Психологічні основи встановлення контактів педагога з родиною дитини

Для успішної взаємодії педагогів з сім’ями варто врахувати наступні рекомендації:

• Чітко й послідовно наголошуйте на цінності дитини. Те, як працівники школи говорять про дітей під час формального і неформального спілкування, суттєво впливає на розвиток стосунків з сім’ями дітей. Батьки цінують здатність вчителів бачити різні аспекти особистості дитини, а не лише її академічну успішність; вміння звертати увагу на індивідуальний прогрес дитини, а не ставити інших дітей як взірець для наслідування.

• Ставте себе на місце батьків. Батьки цінують зусилля педагогічних працівників, які намагаються зрозуміти, що означає виховувати дитину. Працівники шкіл, які намагаються зрозуміти стан батьків, меншою мірою схильні привласнювати право виносити вердикти, які можуть нашкодити взаєминам між сім’єю та школою.

• Поглиблюйте своє розуміння культурної різноманітності. Якщо вчителі глибше розумітимуть наявну різноманітність культур, вони зможуть краще навчати дітей та ефективніше співпрацювати із сім’ями. Багато вчителів ніколи не зважали на різноманітність культур. Значний вплив на культуру справляють приналежність до певного покоління, соціальне становище, освіта, професія, а також інші чинники. Такий підхід до професійного вдосконалення допоможе вчителям використовувати своєрідні «культурні лінзи», через призму яких потрібно формулювати належні висновки.

• Умійте бачити індивідуальність, боріться зі стереотипами. Деякі батьки вважають, що є вчителі, які судять про них і роботу з дітьми лише за фактом наявності у їхньої дитини відхилень у розвитку. Часто педагоги схильні до поспішних узагальнень. Працівникам школи необхідно давати змогу вивчати причини виникнення стереотипів.

• Наполегливо працюйте над створенням партнерства. Один із батьків зазначив: «…спершу, коли ви ухвалюєте рішення про створення спільної з батьками команди, можливо вам не вдасться долучити всіх, але дайте їм якийсь час, не полишайте цю справу». Розглядаючи методи спілкування між школою і сім’єю, батьки звертають увагу на необхідність гнучкіше підходити до планування часу зустрічей, допомагати родинам спілкуватися між собою.

• Виявляйте зацікавленість до мети, визначеної батьками для дитини. Першим кроком на шляху до діалогу є необхідність встановити особисті контакти з батьками. Деякі педагоги володіють прекрасними вміннями скорочувати психологічну відстань між батьками і фахівцями. Ці вчителі можуть створити атмосферу, в якій батьки не почуваються ніяково. Вчителі досягають цього за допомогою використання відповідного стилю спілкування. Однак, іноді у відносинах спостерігаються прояви, які батьки називають «синдромом експерта».

• Домовтеся з батьками, в який спосіб вони хочуть обмінюватися з вами інформацією. Для успішної співпраці потрібна безперервна й ефективна взаємодія сім’ї та школи. Деякі батьки вважають, що добре мати одну особу в школі, з якою вони мають підтримувати контакт. При цьому підкреслюється важливість стійких контактів з людиною, котра добре знає дитину та її індивідуальні особливості. Крім того, згодом уявлення батьків щодо контактів зі школою можуть змінюватися з урахуванням різних чинників, пов’язаних зі змінами в житті сім’ї. Деякі батьки вважають ефективною формою відвідини вчителями помешкань учнів. Адже такі відвідини дітей у домашній обстановці, на їхню думку, можуть допомогти вчителям побачити здібності вихованців, яких вони не виявляють у школі.

• Використовуйте мову, якою спілкуються в повсякденному житті. Батьки часто почуваються вилученими з процесу взаємодії, якщо фахівці використовують спеціальні терміни під час обговорення різних питань, проблем.

• Ведіть пошук ефективних форм планування і вирішення проблем. На відміну від офіційних щорічних зборів, бажано влаштовувати регулярні індивідуальні зустрічі. Порівняно з офіційними зборами, батьки почуваються набагато комфортніше, обговорюючи проблеми один на один.

Соснівський НВК 13

Червоноградської міської ради

Львівської області

Онлайн – тренінг для вчителів

На тему:

Як уникнути стресових ситуацій ( панічний страх)

м.Соснівка

2022

Мета заняття: Інформування вчителів про оптимальні стратегії поведінки для попередження виникнення стресових станів та управління стресом.

Проблема: Професія педагога пов'язана з великою кількістю стресів. Стресові ситуації можуть виникнути в будь-який час у спілкуванні з дітьми, адміністрацією, батьками, представниками різних організацій. Учитель розуміє необхідність знань про виникнення стресових станів, щоб на цій основі уміти виробляти оптимальні стратегії поведінки, які б сприяли нейтралізації стресу, зводили до мінімуму його негативні наслідки.

Учасники: педагоги

Тривалість проведення : 2,5 год

Структура заняття :

1. Організаційний етап - повідомлення мети та завдань тренінгу,

1.1. Прийняття правил роботи на занятті,

1.2. Визначення очікувань від тренінгу та вправа на знайомство.

2. Основний етап - вправи відповідно до мети та завдань тренінгу.

3. Заключний етап – зворотній зв'язок.

Перелік матеріалів та обладнання для реалізації програми:

Ø аркуші паперу А4; А3;

Ø олівці, фломастери, маркери;

Ø кольоровий папір;

Ø різнокольорові аркуші липкого паперу;

Ø скотч;

Ø ТЗН;

Ø музика для релаксу.

Хід проведення :

"Ніколи не шкодуйте. Якщо це добре,

це чудово. Якщо це погано, це досвід".

