Новітня історія ЗОШ

5 травня 1991року вся школа, друзі, рідні вітали М.В. Суховича з ювілеєм – 60 річчям з дня народження. А 1 вересня 1991 року зустрічали вже без нього. Михайло Васильович перебував на лікуванні у Львові, де і помер 30 вересня 1991 року. Проводжали його в останню дорогу всі учні, працівники та вчителі Соколівської школи, Переволочнянської восьмирічної школи, представники сусідніх шкіл, директори всіх шкіл району, працівники відділу освіти, представники влади. Поховали його в рідному селі Ясенові Бродівського району. Обряд поховання провели три священики (с.Соколівки, с.Переволочна, с. Ясенова). З прощальною промовою виступив директор Буської СШ №2 Худзік Роман Пилипович.

6 листопада 1991 року, до школи приїхав завідувач районним відділом освіти Володимир Петрович Жолнович і представив нового директора. Це була молода, тендітна жінка Прохоровська Ніна Панасівна (вчитель математики та фізики), яка до цього працювала директором Гумниської восьмирічної школи.

Свою діяльність у школі вона почала з реорганізації деяких шкільних приміщень. Бібліотека з приміщення старої школи була перенесена в нову школу на 3 –ій поверх. З 1-го на 2-ий поверх перенесено "світлицю” – макет сільської хати з національним одягом, старовинним посудом.

На цей час в школі працювало 23 вчителі 13 техпрацівників і було 147 учнів. За школою була закріплена земельна ділянка площею 25 арів, яка у 2000 році рішенням сесії Соколівської сільської ради передана під цвинтар. Більшість кабінетів, особливо гуманітарного циклу, вимагали переоформлення у зв’язку зі змінами, що відбулись в країні. Було змінено штатний розпис школи: перейменовано посаду старшої піонервожатої на вихователя учнівської молоді (пізніше педагога-організатора), посаду організатора позакласної роботи – на заступника директора по виховній роботі. При Ніні Панасівні заступником директора з навчально-виховної роботи продовжував працювати Семчишин Йосип Михайлович, а заступником з національного виховання – Левко Василь Григорович. Педагогами – організаторами були: Литвин Світлана Григорівна, Ладика Уляна Миколаївна, Дяків Ганна Іванівна, Садова Надія Василівна. Саме під керівництвом Ніни Панасівни було оформлено фойє школи з використанням національної символіки.

У 1993/1994 н.р. було списано майже розібраний трактор, (вивчення тракторної справи продовжувалось до 1996 року), звільнено майстрів виробничого навчання. Також у цей час перестала працювати котельня. Вчителі та учні на опалювальний сезон змушені були перебиратись у приміщення старої школи, знищене часом і будівництвом нової школи. Школу – красуню стали називати "літнім палацом”, а стару- "зимовим двірцем”.

Через проблемність транспортного зв’язку з населеними пунктами, розвал колгоспів і відсутність транспорту для підвозу дітей у 1992 році було відновлено роботу Брахівської початкової школи – вчитель Мисак Ольга Василівна, а пізніше в даній школі працюють Мех (Габа) Марія Богданівна та Ільчик Галина Василівна. А у 1994 році реорганізовано Тур’янську восьмирічну школу у середню, де здобувають середню освіту учні сіл Тур’я та Гутиська-Тур’янського. Відкриття даних шкіл призвело до дальшого зменшення кількості учнів.

У 1995 – 1996 роках проблемним було і добирання на роботу доїзджаючим вчителям: Троцишин Г.П. з Гутиська – Тур’янського, Карпію І.Я. з Тур’я. Їм приходилось ходити пішки, добиратись попутнім транспортом, їздити велосипедом, мотоциклом, а взимку навіть лижами.

