми й обговоримо сучасну форму рабства «торгів­лю людьми». Ви стоїте на порозі дорослого життя. У кожного з вас своя стеж­ка, свій шлях до мети. І щоб з вами не трапилася біда, яка ставить людину в залежність від обста­вин, ви повинні добре знати — рабство в третьо­му тисячолітті існує і сучасний прояв його — це торгівля людьми.

Вправа «Мозковий штурм»

Які думки та асоціації викликають у вас слова «торгівля людьми»?

(обговорення, висловлювання думок)

Відеоролик «Протидія торгівлі людьми»

«Торгівля людьми: міфи та стереотипи»

Отже, яку інформацію дає вам даний відеоролик? Ми завжди повинні свідомо ставитися до свого вибору, а щоб уникнути рабства, ми зараз з вами поговоримо про міфи і стереотипи, що стосуються торгівлі людьми, адже відносно цієї проблеми існує багато стереотипних суджень. Стереотипи взагалі дуже розповсюджені в суспільстві. Вони виникають в результаті схильності людей до спрощеного мислення та виступають як умовні «ярлики», що наклеюються на людей та явища. Через те, що стереотипи дають хибне уявлення, яке не зовсім відповідає дійсності, їх часто називають міфами.Я буду зачитувати пункти, а ви спробуєте визначити, що є міфом, а що є правдою.

Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:

1. Зі мною такого не станеться.

Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.

Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.

Існує думка, що жертвами торгівцівлюдьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.

Чоловіки становлять приблизно 24% від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу .

3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.

4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.

Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.

5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.

Запитання для обговорення:

- Чи змінилась у когось думка після виконання цієї вправи?

- Чим шкідливе існування таких міфів та стереотипів?

Гра «Вгадай, хто це: торговець чи жертва?»

Чи можливо по зовнішньому вигляду зрозуміти, хто перед тобою – торговець живим товаром чи жертва?

(учні висловлюють свої думки)

Діти, зараз ми спробуємо з вами перевірити чи добре у вас розвинена інтуїція. Я пропоную вам поглянути на плакат і спробувати визначити за зовнішністю, хто із цих людей є торговцем людьми, а хто - жертвою. Вам потрібно на аркуші паперу просто вказати номера фото тих людей, кого ви вважаєте причетним до цієї ганебної злочинної діяльності, а також номера тих людей, яких ви вважаєте жертвами торгівлі людьми. Кожен з вас висловить свою думку, пояснюючи чому зробили такий вибір.

Неочікуваний підсумок: Насправді, на плакаті нема ні торговців людьми, ні жертв. Це звичайні люди. А суть гри полягає в тому, що зовнішність не завжди відповідає нашим припущенням!

Гра « Що трапилось?»

- Зараз кожен з вас отримає короткий опис ситуації, пов'язаних з порушенням прав людини та торгівлею людьми і намагатиметься визначити, чи є тут ознаки торгівлі людьми, якщо ні, то які ознаки порушення прав є в цій ситуації.Потім кожен з васзачитає відповіді.

Ситуація 1.

„...Після смерті батьків у мене не було грошей на оплату боргу за квартиру, і я вирішив ризикнути – поїхати на роботу за кордон. В одній з газет прочитав оголошення, що фірма на вигідних умовах працевлаштовує за кордоном. Вирішив зателефонувати, щоб довідатися, яку роботу мені запропонують. Як повідомила секретарка, для працевлаштування в Ізраїлі мені знадобиться закордонний паспорт та час на оформлення робочої візи. У той момент я думав, що мені пощастило.

Наступного дня я пішов у фірму на прийом до директора. Директор фірми виявився чоловіком близько 45 років. Він пояснив, що працювати я буду в шпиталі, мене чекають гарні умови проживання, висока зарплатня, але потрібно буде пройти медичне обстеження про всяк випадок, тому що пацієнти – люди із серйозними порушеннями імунної системи.Я сказав, що погоджуюсь, та віддав паспорт на оформлення візи.

Через три місяці я летів в Ізраїль. В аеропорту мене зустрів представник фірми і відвіз на машині у шпиталь, що знаходився в двоповерховому будинку на околиці. Останнє, що я запам’ятав, це обличчя, що схилилося наді мною зі шприцом у руці. Прокинувся я в напівпідвальному приміщенні без вікон, захотів підвестися, але не зміг через відчуття різкого болю в правому підребер’ї.