Вікторія Холт

Прийняття правил:

Основні правила поведінки під час тренінгу розробляють колективно або їх оголошує психолог (у такому разі учням пропонують їх змінити чи доповнити). Основні правила передбачають, що учасники говоритимуть почергово; коротко і за темою; намагатися не повторювати, а доповнювати сказане іншими; виявляти активність, доброзичливість і повагу до думки кожного. Правила треба записати на великому аркуші паперу і прикріпити на видноті. Вони мають бути доступними на кожному занятті, щоб можна було, якщо треба, послатися на відповідне правило. Для того щоб учасники охоче дотримувалися правил, важливо, щоб вони погодилися з ними і прийняли їх (наприклад, за допомогою голосування, особистих підписів тощо).

Знайомство:

«Моя буква»

1. Кожен учасник вибирає собі будь-яку букву алфавіту й озвучує її всій групі або сусідові.

2. Протягом 2 хвилин учасники підбирають якомога більше слів, які описують їх і починаються на обрану літеру.

3. Кожен учасник ділиться своїми словами з групою

Наприклад: мене звуть Вікторія й моя буква П. Я практична, пунктуальна, розуміюча і прямолінійна.

Можна написати свої імена й букви на постерах, а потім розвісити на стінах для загального ознайомлення протягом дня.

Психолог.

Існує декілька визначень поняття «стрес». Стрес – це психічне або фізичне напруження, спричинене фізичними, емоційними, соціальними, економічними або професійними обставинами, подіями або досвідом, з якими складно впоратися і складно його переносити.

Стрес (від англ. stress – напруга, тиск) – неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Ознаками стресової напруги є: 1) неможливість зосередитись на будь-чому; 2) занадто часті помилки в роботі; 3) погіршення пам'яті; 4) постійне відчуття втоми; 5) дуже швидке мовлення; 6) думки зникають; 7) безпричинні болі у голові, спині, шлунку; 8) робота не надає колишнього задоволення; 9)втрата почуття гумору; 10) різко зростає кількість викурених цигарок; 11)пристрасть до алкогольних напоїв; 12) постійне відчуття голоду або навпаки втрата апетиту.

Протидія стресу.

Вправа «Не помиляється той, хто нічого не робить».

Інструкція: незважаючи на банальність цього вислову, слід визнати, що справді активні люди припускаються більшої кількості помилок, але вони частіше досягають успіху, ніж пасивні. Слід усвідомлювати, що помилок і невдач не варто лякатися; над ними необхідно працювати, оскільки вони дуже корисні як матеріал для самовдосконалення й стимул до діяльності. Дуже важливо позитивно ставитись до помилок дітей (підлеглих). Це підтримує їхню мотивацію на належному рівні, спонукає їх працювати над своїми недоліками та слабостями. Деякі зарубіжні компанії матеріально заохочують своїх працівників за творчі ідеї, які не втілилися. Таке ставлення підтримує в людей високу мотивацію та прагнення експериментувати й нестандартно мислити. Поміркуйте й запишіть свої висловлювання, які виражали б позитивне ставлення до невдач і помилок та висвітлювали перспективу їх подолання. Ці вислови ви можете застосувати для підтримання як своєї мотивації, так і мотивації інших людей.

Висловлювання Михайла, майбутнього педагога:

- Ти помилився? Але не так вже погано, адже є над чим працювати.

- Ці помилки корисні для твого розвитку, адже ти тепер знаєш у якому напрямі слід іти, що необхідно вдосконалювати.

- Ця спроба не дуже вдала, але вона багато чого тебе навчить. Скористайся в майбутньому досвідом своїх помилок, і я, впевнений, ти досягнеш успіху.

- Невдача та помилка – це чудова наука для того,хто хоче розвиватися.

Ретельно проаналізуйте невдачу, якої ви зазнали нещодавно (або щось раніше). Поміркуйте над кожною помилкою, визначте які ваші навички та здібності є достатньо 100 розвинутими, а які потребують вдосконалення. Поміркуйте над методами, до яких будете вдаватися, працюючи над розвитком певних навичок і здібностей. Придумайте кілька девізів (для себе та інших), які допомогли б вам реагувати на власні невдачі і помилки.

Наприклад, Максим написав: «Помилки – це чудово ! Я тепер знаю над чим працювати».

Психолог.

Провідним чинником зростання психоемоційного напруження сучасної людини в усьому світі є науково-технічний прогрес. Поряд із благами, котрі він несе людям, є й ряд негативних сторін – чинників ризику виникнення у людей стресових станів. Фізіологічні можливості людини ще не пристосовані до нинішніх досягнень науково-технічного прогресу. Ми швидко до них звикаємо, та організм не встигає адаптуватись.

До основних джерел виробничого стресу у викладача належать фактори навколишнього середовища (навчальне навантаження, безпека, кількість учнів) та персональні чинники (працездатність, терпіння, здоров'я).

Робота з людьми, а особливо з дітьми, забирає багато сил. Причиною цього є не лише фізіологічні фактори, пов’язані з умовами праці, а також психологічні та організаційні труднощі: необхідність весь час бути «у формі», відсутність емоційного розвантаження, велика кількість контактів протягом робочого дня, високий рівень відповідальності, агресивність, негативізм з боку батьків, учнів, адміністрації, колег тощо. Стрес також часто зустрічається у вчителів, які у своїй професійній діяльності прагнуть завжди й у всьому бути бездоганними.