В школу приходять працювати: Ільків Михайло Володимирович, Ільків Іван Володимирович, Біда Євген Зіновійович, Воробйов Андрій Євгенович, Моравецький Богдан Адамович, Кусий Віктор Володимирович– робітники по обслуговуванню, Задвірний Іван Станіславович, Вітов Василь Михайлович, Ладика Іван Євгенович – кочегарі, Сірий Петро Зіновійович – сторож, Литвин Роза Мухаметгаліївна, Біленька Галина Степанівна, Козловська Марія Григорівна, Дубас Марія Лук’янівна, Литвин Катерина Петрівна, Шишак Марія Миронівна– прибиральниці, Хомік Ольга Ярославівна, Шишак Федір Михайлович – двірники, Сіра Галина Ярославівна – завгосп, Березяк Галина Миколаївна – лаборант.

У 1994 році у школі почала працювати дитяча молодіжна організація "Соколи”, а через два роки серед молодшої групи школярів – "Соколята”. Традиційно стало на свято Покрови (14 жовтня) посвячувати в соколята, молоді соколи та соколи учнів школи.

У 1996 році при школі почав працювати сиротинець "Добре серце”, який збільшив шкільну родину на 4 педагоги: Паламар Ганна Михайлівна – завідувач сиротинця, Стус Надія Степанівна, Стус Володимир Васильович, Ладика Світлана Володимирівна – вихователі, 6 працівників: Семирак Віра Григорівна – повар, Гриценко Галина Василівна, Прохоровський Михайло Броніславович, Скоробогата Стефанія Володимирівна – няні, Діжак Галина Едуардівна – прибиральниця, Боднарчук Марія Михайлівна – опалювач, та 55 учнів. У зв’язку з невідповідними санітарно-побутовими умовами, поганим транспортним сполученням у січні 1999 року сиротинець перевели у Новий Милятин.

У відповідності до рішення Львівської обласної ради з 19 січня 1998 року учні школи, як і всієї Львівщини, щопонеділка на загальношкільній лінійці стали виконувати Державний Гімн України, та в кожній школі Львівщини почали вивчати християнську етику.

На даний період була добре налагоджена співпраця школи і церкви. Учні разом з вчителями та парохами церков сіл Соколівка, Переволочна, Тур’я, Заболотців, Пониковиці та м. Броди проводили міжшкільні виїздні вечори на релігійну тематику, хресні дороги. Спільний виїзний вечір в с. Соколівка вудбувся під гаслом "Молодь врятує світ”. В цей час започатковано роботу "Вчительської світлиці” під керівництвом Прохоровської Н.П. Учениця Мандибур Ірина Дмитрівна стала лауреатом фестивалю "Червона рута”, а Дяків Володимир Михайлович – учасником обласної олімпіади з української мови і літератури, учасники драматичних гуртків під керівництвом Левко О.М. та Сухович О.В. демонстрували свою майстерність на сільській сцені.

За керівництва Прохоровської Н.П. в школу прийшли працювати: Ксьондзик Оксана Ярославівна (математика з 02.12.1991 р., християнська етика, фізика), Бабінська Оксана Василівна (музика з 14.08.1992 р.), Павлюк Євген Ярославович (виробниче навчання з 15.08.1992 р.), Литвин Світлана Григорівна (вихователь учнівської молоді з 15.08.1992 р.), Стефанюк Богдан Федорович (бібліотекар з 31.08.1992 р), Левко Іван Кирилович (німецька мова), Завалій Галина Зіновіївна (бібліотекар з 08.12.1993 р.), Карпій Ігор Ярославович (фізика і малювання з 15.08.1994 р., інформатика), Лехів Іван Степанович (музика з 18.08.1994 р.), Сіра Галина Іванівна (нім.мова з 01.09.1994 р.), Ладика Світлана Володимирівна (група продовженого дня з 29.08.1994 р., укр. мова і літ.), Трощишин Ганна Петрівна (початкові класи з 30.08.1994 р.), Якимець (Ладика) Уляна Миколаївна (вихователь учнівської молоді з 01.09.1994 р., педагог-організатор), Дяків Ганна Іванівна (педагог-організатор з 01.09.1998 р, математика, ОБЖД). А пішли на заслужений відпочинок: Сірко В.А., Савула М.Д. та Савула С.М.

В діяльності школи почали появлятись нові форми роботи з педагогічними кадрами, запроваджувався щорічний конкурс "Вчитель року”. У 1998 році призером обласного конкурса стала вчитель української мови та літератури Левко Олександра Михайлівна. В цьому ж році Соколівська середня школа відсвяткувала свій 50 річний ювілей.