Відкинувши ковдру, я побачив, що живіт забинтований. За час перебування в шпиталі я втратив відчуття часу. Щодня до мене приходила жінка і робила якісь ін’єкції. Вона не знала російської мови, тому я не зміг уточнити інформацію щодо місцезнаходження. Коли я зміг самостійно ходити, то побачив шов, що зарубцювався. Жінка видала мені квиток на літак і три тисячі доларів. Так, я повернувся додому з грошима, але без правої нирки...”.

Ситуація 2.

Юрій уже два місяці працює в Європі за туристичною візою. На початку другого місяця роботодавець сказав, що гроші не заплатить.(експлуатація)

Ситуація 3.

Михайло знайшов роботу в Росії за об'явою в газеті. Заплативши фірмі гроші за працевлаштування, він разом з 23 чоловіками поїхали до Росії. Представник фірми повинен був зустріти їх на пероні, але ніхто не зустрів. У місті їх ніхто не чекав - роботи не було навіть для місцевих жителів. (ошукання)

Ситуація 4.

Знайомий Сергія запропонував заробити багато грошей на будівництві в Польщі. Потрібен тільки квиток, а там роботодавець відкриє їм робочу візу. Прибувши на місце, Сергій дізнався, що буде працювати нелегально. У нього забрали паспорт, з території не можна було виходити. Жив він у бараку, працював без вихідних по 14-16 годин на добу... ( ситуація торгівлі людьми)

Ситуація 5. Ви в пошуках роботи читаєте рекламні газетні оголошення. Виразіть своє ставлення до знайдених вами оголошень такого плану. Опишіть свої дії.

«Робота в кращих клубах Європи для дівчат 18-30 років. Усі витрати за рахунок фірми. Щомісячна оплата від 1500 доларів США»

«Робота. Всі будівельні спеціальності, сільськогосподарські роботи, водії, хатні робітниці, няні. Велика Британія, Ізраїль, Іспанія, Об’єднанні Арабські Емірати, Португалія. Вимоги до претендентів: чоловіки та жінки 18-55 років. Швидке оформлення закордонних паспортів та віз».

Вчитель.Невже вам знову хочеться тікати

Із рідної, вже вільної землі?

Забудь калину й мальви біля хати.

Сховавшись на далекій чужині?

В гонитві за добробутом в кишені.

За мріями Америк і Канад

Летять туди, неначе навіжені.

А чи щасливі будуть там — навряд.

І ЩО ви прагнете в тих далях відшукати

Чого немає в рідній стороні?

Що вам недодала Вкраїна-мати —

Напевно, не збагнути вже мені.

Здавалося б — пройти ще кілька кроків

До проблиску осяяних надій,

Та кращі знову линуть в світ широкий

їм хочу навздогін гукнути «Стій!».

Та не спиню і не зв'яжу їм крила,

їх ваблять іноземні зорепади.

Але зіркова злива ще не змила

Ні з чийого серця тіні смутку й зради.

Перегляд презентації «Торгівля людьми»

Слайд 1. Торгівля людьми. Як це попередити?

Слайд 2.Статистика свідчить:

1.За даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб.

2. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн.

3. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

4. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей.

Слайд 3.

За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу.

В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).

Слайд 4.

Торгівля людьми – це вербування, перевезення, передача або прийом людей з використанням погрози або сили, викрадення, обману. Примусу, зловживання владою, сплати грошей або отримання грошей чи пільг з метою отримання однією Людиною контролю над іншою Людиною для подальшої експлуатації.

Торгівля людьми – злочин, який карається і переслідується Кримінальним законодавством.

Слайд 5. Розглянемо форми торгівлі людьми.

Слайд 6.

1. Рабство або звичаї, подібні до рабства;

2. Залучення в боргову кабалу;

3. Торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;

4. Торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);

5. Торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;

6. Торгівля людьми з метою вилучення органів;

7. Торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;

8. Торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;

9. Проведення дослідів над людиною без її згоди;

10. Усиновлення/удочеріння з метою наживи.