Гра «Відгадай емоцію». Учасникам роздаються заготовлені картки, на яких відмічені емоції, і те, за допомогою яких частин тіла потрібно ці емоції виразити. Наприклад, картка «Сум. Руки» – означає, що сум потрібно виразити за допомогою рук. Учасникам потрібно відгадати, яку емоцію виражають. (Емоції: «Горе. Обличчя», «Радість. Губи», «Чванливість. Права рука.» «Гордість. Спина.», «Страх. Ноги.», «Відданість. Очі.», «Здивування. Очі, рот.»

Обговорення: - Що дала ця вправа? Які почуття виникали під час виконання? - Які емоції виконувати було приємно, а які ні ?

Дискусія «Чи потрібно вчитись володіти своїми емоціями?»

Робота в групах. Вправа «Позитивне мислення»

Інструкція: Тобі під силу розірвати ланцюг само підтримки стресу, зменшивши негативні думки на позитивні. Позитивне (оптимістичне) мислення послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин. Вам потрібно змінити негативні думки на позитивні. Негативні думки, які поглиблюють стрес:

· «У мене нічого не вийде». (Позитивні, які допомагають зберегти самоконтроль:

· «Я зроблю все, що в моїх силах, а якщо не вийде, я це переживу») Негативні: «Усе пропало». (позитивні: «Це не кінець світу»)

· «Я дурень». («Я помилився», «Я – успішна людина!»)

· «Мені обов’язково треба мати це» (Мені б хотілося мати це, але я не обов’язковоматиму те, що хочу).

«Я повинен бути першим». («Мені б хотілося стати першим»)

· «Вони зобов’язані це зробити». («Сподіваюся, вони це зроблять»)

· «Це безнадійно». (Ще не все втрачено»)

· «Не варто й починати» («Треба хоч спробувати»)

· «Яне зможу». (Я ніякщо не нервуюся»)

· «Я безнадійна людина». («Я дивлюся на світ із оптимізмом)

· «Усе втрачено». («Варто спробувати ще раз»)

Отже, формула позитивного мислення звучить приблизно так: «Було б добре, якби ми завжди отримували те, що хочемо. Ми робимо для цього все можливе. Та якщо, попри наші зусилля, бажання не здійснюється, ми почуваємося трохи розчарованими, але не впадаємо у відчай, не панікуємо, не зневажаємо себе чи інших людей».

Психолог.

На виникнення стресу у вчителів впливають конфлікти у педагогічному колективі.

Науковці виділяють три групи конфліктів:

1. Фахові конфлікти, які виникають як реакція на порушення ділових зразків та появу перешкод на шляху до мети у професійно педагогічній діяльності і є наслідком некомпетентності вчителя, нерозуміння мети діяльності, безініціативності в роботі та ін.

2. Конфлікти сподівань (очікувань), які породжує невідповідність між поведінкою педагога і нормами взаємовідносин у педагогічному колективі (нетактовність стосовно колег і учнів, порушення норм фахової етики, невиконання вимог колективу).

3. Конфлікти особистісної несумісності, які є наслідком особистісних якостей, характерів учасників педагогічного процесу. В їх основі лежить нестриманість, завищена самооцінка, зарозумілість, емоційна нестійкість, надмірна вразливість. Незалежно від того, що ж стало джерелом стресу, в результаті після стресових порушень нервової діяльності можуть виникнути захворювання: інфаркт, інсульт, психічні хвороби та ін. Звичайно, вплив одного і того ж стресора може виявитися різним у різних ситуаціях і на різних людей.

Однак варто пам’ятати, що дуже багато залежить від нашої особистої здатності управляти стресом, а також від системи підтримки, яку забезпечують нас оточують близькі люди, друзі та родина.

Фахівці вважають, що люди, які отримують підтримку від соціального оточення (друзів, сім'ї), переживають будь-який стрес з меншими втратами. Вчителі, які мають хоча б одного друга серед колег, також менш схильні до стресу. Отже, звертатися за допомогою в складній ситуації і самим надавати підтримку близьким в потрібний момент – один з найбільш ефективних і надійних способів боротьби зі стресом.

Вправа «Потік вітру»

Мета: розвиток упевненості в собі, одержання позитивного досвіду руху, загальна гармонізація емоційного стану. Інструкція: повітря сповнене різними запахами, рухами. Відчуйте подих повітря, відчуйте його дух. Передайте в своїх руках те, що ви відчуваєте… ви – легке повітря. Повітря буває різним. Зараз воно тепле, навіть гаряче. Раптом воно перетворилося на холодний колючий вітер, і стало холодно. Знову виглянуло сонечко, й ви – легкий вітерець… Поступово ви перетворюєтеся на хмарини й плинете на землю… відчуйте легкість, повноту свободи й безмежність простору… Ви розчиняєтеся… перетворюєтеся на потік повітря … сильний вітер… справжній ураган… Раптом ураган стихає, ви перетворюєтеся в легкий ніжний вітерець… Ласкаве сонце наповнює вас теплом. Зупиніться, закрийте очі. Відчуйте це місце в собі. Запам’ятайте цей стан, він буде давати енергію й силу. візьміть із собою цю енергію. Ви завжди можете до неї звертатися. Якщо будете готові, попрощайтеся з образом, стисніть руки в кулаках, сильно потягніться – вперед і вгору – й повільно відкривайте очі. – Які відчуття чи переживання у вас виникали під час виконання цієї вправи? – Наскільки вдалося розслабитись, почувати себе розкуто? – Якою була взаємодія зі стихією повітря? – Чи вдалося відчути різні стани повітря? – Які емоції , тілесні відчуття викликали такі уявлення?

Гра «Асоціація».