З 1999 року учні школи стали щорічно святкувати День святого Валентина.

У 2000 році змінюється режим роботи школи. Вводиться п’ятиденка замість шестиденки, учні отримали змогу в суботу і неділю відпочивати. Відповідно зменшується навантаження на вчителів і учнів. (На два роки швидше першою в районі перейшла Буська СШ №2). Замість чотирибальної системи оцінювання (2; 3; 4; 5) запроваджено дванадцятибальну. Всі бали стали позитивними і учні почали навчатись по чотирьох рівнях навченості: низький (1; 2; 3), середній (4; 5; 6), достатній (7; 8; 9) і високий (10; 11; 12).

З 2001 року в перший клас пішли діти, які згідно Закону України "Про освіту” навчатимуться 12 років з 1 по 12 клас і в старших класах (10-11-12) для них буде запроваджуватись профільне навчання. Розпочався перехід на нові навчальні плани та програми.

В даний період громадськістю села та колективом школи проводиться робота по дослідженню діяльності громадського діяча, борця за незалежність України - священика Володимира Кальби. Трудовим колективом приймається клопотання про присвоєння школі імені отця Володимира Кальби.

У 2002 році відбувається повна централізація бухгалтерії у відділі освіти. У сільській раді скорочується посада бухгалтера, а облік і списання матеріальних цінностей, виплату зарплати техпрацівникам проводять у райво.

У зв’язку з появою вакантної посади директора Ожидівської середньої школи, необхідністю щоденно добиратись з Ожидова до Соколівки, Ніна Панасівна дала згоду на перевід в Ожидів, а Ксьондзик М.Г., який працював директором Переволочнянської основної школи і проживав в с. Соколівка дав згоду на перевід у Соколівську школу.

13 жовтня 2002 року заступник голови райдержадміністрації Ціхоцька Людмила Іванівна представила трудовому колективу нового директора – Ксьондзика Михайла Григоровича (вчителя фізики), випускника 1982 року цієї школи.

В колективі на цей час працюють: Семчишин Й.М. - вчитель фізики та інформатики, заступник директора, Левко В.Г. – вчитель фізкультури, заступник директора з виховної роботи, Бжезіцька О.В. – вчитель української мови і літератури, Стус Н.С. – вчитель біології, Дяків Г.І. – вчитель математики, Шенгера М.А. – вчитель хімії, Ксьондзик О.Я. – вчитель фізики, математики та християнської етики, Дубенська Н.М. – вчитель історії, Кожушко В.М., Семчишин М.С., Мандибур Н.В., Троцишин Г.П. – вчителі початкових класів, Левко О.М. – вчитель української мови та літератури і образотворчого мистецтва, Ладика У.М. – вчитель географії та педагог-організатор (0,5 ст.), Дяків В.В. – вчитель російської мови та зарубіжної літератури, Дяків М.І. – вчитель трудового навчання, Паламар І.В. – вчитель допризовної підготовки юнаків, Садова Н.В. – педагог-організатор(0,5 ст.), Завалій Г.З.- бібліотекар, вчитель народознавства, Лехів І.С. – вчитель музики, Біда О.Є. – вчитель німецької мови. Учні, починаючи з 5 класу, почали вивчати другу іноземну мову-англійську, вчитель Сіра Галина Іванівна. Цього ж року було поновлено огорожу території школи, на центральному вході встановлено карусельні ворітця, хоч не дуже естетичні, але практичні. Наступним, що було зроблено це встановлення шатрових дахів над сходовою кліткою та переходом до спортивного залу, поновлено штукатурку частини фасадної стіни школи. У 2003 році школі передали з Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут комп’ютерний клас "Оptimus” з широкоформатним матричним принтером за сприяння колишньої випускниці нашої школи Черкас Ганни Іванівни. Хоч комп’ютерний клас експлуатувався 10 років, але він був у доброму стані і учні школи отримали змогу навчатись на сучасній техніці.