Слайд 7. Розглянемо етапи торгівлі людьми.

Слайд 8.

1. Вербування.

2. Переміщення.

3. Передача людини.

4. Одержання людини.

5. Експлуатація.

Слайд 9.Які ж виділяють причини торгівлі людьми?

Слайд 10. Інформаційні:

1. Погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном та їх наслідки;

2. Публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»;

3. Низька обізнаність стосовно своїх прав.

Слайд 11. Правові:

1. Відсутність належної системи захисту потерпілих;

2. Недостатнє покарання злочинців.

Слайд 12. Причини, пов’язані з людським фактором:

1. Складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової допомоги від одного з членів родини ….)

2. Слабкі професійні навички;

3. Зависока або занизька самооцінка;

4. Бажання зробити запаморочливу кар’єру;

5. Швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;

6. Жага до «красивого життя»;

7. Надмірна схильність до ризикованої поведінки;

8. Зайва довірливість ….

Слайд 13. Отже, при торгівлі людьми порушуються такі права людини:

1. На життя, свободу та безпеку;

2. На свободу від рабства;

3. На рівність перед законом;

4. На пересування та проживання;

5. На відпочинок;

6. На свободу від несанкціонованого затримання;

7. На свободу слова, думки;

8. На працю;

9. На свободу від знущань та жорстокості;

10. На відповідний рівень життя;

11. На свободу одруження.

Робота в групі. Реальні історії торгівлі людьми.

Групі дається проблемна ситуація. Учасники читають її, обговорюють і відповідають на наступні запитання:

1. Чи є, на вашу думку, випадок, описаний в історії, випадком торгівлі людьми? Чому?

2. Які методи вербування використовувалися торговцями людьми?

3. Які способи примусу використовувалися злочинцями?

4. У чому полягала експлуатація людей?

Кожна група представляє результати своєї роботи, заповнивши таблицю?

Метод вербування

Способи примусу

Форми експлуатації

Історія Тетяни, 22 роки

Тетяна знала Наталку з дитинства, вони навчались у паралельних класах. Після закінчення школи вони довго не бачились, але одного разу зустрілися на дискотеці. Наталка виглядала дуже добре, сказала, що у неї є товариш у Греції, який володіє рядом ресторанів, і йому потрібні офіціанти. Наталка запропонувала Тетяні поїхати разом із нею до її друга попрацювати і заробити грошей. Дівчина погодилась. Подруга допомогла купити квитки, оформити візу. На вокзалі у Греції їх зустріли двоє чоловіків і відвезли на машині у сусіднє місто. Вони приїхали в якийсь бар, після чого Наталка кудись зникла. Тетяні сказали, що вона повинна відпрацювати 3 місяці, щоб повернути витрачені на неї гроші. Гроші та паспорт у неї забрал, зарплату не виплачували. За нею та ще двома дівчатами спостерігала жінка, за непослух їх жорстоко били, залишали без їжі…

Історія Світлани, 23 роки

З дитинства Світлана мріяла стати моделлю та поїхати за кордон. Одного разу в Інтернеті вона прочитала оголошення про кастинг фотомоделей для роботи в Італії. І вона пройшла. Їй запропонували підписати контракт на 1 рік, правда на незрозумілій їй італійській мові, обіцяли оплатити дорогу і проживання. Їй обіцяли, що вона зароблятиме по 1500 євро в місяць. І вона погодилася. Коли вона приїхала в Італію, все виявилося по іншому. У неї відібрали паспорт і телефон, завезли у приватний будинок, нібито для фотосесії. Там було ще багато дівчат. Їм було заборонено куди-небудь виходити, всюди була охорона. Їх примушували зніматися в порнофільмах, обслуговувати клієнтів. Тих, хто відмовлявся – жорстоко били, гасили об тіло сигарети, залякували. Багато хто безслідно зникав. Через рік Світлані допоміг врятуватися клієнт.

Відео «Торгівля людьми починається з…»

Отже, проблема торгівлі людьми є не тільки проблемою економічною або соціальною. Торгівля людьми - це насамперед злочин. А за кожним злочином неминуче випливає покарання. І ті, хто задіяні в ланцюзі торгівлі людьми, повинні це зрозуміти.