Ведучий нагадує значення слова «Асоціація» – зв’язок, сприйняття, сприймання. Всі учасники сідають у коло. Ведучий пропонує одному учаснику сісти в центр кола. Кожний учасник по черзі висловлює своє порівняння образу сидячого в колі з живим або неживим предметом. Наприклад, «Людо, ти мені нагадуєш зайчика, тому що…», «Сергій мені схожий на вулкан…» Якщо учасники не можуть пояснити чи обґрунтувати свою асоціацію, вони просто називають порівняння. Ведучий уважно слідкує, щоб діти не ображали гідність один одного. Обговорення. Ведучий звертається до того, хто сидів у колі, які асоціації йому сподобались, а з якими він не згоджується.

Вправа «Крок – раз!»

Мета: створення позитивної атмосфери, групової згуртованості. Учасники групи стають у широке коло, приймаючись за руки. Кожен по колу говорить: «Сьогодні я… (навчився, відчув, зрозумів тощо), і вся група робить крок уперед. Після промовляння всіх досягнень коло має стати щільним.

Додатки- поради:

Щоб викладач залишався здоровим, йому вкрай необхідно навчитися знімати стрес, а краще вміти його попереджати

Основними чинниками виникнення стресів є:

Ø прискорення темпів життя;

Ø інформаційні перевантаження;

Ø урбанізація – сум’яття великих міст;

Ø малорухливість сучасної людини;

Ø нездорове харчування, насичене рафінованими продуктами, консервантами, штучними барвниками, ароматизаторами, стабілізаторами тощо;

Ø економічні, політичні, соціальні, кримінальні обставини, які породжують відчуття повної беззахисності.

Д. Фонтану (1995) дає п’ять порад учителям з управління стресом.

Порада перша. Навчіться сміятися над собою в тих ситуаціях, де ви допустили невеличку помилку. Почуття гумору завжди допомагає знизити напруження. А вміння посміятися над собою без всякого збентеження властиво людям, які вміють цінувати себе і які вільні від внутрішнього конфлікту. Звичайно, вони намагаються змінити речі в бажаному напрямку, якщо це можливо, але в той же час вони здатні бути гнучкими.

Порада друга. Вчіться спостерігати за собою і усвідомлювати, чому певні події викликають у нас напругу, засмучують або дратують. Спробуйте скласти список подібних ситуацій. Наприклад: «6 – А клас з його огидною поведінкою викликає в мені гнів... Петя Іванов, коли мовчить біля дошки по 5 хвилин, виводить мене з терпіння...»

Звичайно, ми не володіємо такою кнопкою, натисканням якої 6 – А або Петя Іванов «запускають» гнів або наше нетерпіння. Реакція на події цілком і повністю залежать тільки від нас. 6 – А дійсно може галасувати на уроці, але тільки ми можемо вирішити, як реагувати на це: гнівом або умінням тримати себе в руках. Кожен учитель може заздалегідь змоделювати таку реакцію на можливий, передбачуваний стресовий стан, що, безумовно, полегшить його життя.

Порада третя. Іноді люди приймають слова і дії інших на свій рахунок, хоча для цього немає ніяких вагомих підстав. Діти з 6 – А поводять себе так, тому що це увійшло в них у звичку, тому що приходять після уроку фізкультури і т. д., а не тому, що вони не поважають учителя. Будьте більш реалістичні, і перш ніж образитися або розсердитися на когось, розберіться, чи дійсно люди хотіли образити вас.

Порада четверта. У стресових ситуаціях намагайтеся сконцентрувати свою увагу на проблемі, а не «застрявати» на власних негативних емоціях. Спробуйте знайти альтернативні способи рішення і вибрати з них те, що вважаєте більш прийнятним.

Порада п’ята. Якщо ви перебуваєте в стані стресу, то не збирайте негативні емоції, поділіться проблемами з колегами, близькими людьми. Займайтеся профілактикою стресових станів: читайте книги, виконуйте прості релаксаційні вправи.

Ось декілька способів релаксації за 10 хвилин.

1. Вставайте ранком на десять хвилин раніше, ніж звичайно. Таким чином, ви зможете уникнути ранкового роздратування. Спокійний, організований ранок зменшує неприємності дня.

2. Заваріть собі міцного чаю або зваріть кави. Розтягніть їх на 10 хвилин, намагайтеся в цей відрізок часу ні про що серйозне не думати.

3. Увімкніть програвач і послухайте свою улюблену музику. Насолоджуйтеся цими чудовими митями. Постарайтеся повністю поринути в музику, відключившись від ваших думок.

4. Якщо ваші близькі удома, випийте чай або кави разом з ними й спокійно поговоріть про що-небудь. Не вирішуйте свої проблеми відразу ж після повернення додому: у стані утоми, розбитості це дуже важко, а часом неможливо. Вихід ыз складного положення ви зможете знайти після того, як пройде небагато часу й спаде напруга трудового дня.

5. Не переживайте проблему наодинці. Тримати проблему в собі, не обговорюючи її із близькими чи друзями, означає накопичувати хворобливу напругу. Потрібно знайти людину, що вміє слухати й співпереживати.

6. Робіть свої вихідні дні як можна різноманітніше. Якщо будні звичайно напружені, використовуйте вихідні для спокійного відпочинку.

7. Прощайте й забувайте. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі. Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказу зворотнього. Вірте тому, що більшість людей намагаються робити все настільки добре, наскільки можуть. Ну й, звичайно ж, зверніть увагу на гарне харчування й регулярні фізичні вправи.

8. Управляйте собою, своїми емоціями й своїм життям!

Тривожність, депресія, емоційне виснаження, професійне вигорання – ось ціна, яку платить учитель за отриманий стрес. Тому кожному вчителю необхідно володіти технологіями попередження та зняття стресів.