Школа старалася своїми силами вирішити проблему навчання в опалювальний період. Учні молодших класів продовжували навчатись в новій школі, опалюючи приміщення електричними нагрівниками, купленими за батьківські кошти. Учні старших класів переходили на навчання на другий поверх старої школи, де було встановлено печі на коридорі, відремонтовані печі в класах, відгороджено перегородкою перший поверх від другого. Так тривало дві зими, але це було незручно, тому що школа мала обладнані сучасні класи в новій школі, але не могла в них навчатись. За ініціативи школи, підтримки сільського голови Якимець Ганни Василівни, сприяння завідувача відділом освіти Корчинського Івана Осиповича та голови районної державної адміністрації Кожушка Михайла Миколайовича у 2005 році в частині приміщень нової школи було зроблено електричну систему опалення "Термія". І з цього часу діти постійно навчаються в новій школі.

22 листопада 2002 року рішенням сесії Буської районної ради Соколівську середню школу визнано школою Володимира Кальби і тому назріла потреба облаштувати шкільний історико-краєзнавчий музей на основі зібраних у попередні роки матеріалів.

Вчитель початкових класів Троцишин Ганна Петрівна перейшла на роботу в Гутисько-Тур’янську початкову школу. З квітня 2003 року розпочався організований підвіз до школи і додому учнів сіл Брахівка, Баймаки, Грабина, Рижани, Перевалочна, Лабач маршрутними автобусами ПП «Авалон» (Яшалов Олександр Юрійович) за кошти районної ради.

Підтримують порядок в приміщенні та чистоту території школи: завгосп-Сіра Галина Ярославівна, прибиральниці -Гнот Станіслава Йосипівна, Дендюк Галина Миронівна, Шишак Марія Миронівна, Глухенька Ольга Миколаївна, робітник по обслуговуванню - Кусий Віктор Володимирович, опалювач-Шишак Федір Михайлович, сторож-Сірий Петро Зіновійович. Допомагає у проведенні уроків, ведені діловодства лаборант - Березяк Галина Миколаївна, продовжує працювати кухарем – Рига Галина Ярославівна.

У квітні 2005 року у Соколівці відбувся районний виїзний семінар голів сільських рад, під час якого було закладено молодий сад біля школи. Учні разом з вчителями, працівниками школи, головами сільських рад, представниками відділу освіти, районної ради та районної адміністрації висадили саджанці яблунь, груш та слив. Згодом територію школи було озеленено декоративними культурами. Цього ж року за результатами екологічного місячника Соколівка зайняла друге місце в області.

За сприяння завідувача райво та його заступника Глуховецького Богдана Любомировича була налагоджена нормальна робота шкільної їдальні. Була пробурована сверловина біля школи і проведена вода в харчоблок.

В цей період з метою вшанування святих місць на місці де стояла церква, яка згоріла у 1944 році, та прицерковного цвинтаря, відновлення історичної справедливості було побудовано капличку Успіння Пресвятої Богородиці. Спонсором будівництва була сім’я Золотоцьких.

За підтримки депутата районної ради, заступника директора та вчителя фізкультури Левка Василя Григоровича, завідувача відділом освіти Глуховецького Б.Л. та голови районної адміністрації Вовка Михайла Федоровича було замінено підлогу у спортивному залі.

У зв'язку із зменшенням кількості класів з 1 вересня 2007 року в школі скорочується ставка заступника директора з виховної роботи.