А що стосується захисту жертв торгівлі людьми, то насамперед важлива достатня інформованість, яка допоможе зробити правильний вибір.

Перегляд навчального фільму «Станція призначення – ЖИТТЯ»

Обговорення фільму

Вправа “Мій особистий порадник”

Ми з вами отримали певну інформацію стосовно з проблеми, над якою розмірковують не тільки журналісти, а й юристи, правозахисники. І нам вибирати: ризику­вати чи ні, ставати жертвами работоргівлі чи ні. І все ж пам'ятаймо народну приказку: «Бере­женого Бог береже». А на мою думку, не варто шукати примарного щастя там, де воно вас не чекає. Шукайте його у власному домі. Кому, як не вам піднімати українську економіку, будувати незалежну державу. І, знаючи закони держави, не втратити людської гідності, зберегти своє життя і здоров'я.А тепер на базі тих знань, які ми сьогодні отримали, я вам пропоную побути експертом і побажати або порадити щось людині, як вберегти себе від рабства. Давайте утворимо «Памʼятку правил особистої безпеки».

Варіанти правил безпеки:

- нікому не слід довіряти паспорт;

- я завжди спілкуюся зі своїми родичами, друзями. Коли мені необхідно відлучитися, я скажу, куди йду і коли збираюсь повернутися;

- у випадку запізнення я телефоную;

- якщо мені необхідно кудись піти, я піду не один (одна), а з товаришем/кою. У такому випадку ми зможемо допомогти один одному не потрапити у біду;

- я нікуди не йду з незнайомими людьми та нічого у них не беру;

-я ніколи не сідаю в автомобіль до незнайомих людей;

Вправа - підсумок « Ми будуємо будинок»

Кажуть, що кожна людина повинна у своєму житті зробити три речі:виховати дитину, посадити дерево, побудувати будинок.Давайте з Вами побудуємо наш будинок - побудуємо стратегію нашої протидії ганебному явищу торгівлі людьми.

Запитання до обговорення (Мікрофон)

1. Які зміни в нашій державі, суспільстві, у нашому законодавстві можуть зупинити торгівлю людьми?

2. Що кожен з нас може конкретно зробити для вирішення проблеми?

3. Якими шляхами краще поширювати інформацію про запобігання торгівлі людьми?

4.Які наслідки має торгівля людьми для самої людини, для сім'ї, для суспільства?

5. Що ви порадите своїм товаришам, щоб вони не стали предметом торгівлі?

Відповіді на запитання на листках у вигляді геометричних фігур(чотирикутника-фундамент; 2 раза квадрати – стіни; трикутник-дах),клеяться на дошці.

Ми побудували будинок. А це означає, що ми ознайомилися з проблемою торгівлі людьми, встановили причини цього ганебного явища та склали памятку про те, як слід поводити себе, щоб не попасти в рабство.

ІІІ. Підсумкова частина

Про що ви дізналися на занятті?

Чи є ця інформація важливою і корисною для вас?

Про що ще ви хотіли б дізнатися після заняття?

Чи збулися ваші очікування?

Запам’ятайте – торгівля людьми – це організована злочинність,нічого не відбувається випадково.На вокзалах до вас підійдуть не випадкові «Добрі люди»,які раптом вирішили вам допомогти. Ви не випадково будете винні велику купу грошей,не випадково будете працювати у нелюдських умовах… Все це організовано,тому що приносить великі гроші, а тому – ви лише механізм, який допомагає їх заробляти.

А чи всі можливості ви використали в Україні? Озирніться довкола і ви побачите успішних молодих людей,які самостійно побудували в Україні сімейний добробут,кар’єру, досягли успіхів у навчанні, роботі.

Можливо,не все у нас так погано,можливо, варто піти іншим шляхом? Вибір залишається за вами.

Вправа «Чаша»

Учасники беруться за руки. Уявіть, що в центрі у нас велика чаша. Налийте туди повне серце любові, всипте дві пригорщі щедрості, хлюпніть туди ж гумору, посипте добром, додайте якомога більше віри,все це добреперемішайте, намажте на шматок,відпущеного вам життя і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму щляху.

Будьте завжди вільними, здоровими та щасливими, ростіть на радість своїм батькам та своїй державі.

Дякую за співпрацю.