Щоб зняти втому та напруження, які накопичилась за весь день, можна виконати вправу «Гора з плечей». Можна стати або сісти. Максимально різко підняти плечі, широко розвести їх назад і опустити. Скинути гору втоми з плечей.

Коли людина перебуває під владою стресу, їй важко змусити себе адекватно сприймати будь-яку проблемну ситуацію й конструктивно подолати її. Найефективнішим методом набуття навичок розслаблення є аутогенне тренування. В основу аутогенного тренування покладено методику самосцілення.

Робити психічну релаксацію треба в розслабленій позі. «Поза візника» – характерна поза візника, який дрімає, чекаючи на пасажира. Сядьте на стільці прямо, розправте спину й всі скелетні м’язи, голову опустіть на груди, заплющить очі, ноги злегка розставте й зігніть під тупим кутом, руки покладіть на коліна так, щоб вони не торкалися одна одної, лікті трохи закругліть. Уявіть, що ви маленький поплавок у великому океані. У вас немає компаса, карти, весел. Ви рухаєтесь туди, куди несе вас вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на певний час накрити вас, але ви знов виринаєте на поверхню. Спробуйте відчути рух хвилі, тепло сонця, краплі дощу, подушку моря. Відчуйте спокій…

Вправа «Прес».Уявіть в середині себе на рівні грудей великий, міцний прес, який рухався зверху вниз, що знищує виникаючу негативну емоцію та внутрішню напругу, пов’язану з нею. Тепер різко виштовхуємо прес разом з негативною енергією. Закінчити вправу необхідно розслабленням.

Згадаймо давню легенду. Проходив у вечірній час подорожній, який украв у пана дорогоцінну річ, повз старе дерево. Він сприйняв дерево за справжнього поліцейського. Закоханий юнак у тіні дерева розгледів образ коханої дівчини. Дитина, залякана казками про злих привидів, побачила в ньому примару.Та в кожному випадку – це було лише дерево.

Ми сприймаємо ситуацію такою, якою її уявляємо, яку створює наш мозок. Тому, щоб уникнути стресу, потрібно за будь-яких обставин налаштовуватися на позитив і бачити позитив у всьому, навіть у стресі, якщо він виник.

Список використаних джерел

1. Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І. Основні чинники ризику стресу. http://med-books.info/valeologiya_739/osnovni-chinniki-riziku.html

2. Монина Г.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникативный тренинг (педагоги, психологи, родители) http://www.pedlib.ru/Books/7/0026/7_0026-55.shtml

3. Профилактика стресса. Управление стрессом Стресс-менеджмент в педагогической деятельности. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://5psy.ru/obrazovanie/profilaktika-stressa.html

4. Стрес. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

5. Стрес. Засоби подолання стресу. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/psihologiya/r242.htm

Дев’ять порад для вчителів, які працюють з дітьми під час війни

29 Березня 2022, 21:04

Лариса Божко

журналістка розділу Здоров’я

Війна, на жаль, продовжується, але школи поволі повертаються до дистанційного навчання. Багато українських вчителів наразі проводять уроки не формально, а так, щоб відволікти дітей від жахливих подій.

– Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебуває у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатія, почуття такту та відчуття опори дуже важливі, – говорить дитячий психолог Світлана Ройз.

Вона дає вчителям поради, як створити для дітей безпечний простір і зберегти свої сили, щоб їх вистачило на все.

1.Турбуйтесь про себе і намагайтесь зекономити ресурс. У вас мають бути сили витримувати погляд дитини, наповнений болем, відповідати на її запитання, витримати реакцію, щоб послабити її занепокоєння.

Завдання дорослого, вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула, що ви поруч з нею. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

2. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, залучайте до співпраці психолога.

3. Не використовуйте в іграх чи під час занять образи літаків, ракет тощо. Це може травмувати дітей, які перебували під обстрілами та пережили бомбардування. Краще спиратися на образи дому, веселки, землі, води.

Навіть образ неба для багатьох з дітлахів – це джерело небезпеки. Пам’ятайте про це, плануючи заняття з учнями.

4. Якщо в роботі плануєте використовувати кубики, пам’ятайте, що конструкції з них можуть руйнуватися. А це може нагадати дітям про зруйнований будинок. Якщо діти самі обирають таку гру, то це їм допомагає.

Будьте уважними до звуків, не використовуйте гучні, різкі, схожі на сирену.

5. Не пропонуйте дітям жодних образів військової техніки. Це приймається лише тоді, коли вони самі хочуть це намалювати, виліпити чи обговорити.

6. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.

Пам’ятайте, що ми маємо дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Усі розмови з дітьми про війну – додаткове травмування. Зважайте на це.

7. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова неетичні й некоректні.

Поради психолога для вчителів «Як діяти під час онлайн уроків, якщо вмикається сигнал «Увага всім! Повітряна тривога»»

Якщо почули сигнал «Увага всім! Повітряна тривога» - не нехтуйте. Це сигнал – зупинити урок. Перш ніж вийти з онлайн зв’язку, потрібно пройтись по алгоритму дій.

1. Повідомляєте учням, що по місту оголошено сигнал «Увага всім! Повітряна тривога».

2. Акцентуєте увагу учнів фразою «Ви йдете в безпечне місце, яке встановлене за правилами вашої сім’ї».

3. Акцентуйте увагу учнів фразою «Натисніть кнопку «вийти з конференції»» та кнопку «виключення комп’ютера».

4. Акцентуйте увагу учнів фразою «Після сигналу «Відбій тривоги» доєднаєтеся до занять за розкладом».

5. Дочекайтесь щоб усі учні, які є слухачами, вийшли з онлайн зв’язку.

Примітка. Виконання алгоритму дій займає до 30 секунд. Демонструйте впевненість у своїх діях.