Традиції започатковані О.Лесюком, З.Залуцьким, М. Андрухівим та наступними поколіннями продовжує сьогоднішній колектив школи, в якому працює 5 старших вчителів, 10 вчителів вищої категорії, 7 вчителів першої категорії та 5 спеціалістів, серед яких 3 нагороджені нагрудним знаком "Відмінник освіти України”, 4 нагороджені Почесною грамотою міністерства освіти і науки України. На базі школи систематично проводяться районні та обласні семінари. Вчитель німецької мови Біда О.Є. стала призером обласного конкурсу "Вчитель року”. Своїми знаннями вчителі щедро діляться з вихованцями. І як результат, учні щорічно стають призерами районних олімпіад, переможцями конкурсів, учасниками обласних олімпіад. Так учні школи: дует в складі Калмиш Наталії Сергіївни і Белея Дмитра Володимировича постійно захоплювали глядачів своїм мелодійним співом, Глухенька Любов Ярославівна стала переможцем літературно–художнього конкурсу "Моє Різдво 2003”, Чехут Юрій Володимирович – призером обласного конкурсу "Сурми звитяг”, Ксьондзик Наталія Михайлівна у 2007 році стала призером всеукраїнського конкурсу "Іван Франко: дух, наука, думка, воля”, Паламар Володимир Іванович став призером обласної олімпіади з географії, а Рибачок Роман Валерійович у своєму арсеналі мав біля 10 медалей (золоті, срібні, бронзові) та стільки ж грамот і дипломів за досягнуті результати в легкій атлетиці. За аналітичними матеріалами відділу освіти по результатах районних олімпіад Соколівська школа зайняла у 2008 році 4 місце серед освітніх закладів району. Випускники школи щорічно поступають на навчання у ВУЗи різних рівнів акредитації і завдяки своїй наполегливості добиваються хороших результатів. Так студент Львівського державного коледжу харчової і переробної промисловості Бжезіцький Іван Михайлович у 2008 році отримав стипендію Президента України Віктора Ющенка, а студент Львівської комерційної академії Паламар Володимир Іванович у листопаді 2008 року став лауреатом премії ім. Олени Степанівни. Школа отримує подяки за навчання і виховання учнів ( Сірого Дмитра Петровича, Шишак Іванни Федорівни і інш.).

Проводились заходи присвячені родині Володимира Супранівського, творчий вечір земляка Андрія Миколайовича Куляби, презентацію книги "Соколівка у спогадах”, упорядник Іван Васильович Паламар.

З вересня 2005 року безкоштовно почали харчувати учнів 1-4 класів та дітей сиріт, а з 2007 року і малозабезпечених дітей по довідках відділу соціального захисту.

З появою шкільних автобусів у відділі освіти вчителі разом з учнями відвідали і поклонились багатьом святим місцям: Унівська, Почаївська лаври, Крехівський, Гошівський, Підгорецький монастирі, Манявський скид, Зарваниця, Страдч. Провели екскурсії в Олеський замок, Підлисся, Золочів, Львів, Трускавець, Нагуєвичі, Скали Довбуша, Жовква, Галич, Яремча, Сколе, відвідали національний парк "Софіївка” м. Умань та здійснили сходження на гору Говерла. В липні-серпні 2007 року 90 учнів школи і 7 вчителів оздоровлювались у Херсонській області с.м.т. Лазурне табір "Прибережний”, як постраждалі внаслідок фосфорної аварії біля с. Ожидів.

Починаючи з 2007 року в державі було запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання. Учні отримали змогу поступати у всі ВУЗи України по своїх знаннях на підставі сертифікатів центру оцінювання якості освіти. А також могли і не здавати екзамени в школі, заносились в атестат оцінки із сертифікатів.

Впродовж останніх років систематично поповнювалась матеріальна база навчальних кабінетів, майстерні, спортивного залу, їдальні, а в грудні 2007 року школа отримала новий навчальний комп’ютерний комплекс.

У 2007 році офіційно було зареєстровано шкільний історико-краєзнавчий музей - керівник Дубенська Н.М., а 30 вересня 2008 року на базі школи та музею відбувся обласний семінар методистів історії районних відділів освіти та керівників методичних об’єднань. У8 В цей день відвідали школу дочка та внук колишнього директора школи О.Лесюка, які проживають зараз у Канаді.(електронна адреса внука Юрія Дажне в Монреалі: Dagenais.Georges@ Videotron.ca)

1 вересня 2008 року пішла на заслужений відпочинок вчитель зарубіжної літератури - Дяків Віра Володимирівна, а поповнили шкільний колектив: Ільчик Галина Василівна –вчитель початкових класів та Гнидин Микола Миколайович - вчитель трудового навчання і фізкультури.

З 1 листопада 2008 року підвіз учнів з с. Брахівка, с. Баймаки, с. Рижани, с. Грабина, с. Переволочна та с. Сокіл здійснюється автобусом КАВЗ відділу освіти, водій - колишній учень школи Степанюк Олег Васильович.

