Про музей школи імені Володимира Кальби

Короткий опис історико-краєзнавчого музею

НВК «Соколівська ЗОШ І-ІІ ст. ім. В.Кальби» Буської районної Ради Львівської області.

Історико-краєзнавчий музей НВК Соколівської ЗОШ І-ІІ ст. ім. Володимира Кальби зареєстрований 27.12.2007р. при Львівському обласному центрі краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді.

Профіль музею – історія села та школи.

Адреса музею – с. Соколівка Золочівського р-н Львівської обл. робочі телефони: 264 36425, 26436446.

Структура музею:

· кімната – "Українська світлиця”;

· кімната – «Історико-краєзнавчний музей», в якому знаходяться експозиції «Історії заснування села», «Історія церкви в селі», "Просвітництво”, «Господарство», «Історія діяльності школи», «Відомі люди Соколівки»;

· каплиця Пресвятої Богородиці на території школи;

· пам’ятник о.В.Кальбі;

· пам’ятник «Скорботна мати» - жертвам 2 світової війни.

Фонди музею:

1.Загальна кількість одиниць збережених – 230

2.Кількість музейних предметів основного фонду –230

3.Музейних предметів, що входять до Державного реєстру національного культурного надбання - не має.

Характеристика експозиційних розділів:

Цікавою є експозиція "Історія села” у історико-краєзнавчому музеї, яка містить відомості з ЛДІА про першу письмову згадку, власників села, легенди пов’язані з історією села.

Одна з них розповідь про польського гетьмана Стефана Чернецького.

За тією легендою "польські війська дійшли до головного шляху Броди-Львів. На просторовому проміжку між Соколівкою і Лабачем козацькі війська несподівано за атакували польські відділи. Військо супротивника не сподівалося присутності в цій околиці козацьких військ. Почалася паніка і збентеження. Військо почало відступати хаотично, не знаючи цього терену. Частина польського війська вирішила чинити козакам опір, щоб дати можливість штабові С. Чарнєцкого вирятуватися з оточення. Так як поляки не знали території, вони подалися на північ, у сторону "Старої ріки”, що була покрита мочарами, багнами і трясовинням (до сьогодні ця околиця Соколівки називається Старики).

Подія відбувалася на початку зимового сезону і трясовиння терену було покрите тонким шаром снігу. Почот з Чарнєцкім забрів саме в трясовиння, під поверхнею якого було багнисте підложжя 10-15 метрів завглибшки. Очевидно, важкі коні з вояками застрягли по животи в болотистому трясовинні та погрузли в середину багна. Відомо, що сама площа "Старої ріки” мала назву "безодні” – крутий вир, що постійно поповнювався водами підземних джерел. Ті "вовчі ями”, як їх також називали, сягали багатьох метрів завглибшки.

Гетьмана поранили. Він стікав кров’ю. До нього привезли польського капелана. Висповідавшись, гетьман помер”.

Польська версія за Шанайдою відображає цю подію так, що гетьман Чернецький зазнав важкого поранення під час бою з козаками. Козацькі сили несподівано за атакували ворога та змусили поляків залишити поле бою і відступити в напрямі Львова з пораненим гетьманом, що помер на території Польщі і похований на батьківщині у родинному склепі. Ця подія мала місце в неділю 16-го січня 1665 року.

В розділі «Історія церкви» зібрано відомості про існування церкви у перших письмових документах, будівництво храму, діяльність священиків, будівництво каплички на місці церкви, що згоріла у 1944 році.

А у розділі «Просвітництво» розповідається про діяльність громадських товариств, що діяли в селі: "Просвіта”, "Сокіл”, "Рідна школа”, "Сільський господар”.

Розділ «Господарство» містить відомості про радянські часи: створення колгоспу ім. В.Щорса, розбудова інфраструктури села.

Розділ «Історія школи» подає відомості від першої письмової згадки про школу до сучасних часів (будівництво школи 1941 р. , будівництво школи 1988 р., досягнення колективу школи.)

Розділ «Відомі люди Соколівки» розповідає про пароха отця Володимира Кальбу, родину Супранівських.

Володимир Кальба народився 28 липня 1865 року в селі Острів на Тернопільщині в родині Теодора та Олени з роду Любовичів. В селі Острів закінчив народну школу, потім гімназію в м. Бережанах, де навчався в той час відомий український письменник Богдан Лепкий. Після гімназії він поступив спочатку на правничий факультет Львівського університету, але після двох років навчання перевівся на теологічні студії, які закінчив у 1889 р. і був висвячений на священика. Його дружина Мальвіна Левицька, дочка священика. Першим місцем праці священика став Бережанський деканат, пізніше в селі Сасів Золочівського повіту і на експозитурі в селі Гниличках Збаразького повіту. В кінці 1898 року він став постійним парохом в селі Соколівка колишнього Золочівського повіту, зараз Буського району Львівської області. Глибока віра в людей, повага до них дали змогу відродити національну свідомість, людську гідність, національну гордість у його парафіян. За його стараннями з’явились в Соколівці товариства «Просвіта», «Соколи», «Тверезості», «Рідна школа», кредитне товариство «Віра», курси для неграмотних в с. Соколівка, догімназійні класи, українські школи, був ініціатором відкриття і одним із фундаторів гімназій у Яворові, Рогатині, Буську, вірним прихильником часопису «Діло» і гарячим публіцистом.

Щоб звільнити соколівчан з–під некваліфікованої опіки місцевих знахарів о.В.Кальба запросив до Соколівки лікаря Гасюка, який безкоштовно опікувався хворими. Протягом свого свідомого життя боровся за українську державність був прикладом наслідування для інших, як духовний, громадський, політичний і державний діяч.

Особливої уваги заслуговує діяльність о. Володимира, як голови оргкомітету по організації будівництва пам’ятного знаку на вшанування славного Маркіяна Шашкевича на Підлиській горі. При відкриті пам’ятника М.Шашкевича, а згодом і гімназії у м. Буську о.Володимир застудився. Хвороба горла переросла в «горляні сухоти».

4 листопада 1912 р. в 3.45 він замкнув очі. Тіло поховали в гробовці с.Соколівка. На його могилі на 15 річницю його смерті у 1927 році вдячною громадою збудовано пам’ятник, подібний до того, що стоїть на Підлиській горі, на якому зроблено напис «Заслуженому, народному діячеві отцю Володимиру Кальбі.» Щороку, 28 липня, тут відбувається урочиста відправа.

У 2009 році Постановою Кабінету Міністрів України місцевій школі присвоєно ім’я Володимира Кальби, а у 2010 році, вшановуючи 145 річницю від дня народження споруджено за кошти громади пам’ятник.