Як уникнути погіршення психологічного стану

Звісно. Емоції –– це лиш одні із компонентів психічного здоров’я. Те, що люди можуть найлегше розпізнати в собі. Але психіка –– це і пам’ять, і наше мислення, і поведінка, інтелект, працездатність, усвідомлення себе (самоідентифікація), а також увага. Це все теж компоненти психічного здоров’я.

Щоб покращити психологічний стан, треба практикувати кілька звичок. Вони допоможуть уникнути серйозних проблем і майже нічого не коштують.

Подумайте про це так: хороші та погані новини впливають на ваш настрій, чи не так? Так само будь-яка фізична зміна або зміна навколишнього середовища може впливати на емоції.

Є способи змінити свій емоційний стан на краще. Психологічні дослідження показують, що є низка звичок, які роблять саме це.

Енергійна поза

Склад ваших гормонів змінюється залежно від вашої постави. Вони не тільки течуть через кров, але й впливають на ваш настрій. Різні гормони по-різному впливають на розум.

Наприклад, кортизол відповідає за регулювання рівня стресу. Коли цей гормон активний, ви відчуваєте більше стресу.

З іншого боку, тестостерон вважають гормоном впевненості. Якщо його збільшена кількість біжить по венах, ви почуваєтеся більш впевнено.

Згідно з дослідженнями, проведеними Емі Кадді, певні пози мають різний вплив. Наприклад, коли ви приймаєте позу влади, ви збільшуєте рівень тестостерону і зменшуєте кількість кортизолу в крові.

Це дозволяє мати достатньо впевненості в собі, щоб домогтися того, що ви прагнете зробити.

Фізичний контакт

Чи знаєте ви, що окситоцин називають гормоном любові? Цей гормон також впливає на емоційний стан. Якщо у вас підвищений рівень окситоцину, ви будете почуватися більш розслабленими та спокійними.

Цей гормон робить нас менш чутливими до негативних емоцій в нашому середовищі.

Окситоцин виділяється набагато швидше, якщо у вас є фізичний контакт з кимось. Це можуть бути обійми, рукостискання, поплескування по спині.

У меншому масштабі торкання гладких, теплих об’єктів також допомагає випустити цей гормон.

Ваші м’язи обличчя мають дуже важливий вплив на емоції. Це особливо актуально, адже вони можуть визначити, які гормони ваш організм випускає. Якщо ви виробите звичку усміхатися, то помітите позитивні зміни в настрої.

Коли ви усміхаєтеся, ваш мозок починає бачити речі з позитивної точки зору. Це дозволяє вам краще ставитися до життя.

Коли ви хмуритеся, те ж саме відбувається, але з негативною реакцією. Вас не розважає те, що справді цікаво.

Продовжуйте рухатися

Ви колись думали про тренування? Ви переконуєте себе, що вам не вистачає часу? Ми часто говоримо, що у нас немає часу, щоб піти в спортзал, погуляти в дворі або навіть потренуватися вдома.

Найкращий спосіб почати – позбутися від думки, що тренування нереально. Є дуже великий вибір варіантів, які ви можете спробувати. Серед усіх ви маєте знайти той, який вам сподобається.

Подбайте про шкіру

Ваша шкіра відбиває те, що відбувається всередині та зовні вас. Є багато проблем шкіри, які викликані стресом. Це можуть бути вугри, екзема і псоріаз.

Щодня треба очищати й зволожувати шкіру. Ви не тільки будете виглядати красивіше, але й почуватиметеся краще.

Співайте

Хто сказав, що треба вміти співати? Усе, що вам справді потрібно, – це бажання. Перебуваючи наодинці дозвольте собі наспівувати пісні, мелодії. Якщо потрапляєте в коло людей, які співають – співайте.

Спів покращує настрій. Він випускає сератонін і триптофан. Обидва ці гормони впливають на ваш настрій.

Крім того, було доведено, що спів має багато хороших ефектів. Серед них поліпшення почуття власної гідності, пам’яті та полегшення болю.

Свідомо підходьте до приймання їжі

Дієти з меншим обмеженням у різних продуктах призводять до поліпшення психічного здоров'я. Установка "менше їсти", але дозволяти собі улюблені продукти у помірних кількостях — шоколад або шматок піци — допоможе позбутися від так званого циклу провини і нездійснених очікувань. Замість того, щоб встановлювати собі жорсткі правила, щоразу робіть вибір. Фізіологічно, такий підхід дозволяє нам отримувати задоволення від будь-яких продуктів. Коли ми самі дозволяємо собі їсти улюблену їжу, ми відчуваємо відповідальність за те, що ми їмо.

Подбайте про свій зовнішній вигляд

Якщо ви будете нехтувати зовнішнім виглядом, це вплине на ваш настрій. Важливо брати до уваги те, як ви бачите себе, і те, що ви показуєте світові.

Виділіть трохи часу, щоб подбати про свій зовнішній вигляд. Це одна з фізичних звичок, які допоможуть вам залишатися в доброму гуморі.

Пам’ятайте, що ваш зовнішній вигляд – це те, як ви показуєте себе світу.

Спіть не менше 7-9 годин на добу

Брак сну негативно впливає на усі функції мозку. Наприклад, він може негативно впливати на здатність до концентрації і мислення; на настрій і поведінку. Таким чином, для досягнення оптимальної роботи мозку і поліпшення психічного здоров'я потрібно висипатися. Щоб цього досягти, забезпечте собі 7-9 годин сну на добу.