Тенденція зменшення кількості учнів продовжує спостерігатись. На 01.09.2008 р. в школі навчається 109 учнів, а це менше ніж 100 років тому на одному Підсоколі, площа школи розрахованої майже на 600 чоловік становить 5,5 тис. квадратних метрів. В державі зараз досить активно обговорюється питання локальних навчальних округів, а що буде з подальшою долею школи ще невідомо.

Незважаючи на малу кількість учнів школа продовжує працювати, давати добрі знання учням та крок за кроком продовжувати традиції попередніх поколінь педагогічних колективів. З 1 вересня 2009 року в школу повернулась з дитячого будинку «Добре серце» на посаду вчителя зарубіжної літератури Моравецька Світлана Володимирівна.

У 2010 році школа успішно пройшла атестацію. По всіх показниках отримала тільки високий та достатній рівень. У 26 травня 2010 року школа також успішно презентувалась у Львівському обласному Будинку учителя. Було представлено саму Соколівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів (виступав директор школи Ксьондзик Михайло Григорович), яка розпорядженням Кабінету Міністрів України № 339-р від 2 березня 2010 року отримала ім’я Володимира Кальби, дитячу молодіжну організацію «Сокіл» (виступала педагог-організатор Ладика Уляна Миколаївна) та постать отця Володимира Кальби (виступала вчитель історії Дубенська Наталія Мар’янівна) для громадськості Львова.

На презентації було присутніх багато колишніх учнів школи, а саме: Леся Олексіївна Бартіш, Степан Петрович Ґудзь, Зеновій Васильович Яремко, Іван Пилипович Біда, Андрій Миколайович Куляба, Іван Васильович Паламар, Стефа Михайлівна Паламар та багато інших.

З отриманням нового комп’ютерного класу, підключенням до інтернету, завдяки старанням молодого вчителя Гнидина Миколи Миколайовича по використанню комп’ютерних технологій в навчально-виховному процесі школа отримала нові можливості і провела багато цікавих заходів.

Завдяки спільним зусиллям колективу школи, громадськості села, політичних партій, відділу освіти, влади, фондів, випускників попередніх років нарешті вдалось втілити в життя ідею, на реалізацію якої було потрачено 15 років, перед школою було споруджено пам’ятник о. Володимиру Кальбі (скульптор Іван Пилипович Біда).

Урочисте відкриття пам’ятника відбулось 25 липня 2010 року. Обряд освячення провів його Преосвященство Пресвятіший Михаїл Колтун – єпископ Сокальсько-Жовківський. На святі було присутніх багато священників з єпархії, представники політичних партій: Олег Тягнибок, Богдан Глова, голова Тернопільської обласної ради, голова Буської районної ради Володимир Степанович Замроз, заступник Буської райдержадміністрації Марія Миколаївна Яцик, заступник керівника відділу освіти Людмила Іванівна Ціхоцька, представники Буського радіо та газети. Також на урочистості прибув із Польщі внук Володимира Кальби Вєцлав Кальба разом з дружиною, дітьми та внуками.

Попри всі труднощі школа завжди старанно виконувала свою місію, вчила і виховувала дітей, здобувала призові місця на районних олімпіадах, її випускники ставали студентами ВУЗів. Із введенням в дію зовнішнього незалежного оцінювання появилась можливість сільським випускникам ставати студентами самих престижних навчальних закладів.

В липні 2010 року для учнів 11 класу та працівників школи було організовано відпочинок в с. Хрінники.

З 1 вересня 2010 року вийшов на пенсію вчитель трудового навчання Дяків Михайло Іванович, а його місце зайняв Гнидин Микола Миколайович. З 1 жовтня 2010 року розпорядженням голови Буської державної адміністрації школа була реорганізована в навчально-виховний комплекс імені Володимира Кальби. При школі була організована група дошкільного виховання. З першими 11 вихованцями почала працювати вихователь Леськів Мирослава Петрівна, пізніше Колещук Василина Василівна, Моравецька Світлана Володимирівна(два дні на тиждень по три години), помічником вихователя була Гнідь Мирослава Євгенівна. В школі розпочався випуск друкованої газети «Пульс» (кер. Ладика У.М. та Гнидин М.М.).

