Поради соціального педагога батькам

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання. Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

· Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

· Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

· Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

· Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

· Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

· Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

· Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

· Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

· Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

· Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити    

  любов у цьому світі.

                                                                            Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості дитини.

2. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3. Не виховуйте дитину безпосередньо в навчальному закладі, знайдіть час для розмови з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень та думок.

4. Намагайтесь контролювати режим дня дитини.

5. Пам’ятайте, що дитина – ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а доброзичливість і взаєморозуміння – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?».

6. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, - підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

7. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

8. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом).

9. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

10. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій.

                                                                             Бажаю успіхів!

Страх самотності, що з’явився під час війни.

Причини та як впоратись? 

Насильство у сім’ї – важлива соціальна проблема!

     Існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах – проблема лише неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак, за деякими дослідженнями, це не зовсім так. Насильство властиве всім соціальним групам і не залежить від економічного становища родини загалом.

  Тільки віднедавна теми насильства в українській родині стали предметом публічного обговорення. За даними Інституту соціологічних досліджень НАН України, 68 % жінок зазнають знущання в сім’ї, з них чверть «як правило» або «часто» потерпає від побоїв. Кожна десята дівчина зазнає постійного насильства.

  Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.  (ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами)

  Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю.                          

Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Прояви фізичного насильства

•    ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання;

•    незаконне позбавлення волі; нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень;

•     залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані тощо.

Прояви сексуального насильства

•     примус до статевого контакту, в тому числі з іншою особою;

•     вчинення дій сексуального характеру у присутності дитини або стосовно дитини незалежно від її згоди;

•     примус до небажаних форм статевих контактів тощо.

Прояви економічного насильства

•    позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними;

•     залишення без догляду або піклування;

•     перешкоджання в отриманні лікування чи реабілітації;

•     заборона працювати (навчатися) або примушування до праці тощо.

Прояви психологічного насильства

•     словесні образи, погрози;

•     приниження, переслідування, залякування;

  У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки, відповідно до Сімейного кодексу України, батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сім’ї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише в присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства щодо себе та дитини, оскільки надалі під час вирішення вищезазначених питань суд це враховує.

Ваші кроки у разі домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:

1.   Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.

2.   Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності, та продумайте маршрут, як швидко потрапити туди в будь-який час, запам’ятайте їхні контакти (це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих).

3.   Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, і розкажіть їм про свою ситуацію.

4.   Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона / він знали, де ви перебуваєте і чи все у вас гаразд.

5.   Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей.

6.   Майте складеною «тривожну» сумку із речами першої необхідності.

7.   Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас.

8.   Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності.

9.   Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.

Не зайве нагадати про відповідальність за насильство в сім’ї:

– адміністративна (ст. 173-2 КУпАП);

– кримінальна (ст.125, 126, 122, 121, 115, 120, 127, 152-154 та ін. КК  

   України).

У ситуації домашнього насильства головне – не мовчати!

Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними й конфіденційними.

Працює гаряча лінія громадської організації La Strada 0(800)500-335(зі стаціонарних телефонів)  або 116-123 (короткий номер з мобільного) у будні з 10-00 до 18-00 – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України.