Дотримуйтесь власних рішень

Один з найлегших шляхів зберігати душевну рівновагу — дотримуватись своїх первинних рішень. Багато з тих людей, у кого розвинена високо функціональна тривожність, витрачають забагато часу, турбуючись про те, чи правильне рішення вони прийняли. Однак якщо ви вже прийняли рішення, просто повірте, що це був правильний вибір. Ця проста звичка радикального прийняття своїх рішень вивільняє дуже багато ресурсів мозку.

Якщо Ви відчуваєте тривогу і внутрішню напругу; незадоволення власним життям, складнощі в реалізації свого потенціалу; старі поведінкові звички не приносять задоволення - можна отримати кваліфіковану консультацію сертифікованих психологів, психотерапевтів у Вінниці.

Список за покликанням https://docs.google.com/document/d/1MlUT9725hFqeR-2iJNDZgNmkhEmWUqkd/edit

Психоемоційна грамотність особистості як учасника освітнього процесу

У міру своєї зрілості, кожен із нас повинен навчитися емоційної грамотності, інтелігентності. Основне завдання тут полягає в тому, щоб зрозуміти та навчитись правильно керувати своїми емоціями, тобто розвинути свій емоційний інтелект.

Натискай - https://drive.google.com/file/d/1bD87B0DRw2EB6TPz-13doy1_2MeB0pJ7/view?usp=sharing

Плануючи корекційну роботу з дітьми вчителю доцільно порадитись із практичним психологом щодо підбору доцільних методів роботи з кожною дитиною. Якщо у дитини неадекватна (розгальмована) поведінка, то психолог допоможе виявити причини такої поведінки та знайти індивідуальний підхід до неї.

Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) – це поліморфний клінічний синдром, основними проявами якого є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що характеризується моторною гіперактивністю, імпульсивністю, невмінням зосереджуватись.

Це нейропсихіатричний розлад, причиною якого є особливості будови та функціонування головного мозку або органічне ураження центральної нервової системи. У більшості випадків ГРДУ – це розлад генетичної природи, який пов'язаний, зокрема, з генами, що відповідають за регулювання обміну та активності двох нейротрансміттерів – дофаміну та норадреналіну.

Хоча поведінкові проблеми гіперактивної дитини проявляються з перших років життя, часто ще до досягнення старшого дошкільного або молодшого шкільного віку, їх сприймають як особливості темпераменту або неналежне виховання дитини. Під час навчання виникають труднощі, які дедалі важче ігнорувати. ГРДУ пов'язаний із такими проблемами розвитку: дефіцит уваги, імпульсивність та надмірна моторна активність (рухливість). Імпульсивність та гіперактивність проявляються такими симптомами: дитина безперервно рухається, не може довго всидіти на одному місці, бігає чи лазить тоді, коли необхідно сидіти, багато говорить, перебиває інших, недоречно втручається в розмову, не проявляє витримки, коли треба чогось чекати (наприклад, своєї черги в грі), діє, не подумавши про наслідки чи правила.

Якщо до цього додати загальні характеристики гіперактивної дитини – значний рівень емоційності (роздратування, пригнічення, спалахи гніву, підвищена реакційність), труднощі під час зміни діяльності, агресивна поведінка, проблеми з дисципліною, неможливість працювати задля досягнення віддаленої мети, постійна потреба в сильних заохоченнях та покараннях, знижена самооцінка, часто супутня опозиційна поведінка, то матимемо типовий портрет дитини з ГРДУ.

Через проблеми з увагою, імпульсивністю, діти потребують чітко структурованого середовища в навчальній кімнаті. Ефективна робота у групі охоплює послідовні дії педагога, наявність чітких правил поведінки, передбачуваність в організації середовища та стилі викладання, побудову позитивних стосунків із дитиною. Педагог має бути «гнучким», терплячим і мудрим.

Щоб дитина добре засвоювала новий навчальний матеріал, необхідно, щоб у неї були розвинуті всі психічні процеси. Як правило, у дітей з різною патологією мовлення часто спостерігаються відхилення в тій чи іншій сфері розвитку особистості (відхилення як у мовному розвитку, так і в немовних психічних функціях).

Найхарактернішими випадками порушень є:

1. Порушення дрібної моторики.

2. Порушення загальної моторики та координації рухів.

3. Зміни в емоційно-вольовій сфері:

· роздратованість;

· плаксивість;

· розгальмованість.

4. Недорозвиток лексико-граматичної сторони мовлення.

5. Зниження швидкості психічних операцій; недорозвиток абстрактного мислення.

Характеристика мовлення гіперактивних дітей

Для усного мовлення характерні такі порушення на рівні звукового складу слова:

· відсутність окремих звуків чи їх спотворена вимова;

· пропуск звуків;

· перестановка звуків, складів.

Помилки на рівні речення:

· пропуски слів у реченні чи їх перестановка;

· відсутність складних речень (користуються здебільшого простими реченнями);

· деколи є порушення логічного зв’язку між реченнями;

· пропуски прийменників чи їх неправильне вживання;

Для зв’язного мовлення характерні такі помилки:

· квапливість мовлення;

· нечітка дикція;

· випадання речень при переказі прочитаного тексту;

· квапливість мовлення деколи призводить до спотикання;

Гіперактивні діти читають так само, як і розмовляють: складні, поширені речення розділяють на прості; у зв’язку з цим втрачають думку прочитаного, важко запам’ятовують зміст.

У гіперактивних дітей може бути порушені артикуляційна моторика, лексико-граматичний склад мовлення, внаслідок чого спостерігаються труднощі у підборі слів, у формулюванні своєї думки (думка випереджає мовлення).

II. Немовна симптоматика.

Для гіперактивних дітей характерні такі порушення:

· загальної моторики (квапливість, швидка ходьба, хаотичність рухів, різкі повороти). Мовлення супроводжується нав’язливими рухами частин обличчя, рук, ніг тощо.