У зв’язку з тим, що школа приєдналась до громадсько активних шкіл Львівщини, почала проводити «Тижні добра», співпрацювати з громадою, проводити волонтерські акції, 22-23 грудня 2010 року школа представлялась в м. Києві на Всеукраїнській конференції.

Лідер учнівського самоврядування школи, учениця 11 класу Дмитрів Ірина Василівна, презентувала учнівське самоврядування 5 лютого 2011 року у Львівському Головному управлінні освіти і науки, а 5 травня 2011 року відбулась презентація школи на засіданні районного учнівського парламенту в м. Буську.

Поряд з традиційними виховними заходами: Новий рік, Миколая, Шевченськівські вечори, вшанування Лесі Українки, Івана Франка, свята рідної мови, українських вечорниць і т.д. було проведено інсценізовану Хресту дорогу, Годину Пам’яті соколівчанина Романа Баранського (кер. Бжезіцька О.В.). Увійшло в традицію щорічно проводити зустріч випускників усіх років на перший день Зелених свят. Це свято перетворилось у загальношкільне. Літературно-музичні композиції (кер. Ладика У.М. та Лехів І.С.) щорічно зачаровують присутніх. Учасники художньої самодіяльності Калмиш Наталя Сергіївна та Зробок Ірина Зігмундівна щорічно дарують приємні хвилини глядачам. 12 червня 2011 року на такій зустрічі відбулась презентація книжки «Соколівка» (900с.) автори Стирська Марія Лук’янівна, Баранський Роман Іванович, Дубенська Наталія Мар’янівна та Гогоша Марія Євгенівна, книжки «Любов з журбою обнялись» автор Куляба Андрій Миколайович. Саме на цій зустрічі був випускник школи 1966 року Дендюк Володимир Антонович 1948 року народження, який подарував школі новий «Школярик» за 46 тисяч доларів США. Водієм «Школярика» став Варданян Андран Акопович.

Кількість учнів в школі продовжує щорічно зменшуватись. Станом на 01.09.2010 р. - 91 учень, а станом на 01.09.2013 року - 70 учнів та 10 вихованців групи дошкільного виховання. Школа стає самою меншою школою І-ІІІ ступенів району. Так у самих менших класах, а це у: 5 класі навчається 4 учні, 6 класі -1 учень, 7 класі – 2 учні. Державне фінансування школи зменшується, ремонт класних кімнат лягає на плечі батьків, матеріальна база майже не поповнюється. Після переходу на інше місце роботи Гнидина Миколи Миколайовича вчителями трудового навчання стають: Гута Катерина Миколаївна, Ганець Марія Михайлівна, Дудак Володимир Михайлович. Після виходу на заслужений відпочинок Мандибур Надії Василівни та Шенгери Мирослави Адамівни 2013 році вчителем хімії стає Павлів Катерина Василівна, колишня учениця школи. Школа продовжує жити повноцінним життям. Щорічно учні стають призерами районних та обласних олімпіад. Так у 2013 році ІІ місце зайняла учениця 8 класу Папірник Олександра та ІІІ місце учениця 10 класу Дубас Уляна на обласній олімпіаді з християнської етики, а учениця 10 класу Варданян Кіма ІІІ місце на обласній олімпіаді з німецької мови. По підсумках районних олімпіад у 2013-2014 навчальному році школа мала 14 призерів. На базі школи відбуваються районні семінари, практичні заняття «Школи молодого вчителя». Вчителі беруть участь у різних інноваціях в освіті, проектах, конференціях і семінарах не тільки районного, а обласного і всеукраїнського масштабу. 25-26 листопада 2013 р. школа презентувалась на міжнародній конференції «10 років упровадження програми в Україні «Школа як осередок розвитку громади»: знання, практика, досвід», яка проходила у м. Ірпінь. Шкільна друкована газета «Пульс» втретє стає переможцем районного конкурсу друкованих видань і представляє Буський район на конкурсі «Гостре перо» у Львові.