· уваги (нестійка, короткотривала, розсіяна). Гіперактивні діти не вміють слухати інших. Внаслідок порушеного слухового сприймання діти погано засвоюють та запам’ятовують правильне мовлення дорослих.

· мислення (хаотичність, відсутність логічного зв’язку тощо).

· поведінки (тривожність). Свого мовного дефекту не визнають. Здатні до самоствердження.

Корекційна робота щодо формування правильного мовлення

гіперактивних дітей спрямована на вироблення навичок повільного темпу мовлення:

1. Дотримання „режиму мовчання”. Рекомендується максимум мовчання поза заняттями та вдома. Не рекомендується перегляд телепередач та комп’ютерні ігри. „Режим мовчання” знімає перезбудження та тривожність.

2. Робота по засвоєнню повільного темпу мовлення.

3. Закріплення повільного темпу мовлення проводиться на основі:

а) висловлення своєї думки;

б) розігрування діалогів із життєвого досвіду (в магазині, на пошті, у транспорті тощо).

в) розучування та декламація віршів;

г) переказу текста, оповідання за планом та без нього, з опорою на наочність;

д) участь у сюжетно-рольових іграх; хороводах.

4. Заняття включають вправи на:

а) дихання, голосові вправи;

б) вправи на нормалізацію м’язевого тонусу, на розвиток плавності рухів;

в) вправи на активізацію уваги;

г) вправи на виховання чуття ритму.

Поради вчителя щодо роботи з гіперактивними дітьми:

1. Мовлення дорослих має бути неквапним, плавним, правильним і чітким.

2. Оберігати дитину від контактів із людьми, які мають порушення темпу мовлення.

3. Застерігати дитину від психічних та фізичних травм, бурхливих проявів гніву та радощів.

4. Не навантажувати мовлення дитини, вимагаючи вимовляти складні фрази, незнайомі й незрозумілі слова, заучувати велику кількість віршів, складних за змістом.

5. Не забувати хвалити дитину після кожного успіху.

6. Дотримуватися чіткої структури заняття. Варто наперед повідомляти дітям про види роботи, які будуть наступними.

7. Давати дитині лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

8. Для підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.

9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів (сусідів за столом).

10. На робочому місці дитини (і в кімнаті) має бути якомога менше предметів. Речі повинні бути складені так, щоб не відволікати увагу.

Рекомендовано такі вправи на розвиток уваги:

1. Дитинi пропонується якнайшвидше й точнiше викреслити в колонi тексту будь - яку букву, яка часто зустрiчається, наприклад, “о” або “а”. При цьому треба заохочувати дитину, хвалити за виконання завдання, стимулювати iнтерес.

2. Для тренування переключення та розподiлу уваги вправу треба дещо змiнити: пропонується закреслити одну букву вертикальною рискою, а iншу - горизонтальною. З часом завдання можна ускладнювати. Наприклад, одну букву закреслити, другу - пiдкреслити, а третю - обвести кружечком.

3. Ви показуєте пантомiми, а дитина повинна вгадувати, що кожна дія означає. Для початку пропонується зобразити простi дiї, якi ви робите, коли вмиваєтеся, чистите зуби, читаєте книгу, п’єте...Потiм дії ускладнюєте. Якщо виникнуть труднощi, проаналiзуйте їх разом з дитиною. Потiм можна помiнятися ролями, нехай тепер малюк задумає якусь дiю.

4. Наступну вправу слiд розпочати пiсля того, як ви прийшли з прогулянки. Дитинi пропонуємо таку гру: вiдтворити прогулянку з найбiльшою точнiстю.

5. Вправа має мiсце пiд час прогулянки по місту. Увага дитини звертається на рiзнi знаки, символи, позначення на рекламних плакатах, виставках, на рiзних показниках. Пiзнiше, через деякий час, просимо дитину вiдтворити в уснiй формi все те, що вона бачила.

6. У квадратику написати цифри вiд 1 до 20, але в хаотичному порядку. Дитинi дається завдання знаходити i називати числа в порядку зростання, вказуючи на них олiвцем, а потiм у порядку спадання. Якщо дитина швидко знаходить цифри у простiй таблицi, запропонуйте складнiшу (наприклад, від 1 до 50).

7. Для проведення гри треба вирiзати з картону невелике квадратне поле, яке складається з 25 клiтинок. По клiтинках iгрового поля слiд пересувати уявну “Муху”: “вниз”, “вправо”, “влiво” (по однiй із таких команд). “Муха” пересувається вiдповiдно до команд у сусiдню клiтинку. Початкова позицiя “Мухи” — центр.

Вправи для розвитку дрібної моторики:

· згинання пальців у кулак та їх розгинання;

· почергове виконання рухів рукою: кулак – ребро – долоня;

· почергова зміна положення рук: ліва рука – кулак, права – долоня; згодом навпаки: права рука – кулак, ліва – долоня;

· розкладання гудзиків, паличок, насіння за поданим зразком;

· нанизування намиста, кілець, гудзиків на нитку (основу);

· пришивання, застібання та розстібання гудзиків; плетення коси;

· ігри з мозаїкою, будівельним матеріалом, конструювання, складання пазлів (за зразком, по пам’яті та за уявою).

Ігри та вправи на розвиток дихання:

• “Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паралоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

• “Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі, треба забити м’яч у ворота, але тепер із допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи [ф], дути на кінчик язика.

• “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути так, щоб “літак” полетів угору.

• “Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий чи пенопластовий кораблик та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи [ф], а потім переривчасто, наче вимовляючи звуки [п-п-п-п].